Постанова Дніпровський апеляційний суд № 225/698/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4835/25 Справа № 225/698/24 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Никифоряка Л.П., суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В., за участі секретаря судового засідання Триполець В.О., Учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025року, головуючий у суді першої інстанції Румянцев О.П., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У жовтні 2024року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк», Банк) звернулося в суд з позовом проти ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 501384813 від 03 листопада 2021року в розмірі 574 505,00грн, а також судових витрат, що складаються із судового збору в розмір 8617,58грн. Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 03 листопада 2021року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» (далі АТ «Альфа Банк»), яке рішенням загальних зборів від 12 серпня 2022року змінило найменування на АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501384813. Відповідно до умов кредитного договору Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Однак, відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 05 жовтня 2023року за договором виникла заборгованість на загальну суму 574 505,00грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 245 798,02грн; заборгованості по відсотках 164 206,98грн; заборгованості по комісії 164 500,00грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк»заборгованість за кредитним договором № 501384813 від 03 листопада 2021року в розмірі 574 505,00грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 245 798,02грн; заборгованості по відсотках 164 206,98грн; заборгованості по комісії 164 500,00грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачем було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Банку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 06 березня 2025року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через засоби поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025року. В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення повністю або частково і вимагав ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, або змінити рішення. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. При цьому, відповідач частково визнав наявність заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 368 697,03грн, а саме за тілом кредиту в розмірі 245 798,02грн та по відсотках в розмірі 122 899,01грн, що складає 50 % від розміру заборгованості за тілом кредиту. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025року витребувано з Самарського районного суду м. Дніпропетровська області цивільну справу, та 24 березня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду. Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2025року, від 16 квітня 2025року, від 30 квітня 2025року та від 15 травня 2025року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025року. 16 червня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 11?? год 01 липня 2025року. Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами 03 листопада 2021року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501384813 /т.1 а.с.25-40/. Відповідно до умов кредитного договору Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, що підтверджується меморіальним ордером № 674655066 від 03 листопада 2021року /т.1 а.с.47/. Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 05 жовтня 2023року становить 574 505,00грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 245 798,02грн; заборгованості по відсотках 164 206,98грн; заборгованості по комісії 164 500,00грн/т.1 а.с.46/. 12 серпня 2022року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022року.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. При задоволенні позову суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині щодо яких істотних умов дійшли сторони згоди та які документи та дії сторін охоплюються поняттям кредитного договору, та суд вважав, що є підтвердженими обставини щодо отриманих позичальником кредитних коштів в розмірі згідно наданого Банком розрахунку заборгованості, які відповідачем не повернуті. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково так як судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). У справі встановлено, що 03 листопада 2021року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання споживчого кредиту № 501384813, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, тип кредиту кредит готівкою, сума кредиту 250 000,00грн, процентна ставка 39,99 % річних, тип ставки фіксована, строк кредиту 60 місяців. Банксвої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав кредит в сумі 250 000,00грн шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа Банк», що підтверджується меморіальним ордером № 674655066 від 03 листопада 2021року. Договір про надання фінансового кредиту підписаний особисто ОСОБА_1 ,тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 03 листопада 2021рокуправочину. В подальшому відповідачем вносились кошти на погашення заборгованості, що свідчить про погодження та продовження ним умов кредитування. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Встановивши зазначені обставини у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять. Як вбачається із змісту кредитного договору між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів. Підпис відповідача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України. Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, первісний кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме АТ «Сенс Банк», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Заразом підтверджені обставини та дії позичальника щодо погодження останнім з Банком умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмових документах. В Угоді про надання споживчого кредиту № 501384813 від 03 листопада 2021року, яка містить підпис відповідача ОСОБА_1 , зазначено базовий розмір процентів 39,99 % річних. Паспорт споживчого кредиту в розділах «3. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» та «4. Інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки 39,99 %; та вказаний документ містить дату 03 листопада 2021року і особистий підпис ОСОБА_1 . Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в Угоді про надання споживчого кредиту та Паспорті споживчого кредиту, що особисто підписані відповідачем. Підписанням Угоди про надання споживчого кредиту від 03 листопада 2021року та Паспорту споживчого кредиту без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідач періодично вносив плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування. Зміст зобов`язання в наведеному Угоді про надання споживчого кредиту від 03 листопада 2021року та Паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Угоди позичальника, наданого Банком розрахунку та банківської виписки дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами. Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Банком доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин були складені Угода про надання споживчого кредиту від 03 листопада 2021року і Паспорт споживчого кредиту, та хто ознайомлений з викладеними в них умовами. Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків в сумі 164 206,98грн є пропорційним наслідкам правопорушення. Водночас щодо вимоги про сплату комісії в розмірі 164 500,00грн апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18). Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів». 10 червня 2017року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом. Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20). Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до пункту 1 угоди про надання споживчого кредиту № 501384813, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, укладеної між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , комісія за обслуговування кредитустановить 3,29 % щомісячно від суми кредиту. З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. За таких обставин положення пункту 1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як обслуговуваннякредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких обставин, оскільки положення кредитного договору № 501384813 від 03 листопада 2021рокупро сплату позичальником на користь Банку комісії за обслуговування кредиту в розмірі 3,29 % щомісячноє нікчемними, то позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 164 500,00грннеобґрунтованою. Встановивши, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем на виконання умов договору було сплачено 24 675,00грн в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зарахування сплаченої позичальником комісії в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту. Оскільки розмір заборгованості за тілом кредиту становить 245 798,02грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненнюзаборгованість за тілом кредиту в розмірі 221 123,02грн (245 798,02 - 24 675,00), тому загальна сума за кредитним договором, яка підлягає поверненню позичальником складає 385 330,00грн (221 123,02грн (тіло кредиту) + 164 206,98рн (проценти за користування кредитом)). Банком в порушення вказаних вимог процесуального закону ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не було надано жодного доказу на підтвердження законності нарахування заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, в повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором № 501384813 від 03 листопада 2021року станом на 05 жовтня 2023року в розмірі 385 330,00грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 221 123,02грн; заборгованості по відсотках 164 206,98грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України). Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги висновок апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Сенс Банк» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 5 779,95грн (385 330,00 х 100 / 574 505,00 х 8 617,58 / 100 = 5 779,95). Також на підставі статті 141 ЦПК України з позивача АТ «Сенс Банк» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 8 669,92грн. Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025року скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501384813 від 03 листопада 2021року станом на 05 жовтня 2023року в розмірі 385 330,00грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 221 123,02грн; заборгованості по відсотках 164 206,98грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 5 779,95грн. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 8 669,92грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01 липня 2025року. Судді: