Постанова Одеський апеляційний суд № 522/22826/23

Номер провадження: 33/813/1450/24 Номер справи місцевого суду: 522/22826/23 Головуючий у першій інстанції Осіік Д.В. Доповідач Артеменко І. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.06.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А., за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 19 квітня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, встановив: Короткий зміст судового рішення Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 19.04.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. ОСОБА_1 визнано винним у порушенні вимог п.2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 №1306 (далі-ПДР), які полягали в тому, що він 07.11.2023 о 10.00 в м Одесі по вул. Колонтаївська, 58, керував транспортним засобом Hyundai Avante, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинення транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 7510 ARLM 0427. Результат огляду: 0,21 проміле. З результатом водій згоден. Короткий зміст доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову Приморського районного суду м.Одеси від 19.04.2024, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначив, що: - стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 у розмірі 0,21 проміле, встановлений приладом Драгер 7510, знаходиться в межах допустимої похибки даного приладу на рівні 0,03 проміле, встановленої його технічними характеристиками, що виключає в його діях складу адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП; - наявними відеозаписами не підтверджено факт керування ОСОБА_1 автомобілем, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адмінправопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучі належним чином сповіщений про слухання справи, не з`явився. Апеляційна скарга ОСОБА_1 містить клопотання про розгляд справи, у разі його неявки, за його відсутністю. Зогляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП при встановлених обставинах у суду апеляційної інстанції відсутні перешкоди для розгляду справи. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положення ст.251 КУпАП визначає, що може бути доказами в справі про адміністративне правопорушення. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП). Матеріали справи на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керування в стані алкогольного сп`яніння, містять: - протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №552744 від 07.11.2023, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 07.11.2023 о 10.00 в м.Одесі по вул. Колонтаївська, 58, керував транспортним засобом Hyundai Avante, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинення транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 7510 ARLM 0427. Результат огляду: 0,21 проміле. З результатом водій згоден. Вказаний протокол підписано ОСОБА_1 без будь-яких пояснень; - роздруківку результатів освідування за допомогою алкотестера «Драгер», відповідно до якої результат складає 0,21 ‰ та яка підписана ОСОБА_1 ; - відеозаписи, якими зафіксовано процес проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager. За результатами тесту на газоаналізаторі «Драгер» виявлено у водія 0,21‰ алкоголю, з яким ознайомлено останнього. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, вживання за обідом трішки вина та неодноразово з`ясовував у поліцейських допустиму норму алкоголю в крові та результат його огляду. Відеозаписом не зафіксовано відповіді водія на питання поліцейського щодо погодження з результатом огляду; - акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому ОСОБА_1 розписався; - довідки старшого інспектора ВАП УПП в Одеській області М.Бойко про не притягнення ОСОБА_1 протягом року до відповідальності за ст.130 КУпАП та отримання посвідчення водія. Під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції належним чином не з`ясовано обставини щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. За позицією апеляційного суду, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч.1 ст.130 КУпАП, всебічно не з`ясувавши всіх обставин справи. За положеннями п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Підстави та процедура проведення огляду на стан сп`яніння регламентовані ст.266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі -Інструкція), якою передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Відповідно до ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Доводи апелянта щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факту зупинки спростовуються матеріалами справи. На відео дійсно не зафіксовано факт руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та факт зупинки, оскільки працівники поліції під`їхали в комендантську годину до транспортного засобу, який перебував по середині смуги для руху на світлофорі з увімкненим двигуном на аварійці. Коли працівники поліції підійшли до автомобіля, за кермом перебував, як згодом з`ясувалось, ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 не заперечував при проходженні огляду факту керування ним транспортним засобом. Крім того, слід звернути увагу, що згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України, саме водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Тому відповідно до аналізу вказаного пункту ПДР поліцейський висуває вимогу особі проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у разі наявності доказів, що саме ця особа керувала транспортним засобом. Дії поліцейського у встановленому законному порядку не оскаржені, тому у суду відсутні підстави ставити їх під сумнів. Надавши поліцейським посвідчення водія, ОСОБА_1 підтвердив факт керування ним транспортним засобом. Вищенаведене в сукупності свідчить, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в день події. Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що огляд водія ОСОБА_1 було проведено на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу -«Drager Alcotest 7510». Відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки, до яких відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Всі види газоаналізаторів «Drager Alcotest» зареєстровані та внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно з переліком, затвердженим наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29.12.2014 № 1529, що свідчить про правомірність використання приладу Драгер «Alcotest 7510» поліцейським під час виконання своїх службових обов`язків. Міжповірочний інтервал приладу «Drager Alcotest 7510» становить один рік. Як вбачається з роздрукованого результату приладу «Drager Alcotest 7510», останнє градуювання вищевказаного приладу проводилось 12.10.2023, а ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння 07.11.2023, тобто в межах терміну повторної повірки приладу «Drager Alcotest 7510». Результат проведеного тесту ОСОБА_1 становив 0,21 проміле. Відповідно до п.7 Розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. В той же час, згідно інструкції до приладу «Drager Alcotest 7510», за допомогою якого проведено огляд ОСОБА_1 , технічними характеристиками передбачено допустиму похибку під час експлуатації для: - масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка +/- 0,03 мг/л - у діапазоні від 0 до 0,4 мг/л, відносна похибка: +/- 7,5 % - у діапазоні від 0,4 до 2,0 мг/л; абсолютна похибка +/-(0,75R-1,35) мг/л у діапазоні понад 2,0 мг/л; - для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка: +/- 0,06 ‰ - у діапазоні від 0 до 0,8 ‰; відносна похибка: +/- 7,50 % - у діапазоні від 0,8 до 4,0 ‰; абсолютна похибка +/-(0,75R-2,7) ‰ у діапазоні понад 4,0 ‰. Отже, абсолютна похибка для масової концентрації алкоголю в крові у діапазоні вимірювань від 0 до 0,8 проміле складає 0,06 проміле, а не 0,03 проміле, яка зазначає апелянт. З інструкції приладу вбачається, що приладом здійснюється вимірювання масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі, яка вимірюється в мг/л, та в крові, яка вимірюється в промілях. При цьому, при вимірюванні масової концентрації алкоголю в крові вміст алкоголю у видихуваному повітрі перераховано у вміст алкоголю в крові за співвідношенням: масова концентрація парів етилового спирту в повітрі 1 мг/л відповідає вмісту алкоголю в крові 2,1 проміле. Таким чином, з урахуванням допустимої похибки при результаті показника приладу «Drager Alcotest 7510» на рівні 0,21 проміле, фактичні показники могли становити від 0,15 проміле (0,21 - 0,06) до 0,27 проміле (0,21 + 0,06). Відтак, в даному випадку неможливо встановити перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, оскільки показник 0,21 проміле, отриманий з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510», може не перевищувати допустиме значення 0,2 проміле алкоголю в крові з урахуванням можливої похибки, тобто, результат проведеного аналізу вмісту алкоголю в крові ОСОБА_1 є в межах похибки та не тягне за собою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Суд першої інстанції повинен був звернути увагу на сумнівність показника алкотестера - 0,21 проміле, який наближений до допустимої норми, на що стороною захисту була звернута увага суду. За таких обставин, результат огляду ОСОБА_1 - 0,21 проміле не може безумовно свідчити про його перебування у стані алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції, оскільки такий результат знаходиться в межах похибки технічного приладу. Відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, не підтверджуються допустимими доказами, зокрема оглядом, проведеним у встановленому законом порядку, передбаченим ст. 266 КУпАП. Слід врахувати, що склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п.2 ст.6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого. Виходячи з положень ст.ст.8,62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Сам протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду. Водночас, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони не проводився та поліцейськими не здобуто інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.251 КУпАП, які б слугували підтвердженням доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновків про відсутність в матеріалах справи безсумнівних доказів, які б беззаперечно стверджували про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, а, відтак, вчинення ним інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. У відповідності до п.2 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованими, а відтак постанова Приморського районного суду м.Одеси від 19.04.2024 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 19 квітня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І.А. Артеменко