Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/233/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/233/24 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Маринчак Н.Є., Штульман І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 і військової частини НОМЕР_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила: - визнати протиправними дії військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 15 вересня 2016 року по 02 листопада 2016 року, з 20 квітня 2017 року по 31 жовтня 2017 року та з 01 листопада 2017 року по 09 січня 2018 року із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15 вересня 2016 року по 02 листопада 2016 року, з 20 квітня 2017 року по 31 жовтня 2017 року із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 листопада 2017 року по 09 січня 2018 року із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачі в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в спірний період не виплачували індексацію грошового забезпечення. Зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковою для всіх роботодавців. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15 вересня 2016 року по 02 листопада 2016 року, з 20 квітня 2017 року по 31 жовтня 2017 року з застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15 вересня 2016 року по 02 листопада 2016 року, з 20 квітня 2017 року по 31 жовтня 2017 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 09 січня 2018 року з застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 09 січня 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). В апеляційних скаргах ВЧ НОМЕР_1 і ВЧ НОМЕР_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначили, що на момент звільнення позивача зі служби були відсутні підстави для виплати індексації грошового забезпечення. Зауважили, що на час видання наказу про виключення зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення з позивачем були проведені усі необхідні розрахунки по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню, з якими погодився позивач за відсутності оскарження відповідного наказу. Окрім того, висновки про наявність підстав для застосування базовим місяцем - січень 2008 року є безпідставними, оскільки це суперечить вимогам законодавства. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 15 вересня 2016 року по 02 листопада 2016 року, з 20 квітня 2017 року по 31 жовтня 2017 року та у військовій частині НОМЕР_1 з 01 листопада 2017 року по 09 січня 2018 року. Згідно з довідками військової частини НОМЕР_2 від 10 листопада 2023 року № 1834, від 10 листопада 2023 року № 1835 про розмір грошового забезпечення з вересня 2016 року по листопад 2016 року, з квітня 2017 року по жовтень 2017 року та розрахунку індексації грошового забезпечення від 10 листопада 2023 року № 1836 індексація грошового забезпечення позивачу не здійснювалась. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29 листопада 2023 року № 677 про розмір грошового забезпечення з листопада 2017 року по січень 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не здійснювалась. 04 жовтня 2023 року позивач звернувся з заявою до ВЧ НОМЕР_2 про здійснення перерахунку індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця. На звернення позивача військова частина НОМЕР_2 листом від 13 листопада 2023 року № 2146 повідомила про відсутність підстав для виплати індексації грошового забезпечення з базовим місяцем - січень 2008 року. Також на звернення позивача військова частина НОМЕР_1 листом від 29 листопада 2023 року № 677 повідомила, що у зв`язку із запровадженням нового механізму визначення початку обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації враховується січень 2016 року як базовий місяць. Не погоджуючись з зазначеними діями відповідачів, позивач звернувся до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, є січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними. Зауважив, що починаючи з грудня 2015 року застосування як базового місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, підлягає січень 2008 року, а відповідачі, здійснюючи нарахування індексації, не мають дискреційних повноважень щодо визначення іншого базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а мають діяти у чітко визначених межах закону. Тому, оскільки в ході розгляду справи встановлено обставини не здійснення позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, наявні підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів, переглядаючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми права та фактичні обставини справи. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих цін на товари і послуги внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Втім, колегія суддів наголошує, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий «базовий» місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого «порогу»), визначеного законом. Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує: - 101 відсоток за період до 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), в редакції, що діяла до 01 січня 2016 року); - 103 відсотки за період після 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону № 1282-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності 01 січня 2016 року). Згідно із пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла до 01 грудня 2015 року), «базовим» місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій: - підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або - зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається «базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 (далі - Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку № 1078, з 01 січня 2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим» місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру. Під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку, «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання». Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права. Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень. Сторонами у справі не заперечується, що у спірних правовідносинах індексація не була нарахована та виплачена позивачу. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17. Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 825/565/17 звернув увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. Як було вже вказано, за змістом пункту 5 Порядку № 1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно та відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення з одночасним визначенням базового місяця для цієї індексації, що не є втручанням у виключну компетенцію суб`єкта владних повноважень. Аналогічні правові висновки висловив Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а. Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Як не заперечується учасниками справи, з січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався. Зазначена постанова діяла до дати набрання чинності (01 березня 2018 року) постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення за спірний період. Таку позицію у подібних правовідносинах сформував Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, яка враховується в цій справі. Проаналізувавши встановлені обставини та вказані норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність відповідачів, яка полягала в не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, є протиправною. Крім того, відповідач не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Таким базовим місяцем для періоду з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року. Твердження ВЧ НОМЕР_2 про неврахування судом приписів пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, в якості аргументів про відсутність правових підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані норми права не звільняли відповідачів від обов`язку забезпечити виплату всіх належних звільненому працівникові сум. Посилання ВЧ НОМЕР_1 на телеграму Міністра оборони України від 31 грудня 2015 року № 248/3/9/1/1150 та роз`яснення від 04 січня 2016 року № 248/3/9/1/2 є безпідставними, оскільки вони є внутрішньо-відомчими документами та носять рекомендаційний характер. В той же час, обов`язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 і військової частини НОМЕР_2 а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Черпак Ю.К. Судді: Маринчак Н.Є. Штульман І.В.