Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/19426/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/19426/23 пров. № А/857/7586/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від позивача не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29.02.2024р. про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дій, бездіяльності, рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення судового рішення: 29.02.2024р., м.Рівне; дата складання повного тексту судового рішення: 29.02.2024р.),- В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.02.2024р. залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 щодо неналежного виконання відповідачем Головним управлінням /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Рівненській обл. рішення суду в справі № 460/19426/23 (а.с.49 і на звороті). Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і задовольнити подану нею заяву про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі № 460/19426/23, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення заяви в порядку ст.383 КАС України (а.с.57-59). Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що суд помилково визнав правильним застосування пенсійним органом під час нарахування і виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.02.2024р. розрахункової величини 1600 грн., що передбачена ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Водночас, окремою ухвалою суду від 02.01.2024р. надано правову оцінку неправомірним діям відповідача під час виконання рішення суду, яка винесена до набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Відповідач ГУ ПФ України в Рівненській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.79-80). У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2023р. у справі № 460/19426/23 позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в Рівненській обл. щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 24.06.2023р. підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано ГУ ПФ України в Рівненській обл. здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 24.06.2023р. підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік); вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.18-19). Рішення суду не оскаржувалося в апеляційному порядку і набрало законної сили 16.11.2023р. Згідно окремої ухвали суду від 02.01.2024р. визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Рівненській обл., вчинені при виконанні рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2023р. у справі № 460/19426/23 в частині застосування при нарахуванні ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахункової величини - прожиткові мінімуми; для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону, зобов`язано ГУ ПФ України в Рівненській обл. здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до 01.01.2015р., із застосуванням розрахункової величини - дві мінімальні заробітні плати з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом календарного року (згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік); зобов`язано ГУ ПФ України в Рівненській обл. повідомити Рівненський окружний адміністративний суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, у тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали (а.с.32-33). 26.02.2024р. за допомогою засобів поштового зв`язку позивач скерувала до суду заяву про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду в справі № 460/19426/23, в якій просить визнати протиправними дії пенсійного органу щодо виконання рішення суду; зобов`язати ГУ ПФ України в Рівненській обл. здійснити перерахунок і виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до 01.01.2015р., із застосуванням розрахункової величини - дві мінімальні заробітні плати та з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати протягом календарного року, згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням правової оцінки, викладеної у рішенні суду від 16.10.2023р.; за результатами розгляду постановити окрему ухвалу, в якій встановити пенсійному органу 30-денний строк з дня отримання (вручення) копії ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення (а.с.34-38). Заява обґрунтована тим, що відповідачем рішення суду в справі № 460/19426/23 виконано лише частково, при цьому з 01.02.2024р. спірне підвищення до пенсії буде виплачуватися із врахуванням ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (тобто, в сумі 3200 грн.), що не відповідає розміру двом мінімальним заробітним платам (13400 грн.). Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що, здійснюючи нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідач застосував до спірних правовідносин розмір такого підвищення, який відповідає розміру дві мінімальні заробітні плати згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто, в належному розмірі, не порушуючи прав та інтересів позивача. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність поведінки пенсійного органу щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії в належному розмірі, не відповідають обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами. Отже, правові підстави для задоволення заяви позивача є відсутніми. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України). Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст.383 КАС України. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною 1 та 2 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Приписами ч.4 ст.383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Частиною 6 ст.383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Отже, при розгляді заяв в порядку ст.ст.382, 383 КАС України суд повинен з`ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов`язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору. Як слідує з матеріалів справи, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2023р. у справі № 460/19426/23 позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в Рівненській обл. щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 24.06.2023р. підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано ГУ ПФ України в Рівненській обл. здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 24.06.2023р. підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік); вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.18-19). Згідно листа ГУ ПФ України в Рівненській обл. № 1700-0203-8/9026 від 13.02.2024р. відповідачем здійснено перерахунок позивачу підвищення до пенсії за період з 24.06.2023р. по 31.01.2024р., нараховано підвищення в сумі 73105 грн. 19 коп., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом про Державний бюджет на відповідний рік, та з урахуванням раніше виплачених сум. Починаючи з 01.02.2024р., таке підвищення до пенсії позивачу виплачується, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується для обчислення виплат за рішенням суду 1600 грн. (дві мінімальної заробітної плати становить 3200 грн.) (а.