Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/5024/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4204/24 Справа № 205/5024/23 Суддя у 1-й інстанції - Курбанова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Індюкова Тетяна Володимирівна, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року в цивільній справі номер 205/5024/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавльова Галина Сергіївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності, В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавльова Г.С., про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона є падчеркою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Оскільки інших спадкоємців у померлого немає, вона звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її вітчима - ОСОБА_2 . Проте, постановою від 18.01.2023 року у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 їй було відмовлено і надано роз`яснення про необхідність підтвердження родинних та інших відносин між нею та померлим. 15.08.1992 року її мама - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб. На той час вона вже була одружена з її чоловіком ОСОБА_4 та мешкала разом з ним у АДРЕСА_2 , тобто зі своєю сім`єю. Оскільки її матір мала проблеми із здоров`ям та потребувала догляду, вони з чоловіком намагались перевезти її з чоловіком ближче до них. Так, у 2006 році вони знайшли підходящий варіант домоволодіння, яке було розташоване неподалік від їх будинку, де вони мешкали з чоловіком. 08.07.2006 року було укладено договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_3 . Незважаючи на те, що часткову участь у купівлі домоволодіння брала також і її родина, вказане домоволодіння було оформлене на ОСОБА_2 , її мати не заперечувала проти цього, оскільки у них були гарні стосунки з чоловіком. Приблизно з 2015 року здоров`я її матері різко погіршилось. Крім того, у позивачки виникла сварка зі свекрухою, з якою вона мешкала у будинку по АДРЕСА_4 , тому вони з чоловіком і дитиною переїхали зі свого будинку мешкати до хворої матері та її чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_2 її мати померла. Після її смерті ні вона, ні її чоловік не звертались із відповідними заявами про прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її вітчим ОСОБА_2 . Фактично з січня 2016 року вона постійно мешкала разом зі своєю матір`ю до 19.04.2020 року, а з її чоловіком - ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 . Весь цей час вони вели спільне господарство, придбавали майно для використання у спільних потребах, витрачали кошти на спільні цілі, надавали допомогу один одному. Таким чином, враховуючи відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, вона не має іншої можливості прийняти спадщину, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду з цією позовною заявою, так як позбавлена можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як у судовому порядку. Позивачка просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю понад п`ять років з ОСОБА_2 , а саме з січня 2016 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння АДРЕСА_5 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності - відмовлено. Із вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Індюкова Т.В., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд cкасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2023 року по справі №205/5024/23 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням процесуального та матеріального права. Судом першої інстанції, не береться до уваги той факт, що з матеріалів спадкової справи №4/2023, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , вбачається, що за оформленням спадщини після його смерті ніхто, крім позивачки, не звертався, додаткових спадкових справ не зводилося, свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом будь-кому не видавалося, що підтверджує той факт, що окрім позивачки, яка проживала разом із померлим, у спадкодавця інших родичів та спадкоємців не було. Апелянтом було долучено Акт від 19.05.2023 року, складений сусідами, яким підтверджується факт її проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_2 в період з січня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Також на підтвердження спільного проживання з померлим ОСОБА_2 , нею було долучено до матеріалів справи: спільні фотокартки, копії особистих документів померлого, зокрема: військовий квиток серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , талон до водійського посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчення Грозненського науково-виробничого об`єднання «Промавтоматика» на ім`я ОСОБА_2 , квитанції про сплату комунальних платежів за адресою фактичного проживання позивачки та спадкодавця. ОСОБА_1 разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 доглядали за спадкодавцем та разом з ним проживали в одному будинку, тому після його смерті вони і займалися організацією та проведенням поховання ОСОБА_2 , що підтверджується накладними №87 від 26.04.2021року, квитанцією №709139559705 від 27.04.2021 року, свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 та довідкою про причину смерті ОСОБА_2 . Про те, що ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2 , також було підтверджено показаннями свідків, зокрема: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Жоден свідок не підтвердив, що померлий мав родичів чи інших спадкоємців, які б себе проявили за життя ОСОБА_2 чи після його смерті. ОСОБА_1 і надалі проживає з чоловіком в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проте позбавлена можливості отримати навіть через суд правовстановлюючі документи на майно. Вважає, що позивачкою було надано достатньо доказів, які є належними, достовірними та достатніми, і підтверджують факт спільного проживання із померлим ОСОБА_2 . Від відповідача Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2023 року. Доводи позивача про те, що вони з померлим ОСОБА_2 вели спільне господарство, харчувались за одним столом, придбали майно для використання у спільних потребах, витрачали кошти на спільні цілі (ремонт домоволодіння, сплата комунальних платежів), придбали за свої кошти померлому будинок, надавали допомогу один одному, не доведені належним чином, адже матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження вказаних фактів. Власне ставлення позивача до померлого, витрати, понесені на його поховання та на поховання її матері, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками, що згідно з ст. 1264 ЦК України дає право на спадщину. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Індюкова Т.В. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити ти позовні вимоги в повному обсязі. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Дніпровської міської ради Ревякіна Н.М. апеляційну скаргу не визнала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавльова Галина Сергіївна в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю (а.с. 170). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю третьої особи. Заслухавши суддю - доповідача, позивачку та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьки: ОСОБА_7 , мати ОСОБА_3 (а.с. 23). Зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 29.09.1990 року уклали шлюб. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові ОСОБА_8 , дружині ОСОБА_8 (а.с. 24). Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 15 серпня 1992 року уклали шлюб. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові ОСОБА_9 , дружині ОСОБА_9 (а.с. 22). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28). ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19). Згідно з довідкою про причину смерті (до форми №106/о №144, виданої для поховання), КНП «Дніпровський центр первинної-медико-санітарної допомоги №5» ДМР, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 60 років. Причина смерті: хронічна серцева недостатність ІІІ ст., атеросклеротична хвороба серця (а.с. 21). Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.01.2023 року приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавльової Г.С. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння АДРЕСА_6 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 18). З витягу зі спадкового реєстру №71191954, виданого 18.01.2023 року, вбачається, що зареєстрована спадкова справа №70155930, номер у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавльової Г.С. №4/2023. Спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20). ОСОБА_2 є власником 1/1 частини будинку АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 08.07.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б., номер у реєстрі 1835, Витягу з Державного реєстру правочинів №2606932 від 08.07.2006 року, сформованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради №24844065 від 18.12.2009 року (а.с. 25, 26, 27). Згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки ФОП ОСОБА_10 №1105_0123 станом на 11.05.2023 року ринкова вартість будинку АДРЕСА_6 складає 120725,60 грн. (а.с. 5 - 14). До матеріалів справи долучено акт, складений ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , в якому останні підтвердили факт проживання однією сім`єю з січня 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Вели спільне господарство (а.с. 29). З відповіді відділу обліку проживання фізичних осіб Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 17.11.2022 року №14/5-10419 вбачається, що відповідно до наявних даних будинкової книги та картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, за адресою: АДРЕСА_6 , станом на 17.11.2022 року зареєстровані особи відсутні (а.с. 30). До позову позивачкою долучено військовий квиток НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , талон до водійського посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчення Грозненського науково-виробничого об`єднання «Промавтоматика» на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 34, 35, 36), квитанції про сплату комунальних платежів по б. АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_2 . З накладних №87 від 26.04.2021 року та квитанції №709139559705 від 27.04.2021 року вбачається, що ОСОБА_4 ніс витрати на поховання ОСОБА_2 (а.с. 37, 38, 39). На виконання ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.07.2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журавльовою Г.С. направлено суду копію спадкової справи №4/2023 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з якою 18.01.2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з домоволодіння АДРЕСА_6 (а.с. 72-81). Матеріали справи містять копії фотографій (а.с. 31-33). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) до фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, зміни черговості одержання права на спадкування. Відповідно до ст. 1264 ЦК України в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 08.07.2006 року. Зі свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 15.08.1992 року уклали шлюб. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові ОСОБА_9 , дружині ОСОБА_9 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батьки: ОСОБА_7 , мати ОСОБА_3 . Зі свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 29.09.1990 року уклали шлюб. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові ОСОБА_8 , дружині ОСОБА_8 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З повідомлення відділу обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 17.11.2022 року №14/5-10419 вбачається, що відповідно до наявних даних будинкової книги та картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, за адресою: АДРЕСА_6 , станом на 17.11.2022 року зареєстровані особи відсутні. Враховуючи викладене, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачкою не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту постійного проживання її однією сім`єю з померлим ОСОБА_2 не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Доводи апеляційної скарги щодо підтвердження поясненнями свідків про проживання однією сім`єю позивачки з померлим ОСОБА_2 на час його смерті та спільні фото були предметом дослідження в суді першої інстанції, нових доказів на підтвердження позовних вимог позивачка ОСОБА_1 апеляційному суду не надала. Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеному в постанові від 08 грудня 2021 року в справі №531/295/19, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, при відсутності інших доказів, апеляційний суд відхиляє цей довід апеляційної скарги. Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Крім того, згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Індюкова Тетяна Володимирівна залишити без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 17 червня 2024 року. Суддя: