Постанова 4851 № 480/7704/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 р.Справа № 480/7704/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 18.12.23 року по справі № 480/7704/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Сумської митниці № 23-дс від 10.07.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» яким оголошено догану ОСОБА_1 - головному державному інспектору митного поста «Ромни» Сумської митниці; Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить державну службу, на посаді головного державного інспектора митного поста «Ромни» Сумської митниці, 10.07.2023 року начальником Сумської митниці видано наказ № 23-дс, яким оголошено догану ОСОБА_1 , головному державному інспектору митного поста «Ромни» Сумської митниці, за вчинення дисциплінарних проступків, що полягають у неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків. Відповідно до оскаржуваного наказу в ході розгляду дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 щодо виконання ним митних формальностей за митною декларацією №23UА8050900002215112 встановлено неналежне виконання посадових обов`язків, а саме: визнав митну вартість товару, заявленого за вказаною митною декларацією, на підставі неналежно проведеної ним консультації з декларантом (в частині не зазначення всупереч вимогам ч. 1 ст. 21 та ч. 5 ст. 55 МК України методу визначення митної вартості товару, який є підставою для визначення числового значення митної вартості товару та заповнення графи 43 митної декларації, а також в частині відсутності всупереч вимогам ч. 1 ст. 21 та ст. 49 МК України обгрунтування числового значення митної вартості товару) - чим неналежним чином перевірив правильність визначення митної вартості. Позивач вважає даний наказ незаконним, таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його права з наступних підстав. Позивач вважає, що митний орган письмово повідомляє декларанта про метод визначення митної вартості лише у випадку прийняття рішення про коригування митної вартості, яке у даному випадку не приймалось так як, митну вартість та метод, визначено декларантом самостійно. В інших випадках митний орган не зобов`язаний повідомляти декларанта про метод визначення митної вартості. Рівень митної вартості заявлений позивачем в консультації (1200 евро) було попередньо визначено та узгоджено з в.о. начальником управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання Сумської митниці. Враховуючи викладене позивач вважає, що ним правильно здійснено перевірку заявленої митної вартості товарів за митною декларацією № 23UА80509002215112, відповідно до норм Митного кодексу України та з урахуванням методичних рекомендацій, що затверджені наказом Держмитслужби №476 від 01.07.2021 «Про затвердження методичних рекомендацій посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів які переміщуються через митний кордон України». Так як числове значення митної вартості визначено вірно, графи митної декларації заповнені правильно. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування наказу задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Сумської митниці № 23-дс від 10.07.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» яким оголошено догану ОСОБА_1 - головному державному інспектору митного поста «Ромни» Сумської митниці. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24,м. Суми,Сумська область,40020, код ЄДРПОУ 44017631) суму судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.). Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, суд першої інстанції фактично не дослідив та залишив поза увагою той факт, що згідно пункту 1 частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані заявляти митну вартість визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультації з митним органом. Таким чином, ОСОБА_1 , всупереч приписам пункту 1 частини 2 статті 52 МК України визначив митну вартість автомобіля замість декларанта, в той час, як відповідний обов`язок покладено саме на декларанта або уповноважу ним особу. Враховуючи наведене, головний державний інспектор митного поста «Ромни» ОСОБА_1 неналежним чином виконав свої посадові обов`язки, що виявилося в неналежному наданні консультації, без наявності законодавчо визначених підстав та всупереч приписам статей 51, 52 МК України визначив числове значення митної вартості автомобіля замість декларанта. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходить державну службу, відповідно до контракту від 30.06.2021 № 63, укладеного між Сумською митницею та ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста «Ромни» Сумської митниці, 31.05.2023 року начальником Сумської митниці видано наказ № 20-дс про порушення дисциплінарного провадження стосовно головного державного інспектора митного поста «Ромни» ОСОБА_1 з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчинення дисциплінарних проступків. Для здійснення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ Сумської митниці та затверджено її персональний склад. 10.07.2023 року начальником Сумської митниці видано наказ № 23-дс, яким відповідно до ст. ст. 64-69 та 77 Закону України «Про державну службу», п. 36 Порядку здійснення дисциплінарних проваджень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 та на підставі доповідної записки в.о. начальника відділу внутрішньої безпеки Сумської митниці Вадима Савченка від 31.05.2023 №7.24-25/91, подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Сумської митниці від 04.07.2023 № 7.24-25/108, оголошено догану ОСОБА_1 , головному державному інспектору митного поста «Ромни» Сумської митниці, за вчинення дисциплінарних проступків, що полягають у неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків (а.с. 10 12). Не погоджуючись із вказаним наказом позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів скоєння позивачем дисціплінарного проступку, який полягає у неналежному виконанні ним своїх посадових обов`язків, у зв`язку із чим, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За правилами частини 1, 3 статті 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України. Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VІІІУ передбачає правовий статус державних службовців, підстави та порядок притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, а також її види. Статтею 5 Закону № 889-VІІІ визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Державний службовець, у відповідності до частини першої статті 8 Закону № 889-VІІІ, зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення). Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону № 889-VІІІ державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 вказаного Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Положеннями ст. 64 вказаного Закону встановлено, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. За правилами ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VІІІ підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. У пункті 5 частини 2 статті 65 Закону № 889-VІІІ дисциплінарним проступком визначено невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Згідно зі ст. 66 Закону № 889-VІІІ до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VІІІ, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. За визначенням ст. 67 Закону № 889-VІІІ дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Колегія суддів звертає увагу, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: Кодексом законів про працю України, Законом України "Про державну службу", правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації. Наказ про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення й час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. Матеріалами справи встановлено, що під час дисциплінарного провадження відносно позивача встановлено, що 30.05.2023 о 14 год. 53 хв. головний державний інспектор митного поста «Ромни» Сумської митниці ОСОБА_1 прийняв до митного оформлення митну декларацію № 23UA805090002208U5 в якій до митного оформлення був заявлений до поміщення в митний режим імпорт бувший у використанні автомобіль PEUGEOT 207, (VIN) НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2006. Відповідно до графи 43 МД № 23UA805090002208U5 був заявлений перший метод визначення митної вартості товару, його числове значення 41 332,50 грн (а.с. 111). ОСОБА_1 провів огляд транспортного засобу, здійснив його цифрову фотозйомку та з використанням АСМО «Інспектор» о 16 год. 41 хв. та здійснив консультування декларанта з питань митної справи, направивши йому текст консультації, у якій самостійно визначив вартість транспортного засобу та вказав про необхідність надання додаткових документів по митній вартості. У тексті консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи ОСОБА_1 зазначив наступне: «Консультація з метою обміну наявної в митному органі інформації, повідомляю, що на підставі наявної інформації, пропонуємо визначити митну вартість автомобіля на рівні 1200 EUR. Прошу Вас повідомити про надання додаткових документів протягом терміну визначеному в частині 3 статті 53 МКУ, або про відмову (неможливість) в наданні зазначених додаткових документів протягом зазначеного терміну» (а.с. 49). В поданні дисциплінарної комісії також зазначено, що декларант о 16 год. 53 хв. прислав заяву на відкликання митної декларації з причини консультації з митним органом за ч. 5 ст. 55 МКУ (декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі). Заява декларанта про відкликання була задоволена о 16 год 58 хв. З метою поміщення товару в митний режим імпорт, декларантом о 16 год. 58 хв. 30.05.2023 була подана нова митна декларація, яка о 17 год. 00 хв. була зареєстрована за № 23UA805090002215U2 та прийнята головним державним інспектором митного поста «Ромни» ОСОБА_1 до митного оформлення (а.с. 110). В такій митній декларації митна вартість товару була визначена за шостим методом, її числове значення 47 011,08 грн (1200 EUR) - декларація була оформлена о 17 год. 25 хв. 30.05.2023. Сума додаткових митних платежів склала 1 817,15 грн. На підставі зазначеного дисциплінарною комісією зроблено висновок, що 30.05.2023 при виконанні митних формальностей за митною декларацією № 23UA805090002208U5 головний державний інспектор митного поста «Ромни» Сумської митниці ОСОБА_1 під час перевірки правильності визначення митної вартості товару, заявленого за вказаною митною декларацією, визнав митну вартість на підставі неналежно проведеної ним консультації з декларантом (в частині не зазначення всупереч вимогам ч.1 ст.21 та ч.5 ст.55 Митного кодексу України методу визначення митної вартості товару, який є підставою для визначення числового значення митної вартості товару та заповнення графи 43 митної декларації, а також в частині відсутності всупереч вимогам ч.1 ст.21 та ст.49 Митного кодексу України обґрунтування числового значення митної вартості товару) чим неналежним чином перевірив правильність визначення митної вартості, що в свою чергу сталося внаслідок неналежного виконання вимог підпункту 4.5.10 пункту 4.5 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, пункту 1 розділу 3 (Основні посадові обов`язки) своєї посадової інструкції, абзаців 3.5 пункту 10 (Особа зобов`язана) контракту про проходження державної служби від 30.06.2021 №63, пунктів 1,7,11 частини 1 ст.8 Закону України «Про державну службу». Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч.1 3 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, мають право: 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч1 ст.54). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54). Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування (ч.4 ст.54). Відповідно до ч.ч.5 - 6 ст.55 МК України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Згідно ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1 ст.57). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57). Отже під час митного оформлення товарів, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Також під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією. Аналізуючи норми митного законодавства колегія суддів дійшла висновку, що така консультація може бути проведена як в усній так і письмовій формі, при цьому в письмовому вигляді така консультація проводиться лише на вимогу декларанта про що прямо зазначено у ч.6 ст.55 МК України. Крім того, судова колегія звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що декларант або уповноважена ним особа звертались із вимогою про проведення письмової консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості. Таким чином, посилання відповідача на ч.1 ст.21 МК Україн, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідно до ст. 21 МК України, за зверненнями підприємств та громадян, що переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або провадять діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу покладено на митні органи (заінтересованих осіб), митні органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи. Консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи надаються митницями за місцем розташування підприємств (за місцем проживання або тимчасового перебування громадян) або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в усній, письмовій або, за бажанням заінтересованої особи, електронній формі у строк, що не перевищує 30 календарних днів, наступних за днем отримання відповідного звернення. Консультації в письмовій формі надаються у вигляді рішень митних органів. Тобто вказані консультації слід відрізняти від консультацій, передбачених частиною 5 статті 55 МК України, яка передбачає виключно консультацію з метою вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі та яка не стосується застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи. Не передбачено її надання в строк, що не перевищує 30 календарних днів, наступних за днем отримання відповідного звернення, не передбачено її надання у формі рішення митного органу, не передбачено узагальнення консультацій, не передбачений порядок зміни або скасування консультацій та їх оскарження. Отже в даному випадку норми ст.21 МК України застосуванню не підлягають. Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем, під час здійснення консультацій з декларантом щодо митного оформлення товару, було повідомлено: «на підставі наявної інформації, пропонуємо визначити митну вартість автомобіля на рівні 1200 EUR». В своєму поясненні дисциплінарній комісії позивач зазначив, що в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби була наявна інформація щодо митної вартості раніше оформленого подібного товару МД №23UA805030000017U2 (а.с. 108). На вимогу суду першої інстанції, відповідачем було надано зазначену МД №23UA805030000017U2, згідно якої було ввезено автомобіль легковий бувший у використанні PEUGEOT, модель 207, рік виготовлення 2009, митна вартість 47035,32 (що дорівнює 1200 евро) (а.с. 138). Допитана в судовому засідання в суді першої інстанції в якості свідка начальник управління митних платежів, контролю митної вартості та митно тарифного регулювання Сумської митниці ОСОБА_2 , зазначила, що вона здійснює методичні консультації працівникам Сумської митниці щодо визначення митної вартості товарів. Свідок підтвердила, що під час здійснення митних формальностей та контролю митної вартості, їй зателефонував позивач та саме вона повідомила позивачу що в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби була наявна інформація щодо митної вартості раніше оформленого подібного товару МД №23UA805030000017U2. Таким чином, колегія суддів вважає, що надана позивачем декларанту інформація щодо ціни товару (автомобіля PEUGEOT), дійсно наявна в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби. Отже, твердження відповідача, що позивачем безпідставно вказано декларанту митну вартість на рівні 1200 евро, колегія суддів вважає необгрунтованим. Слід звернути увагу, що митне законодавство зобов`язує митний орган надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо обгрунтування порядку і методу визначення митної вартості, лише у разі коригування митної вартості митним органом шляхом прийняття відповідного рішення. В даному випадку відповідного рішення про коригування митної вартості відповідачем не приймалося. Метод визначення митної вартості був застосований декларантом самостійно. Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що декларант о 16 год. 53 хв. прислав заяву на відкликання митної декларації з обґрунтуванням: «митну вартість буде визначено самостійно згідно п.1ч.2 ст.52 МК України» (а.с. 152 зворотній бік, а.с.161).Заява декларанта про відкликання була задоволена митним органом. В подальшому декларантом була подана нова митна декларація, яка о 17 год. 00 хв., яка зареєстрована за № 23UA805090002215U2 та оформлена митним органом, митне оформлення здійснив позивач. В такій митній декларації митна вартість товару була визначена за шостим методом, її числове значення 47 011,08 грн (1200 EUR). Під час розгляду справи в суді першої інстанції та перегляду в суді апеляційної інстанції відповідач не надав доказів того, що у вказаній декларації, яка фактично була подана за наслідками консультацій декларанта з митним органом, було невірно визначено митну вартість товару чи невірно вказано метод її визначення. Питання про «належність» чи «неналежність» виконання державним службовцем посадових обов`язків є оціночним і має встановлюватися дисциплінарною комісією та суб`єктом призначення виходячи з усіх обставин конкретної справи (зміст і обсяг обов`язку; реальна можливість реалізувати цей обов`язок «в принципі» або реалізувати його краще, ніж це вдалося зробити державному службовцю, що притягається до дисциплінарної відповідальності; обставини, що заважали державному службовцю виконати свій обов`язок належним чином; ступінь невідповідності між тим, як обов`язок мало бути виконано, і тим, як його було виконано в конкретній ситуації). У будь-якому разі встановленню факту «неналежного» виконання державним службовцем тих чи інших обов`язків має передувати встановлення базових характеристик «належного» виконання цих обов`язків за даних конкретних умов. Відповідно до оскаржуваного наказу дисциплінарний проступок позивача полягає у неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків. З урахуванням викладеного, колегія суддів вбачає, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів скоєння позивачем дисціплінарного проступку, який полягає у неналежному виконанні ним своїх посадових обов`язків. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку із чим, є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідно визнати протиправним та скасувати наказ начальника Сумської митниці № 23-дс від 10.07.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» яким оголошено догану ОСОБА_1 - головному державному інспектору митного поста «Ромни» Сумської митниці. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року по справі № 480/7704/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі № 480/7704/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 11.06.2024 року