Постанова 4855 № 640/12195/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції - Гарник К.Ю. Суддя-доповідач - Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2024 року Справа № 640/12195/22 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., за участі секретаря Бродацької І.А., представника Відповідача Кравець А.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині В С Т А Н О В И В : Історія справи.

1. ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - Відповідач) в якому просив визнати протиправним і нечинним пункт 9 розділу ІІІ Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 27 квітня 2022 року № 392, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03 травня 2022 року за № 487/37823 (зі змінами), у частині, згідно з якою прийом на навчання вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» за державним або регіональним замовленням для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти в 2022 році не проводиться. В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що оскаржувана норма порушує його конституційне право на освіту. При цьому, ОСОБА_2 також вказав, що законодавство України не містить положень, які визначали б що для здобуття ступеня магістра за правничими спеціальностями за заочною формою державне/регіональне замовлення не надається. Позивач посилався й на те, що спірний пункт Порядку є дискримінаційним, тому що запроваджує розрізнення між вступниками на магістратуру за ознакою того, на яку спеціальність вони мають намір вступати, оскільки якщо особа має намір вступати на будь-яку іншу спеціальність, ніж «Право» та «Міжнародне право», вона може отримати право на безоплатне навчання незалежно від форми здобуття освіти.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень статті 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Також суд звернув увагу на те, що Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році затверджений Наказом Міністерства освіти і науки України від 27 квітня 2022 №

392. Водночас, постанова Кабінету Міністрів України №769 на підставі якої було прийнято наказ №392 від 27 квітня 2022 року, прийнята Урядом 07 липня 2022 року, тобто, оскаржуваний Порядок прийнятий майже на 2,5 місяці раніше, ніж постанова Уряду. Крім того, суд погодився з доводами Позивача в тій частині, що законодавством не передбачено визначення обсягу державного замовлення в розрізі форм здобуття освіти.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог просить відмовити, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про вищу освіту» Міністерство освіти і науки України формує пропозиції і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою. При цьому Апелянт вказав, що тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема й право на освіту, в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Окрім того Апелянт зазначив, що Законом України від 24 березня 2022 року №2157-IX «Про внесення змін до деяких законів України у сфері освіти» Закон України «Про вищу освіту» був доповнений новим положенням, який встановлює, що у 2022 році прийом на навчання для здобуття ступеня молодшого бакалавра, бакалавра та магістра здійснюється в особливому порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки без дотримання вимог цього Закону. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просив таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін зазначаючи, що будь-які обмеження конституційних прав і свобод, що їх держава застосовує в умовах воєнного стану, не можуть бути свавільними. Вони, як і в мирний час, мають визначатися лише у законах, переслідувати легітимну мету і бути домірними цій меті. Також Позивач у своєму відзиві наполягає на тому, що зміни в Закон України «Про вищу освіту» мали на меті надання можливості МОН України запровадити альтернативні, не передбачені законом, форми вступних випробувань, а не встановлювати обмеження кола осіб, які мають право претендувати на отримання бюджетного фінансування для здобуття вищої освіти.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року апеляційну скаргу задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року - скасовано, та прийнято постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

6. Постановою Верховного Суду від 27 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції вказав, що з матеріалів справи неможливо встановити чи апеляційний суд під час розгляду у відкритому судовому засіданні перевірив належним чином заяву позивача про закриття апеляційного провадження, а також чи надавав оцінку доводам позивача в цій частині та чи перевіряв їх належними та допустимими доказами.

7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 справу № 640/12195/22 прийнято до провадження колегії суддів, визначеної відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 02.04.2024 та призначено справу до судового розгляду.

8. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 у Відповідача витребувано додаткові письмові пояснення та відомості, щодо права ОСОБА_3 діяти від імені Міністерства освіти і науки України без додаткового уповноваження.

9. На виконання вказаної ухвали від МОН України надійшли додаткові пояснення у справі та відповідні докази.

10. У судовому засіданні представник Апелянта просила апеляційну скаргу задовольнити в межах доводів та вимог викладених у ній. Позивач у судове засідання не з?явився, однак просив розгляд справи здійснювати без його участі.

11. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. 12.Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у 2018 році здобув ступінь бакалавра за напрямом підготовки «Правознавство» у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» за кошти державного замовлення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією диплома бакалавра серії В18 №187878 від 28 червня 2018 року. У 2020 році Позивач здобув ступінь магістра за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» у Приватній установі «Університет «Київська школа економіки» (диплом магістра М20 №075182 від 06 квітня 2020 року). Наказом Міністерства освіти і науки України від 27 квітня 2022 № 392 затверджено Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році, відповідно до пункту 9 розділу ІІІ якого передбачено, що прийом на навчання вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» за державним або регіональним замовленням для здобуття ступеня молодшого бакалавра за всіма формами здобуття освіти, а також для здобуття ступенів бакалавра, магістра за заочною формою здобуття освіти в 2022 році не проводиться. Відкриті та фіксовані конкурсні пропозиції за цими спеціальностями, рівнями та формами здобуття вищої освіти не формуються, зарахування (переведення) на навчання на місця за державним (регіональним) замовленням не проводиться. ОСОБА_2 , вважаючи прийнятий Міністерством освіти і науки України наказ в частині протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси на освіту порушеними, звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

13. Нормативно-правове обґрунтування. Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність" та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави. Згідно зі статтею 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр. Положенням про Міністерство освіти і науки України (далі по тексту - Міністерство, МОН), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (далі по тексту - Положення про МОН) визначено, що Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Відповідно до пункту 8 Положення про МОН Міністерство в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання. Положеннями статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" встановлено, що накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами. Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Накази міністерства, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Всі накази міністерства оприлюднюються державною мовою на офіційному сайті міністерства в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації". Проекти наказів міністерства, які мають нормативно-правовий характер, оприлюднюються на офіційному веб-сайті міністерства відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування. Накази міністерства або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Накази МОН, відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Так, у відповідності до положень статті 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. У своєму рішенні від 04 березня 2004 року № 5-рп/2004 Конституційний Суд надав тлумачення вказаним нормам Конституції, згідно з яким безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення). В свою чергу, Закон України "Про вищу освіту" встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях. У відповідності до частини 1 статті 4 цього Закону кожен має право на вищу освіту. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і спеціальності. Громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров`я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України. Не вважається дискримінацією права на здобуття вищої освіти встановлення обмежень і привілеїв, що визначаються специфічними умовами здобуття вищої освіти, зумовленими особливостями отримання кваліфікації. Для реалізації права на вищу освіту особами з особливими освітніми потребами заклади вищої освіти створюють їм необхідні умови для здобуття якісної вищої освіти. Для реалізації права на вищу освіту особами, які потребують соціальної підтримки відповідно до законодавства, здійснюється повне або часткове фінансове забезпечення їх утримання у період здобуття ними вищої освіти за кожним освітнім рівнем. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту за другою спеціальністю у державних та комунальних закладах вищої освіти, якщо за станом здоров`я вони втратили можливість виконувати службові чи посадові обов`язки за отриманою раніше кваліфікацією, що підтверджується висновками медико-соціальної експертної комісії, та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 12 Закону України "Про вищу освіту" управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється: Кабінетом Міністрів України; центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Згідно норм п. п. 2, 3, 4, 10 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про вищу освіту», центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки: бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері вищої освіти, науки, підготовки фахівців з вищою освітою; систематично відстежує та аналізує потреби вітчизняного ринку праці, вносить пропозиції щодо обсягів і напрямів державної підтримки підготовки фахівців з вищою освітою; провадить аналітично-прогностичну діяльність у сфері вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфери, формує стратегічні напрями розвитку вищої освіти з урахуванням науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти; формує пропозиції і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у порядку, встановленому законодавством. За приписами ч. 1 ст. 44 Закону України «Про вищу освіту», прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Умови конкурсу повинні забезпечувати дотримання прав особи у сфері освіти. Висновки суду апеляційної інстанції.

14. Отже, переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта, колегія суддів наголошує, що право на освіту в Україні гарантоване Конституцією України.

15. При цьому апеляційний суд також враховує правову позицію Конституційного Суду України у рішенні від 4 березня 2004 року № 5-рп/2004 згідно з якою положення частини третьої статті 53 Конституції України "держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах" у контексті частин першої, другої, четвертої зазначеної статті необхідно розуміти так: - доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права; - безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України. Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб.

16. Крім того, колегія суддів також зазначає, що усі закони в Україні повинні відповідати Конституції України.

17. Саме Законом №1556-VII передбачено повноваження Міністерства освіти і науки України, як центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, формувати пропозиції і розміщувати державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою.

18. Колегія суддів не ставить під сумнів право Апелянта затверджувати Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році, на що посилається й сам Апелянт у скарзі, та зазначає, що процедура прийняття спірного порядку взагалі не є предметом розгляду безпосередньо цієї справи.

19. Спірним залишається відповідність вимогам законодавства положення п. 9 розділу III Порядку № 392 у частині, згідно з якою прийом на навчання вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» за державним або регіональним замовленням для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти в 2022 році не проводиться.

20. З вказаного вбачається, що виключно для вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» встановлено обмеження щодо реалізації ними права на безоплатну освіту.

21. Водночас, Апелянт вказує, що таке обмеження запроваджено тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, оскільки згідно з нормами Конституції України, право на освіту може обмежуватися в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

22. Щодо таких тверджень, колегія суддів зазначає наступне. Так, «Конституційності» будь-якому праву надає їх закріплення на рівні Основного Закону. Закріплення прав на рівні Конституції України «переносить» їх у категорію основних, що підкреслює їх особливу роль і місце в системі прав, що мають найвищу правову охорону. У частині 2 статті 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Громадяни, у яких виникла потреба у реалізації своїх конституційних культурних прав мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях стосовно того, що набуте на підставі положень Конституції України право, його зміст та обсяг не буде скасоване. Принцип гарантованості конституційних соціальних прав людини і громадянина полягає у тому, що на державу покладається обов?язок із створення реальних, дієвих механізмів, за яких особа може реалізувати своє культурне право на освіту.

23. При цьому, колегія суддів враховує доводи Апелянта про те, що в умовах воєнного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод, зокрема й права на освіту.

24. Однак, при обмеженні прав громадянина, у перелічених Основним Законом випадках, має бути врахована наявність чіткого та прямого зв`язку між обмеженням та метою, яка переслідується. Навіть у разі крайньої потреби, у правовій та соціальній державі введені обмежувальні заходи повинні відповідати досягненню переслідуваної мети, мати тимчасовий характер, вони не можуть виходити за межі того, що необхідно для досягнення такої мети, вони можуть застосовуватися тільки для тієї мети, для якої вони були призначені й повинні підтримувати рівень захисту, який є адекватним.

25. Втім, Апелянт, посилаючись на те, що застосовані обмеження права на освіту є необхідними в умовах воєнного стану, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не зазначає яка саме мета ним переслідується, в чому таке обмеження забезпечує можливість запровадження та здійснення заходів воєнного стану.

26. При цьому, Апелянт не вказав і будь-яких інших мотивів чи передумов, не пов?язаних із воєнним станом, які переконали б Суд у законності та обґрунтованості такого рішення.

27. Крім того, закріплені у приписах частини першої статті 53 Конституції України гарантії «кожен має право» слід розуміти як «кожен громадянин України без винятку». Оскільки ані вказана норма Основного Закону України, ані будь-якого іншого нормативно-правовога акта в Україні не містить будь-яких обмежень можливості реалізації громадянами регламентованого права на безоплатну освіту залежно від форми її здобуття (денна чи заочна), можна стверджувати, що п. 9 розділу III вказаного Порядку у спірній частині є таким, що не відповідає законодавству України.

28. Більш того, спірне обмеження застосоване лише щодо вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» з-поміж усіх інших спеціальностей.

29. Зазначені обставини також не містять свого обґрунтування в матеріалах цієї справи, а тому вказане видається нічим іншим, ніж дискримінацією.

30. При цьому, колегія суддів враховує положення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколу № 12, який забороняє дискримінацію у «здійсненні будь-якого права, що спеціально гарантовано особі на підставі положень національного законодавства».

31. З огляду на усе вищевикладне, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуваний у частині пункт 9 розділу ІІІ Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 27 квітня 2022 № 392 є протиправним.

32. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

33. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

34. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

35. Таким чином, апеляційна скарга Міністерства освіти і науки України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 10.06.2024. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев