LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Третій апеляційний адміністративний суд160/5737/24

від 12.06.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року в адміністративній справі №160/5737/24 залишити без змін.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/5737/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Кучугурна Н.В.) в адміністративній справі №160/5737/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання недійсним наказу,- ВСТАНОВИВ: 01.03.2024 позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про - визнання недійсним наказ по стройовій частині, виданий Військовою частиною НОМЕР_1 за №243 від 06 листопада 2022 року в частині ОСОБА_1 . Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску; надання до суду позовної заяви, що відповідає вимогам п.2 ч.5 ст. 160 КАС України. Позивачем через систему Електронний суд 12.03.2024 подано заяву про поновлення строку звернення до суду відповідно до ухвали від 06.03.2024 та ч. 1, 3 ст. 121 КАС України, до якої долучено відповідь № 299768, № 599755 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС. Ухвалою суду від 18.03.2024р. суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду, позовну заяву повернув позивачу. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. У скарзі вказує, що суд невірно надав оцінку доводам позивача щодо строку звернення до суду, враховуючи, що позивач перебуває в зоні бойових дій і більшість часу позбавлений об`єктивної можливості у будь-який час реалізовувати надане йому право звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та повернув позов з тих підстав, що позивачем не наведено поважності пропуску строку звернення до суду, а також з інших судових рішень вбачається про обізнаність позивача вже 21.09.2023 про зазначені ним обставини того, що станом на день винесення наказу №243 06 листопада 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 вже був інший командир майор ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Згідно частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Таким чином, враховуючи приписи ст. 122 КАС України, що встановлюють один місяць, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та предмет позову, є вірними висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду. Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує наказ від 06.11.2022 №243. З цією позовною заявою позивач звернувся до суду 01.03.2024, тобто, з пропуском установленого ч.5 ст.122 КАС України, строку звернення до суду. У позові вказує, що звертався до суду з позовом про оскарження вказаного наказу, проте згодом стало відомо, що наказ підписано особою, що вже не мала на це повноважень. Проте колегія суддів вважає, що вказані доводи та доводи зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, є безпідставними, оскільки у судовому рішення від 25.09.2023 у справі № 160/7269/23 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2), Головнокомандувача Збройних Сил України (відповідач-3) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, зазначено, що «… позивачем викладено у поясненнях від 21.09.2023 про прийняття наказу від 06.11.2022 №243 неуповноваженою особою…» Отже саме з 21.09.2023 позивачу було відомо про підстави, які покладені у цьому позову (справа №160/5737/24) як підстава скасування наказу від 06.11.2022 №243. Беззаперечно, перебування позивача у складі збройних сил України, прийняття участі у заходах необхідних у забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України є поважними підставами при вирішенні питання додержання строків звернення до суду, проте враховуючи встановлені обставини та подані докази, позивачем не наведено а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції поважності пропуску строку звернення до суду із цим позовом. Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду та в апеляційній скарзі не наведено поважних причин пропущення встановленого законом строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, та в матеріалах справи такі докази відсутні. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року в адміністративній справі №160/5737/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.В. Шлай

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»