Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/13339/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1589/26 Справа № 211/13339/25 Суддя у 1-й інстанції - Лебеженко В. О. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Нікітюк В.М., за участю захисника Ніколенка М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ніколенка М.Є. на постанову суді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство Україна, не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,- ВСТАНОВИВ: Обставини встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що 05.11.2025 року о 13.03 год. в м. Кривий Ріг по вул. Магістральна, 27, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21061 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду в медичному закладі у встановленому законом порядку, для встановлення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги: З таким судовим рішенням не погодився захисник Ніколенко М.Є. та оскаржив в апеляційному порядку . В апеляційній скарзі Ніколенко М.Є. просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу та його зупинки. Долучений відеозапис не є належним та допустимим доказом, оскільки він здійснений не спеціальним технічним засобом, не є безперервним та не відображає повної картини події. Апелянт вказує про порушення поліцейськими процедури огляду, оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння. Позиції учасників: В судовому засіданні захисник Ніколенко М.Є. підтримав апеляційну скаргу та просив їх задовольнити. Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги до зали судового засідання не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. З`ясувавши думку захисника, який не заперечував проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами ст. 268 КУпАП, прийшов до висновку проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 . Висновки суду: Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку захисника, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №504161 від 05.11.2025 року, складеним уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.11.2025 року; відеозаписом з бодікамер працівників патрульної поліції, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння. Проаналізувавши докази по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п. 7 Порядку саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Тобто, у разі виявлення поліцейським ознак наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп`яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп`яніння є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене. Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, апеляційний суд вважає, що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18). Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає. Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням сторони захисту про відсутність в матеріалах провадження доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зазначає, що факт керуванням транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами, в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які були зафіксовані на нагрудні відеокамери патрульних поліції. Перевіряючи вказаний довід, суд апеляційної інстанції встановив, що під час спілкування з працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом та діяв у статусі водія. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вказану позицію сторони захисту сприймає як намагання уникнути ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за інкриміноване йому правопорушення. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції відноситься до заявлених захисником доводів критично та не приймає до уваги. Твердження захисника щодо того, що відеозапис здійснювався на не індифікований відео пристрій, тому його необхідно вважати неналежним та недопустимим доказом, не заслуговує на увагу. Право працівників поліції застосовувати технічні засоби відеозапису під час проведення огляду осіб на стан сп`яніння передбачене ч. 2 ст. 266 КУпАП. Обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються саме сукупністю доказів. При цьому, на відеозаписі з місця події зафіксовано необхідні складові об`єктивної сторони правопорушення, а саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану сп`яніння в медичному закладі. Включення камери, якою було зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відбулося з моменту початку виконання поліцейськими службових обов`язків, і піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених захисником підстав у суду немає. Більш того, наявний відеозапис містить дату, час фіксації та назву пристрою, за допомогою якого проводилась зйомка. З урахуванням наведеного, доводи сторони захисту щодо недопустимості відеозапису як доказу вини ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає необґрунтованими. Відеозапис містить всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами, тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис неналежним доказом. Доводи апеляційної скарги про упереджене ставлення працівників поліції не знайшли свого підтвердження. Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Ніколенка М.Є. залишити без задоволення. Постанову судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: