Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/5572/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5775/24 Справа № 211/5572/23 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 року м.Кривий Ріг справа № 211/5572/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року у цивільній справі № 211/5572/23, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, УСТАНОВИВ: У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини. Позовну заяву мотивовано тим, що з 29 жовтня 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейно-шлюбні відносини між ними припинилися з лютого 2023 року через постійний психічний та фізичний тиск, образ та зневажливого ставлення зі сторони відповідача, що на її думку потягло виникнення у неї захворювання і стало приводом для втрати взаєморозуміння, розбіжності поглядів на сімейне життя та його планування, кожен з них живе своїм життям, спільного побуту не ведуть. Позивач вважає, що сім`я з відповідачем розпалась остаточно і не може бути відновлена, тому просила суд розірвати шлюб. Крім того, під час перебування у шлюбі з відповідачем, вона втратила працездатність та з 26 липня 2023 року їй встановлена друга група інвалідності. Чоловік матеріальної допомоги на її утримання не надає, чим ставить її в скрутне матеріальне становище, оскільки вона не може працювати та забезпечувати себе, їй необхідно витрачати гроші на лікування. Тому позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти на своє утримання до відновлення працездатності у розмірі 1/2 частки усіх видів його доходу (заробітку), щомісячно. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року позов задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29 жовтня 2005 року Довгинцівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 670 - розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_4 ». Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь та на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 01 вересня 2023 року, протягом строку інвалідності, до поновлення її працездатності. Стягнуто з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 610, 40 грн. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вказаних позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що він вважає, що аліменти на утримання непрацездатної дружини з нього не можуть бути стягнуті оскільки неповнолітній син сторін у справі навчаться на 3 курсі ВСП «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» та повністю знаходиться на його утриманні. Позивач не приймає участі у матеріальному забезпеченні дитини. Єдиним джерелом доходу відповідача є заробітна плата, яка в середньому становить 13 000 грн та була єдиним доходом і їх сім`ї, оскільки позивачка тривалий час не працювала і його заробітна плата витрачалась на побутові потреби родини і лікування позивачки. Оскільки він не мав коштів для оплати комунальних послуг, наразі має численну заборгованість, яка станом на 01 жовтня 2023 року становить 99 182,06 грн та за трьома виконавчими провадженнями з нього стягуються відповідні платежі. Тому, враховуючи перебування на його утриманні сина, об`єктивну неможливість надавати матеріальну допомогу позивачці, отримання позивачем пенсії у більшому розмірі, ніж встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, вважає що у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з нього аліментів слід відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання представника позивача, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, як необґрунтовану. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача в оскаржуваній частині, суд першої інстанції вважав за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь та на утримання ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання непрацездатної дружини, однак не може погодитись із визначеним судом розміром таких аліментів, з огляду на наступне. Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дружини в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Судом встановлено, що згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 26 липня 2023 року, позивачу ОСОБА_1 з 26 липня 2023 року встановлена друга група інвалідності загального захворювання (з ураженням ОРА) строком переогляду 01 серпня 2025 року. Згідно вказаної довідки, ОСОБА_1 нездатна до трудової діяльності в звичайних виробничих умовах. Відповідно до частин 1-3 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, II чи III групи. У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 759/6629/19 наведено правовий висновок, згідно якого, чинне законодавство у частині другій статті 75 СК України надає перелік загальних умов для надання утримання одному з подружжя: 1) його непрацездатність; 2) потреба у матеріальній допомозі; а також здатність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу. В даному випадку мова йде про юридичний склад, який містить юридичні факти, що є підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов`язку для іншого з подружжя таке утримання надавати. В обґрунтування позовних вимог, позивачка посилалась на те, що за станом здоров`я не має можливості працювати, а отже її майновий стан є скрутним. За відомостями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності за січень 2024 року - 2 760 грн, лютий 2024 року - 2 760 грн. Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет Україна на 2024 рік», установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: осіб, які втратили працездатність - 2 361 гривня. Відповідно до частини четвертої статті 75 СК України, один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. У даному випадку можна вести мову про кореляцію нужденності із розміром прожиткового мінімуму, яка неодноразово критикувалась в доктрині сімейного права з огляду на саме визначення прожиткового мінімуму, наведене у статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року. Тобто цей мінімум можна визнати допустимим у випадках лише нормального життєзабезпечення людини, але він не є достатнім у разі, якщо мова йде про непрацездатну особу, зокрема, яка позбавлена можливості працювати. Необхідні потреби непрацездатної людини, як правило, не обмежені тими звичайними потребами, які має здорова людина, тому вимагають додаткових витрат на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини. Отже, за умови відсутності зловживань, визначених у частині першій статті 83 СК України, або передумов обмеження права одного із подружжя на утримання з боку іншого подружжя, які передбачені частиною 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, непрацездатне подружжя має право на матеріальну допомогу в сенсі статті 75 СК України. В розумінні положень частини четвертої статті 75 СК України один із подружжя, який є особою з інвалідністю, не є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо його пенсія забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, однак, внаслідок наявності у нього інвалідності така особа обтяжена необхідністю несення додаткових витрат на своє лікування. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що з цієї точки зору факт отримання одним із подружжя пенсії, яка формально забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, слід тлумачити змістовно, виходячи із реального розміру цієї пенсії, а також витрат, які несе ця особа на лікування й на потреби із забезпечення свого життя. Також варто враховувати обов`язок подружжя із забезпечення (утримання) іншого подружжя, який визначений як в частині першій статті 75 СК України, так і в низці інших приписів СК України. Таким чином, зміст частини четвертої статті 75 СК України слід тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов`язок подружжя утримувати інше подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб з інвалідністю, яким у даній справі є подружжя, яке потребує матеріальної допомоги. Отже, призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може знаходитися у зв`язку із виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, яке є особою із інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його. Тому посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивач отримує пенсію по інвалідності у розмірі, що забезпечує її прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, не можна вважати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача. Разом з тим, при визначенні розміру аліментів на утримання непрацездатної дружини слід враховувати як потребу у матеріальній допомозі, так і здатність другого з подружжя надавати таку матеріальну допомогу. При визначені розміру аліментів, які можуть бути стягнуті з відповідача на користь позивача слід врахувати наявність у сторін неповнолітнього сина, який навчається та потребує матеріальної допомоги батьків, неможливість надання такої допомоги сину зі сторони матері та перенесення цього тягарю на батька дитини. Крім того колегія суддів враховує той факт, що станом на 01 жовтня 2023 року у відповідача по справі наявна заборгованість за комунальними послугами, яка становить 99 182,06 грн (а.с.46) та примусово стягується за відкритими виконавчими провадженнями з його заробітної плати, що підтверджується відповідними довідками (а.с.84-85), відповідно до яких за період з червня 2023 року по жовтень 2023 року із заробітної плати відповідача утримано 10 324,68 грн. На підставі викладеного вище, з урахуванням висновків, вкладених в постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 759/6629/19, колегія суддів вважає можливим позовні вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь та на утримання ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу), у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначеного розміру аліментів. В іншій оскаржуваній частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року змінити в частині визначеного судом розміру аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 аліменти на користь та на утримання ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 . В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 11 червня 2024 року. Головуючий: Судді: