Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/16699/22

Справа № 127/16699/22 Провадження № 22-ц/801/146/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2023 рокуСправа № 127/16699/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач), суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної колишньої дружини, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.11.2022 року, ухвалене у складі судді Антонюка В. В. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 07.11.2022 року, - в с т а н о в и в : 03.08.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (вх. № 480) до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної колишньої дружини. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона отримує пенсію в розмірі 2341,15 грн., яка є єдиним її доходом. Позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , однак 28.05.2016 року шлюб між сторонами було розірвано. Зазначає, що пенсія, яку вона отримує, не забезпечує їй необхідного мінімуму проживання, оскільки частину пенсії вона відразу після її отримання віддає на сплату комунальних послуг, частина коштів іде на купівлю ліків, крім того позивач потребує допомоги сиділки, послуги якої коштують від 500 грн. в день. Зазначені обставини свідчать про потребу позивача у матеріальній допомозі. Також, в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідно до виписок з історії хвороби та виписки з медичної карти стаціонарного хворого в 2015 році їй встановлено діагноз: розсіяний склероз, ознаки демієлінізуючого процесу, прогресування в динаміці відмічається погіршення загального стану. З медичних довідок вбачається, що хвороба у позивача почала прогресувати під час шлюбу, ще у 2015 році. Колишній чоловік - відповідач по справі, не надає матеріальної допомоги, хоча має таку можливість, оскільки проходить службу в Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області та перебуває на посаді старшого інспектора відділу комплектування управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Відповідно до довідки про доходи від 01.07.2022 року ОСОБА_2 отримав дохід за період з 01.01.2022 року по 30.06.2022 року в сумі 104475,86 грн., що складає 17412,64 грн. в місяць. Позивач є інвалід першої групи «А» безтерміново у зв`язку із чим перебуває у скрутному матеріальному становищі, потребує постійного догляду та лікування. Відповідач є працездатним, отримує велику заробітну плату, а відтак має змогу та зобов`язаний, надавати грошові кошти на її утримання. Крім того позивач зазначає, що її мати - ОСОБА_4 має другу групу інвалідності довічно. Виходячи з наведеного, положень ст. 76 СК України, ОСОБА_1 просила : -стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання непрацездатної колишньої дружини ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, з дати подання позову і довічно. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.11.2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 9047 від 05.12.2022 року), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не надано оцінку зазначеним в позовній заяві підставам позову. Встановлений прожитковий мінімум не забезпечує позивачу необхідного мінімумам проживання, який не вистачає для забезпечення лікування, продуктами харчування, одягом, засобами гігієни, а тому позивач потребує допомоги, а відповідач може її надавати враховуючи його доходи. 19.12.2022 року ОСОБА_2 подано засобами поштового зв`язку відзив (вх № 9544 від 20.12.2022 року) на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відзив обґрунтовано тим, що : -позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували інвалідність позивача у період з 01.02.2020 року до 15.07.2020 року, тобто, що статус позивача, як інваліда, був безперервний. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі вставнолено наступні обставини. Сторони перебували у шлюбі з 11.06.2011 року по 28.05.2016 року. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 28.05.2016 року розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 28.05.2016 року серії НОМЕР_1 , актовий запис №218. Згідно із пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 виданим 16.03.2016 р. Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 3 гр. загального захворювання. Термін дії до 01.02.2017 р. (а.с. 5). Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 виданого 01.03.2017 р. Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 гр. загального захворювання. Термін дії до 01.03.2018 р. (а.с. 64). Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 виданого 14.02.2018 р. Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 1 гр. загального захворювання. Термін дії до 01.02.2020 р. (а.с. 63). Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 виданого 15.07.2020 р. Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 1 гр., підгр. А, загального захворювання. Термін дії до 28.02.2022 р. (а. с. 62). Як вбачається із довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №015401 від 18.02.2022 р., ОСОБА_1 встановлено 1А групу інвалідності безстроково (а. с.5). Довідкою МКП «Управляюча компанія «Господар Люкс» №05-21/876 від 19.09.2022 р. встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 56). Згідно із довідкою про доходи № 0224 5328 3780 0216/2764 від 27.06.2022 року виданої пенсіонеру ОСОБА_1 , що вона перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію по інвалідності. Всього отримано пенсії в період з січня 2022 р. по червень 2022 р. включно 13 764,60 грн. (а.с. 18). 29.08.2020 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 29.08.2020 р. серії НОМЕР_3 , актовий запис № 76 (а.с. 41). ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 17.11.2021 р. серії НОМЕР_4 , актовий запис №286 (а. с. 42). Згідно із посвідченням виданого Управлінням соціального захисту населення Жмеринської РДА серії ДДА №084647 від 26.07.2022 р., ОСОБА_5 має 3 групу інвалідності загального захворювання (а.с. 43). Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 мати ОСОБА_2 ОСОБА_7 отримує пенсію по інвалідності 3 гр. загального захворювання, дата видачі 18.07.2019 р., термін дії довічно (а.с. 47). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримує пенсію по інвалідності у розмірі, що забезпечує визначений законодавством прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність. Також суд позбавлений можливості встановити чи мала позивач статус особи з інвалідністю в період закінчення терміну пенсійного посвідчення та датою видачі нового та чи була остання особою, яка втратила працездатність в даний період, а тому ОСОБА_1 не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні частини четвертої статті 75 СК України. Відповідач хоч і працює, однак має утриманців, що підтверджується наданими доказами. Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне. За положеннями частин другоїчетвертої статті 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, хто є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатнимвважається той із подружжя, хто досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення. Таким чином, право на утримання (аліменти) має зазначена вище непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина п`ята статті 81 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні. У справі вставнолено, що на час звернення до суду позивач отримувала пенсію по інвалідності в розмірі 2341,15 грн (а. с. 18), її доходи забезпечують їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність. А тому її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні частини четвертої статті 75 СК України. Обгрунтованим є також висновок суду першої інстанції про те, що суд позбавлений можливості встановити чи мала позивач статус особи з інвалідністю в період закінчення терміну пенсійного посвідчення та датою видачі нового та чи була остання особою, яка втратила працездатність в даний період, а тому ОСОБА_1 не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні частини четвертої статті 75 СК України. Судом першої інстанції враховано й те, що відповідач хоч і працює, однак має утриманців, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача народився син ОСОБА_6 . Дружина відповідача ОСОБА_5 є інвалідом 3 групи та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.11.2022 року у даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський