Постанова Дніпровський апеляційний суд № 189/1200/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5435/24 Справа № 189/1200/20 Суддя у 1-й інстанції - Степанова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Барильської А.П., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про захист прав споживача шляхом застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення безпідставно сплачених коштів, - в с т а н о в и л а: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») про захист прав споживача шляхом застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення безпідставно сплачених коштів, мотивуючи його тим, що 29 листопада 2019 року він уклав з АТ «Банк Кредит Дніпро» кредитний договір №22037000235931. Предметом зазначеного договору є надання грошових коштів (кредиту) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, з зобов`язанням повернення наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором. Вказував, що відповідно до п.1.2. укладеного кредитного договору, відповідач надає позивачу грошові кошти (кредит) на наступних умовах: сума кредиту 74 400 грн., строк кредитування 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту 29 листопада 2024 року. Цільове призначення: на споживчі потреби. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 29 листопада 2019 року по 28 березня 2021 року 5% від суми кредиту, з 29 березня 2021 року по 28 червня 2022 року 4% від суми кредиту, з 29 червня 2022 року по 28 вересня 2023 року 3% від суми кредиту, з 29 вересня 2023 року по 29 листопада 2024 року 1,95% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних. Зазначав, що відповідно до п.1.3. укладеного договору банк формує графік платежів, який викладено в розділі 4 цього договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів, за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та інше. Відповідно до Розділу 4 укладеного договору позивач повинен сплатити відповідачу комісію за обслуговування кредиту за період з 29 грудня 2019 року по 29 листопада 2024 року на загальну суму 155 682 грн. Посилаючись на те, що дані умови договору є нікчемними, оскільки комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до чч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Станом на 01 травня 2023 року на виконання нікчемних умов, передбачених вищезазначеним кредитним договором, він сплатив передбачені кредитним договором платежі на загальну суму 100 413,16 грн., з яких: 88 670,60 грн. - погашення комісії за обслуговування кредиту, 11 741,03 грн. погашення суми (тіла) кредиту та 1,53 грн. - погашення процентів за користування кредитом, тобто ним безпідставно було сплачено на користь відповідача кошти в сумі 91 512 грн., тому, з врахуванням уточненої позовної заяви від 02 травня 2023 року, просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором №22037000235931 від 29 листопада 2019 року, укладеного між ним та АТ «Банк Кредит Дніпро», шляхом виключення в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором» п.4 та п.8 визначеної даним графіком сплати щомісячної комісії за період з 29 грудня 2019 року по 29 листопада 2024 рік на загальну суму 155 682 грн. та зарахувати фактично сплачені кошти в сумі 100 413,16 грн. на погашення заборгованості по тілу кредиту в сумі 74 400 грн., відповідно до п.5 розділу 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором» та заборгованості по сплаті процентів в сумі 2,57 грн. відповідно до п.6 розділу 4 «Графік платежів/ розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором»; стягнути з АТ «Банк Кредит Дніпро» на його користь безпідставно сплачені кошти на погашення щомісячної комісії в сумі 26 010,59 грн. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором №22037000235931 від 29 листопада 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», шляхом виключення в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором» п.4 та п.8 визначеної даним графіком сплати щомісячної комісії за період з 29 грудня 2019 року по 29 листопада 2024 року на загальну суму 155 682 грн. та зарахувати фактично сплачені кошти в сумі 100 473,41 грн. на погашення заборгованості по тілу кредиту в сумі 74 400 грн., відповідно до п.5 розділу 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором» та заборгованості по сплаті процентів в сумі 2,57 грн., відповідно до п.6 розділу 4 «Графік платежів/ розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Банк Кредит Дніпро» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. В апеляційній скарзі відповідач АТ «Банк Кредит Дніпро», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не мав права приймати до розгляду уточнену позовну заяву та розглядати її. Фактично уточнена позовна заява є іншою позовною заявою, тобто в ній одночасно змінені і підстави і предмет позову. Закон України Про захист прав споживачів втратив силу ще до укладання кредитного договору. Судом не повно з`ясовано обставини у справі. Позивач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та АТ Банк Кредит Дніпро було укладено кредитний договір №22037000235931. Предметом зазначеного договору є надання грошових коштів (кредиту) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, з зобов`язанням повернення наданого кредиту, сплати процентів за користуванням кредитом та комісії, що передбачені цим договором.. 