Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2335/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2024 р. Справа № 480/2335/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мінаєвої О.М. суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 року, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 26.03.24 року у справі № 480/2335/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат в розмірі 130172,84 грн. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії в розмірі 130172,84 грн. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії. ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі повністю та направити справу для подальшого розгляду по суті. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що справа №480/2335/24 є спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у справах № 480/734/22, та №480/1032/23, оскільки самі обставини звернення з цим позовом відмінні від тих, що були у справах № 480/734/22, та №480/1032/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не скористалося правом на подання відзиву на скаргу, передбаченим ст. 304 КАС України. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Від позивача ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду не надходила заява про розгляд справи без його участі. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2022 року у справі № 480/734/22 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не проведення перерахунку, нарахування та виплати пенсії з 01.12.2019, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 06.05.2021 № 33/39-249 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно довідки, виданої Державною установою МВС України «Територіальне медичне об`єднання по Сумській області» від 06.05.2021 №33/39-249 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат. Також рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 року у справі № 480/1032/23 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області у поновленні ОСОБА_1 виплати щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021, викладену у листі № 319-97/Б-02/8-1800/23 від 17.01.2023 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області поновити ОСОБА_1 виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021, починаючи з 01.06.2022. Звернувшись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що вищезазначені рішення суду є виконаними в частині здійснення перерахунку йому пенсії, однак виплата різниці незаконно зменшеного розміру пенсії на загальну суму 130172,84 грн. не здійснена і на даний час. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Фактично, має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Стаття 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.05.2021 у справі № 340/197/19. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частинами 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України). Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Системний аналіз зазначених норм, дає підстави для висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу; та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Тобто, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Указані висновки корелюються з висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 21.12.2020 у справі № 440/1810/19 та від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15. Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов до висновків, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача з діями відповідача під час виконання рішення суду від 19.04.2022 у справі № 480/734/22 та рішення суду від 24.03.2023 у справі № 480/1032/23. Заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. А відтак відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиконанням або неналежним виконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 по справі №480/1032/23, та від 19.04.2024 по справі №480/734/22. Проте, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим позовом розгляду не підлягають. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку наявне рішення суду, що набрало законної сили, якими вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, через що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 170 КАС України. За викладених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі. Доводи апеляційної скарги про те, що змінились обставини у справі, висновків суду не спростовують. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 року у справі № 480/2335/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Постанова складена в повному обсязі 14.06.24 р.