Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/35066/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/35066/23 пров. № А/857/9076/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року (головуючий суддя Ксендзюк А.Я., м.Луцьк) у справі №140/35066/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, - В С Т А Н О В И В: 15.11.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000622/1 від 11 жовтня 2023 року. Позов обґрунтовує тим, що між ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» (покупець) та компанією «UAB Rimartas» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №RG/30-22 від 30.09.2022 відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах вказаного договору. Найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюються в фактурі. У відповідності до рахунку-фактури (інвойсу) №001346 від 02.10.2023 до вказаного контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 предметом купівлі-продажу є транспортний засіб марки SCANIA, номер кузова (шасі, рами) - №YS2R6X20002111694, вартість якого складає 14 000,00 євро. З метою митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України транспортного засобу декларантом 10.10.2023 подано до Волинської митниці митну декларацію (МД) №23UA205140083645U9. Вказана МД в подальшому зареєстрована митним органом і присвоєно порядковий №23UA205140084276U6, оскільки у відповідності до пункту 8.6 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосування митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, реєстраційний номер МД, за якою надано картку відмови, не може бути присвоєний іншій МД. На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією пакет документів, а саме: контракт №RG/30-22 від 30.09.2022; рахунок-фактуру (інвойс) №001346 від 02.10.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну від 02.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.08.2023; висновок про якісні характеристики товару - експертну довідку №9786/23 від 09.10.2023; договір доручення №10/21 на декларування та митне оформлення товарів від 10.09.2021; довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам №091023133 від 09.10.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MH/AV 0008123 від 02.10.2023; платіжний документ - платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №378 від 04.10.2023. Після здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості заявленого товару декларанту надійшло електронне повідомлення від митного органу, в якому було зазначено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також подані документи містять розбіжності, а тому запропоновано протягом 10 днів надати такі документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару.; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайм-листи) виробника товару. Декларантом на вимогу митниці надано декларацію країни відправлення №23PL341000E6409983 від 02.10.2023. Крім того, позивач заявою №11/10/2023 від 11.10.2023 повідомив митний орган про те, що ним надано усі можливі документи, які є достатніми для визначення митної вартості. Однак, відповідачем відмовлено у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000622/1 від 11.10.2023. В пункті 33 спірного рішення митним органом зазначено, що «митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а подані документи містять розбіжності, а саме: відповідно до поданого інвойсу №001346 від 02.10.2023 продавцем товару (власником) є компанія «UAB Rimartas» A. Jucio. Skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.08.2023 зазначений інший власник PROKOPIUK JAN. Документів про перехід права власності від власника компанії «UAB Rimartas» до PROKOPIUK JAN, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу; згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №378 від 04.10.2023, що стосується інвойсу №2023-09-27/2 від 27.09.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001346 від 02.10.2023. У зв`язку з ненаданням декларантом на пропозицію митного органу додаткових документів, ним було визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України (МК України). Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі цінової інформації про вартість подібного/ідентичного товару, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби на рівні 21 000,00 євро за МД №UA408040/2023/007209 від 02.10.2023. Таким чином, відповідачем здійснено коригування митної вартості товару - транспортного засобу марки SCANIA, модель - R490, рік виготовлення - 2015, номер кузова (шасі, рами) - YS2R6X20002111694, на рівні 21 000 євро. Позивач не погоджується прийнятим рішенням й вважає, що воно прийняте всупереч положенням статей 54, 55, 64 МК України, без дотримання умов передбачених частинами другою, третьою статті 53 Митного кодексу України. Вказує, що у рішенні не вказано джерела інформації та відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості. Крім того, зазначає, що ним було подано вичерпний перелік документів для підтвердження митної вартості товарів за першим методом. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000622/1 від 11 жовтня 2023 року. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці понесені витрати в сумі 8 184,00 грн (вісім тисяч сто вісімдесят чотири гривні 00 копійок). Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: відповідно до поданого інвойсу №001346 від 02.10.2023 продавцем товару (власником) є компанія «UAB Rimartas» A. Jucio. Skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.08.2023 зазначений інший власник PROKOPIUK JAN. Документів про перехід права власності від власника компанії «UAB Rimartas» до PROKOPIUK JAN, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу; згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №378 від 04.10.2023, що стосується інвойсу №2023-09-27/2 від 27.09.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001346 від 02.10.2023. Зазначає, що до митного оформлення декларантом було подано інвойс №001346 від 02.10.2023 в якому продавцем товару (власником) вказано компанію «UAB Rimartas». Проте, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.08.2023 року в графі C.1.1 зазначений інший власник PROKOPIUK JAN. Разом з тим, зазначає, що жодних документів про перехід права власності від власника PROKOPIUK JAN до компанії «UAB Rimartas», а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Апелянт зауважує, що така невідповідність між інформацією, вказаною в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та інвойсі щодо власника та продавця автомобіля є суттєвою, адже поданий до митного контролю інвойс №001346 від 02.10.2023 підтверджує лише дані щодо якісних та модельних характеристик згаданого т/з, проте не свідчить про наявність у юридичної особи, а саме компанії «UAB Rimartas», будь-яких майнових прав щодо згаданого об`єкту. Також це суперечить п.п 1.1 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 згідно якого продавець має поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Водночас доказів переходу права власності PROKOPIUK JAN до продавця компанії «UAB Rimartas» надано не було, а у поданому до митного оформлення контракті №RG/30-22 від 30.09.2022 відсутня інформація щодо купівлі-продажу спірного транспортного засобу, щодо ціни його придбання вищезазначеними суб`єктами, що не дає можливості надати оцінку господарській операції цих контрагентів. Наголошує, що вищевказане є підставою для сумніву щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості, адже згідно ч.5 ст.58 МК України митна вартість ціна товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а ціна - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Крім того, вказує, що до митного оформлення долучено платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №378 від 04.10.2023 року, де однією з ідентифікуючих ознак є посилання на інвойс №2023/09-27/2 від 27.09.2023. Проте, до митного оформлення разом з МД подано інший інвойс, а саме №001346 від 02.10.2023. Тим самим уповноважені особи митного органу були позбавлені можливості ідентифікації платіжного документу №378 від 04.10.2023 з інвойсом №001346 від 02.10.2023. Зауважує, що як і номер контракту, так і нібито останні цифрові значення номера кузова не дозволяють належним чином ідентифікувати дане платіжне доручення із оцінюваним транспортним засобом, оскільки даний контракт не є одноразовим, а зазначення останніх цифр VIN-коду не означає, що ідентичними будуть попередні буквені/цифрові знаки. Звертає увагу, що митним органом повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, однак декларантом такі не подавалися. Таким чином, апелянт вважає, що у зв`язку з виявленням розбіжностей в наданих ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» документах, митним органом було правомірно винесено спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000622/12 від 11.10.2023. Крім того, апелянт вважає, що з огляду на специфіку даної категорії спору, існування сталої практики та досвід адвоката, задоволена судом сума витрат на правову допомогу є завищеною та не підлягає задоволенню. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. 04.06.2024 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому, подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас, підтверджували числові значення митної вартості товару. Також, вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу та на переклад документів є обґрунтованим. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. 30.09.2022 між ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» (покупець) та компанією «UAB Rimartas» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №RG/30-22 відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Відповідно до пунктів 1.2., 2.1., 2.3. найменування товару, кількість, ціна товару обумовлюються у фактурі; поставка товару здійснюється узгодженими з покупцем партіями автотранспортом на умовах DAP-Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, Володимир-Волинський, Сарни, Старовойтове протягом 30 днів з моменту оплати («Інкотермс-2010»); продавець зобов`язується надати наступні супроводжуючі документи рахунок-фактура. Згідно пунктів 3.1., 3.2. покупець має оплатити поставлений товар в євро, в терміни визначені продавцем в безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури; покупець оплачує товар шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця. На виконання умов вказаного контракту компанією «UAB Rimartas» було виставлено рахунок-фактуру серії ART №001346 від 02.10.2023 до контракту №№RG/30-22 від 30.09.2022, згідно якого предметом купівлі-продажу є товар сідельний тягач, б/в - 1шт.: марка Scania, модель R490 - календарний рік виготовлення 2015 - модельний рік виготовлення 2015 - номер кузова (шасі, рами) YS2R6X20002111694, - вид палива дизель - робочий об`єм двигуна - 12742 см3 - потужність двигуна 360 кВт - колісна формула - 6х2 - загальна кількість місць, включаючи місце водія 2 - маса в разі максимального завантаження - 23800 кг - вантажопідйомність - 15400 кг - призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування. Виробник: Scania, SE. Торгівельна марка: SCANIA. 10.10.2023 з метою здійснення митного оформлення вказаного товару декларантом в інтересах позивача в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію №23UA205140084276U6. Митна вартість товару заявлена за основним (першим) методом на основі ціни товару, яка становить 14 000,00 євро. До митної декларації на підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з деклараціями пакет документів, а саме: контракт №RG/30-22 від 30.09.2022; рахунок-фактуру (інвойс) серії ART №001346 від 02.10.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну від 02.10.2023 (а.с.30-32); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.08.2023; висновок про якісні характеристики товару - експертну довідку №9786/23 від 09.10.2023; договір доручення №10/21 на декларування та митне оформлення товарів від 10.09.2021; довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам №091023133 від 09.10.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MH/AV 0008123 від 02.10.2023; платіжний документ - платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №378 від 04.10.2023. Декларанту митним органом листом запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару.; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайм-листи) виробника товару. 11.10.2023 декларантом було надіслано митному органу заяву №11/10/2023 в якій вказано, що ним було надано всі можливі документи по визначенню митної вартості. 11.10.2023 Волинською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000622/1, відповідно до якого митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять такі розбіжності: відповідно до поданого інвойсу №001346 від 02.10.2023 продавцем товару (власником) є компанія «UAB Rimartas» A. Jucio. Skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.08.2023 зазначений інший власник PROKOPIUK JAN. Документів про перехід права власності від власника компанії «UAB Rimartas» до PROKOPIUK JAN, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу; згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №378 від 04.10.2023, що стосується інвойсу №2023-09-27/2 від 27.09.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001346 від 02.10.2023. Враховуючи вищевикладені причини та положення частини 6 статті 54, статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, Волинською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006873 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митну вартість визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні 21 000,00 євро за МД №UA408040/2023/007209 від 02.10.2023 з врахуванням статті 64 МК України. Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000622/1 від 11 жовтня 2023 року, позивач звернувся в суд першої інстанції із позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Згідно з вимогами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару. Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості. У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Апеляційний суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Колегія суддів зазначає, що як до митного оформлення, так і до матеріалів справи позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: контракт №RG/30-22 від 30.09.2022; рахунок-фактуру (інвойс) серії ART №001346 від 02.10.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну від 02.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.08.2023; висновок про якісні характеристики товару - експертну довідку №9786/23 від 09.10.2023; договір доручення №10/21 на декларування та митне оформлення товарів від 10.09.2021; довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам №091023133 від 09.10.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MH/AV 0008123 від 02.10.2023; платіжний документ - платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №378 від 04.10.2023. Апеляційний суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19). З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: сідельний тягач, б/в - 1шт.: марка Scania, модель R490 - календарний рік виготовлення 2015 - модельний рік виготовлення 2015 - номер кузова (шасі, рами) YS2R6X20002111694, - вид палива дизель - робочий об`єм двигуна - 12742 см3 - потужність двигуна 360 кВт - колісна формула - 6х2 - загальна кількість місць, включаючи місце водія 2 - маса в разі максимального завантаження - 23800 кг - вантажопідйомність - 15400 кг - призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування. Виробник: Scania, SE. Торгівельна марка: SCANIA. При цьому, позиція апелянта полягає у тому, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: відповідно до поданого інвойсу №001346 від 02.10.2023 продавцем товару (власником) є компанія «UAB Rimartas» A. Jucio. Skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.08.2023 зазначений інший власник PROKOPIUK JAN. Документів про перехід права власності від власника компанії «UAB Rimartas» до PROKOPIUK JAN, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу; згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №378 від 04.10.2023, що стосується інвойсу №2023-09-27/2 від 27.09.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001346 від 02.10.2023, проте, на думку колегії суддів, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом. Щодо посилання апелянта на те, що у поданому інвойсі №001346 від 02.10.2023 продавцем товару (власником) є компанія «UAB Rimartas A. Jucio. Skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva, однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.08.2023 зазначений інший власник PROKOPIUK JAN та те, що документів про перехід права власності від власника компанії «UAB Rimartas» до PROKOPIUK JAN, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано, апеляційний суд зазначає наступне. Наявність розбіжності у вказаних документах щодо продавця товару у інвойсі та в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу жодним чином не впливає на митну вартість товару. Крім того, декларантом для митного оформлення було надано тимчасовий дозвіл від серії НОМЕР_2 , в якому зазначено саме PROKOPIUK JAN. Крім того, керуючись усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Водночас, чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. З поданих митному органу та суду документів чітко вбачається, що продавцем товару є компанія «UAB «Rimartas». Згідно пункту 2.3. договору купівлі-продажу №RG/30-22 від 30.09.2022 продавець на виконання зобов`язальної частини договору має надати рахунок-фактуру (інвойс). Згідно поданого інвойсу серії ART №001346 від 02.10.2023 продавцем зазначено саме компанію «UAB «Rimartas». До матеріалів справи також долучено міжнародну товарно-транспорту накладну, в якій вантажовідправником зазначено компанію «UAB «Rimartas». Так само в сертифікаті на перевезення товару EUR.1 №PL/MN/AV №0008123 експортером зазначену компанію «UAB «Rimartas», при цьому товар є ідентичним товару, зазначеним у інвойсі, враховую vin номер кузова (шасі, рами) - №YS2R6X20002111694. Крім того, з долученої до матеріалів справи платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №378 від 04.10.2023 вбачається, що позивачем було сплачено суму, зазначену у інвойсі серії ART №001346 від 02.10.2023, а саме 14 000,00 євро на рахунок компанії «UAB «Rimartas». Таким чином, зауваження митниці щодо вказаних розбіжностей є необґрунтованими. Щодо зауваження митного органу про те, що згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар, то колегія суддів зазначає, що надано банківський платіжний документ №378 від 04.10.2023, що стосується інвойсу №2023-09-27/2 від 27.09.