29 листопада 2019 року ОСОБА_1 отримав кредит готівкою в сумі 60 000 грн. Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №22037000235931 від 29 листопада 2019 року, станом на 01 травня 2023 року всього погашено кредиту: 11 935,81 грн., погашено відсотків: 1,60 грн., погашено комісій: 88 536 грн. Залишок строкового кредиту складає 51 163,51 грн., залишок простроченого кредиту 11 300,68 грн., залишок прострочених відсотків 0,68 грн., залишок прострочених комісій 36 456 грн. Відповідно до п.1.2. укладеного кредитного договору, банк надає клієнту грошові кошти (кредит) на наступних умовах: сума кредиту 74 400 грн., строк кредитування 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту 29 листопада 2024 року. Цільове призначення: на споживчі потреби. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 29 листопада 2019 року по 28 березня 2021 року 5% від суми кредиту, з 29 березня 2021 року по 28 червня 2022 року 4% від суми кредиту, з 29 червня 2022 року по 28 вересня 2023 року 3% від суми кредиту, з 29 вересня 2023 року по 29 листопада 2024 року 1,95% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за Кредитом: 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних. Відповідно до п.1.3. укладеного договору банк формує графік платежів, який викладено в розділі 4 цього договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за Кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та інше. Відповідно до розділу 4 договору сторони погодили графік платежів, щомісячно по 3 846,48 грн., сума за останній місяць 3 142,25 грн., з якої в період з 29 грудня 2019 року по 28 лютого 2021 року - сума на погашення кредиту 126,42 грн., сума за розрахунково-касове обслуговування 3 720 грн.; за період з 29 березня 2021 року по 29 травня 2022 року - сума на погашення кредиту 870,43 грн., розрахунково-касове обслуговування 2 976 грн.; за період з 29 червня 2022 року по 29 серпня 2023 року - сума на погашення кредиту 1 614,45 грн., розрахунково-касове обслуговування 2 232 грн.; за період з 29 вересня 2023 року по 29 жовтня 2024 року - сума на погашення кредиту 2 395,65 грн., розрахунково-касове обслуговування 1 450,80 грн., платіж 29 листопада 2024 року - сума на погашення кредиту 1 691,45 грн., розрахунково-касове обслуговування 1 450,80 грн. Таким чином, розділом 4 вказаного кредитного договору, у графіку платежів за додаткові та супутні послуги, з-поміж іншого, передбачено комісію за розрахунково-касове обслуговування із 29 листопада 2019 року по 29 листопада 2024 року у загальному розмірі 155 682 грн. Однак, розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими. Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції, з огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані в даному рішенні висновки щодо нікчемності договору в частині нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування, суд вважав за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов`язати АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором №22037000235931 від 29 листопада 2019 року, шляхом виключення в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором» п.4 та п.8, визначеної даним графіком сплати щомісячної комісії за період з 29 грудня 2019 року по 29 листопада 2024 року на загальну суму 155 682 грн. та зарахувати фактично сплачені кошти в сумі 100 473,41 грн. на погашення заборгованості по тілу кредиту в сумі 74 400 грн., відповідно до п.5 розділу 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором» та заборгованості по сплаті процентів в сумі 2,57 грн., відповідно до п.6 розділу 4 «Графік платежів/ розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором». Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України). Згідно зі статтями 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»). Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) зазначено, що: «31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». 31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування». 31.16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. 31.17. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. 31.18. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. 31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». 31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. 31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. 31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. 31.24. Додатком 2 до протоколу Комітету з управління активами, пасивами і тарифами ПАТ «Ідея Банк» №119.2 від 02 жовтня 2017 року (діяв на момент укладення оспорюваного договору) затверджено тарифи банку, у тому числі щодо послуг з кредитування. Тарифи передбачають такі послуги за обслуговування кредитної заборгованості: обслуговування кредитної лінії (визначення вартості послуги обумовлено умовами договору), видача довідок про кредитну заборгованість (50 грн.), надання довідки про рух по рахунку (виписка по одному рахунку) (50 грн.), надання довідки про рух по всіх рахунках кредитної угоди (історія договору) (75 грн.), детальна розшифровка заборгованості за кредитом (150 грн.), зміна дати щомісячного чергового платежу (100 грн.), надання нового графіку щомісячних платежів за зверненням позичальника (100 грн.), видача завірених печаткою банку копій кредитних договорів та додатків на них (за кожну), які зберігаються в архіві (50 грн.), надання термінової послуги (200 грн.). 31.25. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів. 31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». 32.3. Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1 923 грн.49 коп., останній - 118 грн.61 коп. 32.3. Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1 923 грн.49 коп., останній - 118 грн.61 коп. 32.2. Пунктом 1.4 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. 32.4. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. 32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. 33.5. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення. 34.3. З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цій постанові висновки щодо нікчемності пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 червня 2018 року №Р24.00301.004034055 з огляду на нікчемність пунктів 1.4 та 6 цього договору, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності». У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 (провадження №61-14545сво20) зроблено висновок, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі №752/18564/20 (провадження №61-20419св21) зазначено, що: «[…] у кредитних договорах не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»; банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваних кредитних договорів. За таких обставин положення підпункту «б» пункту 1 кредитного договору №501152454, яким передбачено сплату ОСОБА_1 щомісяця комісійної винагороди за управління кредитом у розмірі 2% від ціни кредиту, та підпункту «б» пункту 1 кредитного договору №501200185, яким передбачено сплату ОСОБА_1 щомісяця комісійної винагороди за управління кредитом у розмірі 2,4% від ціни кредиту, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки зазначені умови є нікчемними, вимога про визнання кредитних договорів у цій частині недійсними є неналежним способом захисту». У справі, що переглядається, 29 листопада 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ Банк Кредит Дніпро було укладено кредитний договір №22037000235931. В пункті 1.2 кредитного договору щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) визначена в розмірі: з 29 листопада 2019 року по 28 березня 2021 року - 5% від суми кредиту, з 29 березня 2021 року по 28 червня 2022 року - 4% від суми кредиту, з 29 червня 2022 року по 28 вересня 2023 року - 3% від суми кредиту, з 29 вересня 2023 року по 29 листопада 2024 року - 1,95% від суми кредиту. Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору (колонка 8 графіку). Загальний розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування за весь період користування кредитом складає 155 682 грн. Колегія суддів зауважує що, у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»; Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваних кредитних договорів; Судом першої інстанції правильно встановлено, що розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, вказані умови кредитного договору є несправедливими. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції не мав права приймати до розгляду уточнену позовну заяву та розглядати її. Фактично уточнена позовна заява є іншою позовною заявою, тобто в ній одночасно змінені і підстави і предмет позову, відхиляються. Оскільки підстави та предмет позову не змінені. Уточнена позовна заява подана 02 травня 2023 року, а підготовче провадження закрите 22 листопада 2023 року. Відповідач надав відзив на уточнену позовну заяву. Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20 (провадження №61-17825св21) зазначено, що: «У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження №14-144цс18). Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними». Зі справи вбачається, що подання уточненої позовної заяви було зумовлено виключно обранням ефективного способу захисту порушених прав позивача. Посилання на те, що Закон України Про захист прав споживачів втратив силу ще до укладання кредитного договору, є хибними, оскільки він є чинним. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Барильська А.П. Макаров М.О.