с.40-41). Водночас, наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку виконання судового рішення надає право суду встановлювати судовий контроль. В розглядуваному випадку позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність застосування такого заходу. Зокрема, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі: з 1 січня - 6700 грн. Частиною першою ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі: з 01.01.2024р. - 7100 грн; з 01.04.2024р. - 8000 грн. Разом з тим, частиною другою цієї статті окремо визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн. Починаючи з 01.02.2024р. саме такий розмір мінімальної заробітної плати врахований пенсійним органом під час виконання рішення суду. В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що зміст рішення суду в справі № 460/19426/23 передбачає нарахування і виплату спірного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Зазначені вимоги пенсійним органом дотримані, оскільки приписи закону про Державний бюджет України на відповідний рік враховані під час нарахування і виплати спірного підвищення до пенсії. Стосовно зменшення розміру підвищення до пенсії через застосування ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» колегія суддів враховує, що вказана норма не визнана неконституційною в установленому порядку, а тому підставо врахована відповідачем. Отже, на виконання рішення суду та окремої ухвали в справі № 460/19426/23 відповідач ГУ ПФ України в Рівненській обл. провів перерахунок пенсії позивача відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн. Починаючи з 01.02.2024р., спірне підвищення до пенсії позивачу виплачується, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується для обчислення виплат за рішенням суду - 1600 грн. (дві мінімальної заробітної плати становить 3200 грн.). Таким чином, здійснюючи нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідач застосував до спірних правовідносин розмір такого підвищення, який відповідає розміру дві мінімальні заробітні плати згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто, в належному розмірі, не порушуючи прав та інтересів позивача. Оскільки рішення суду в справі № 460/19426/23 не містить кінцевої дати виплати пенсії у вказаному розмірі, тому нарахування пенсійним органом здійснено до часу внесення змін у законодавство. Обов`язок виконання рішення суду припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат, оскільки судове рішення ґрунтувалось на попередніх нормах, які втратили чинність. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019р. у справі № 281/667/17. Зокрема, відсутність у рішення суду кінцевої дати виплати пенсії з урахуванням перерахунку не породжує у відповідача обов`язок довічно здійснювати виплату позивачу пенсії у розмірах, встановлених вказаним судовим рішенням. Такий обов`язок відповідача припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат, оскільки судове рішення ґрунтувалось на попередніх нормах, які зазнали певних змін. Дія такого судового рішення не може бути поширена на правовідносини після зміни правового регулювання, скільки це б призвело до порушення положень ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В розглядуваній справі зміна правового регулювання спірних правовідносин відбулась у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Вказаний Закон є нормативно-правовим актом, який є обов`язковим для застосування пенсійними органами під час здійснення перерахунку та виплати пенсій. Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019р. у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Постановою Верховного Суду від 30.04.2020р. у справі № 804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи». Враховуючи зазначене, відповідачем ГУ ПФ України в Рівненській обл. виконано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2023р. у справі № 460/19426/23 в межах, покладених судом зобов`язань та з врахуванням чинного законодавства. За таких обставин відповідачем ГУ ПФ України в Рівненській обл. в розглядуваній частині не допущено протиправних рішень, дій чи бездіяльності на виконання рішення суду в справі № 460/19426/23. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Приймаючи до уваги результат апеляційного розгляду, та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 . Окрім цього, судом апеляційної інстанції фактично було поновлено апелянту ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, однак помилково про таке процесуальне рішення не вказано в ухвалі від 15.05.2024р. про відкриття апеляційного провадження (а.с.102). Під час вирішення цього питання колегія суддів враховує клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку, яке обґрунтоване несвоєчасним отриманням за допомогою засобів поштового зв`язку копії судового рішення, а саме 09.03.2024р., про що зроблено відмітку в поштовому відправленні (а.с.60-61). Відповідно до приписів ст.295 КАС України зазначені обставини дають підстави для висновку про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. В цілях усунення допущеного процесуального недоліку висновок апеляційного суду щодо поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження викладається в цьому судовому рішенні. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Визнати поважними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 29.02.2024р в адміністративній справі № 460/19426/23. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29.02.2024р. про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дій, бездіяльності, рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 460/19426/23 залишити без задоволення, а згадану ухвалу суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 17.06.2024р.