Постанова Київський апеляційний суд № 761/23432/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 761/23432/23 Головуючий у суді І інстанції: Волошина В.О. провадження №22-ц/824/8138/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Гаращенка Д.Р., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Македона Олександра Андрійовича , який представляє інтереси Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У липні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_3 , в якому просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11 березня 2019 року у розмірі 88994,75 грн станом на 25 квітня 2023 року (у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 88 994,75 грн; заборгованість за пенею - 0,0 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 0,0 грн); судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11 березня 2019 року відповідачка звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 11 березня 2019 року. Положенням анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищезазначених документів. Сторонами укладено договір, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 40000,00 грн, з можливістю його коригування, зі сплатою обов`язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами у розмірі 4% від заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості), з базовою відсотковою ставкою - 3,1 % на місяць (нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості) та зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом. У відповідачки станом на 25 квітня 2023 року утворилась заборгованість в сумі 88994,75 грн, що складається з: тіла кредиту - 88994,75 грн, заборгованість за пенею - 0,0 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 0,0 грн. З огляду на те, що відповідачка не виконує зобов`язання за кредитним договором і має прострочену заборгованість за тілом кредиту, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11 березня 2019 року у розмірі 33 445 грн 20 коп., судовий збір у розмірі 2684 грн 00 коп.. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, представник АТ «Універсал Банк» - Македон О.А. подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Доводи апеляційної скарги обґрунтовував також тим, що 11.03.2019 року шляхом підписання ОСОБА_2 анкети-заяви, між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір. На момент підписання анкети-заяви від 11.03.2019 року відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту. Вважав посилання суду першої інстанції на недоведеність банком, що саме ці умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію». Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував на те, що застосування судом першої інстанції до даних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 є передчасними та незаконними, оскільки вказана судова практика Великої Палати Верховного Суду ухвалена судом щодо інших кредитних угод, з іншими умовами, правилами та сторонами, зокрема у кредитних відносинах, на підставі договору, укладеного у письмовій формі відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України (правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)). 30 травня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Цимейко Ганни Олегівни, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 241-248 том 1). У відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача просила поновити строк на подачу відзиву як пропущеного з поважних причин, посилаючись на те, що представник відповідача отримала ухвалу про відкриття провадження та апеляційну скаргу 27.05.2024 року, безпосередньо відповідач вказані документи з суду не отримувала. У зв'язку з зазначеним, вважає за необхідне заявити клопотання про поновлення строку на подання відзиву. З матеріалів справи вбачається, що супровідним листом від 29.04.2024 року направлено ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги на поштову адресу, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 229 том 1), проте відповідач не отримала копію вказаної ухвали та апеляційної скарги, оскільки конверт відправлений за вказаною адресою, повернувся до суду апеляційної інстанції 20.05.2024 року, у зв`язку із закінченням їх терміну зберігання на поштовому відділенні (а.с. 234 том 1). 24 травня 2024 року адвокат Цимейко Г.О., в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного суду з клопотанням, в якому просила надіслати копію апеляційної скарги з додатками на електронну адресу представника відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , обгрунтовуючи тим, що ані відповідач, ані її представник копію апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження у справі не отримували (а.с. 235-238 том 1). В подальшому, супровідним листом від 27.05.2024 року направлено представнику відповідача - адвокату Цимейко Г.О. копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані документи представник відповідача отримала 27.05.2024 року, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с. 239, 240 том 1). Суд апеляційної інстанції зазначає, що відзив на апеляційну скаргу подано протягом трьох діб з дня отримання апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження, що свідчить про бажання сторони відповідача скористатись своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції вважає наведені у відзиві обставини, як підставу пропуску строку поважними та приходить до висновку про поновлення строку представнику ОСОБА_2 - адвокату Цимейко Г.О. для подання відзиву на апеляційну скаргу. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги вказувала на те, що докази того, що після ознайомлення позичальником з Умовами та правилами і додатками до них, відповідачем були підписані власноручно або із застосуванням його аналогів, у тому числі особистим електронним підписом, банк суду не надав. Вважає, що додані банком до позову Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, в яких визначені умови кредитування, в тому числі розмір та порядок нарахування процентів та неустойки, не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки не підписані відповідачем. Також представник відповідача посилався на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі № 697/302/20. У вказаній постанові Верховний Суд зробив висновки щодо неправомірності та безпідставності списання АТ «Універсал Банк» (Монобанк) внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом. Верховний Суд зазначив, що в анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а тому стягнення процентів за користування кредитом, пені, комісії є незаконним. Представник відповідача вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлена сума заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню за суму незаконного нарахованих та списаних за рахунок тіла кредиту відсотків в сумі 55 549,55 грн. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Суд першої інстанції вважав, що надані позивачем Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Мonobank» і «UniversalBank», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору. Перевіряючи розмір заборгованості суд першої інстанції прийняв до уваги та погодився з наведеним відповідачем розрахунком нарахованих, стягнутих та включених у тіло кредиту відсотків в загальній сумі 55 549,55 грн. Тому суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити суму заборгованості за тілом кредиту (88 994,75 грн) за рахунок протиправно списаних банком відсотків у розмірі 55 549,55 грн. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором про надання банківських послуг від 11 березня 2019 року складає 33 445,20 грн (88994,75 грн - 55549,55 грн), який підлягає до стягнення. Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію"; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію"; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію". Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Так у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20. Встановлено, що 11 березня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 11.03.2019 року, в результаті чого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, укладання якого підтверджує і зобов`язується виконувати його умови (п. 2) Відповідно до п. 3 анкети-заяви відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язалась виконувати його умови. Окрім цього, відповідачка беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти її про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Підписанням анкети-заяви ОСОБА_2 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6). Відповідно до п. 11 заяви усе листування щодо цього договору відповідачка просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. До кредитного договору банком долучено витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank UniversalBank, витяг з Тарифів за карткою «Monobank». З довідки АТ «Універсал банк» про наявність рахунку від 17 листопада 2023 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 (чорна картка), зі строком дії останньої - до грудня 2024 року (а.с. 101 том 1). Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту від 17.11.2023 року, вбачається, що 05.09.2019 року ОСОБА_2 встановлено кредитний ліміту у розмірі 40 000 грн (а.с. 102 том 1). Згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 користувалась кредитною (платіжною) карткою, а саме: розраховувалась в магазинах, поповнювала картку, знімала готівку в банкоматі, здійснювала переказ грошових коштів на інші карткові рахунки, частково погашала утворену заборгованість (а.с. 73-100 том 1). Відповідно до наданого позивачем розрахунком заборгованості за договором станом на 25 квітня 2023 року заборгованість складає 88 894,75 грн, з них: - 88 894,75 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); - 0,0 грн. - заборгованості за пенею та комісією; - 0,0 грн. - заборгованість за порушення грошового зобов`язання (а.с. 6-10 том 1). З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не вірно оцінив докази наявні в матеріалах справи та не застосував до правовідносин що виникли між сторонами спеціальні закони «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис». Крім того суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції послався на практику Верховного Суду яка не релевантна з правовідносинами встановленими у цій справі. Суд апеляційної інстанції вважає, що заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив із використанням електронно-цифрового підпису, що він повідомлений кредитодавцем в установленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Судом встановлено, що на час розгляду справи договір укладений між сторонами в судовому порядку не був визнаний недійсним. Відповідач не звертався з позовом про порушення не його прав, як споживача, у зв'язку з укладенням договору між сторонами. Отже анкета-заява та умови і правила надання банківських послуг є дійсними. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що надані АТ «Універсал Банк» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 11.03.2019 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_2 , станом на 25.04.2023 року користувалась кредитними коштами, наданими їй АТ «Універсал Банк», в межах встановленого кредитного ліміту за договором у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом здійснення платежів, також з наданого розрахунку вбачається, що відповідачка здійснювала часткове погашення заборгованості за карткою. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Аналогічну позицію сформував Верховний Суд у постанові по справі № 127/23910/14-ц від 23 грудня 2020 року. Даний договір відповідачем в установленому порядку не оспорений, отже, зобов`язання, що виникли за таким договором підлягають виконанню. Висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів того, що відповідач був повідомлений з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" при надані банківських послуг щодо карткових продуктів, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки зі змісту Анкети-заяви, яка була підписана 04.05.2019 року відповідачем, а саме відповідно до п. 3 вбачається, що клієнт (відповідач) підписанням цього договору підтверджує, що вона ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, вона беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Тому відсутні підстави вважати, що відповідач не знала чи не була ознайомлена зі змістом Умов і правилами надання банківських послуг. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведеність існування між сторонами по справі договірних обов'язань та суми боргу, яка вказана і в розрахунку заборгованості і в позовній заяві. Висновки суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно автоматично включив до тіла кредиту відсотки за користування кредитом, суд апеляційної інстанції також вважає помилковими, з огляду на наступне. Як вже встановлено судом відповідно до п. 3 Анкети-заяви підписанням договору відповідачка беззастережно погодилась з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Відповідно до наданої позивачем виписки про рух коштів на рахунку відповідачки баланс на кінець періоду складає (мінус) 48994,75 грн (а.с. 73 том 1), а загальна сума заборгованості складає 88994,75 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного відповідачкою кредитного ліміту у сумі 40 000 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить 48994,75 грн. Відповідно до п. 5.22 Розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому Банк надає кредит згідно з Договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами (а.с. 23 зв. том 1). Відповідно до п. 5.20 Розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту (а.с. 23 том 1). У зв`язку з тим, що відповідачка лише частково здійснювала операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла вказана позивачем заборгованість. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості, боржником не надано. Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача. Доводи представника відповідача викладені про те, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем були власноручно підписані Умови та правила, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки позивач зазначав, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису. Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права і підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем. За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 11.03.2019 року станом на 25.04.2023 року у розмірі 88994 грн 75 коп. Що стосується судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір розмірі 2684 грн за подання позовної заяви (а.с. 39 том 1) та 4026 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду (а.с. 203 том 1). За таких обставин, з урахуванням того, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення позову, тому колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 6710 грн, що складається зі сплаченого позивачем судового збору за подачу позову та апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Македона Олександра Андрійовича , який представляє інтереси Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11 березня 2019 року станом на 25 квітня 2023 року у розмірі 88 994 (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 75 коп. та понесені судові витраті зі сплати судового збору у розмірі 6710 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Реквізити сторін: Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», ЄДРПОУ: 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19. Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 . Повний текст постанови складено «10» червня 2024 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді Д.Р. Гаращенко В.І. Олійник