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001346 від 02.10.2023, апеляційний суд зазначає, що відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) серії ART інвойс №001346 від 02.10.2023 ціна товару - транспортний засіб SCANIA, номер кузова (шасі, рами) - YS2R6X20002111694 становить 14 000,00 євро. Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №378 від 04.10.2023 позивач сплатив компанії «UAB «Rimartas» 14 000,00 євро. Апеляційний суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №23UA20514008427U6 (графа 22) фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) серії ART №001346 від 02.10.2023. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили. Умови поставки DAP Інкотермс-2010 (Delivered at Place - постачання в місці призначення) означають, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування. Однак, зі змісту контракту №RG/30-22 від 30.09.2022, а також з рахунка-фактури (інвойсу) серії ART №001346 від 02.10.2023 не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов`язання (тобто, що він мав нести також інші витрати) у зв`язку із продажем йому товару компанією «UAB «Rimartas». Колегія суддів вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Крім того, апеляційний суд наголошує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, а тому суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, №UA205140/2023/000622/1 від 11.10.2023, митним органом скориговано митну вартість за резервним методом згідно зі статтею 64 України, рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Митну вартість визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні 21 000,00 євро за МД №UA408040/2023/007209 від 02.10.2023 з врахуванням статті 64 МК України. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку колегії суддів, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також, не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апелянт належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, оскаржуване рішення №UA205140/2023/000622/1 від 11.10.2023 є протиправними та підлягає скасуванню. Щодо доводів апелянта в частині завищених витрат на професійну правничу допомогу та на переклад документів, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано копії договору про надання правової допомоги №13-01/22 від 13.01.2022, укладеного між ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» в особі директора Леоніда Бутиріна та Адвокатським об`єднанням «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» (АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП»), додаткової угоди (замовлення) №02/11 до договору про надання правової допомоги №13-01/22 від 13.01.2022, рахунку №19 від 27.11.2023 за надані юридичні послуги, акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №02/11 від 27.11.2023, рахунку 02/11/2023, платіжної інструкції №2425 від 27.11.2023. Як передбачено пунктом 1 договору про надання правової допомоги №13-01/22 від 13.01.2022, АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» приймає на себе доручення клієнта по наданню правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» по наданню правової допомоги і фактичні витрати, понесені АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» у зв`язку з виконанням договору. Пунктом 5.1. передбачено, що за надану АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» правову допомогу клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається додатковою угодою до договору. Пунктом 5.2. передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється клієнтом за домовленістю між сторонами, шляхом внесення на розрахунковий рахунок АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» авансового платежу в розмірі визначеному додатковою угодою до цього договору. Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №02/11 від 02.11.2023, сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) становить 8 000,00 грн. Крім того, пунктом 2 додаткової угоди визначено послуги надані АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» позивачу, а саме: ґрунтовна консультація клієнта з приводу обставин справи, зазначеної в пункті 1 додаткової угоди, підготовка позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень Волинської митниці про коригування митної вартості товарів, у разі необхідності підготовка та надсилання адвокатських запитів, здійснення підготовки інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході судового розгляду справи, в т.ч. але не виключно відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв тощо, здійснення повного супроводу адміністративної справи зазначеної в п.1 до повного виконання судового рішення в даній справі, представлення інтересів клієнта в суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності. Крім того, на підтвердження витрат пов`язаних із залученням перекладача до матеріалів справи долучено рахунок-фактуру №161/2023/1 від 27.11.2023 за послуги перекладу у сумі 2 500,00 грн., акт прийняття-передачі наданих послуг №161/2023/2 від 27.11.2023, яким підтверджено надання вказаних послуг ФОП ОСОБА_1 та платіжну інструкцію №2426 від 27.11.2023 на суму 2 500,00 грн. Крім того до поданої представником позивача відповіді на відзив долучено довідку №161 від 19.12.2023 з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рахунок-фактура №161/2023/2 від 27.11.2023 на суму 2 500,00 грн. Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Крім того, при вирішенні питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземною мовою (письмових доказів у справі), суд керується приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України, згідно з якими розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19). А тому, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу та сума витрат на переклад документів, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 4000,00 грн. та 1500,00 грн. відповідно. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі № 140/35066/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний