Постанова 4801 № 127/24379/23

Справа № 127/24379/23 Провадження № 22-ц/801/1200/2024 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Фанда О. А. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024 рокуСправа № 127/24379/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Копаничук С. Г., Оніщука В. В., за участю секретаря судового засідання Луцишина О. П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 127/24379/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27.03.2024, постановлену у складі судді Фанда О. А. в приміщенні суду в м. Вінниця, - в с т а н о в и в : 14.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (вх № 63961) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання позики, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 33500 доларів США боргу за договором позики від 23.10.2010 /а. с. 1-4/. 25.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою (вх № 5642/24) про забезпечення позову, в якому просила : -накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 152,5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,1547 га, кадастровий номер 0520688906:04:002:0079 та грошові кошти, які належать ОСОБА_2 та знаходяться (обліковуються) на її банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України в межах суми 33500 доларів США, що еквівалентно 1224760 грн; -накласти арешт на частку корпоративних прав у Приватному медичному підприємстві «КІСМЕТ», що належить ОСОБА_2 розмір внеску до статутного капіталу 221342 грн.; -заборонити органам, що проводять державну реєстрацію юридичних осіб у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», в тому числі нотаріусам проводити державну реєстрацію змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, а саме : Приватного медичного підприємства «КІСМЕТ» до прийняття судом рішення по справі. Заяву обґрунтовано тим, що заявником вживалися заходи врегулювання спору, однак, відповідач не має наміру повертати кошти. Більш того, не визнає сам факт укладення договору позики. Зазначене свідчить про можливість вчинення відповідачкою дій направлених на відчуження свого майна та належних грошових коштів з метою ухилення від виконання боргових зобов`язань /а. с. 108-117/. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27.03.2024 заяву про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову в межах ціни позовних вимог шляхом накладення заборони відчуження, поділу чи об`єднання рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 152,5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,1547 га, кадастровий номер 0520688906:04:002:0079. Заборонено органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме та рухоме майно, в тому числі державним кадастровим реєстраторам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі вносити зміни в Державний земельний кадастр, спрямовані на відчуження, об`єднання, поділ щодо нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 152,5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,1547 га, кадастровий номер 0520688906:04:002:0079. В іншій частині заяви відмовлено. У зв`язку із забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу (вх. № 1518 від 25.04.2024), в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування всіх обставин, від яких залежить її правильне вирішення, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не встановлював справжню правову природу договору позики. Водночас, зі змісту договору позики відсутній обов`язок щодо повернення коштів, тому виниклі правовідносини не можливо кваліфікувати як відносини, що виникли з договору позики. Тому, на момент розгляду заяви про забезпечення позову у позивача не існувало права вимоги до відповідача. Вимоги в порядку чинного законодавства позивач відповідачу не направляв, тому у відповідача ще не виникло обов`язку щодо повернення коштів. Позивачем не надано доказів та не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може надалі утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не зазначено доказів щодо можливого відчуження майна на користь третіх осіб. Обраний позивачем вид забезпечення позову є неспівмірний із предметом позову. 16.05.2024 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх. № 4885 від 16.05.2024), який подано до суду 15.05.2024, ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. У відзиві представник просить поновити строк на його подання, оскільки копію апеляційної скарги отримано на електронну пошту 15.05.2024 року. Ознайомившись із поданим клопотанням, колегія суддів вважає, що воно підлягає залишенню без розгляду, оскільки відзив на апеляційну скаргу подано ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , у строк встановлений в ухвалі апеляційного суду від 8.05.2024, протягом п`яти днів з дня ознайомлення з матеріалами справи (14.05.2024) /а. с. 156/. У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заперечила проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України). Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачу вчиняти дії направлені на відчуження нерухомого майна, в межах ціни позову не завдасть шкоди власнику майна, оскільки заборона відчуження майна тимчасово перешкоджає вчиняти дії щодо його відчуження. Вимоги заяви про накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 та знаходяться на її рахунках в усіх банківських установах задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду доказів про наявність таких рахунків. Накладення арешту на всі банківські рахунки відповідачки може призвести до порушення її прав. Суд також зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачу вчиняти дії направлені на відчуження житлового будинку та земельної ділянки є достатніми для забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а тому відсутні підстави для накладення арешту на частку корпоративних прав відповідача у приватному медичному підприємстві «КІСМЕТ». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині часткового задоволення заяви про забезпечення позову та відхиляє доводи апеляційної скарги з таких підстав. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України). Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина друга статті 149 ЦПК України). Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2022 в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: «під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним». Постановляючи ухвалу про часткове задовольняючи заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції правомірно зазначив, що наявні правові підстави вжити заходи забезпечення позову в межах ціни позовних вимог шляхом накладення заборони відчуження, поділу чи об`єднання рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 152,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,1547 га, кадастровий номер 0520688906:04:002:0079, а також заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме та рухоме майно, в тому числі державним кадастровим реєстраторам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі вносити зміни в Державний земельний кадастр, спрямовані на відчуження, об`єднання, поділ щодо нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 152,5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,1547 га, кадастровий номер 0520688906:04:002:0079. Застосований судом першої інстанції вид заходу забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановлював справжню правову природу договору позики, тоді як зі змісту договору позики відсутній обов`язок щодо повернення коштів, відтак виниклі правовідносини не можливо кваліфікувати як відносини, що виникли з договору позики, та на момент розгляду заяви про забезпечення позову у позивача не існувало права вимоги до відповідача, вимоги в порядку чинного законодавства позивач відповідачу не направляв, тому у відповідача ще не виникло обов`язку щодо повернення коштів, колегія суддів відхиляє, оскільки питання щодо того, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення сторін, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, у відповідності з вимогами статті 264 ЦПК України вирішуються судом під час ухвалення рішення по суті спору. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права. Щодо розподілу судових витрат. Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_2 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27.03.2024 року у даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: С. Г. Копаничук В. В. Оніщук Повний текст постанови складено 10.06.2024.