Постанова 4812 № 478/227/24

10.06.24 22-ц/812/837/24 Єдиний унікальний номер судової справи: 478/227/24 Номер провадження 22-ц/812/837/24 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 10 червня 2024 року місто Миколаїв справа №478/227/24 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., переглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 17 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Сябренко І.П., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу, встановив 29 лютого 2024 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу. Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», на ім`я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Факт приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) відбулось шляхом вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема документально підтверджене споживання природного газу, що підтверджується зміною показань газового лічильника за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Проте, відповідач ОСОБА_1 , скориставшись послугами з розподілу природного газу, належним чином не виконував своїх обов`язків з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим станом на 30 листопада 2022 року заборгованість відповідача за послугу розподілу природного газу становить 12936 грн. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за послугу розподілу природного газу в розмірі 12936 грн та судові витрати в розмірі 3028 грн. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2024 року відкрито провадження у зазначеній справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. 15 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» та ТОВ «Миколаївгаз Збут» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В період 2018-2021 року, у зв`язку з проведенням капітального ремонту, він разом з родиною не проживали в даному будинку, газом користувались періодично та використовували його небагато, а тому оплату проводили без врахування показників лічильника. У 2021 року після закінчення ремонту відновили проживання в будинку, але за вказаний вище період по суб`єктивним причинам виникла невелика заборгованість за газопостачання. 18 травня 2021 року працівниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», у зв`язку з неоплатою послуг, його домоволодіння було відключене від газопостачання, шляхом механічного від`єднання від газорозподільної системи, встановлено заглушки, опломбованої штатною пломбою на фланець газопроводу. На його запит від 25 лютого 2023 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» було повідомлено, що його домоволодіння було відключене від газопостачання в цілях проведення ремонтних робіт, які проводились на вул. Набережна, але його домоволодіння після виконання робіт не було підключено по причині відсутності власників домоволодіння. В результаті дій відповідачів його дім був залишений без можливості користуватись опаленням, гарячим водопостачанням та можливістю приготувати їжу, у зв`язку з чим ним було придбано і встановлено електричну варочну поверхню, електричний бойлер, електрокотел та котел для твердого палива, на суму 42997 грн. Крім того, незаконні дії відповідачів призвели та продовжують призводити до значних змін в його житті та житті його родини, весь процес дій по відновленню газопостачання вимагає від нього значних сил та енергії, що завдає йому моральної шкоди. Вважаючи дії відповідачів по відключенню його будинку від газопостачання незаконними, ОСОБА_1 просив: -визнати дії відповідачів АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» та ТОВ «Миколаївгаз Збут» незаконними, в частині порушення його права на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо розрахунків та щодо припинення з 18 травня 2021 року по 15 квітня 2024 року постачання газу до його житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; -стягнути з відповідача ТОВ «Миколаївгаз Збут» на його користь надмірно сплачені за споживчий газ з квітня 2016 року по кінець 2019 року грошові кошти, у розмірі 24995 грн; -стягнути з відповідачів АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» та ТОВ «Миколаївгаз Збут» солідарно на його користь майнову шкоду завдану незаконними діями, щодо припинення газопостачання з 18 травня 2017 року по 15 квітня 2024 року, в розмірі 42997 грн; -стягнути з відповідачів АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» та ТОВ «Миколаївгаз Збут» солідарно на його користь моральну шкоду завдану незаконними діями, щодо припинення газопостачання з 18 травня 2017 року по 15 квітня 2024 року, в розмірі 10000 грн; -стягнути з відповідачів АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» та ТОВ «Миколаївгаз Збут» солідарно на його користь вартість не до відпущеного об`єму природного газу за період з 18 травня 2021 року по 15 квітня 2024 року, у розмірі 67755 грн; -зобов`язати відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» відновити за свої кошти та матеріальні ресурси, чи компенсувати в повному об`ємі на його користь вартість робіт, в сумі 25000 грн по відновленню газопостачання його житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 17 квітня 2024 року зустрічний позов ОСОБА_1 повернуто заявнику. Роз`яснено ОСОБА_1 його право звернутися з вказаним позовом на загальних підставах. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив ухвалу районного суду про повернення зустрічного позову скасувати і вирішити питання по суті. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду вказаних позовів дослідженню підлягають різні обставини та похідні від них правовідносини, а тому дані обставини вказують на відсутність у них спільного предмета спору, що відповідно свідчить про недоцільність взаємного розгляду первісного та зустрічного позовів. Судом не встановлено взаємопов`язаності позовів та доцільності їх спільного розгляду, а також можливості виключення задоволення первісного позову у разі задоволення зустрічного (ч.2 ст.193 ЦПК України). На думку колегії суддів, висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Тобто, цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від пред`явленого позову шляхом подання зустрічного позову. Відповідно до ч.2 ст.193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв`язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача. Таким чином, зі змісту ст.193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції. У п.21 постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №904/6157/19 вказано, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: - обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; - вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; - задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково. Згідно з постановами Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №910/18778/20, від 22 квітня 2019 року у справі №914/2236/18, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин. Відповідно до ч.3 ст.194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої ст.193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Зі змісту первісного позову АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» вбачається, що предмет та підстави такого стосуються вимог про стягнення заборгованості за розподіл природного газу. Тоді як предмет та підстави зустрічного позову ОСОБА_1 стосуються вимог про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, які мають різні предмети доказування та суб`єктний склад (залучення відповідачем ТОВ «Миколаївгаз Збут»). Отже, вимоги за первісним та зустрічним позовами є різними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін спору, що зумовлює самостійний предмет їх доказування, тобто не є однорідними, що вірно констатував суд першої інстанції. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що в разі задоволення зустрічного позову про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди не виключатиме повністю або часткове задоволення первісного позову про стягнення заборгованості за розподіл природного газу станом на 30 листопада 2022 року, а також не доводить відсутність у позивача матеріально-правових підстав на задоволення первісного позову. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоцільність прийняття зустрічної позовної заяви та повернення зустрічного позову ОСОБА_1 , оскільки об`єднання вищевказаних позовів в одне провадження та спільний розгляд є недоцільним, адже позови містять різний предмет, зміст позовних вимог та обставини, які підлягають доказуванню. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 17 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 10 червня 2024 року