Постанова 4808 № 348/784/24

Справа № 348/784/24 Провадження № 22-ц/4808/801/24 Головуючий у 1 інстанції Бурдун Т. А. Суддя-доповідач Девляшевський В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А., суддів: Баркова В.М., Луганської В.М., секретаря Кочубей І.Ю. за участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Надвірнянського районного суду від 10 квітня 2024 рокуу справі за клопотанням ОСОБА_1 про скасування арешту з майна, в с т а н о в и в : У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся в суд з клопотанням, в якому просив скасувати арешт, накладений ухвалою Надвірнянського районного суду від 12 грудня 2000 року у справі №2-151 на складське приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Арешт застосований як захід забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення 10 872,60 грн боргу. Проте, складське приміщення на час постановлення рішення перебувало у власності його довірителя ОСОБА_1 на підставі нотарільно посвідченого договору дарування від 04.12.2000. Крім того, після ухвалення судом рішення по суті спору судом не були скасовані заходи забезпечення позову. Ухвалою Надвірнянського районного суду від 10 квітня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту з майна повернуто заявнику. Представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою скасувати арешт, накладанй на зазначене вище складське приміщення. Вказує, що предметом клопотання було зняття арешту з майна, яке належить його довірителю. В даному випадку відсутній предмет спору між сторонами у цивільному процесі. Клопотання подано власником майна в порядку статті 158 ЦПК, яка визначає, що за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Відтак, на думку представника скаржника, суд прийшов до необгрунтованого висновку про те, що ним обраний невірний спосіб захисту права, оскільки він мав звернутись з позовом про визнання права власності на майно. Так, ОСОБА_1 є власником майна, його право власності ніхто не заперечує та не оскаржує. Вказує, що на даний час відсутні правові підстави для дії арешту на складські приміщення в АДРЕСА_1 , оскільки такий арешт порушує права власника майна, гарантовані законами і Конституцією України на право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Правом на подання відзиву інші учасники справи не скористались. Частинами 2 та 3 статті 369 ЦПК передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в зв`язку із неявкою учасників не встановлено. В засіданні апеляційного суду скаржник та його представник апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення скаржника та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалене судом рішення не відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне. Повертаючи клопотання про скасування арешту заявнику, суд виходив з того, що в провадженні суду не перебували справи за позовними заявами ОСОБА_1 щодо належного йому майна, а саме: складських приміщень, які знаходяться в АДРЕСА_1 , а також справи, де ОСОБА_1 є відповідачем чи третьою особою, у зв`язку з чим він не може звертатися до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову в порядку, встановленому статтею 158 ЦПК України. Суддя вважав за можливе застосувати до заяви про скасування заходів забезпечення позову аналогію закону, що виражається у застосуванні наслідків невідповідності заяви про забезпечення позову. Частиною 10 статті 153 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Відтак, суд прийшов до висновку про повернення клопотання про скасування заходів забезпечення позову заявнику. З такими висновками суду колегія не погоджується. Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: 1) керує ходом судового процесу; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Надвірнянського районного суду від 12 грудня 2000 року у справі №2-151 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу задоволено клопотання позивачки про забезпечення позову та накладено арешт на майно відповідача, а саме складське приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Відомості про ухвалене рішення у виділених матеріалах справи відсутні та судом не вживались заходи для встановлення цих обставин. Разом з тим статтею 155 ЦПК України 1996 року було передбачено, що якщо в позові буде відмовлено, вжиті заходи по забезпеченню позову зберігаються до набрання рішенням законної сили. Проте, суд може одночасно з постановленням рішення або після цього постановити ухвалу про скасування забезпечення позову. Частиною 9 статті 158 ЦПК України в чинній редакції визначено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Як вбачається з копії договору дарування від 04.12.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Надвірянського районного нотаріального округу Трух Н.М. за реєстровим номером Д646, приватна виробнича-колмерційна фірма «ЧАС» в особі ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 належні на праві приватної власності приміщення складів, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Приміщення, які даруються, складаються з: склад -«А» загальною площею 829,1 кв.м, склад - «Б» площею 122,7 кв.м, склад «В» площею 432,2 кв.м, побутове приміщення - «Г» площею 22,7 кв.м, ворота, огорожа, вбиральня «Д» (а.с. 23). Право власності на складські приміщення на підставі вказаного договору зареєстроване за ОСОБА_1 19.05.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Надвірнянського районного управління юстиції Івано-Франківської області реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 639808226240, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 37773802 від 20.05.2015 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №366315115 від 19.02.2024. Як вбачається з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на вказаний об`єкт нерухомого майна накладено арешт на підставі ухвали б/н від 12.12.2000 (а.с. 24-27). Клопотання про скасування заходів забезпечення позову мотивоване тим, що арешт, накладений судом на складські приміщення 12 грудня 2000 року у справі №2-151, порушує право власності заявника, який на час постановлення ухвали був законним власником вказаного майна. Порядок скасування заходів забезпечення позову регулюється статтею 158 ЦПК України. Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. Тобто законодавцем чітко передбачено, що за результатом розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу про скасування таких заходів або про відмову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21, вказано, що суд застосовує аналогію закону й аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого є прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії. Оскільки процесуальний порядок скасування заходів забезпечення позову у даному випадку прямо визначений вказаною нормою цивільного процесуального права, у суду не було законних підстав для застосування аналогії закону, та повернення заяви заявнику відповідно до положень частини 10 статті 153 ЦПК України, яка передбачає порядок повернення заяви про забезпечення позову в разі недотримання вимог щодо форми та змісту такої заяви. Процесуальний закон не визначає такої підстави повернення заяви про скасування заходів забезпечення позову і це не є прогалиною у законодавчому регулюванні. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32). Колегія суддів вважає, що посилання суду на висновки, які містяться у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 та від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17 не можуть бути враховані під час розгляду вказаної справи, оскільки такі висновки не можуть вважатись релевантними під час застосування норм ЦПК України для вказаних правовідносин. Так, у справі 753/12741/17 позивач просив, зокрема припинити неправомірне обмеження відповідачами його прав, як спадкоємця майна ОСОБА_5 , шляхом зняття, накладеного ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року, арешту з належних ОСОБА_5 40/100 частин садового будинку. У справі 607/15533/17 встановлено, що між позивачкою та відповідачем ПАТ «Креді Агріколь Банк» існував спір щодо належності їй в порядку поділу спільного майна подружжя нерухомого майна, на який був накладений арешт в справі за позовом банку. Разом з тим ОСОБА_1 набув право власності на складські приміщення на підставі договору дарування та зареєстрував це право в Реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 травня 2015 року, тобто після постановлення Надвірнянським районним судом ухвали від 12 грудня 2000, якою накладено арешт у справі № 2-151. Тому порядок вирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позову визначений статтею 158 ЦПК України у цивільній справі №2-151, а не в порядку іншого провадження, оскільки вимоги про право власності на майно позивачем не заявлено. Схожі по своїй суті висновки висловлені в постанові Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 758/13105/20. У разі подання позову ОСОБА_1 про визнання права власності та скасування запобіжних заходів жоден з учасників справи № 2-151за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу не буде вважатись належним відповідачем. Під час вирішення питання судом не встановлено також інших осіб, які б оспорювали право власності ОСОБА_1 на складські приміщення та могли б могли бути належними відповідачами. Крім того, оскільки заявник не є учасником справи, право суду з власної ініціативи скасувати заходи забезпечення позову передбачено відповідно до частин 1, 7 статті 158 ЦПК України. Наведені з цього приводу доводи скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи. Суд першої інстанції у даному випадку безпідставно, всупереч статті 2 ЦПК України не забезпечив виконання завдання цивільного судочинства, продемонстрував формальне відношення до наявних у нього згідно частини 1 статті 158 ЦПК України дискреційних для скасування заходів забезпечення позову процесуальних повноважень, внаслідок чого порушив процесуальний порядок вирішення цього питання. Клопотання по суті в суді першої не вирішувалася, а тому апеляційний суд вирішує питання можливості скасувати таке судове рішення відповідно до статей 374, 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, і суд порушив норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, тому відповідно суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу частково, скасовує оскаржену ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє клопотання про скасування заходів забезпечення позову до суду першої інстанції для розгляду цього питання по суті. Керуючись статтями 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Надвірнянського районного суду від 10 квітня 2024 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий В.А. Девляшевський Судді: В.М. Барков В.М. Луганська Повний текст постанови складено 17 червня 2024 року.