Постанова 4801 № 127/35099/23

Справа № 127/35099/23 Провадження № 22-ц/801/929/2024 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024 рокуСправа № 127/35099/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Медвецького С. К., Рибчинського В. П., за участю секретаря судового засідання Луцишина О. П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 127/35099/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2024, ухвалене у складі судді Федчишена С. А. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 19.02.2024, - в с т а н о в и в : 13.11.2023 ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом (вх № 92478) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, в якому просив : - зменшити розмір аліментів, утримуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 1/3 частини усіх його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. - зменшити розмір аліментів, утримуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 до 1/6 частини усіх його доходів. /а. с. 1-4/. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.01.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який 28.09.2023 відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області розірвано. За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 23.03.2010 по справі № 2-1186/2010 стягнуто з позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , 2009 року народження, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 2.03.2010 і до досягнення повноліття. Постановою Вінницького апеляційного суду від 26.10.2023 по справі № 127/16798/23 з позивача стягнуто аліменти на ОСОБА_6 у розмірі у розмірі 1/5 частки усіх його доходів (заробітку), але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 8.06.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 7.06.2010 по справі № 2-252/2010 стягнуто з позивача на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, починаючи з 18.05.2010. Таким чином, загальний розмір стягнення за судовими рішеннями аліментів складає 70 % від його заробітної плати, що суперечить вимогам законодавства та порушує права позивача. Підставою звернення до суду із позовом є погіршення фінансового становища позивача після прийняття постанови Вінницького апеляційного суду від 26.10.2023 щодо стягнення з позивача на другу дитину аліментів у розмірі 1/5 частки від його доходів. На утримання сина ОСОБА_5 з позивача судовим рішенням стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини усіх його доходів, на утримання сина ОСОБА_6 рішенням суду стягнуто аліменти з позивача в розмірі 1/5 частини усіх його доходів, що перевищує розмір визначений частиною п`ятою статті 183 СК України, згідно якої розмір аліментів на утримання двох дітей визначений законодавцем у виді 1/3 частини доходів одного із батьків, з якого стягуються аліменти. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2024 позов задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, визначений рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 7.06.2010 по справі № 2-252-2010. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням. Припинено з дня набрання законної сили цим рішенням суду стягнення за рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 7.06.2010 по справі № 2-252-2010 року. В задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів на утримання дітей відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу. Судові витрати компенсовано за рахунок держави. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині вирішення вимог про зменшення розміру стягнутих аліментів на дітей та витрат на правничу допомогу, ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх. № 23144 від 18.03.2024) /а. с. 133-138/, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, просить зменшити розмір аліментів, утриманих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей : ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до 1/3 частини всіх його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, що судовими рішеннями з позивача стягують аліменти майже 70 % від його заробітної плати, що суперечить вимогам законодавства та порушує його права. Підставою звернення до суду із позовом стало значне погіршення фінансового становища позивача після 26.10.2023 (дата прийняття постанови Вінницького апеляційного суду по справі № 127/16798/23). Також позивач несе додаткові витрати на дітей. Відповідач офіційно працює та отримує дохід, що складає в середньому 40000 грн на місяць. Має у власності рухоме майно, середня ринкова вартість якого становить 565000 грн. Позивач немає у власності житла, транспортних засобів, платить щомісячно аліменти в розмірі 70 % від доходу, комунальні платежі, несе додаткові витрати на дітей. Судом першої інстанції порушено вимоги частини восьмої статті 279 ЦПК України, оскільки судом було позбавлено позивача права надати усні пояснення з приводу заявлених вимог, без урахування його думки щодо поданого відзиву та долучених документів про відшкодування витрат на правову допомогу відповідачу, які отримані позивачем в день розгляду справи, суд закінчив розгляд справи та пішов до нарадчої кімнати. Відшкодування витрат на правничу допомогу є неспівмірними з виконаною роботою представником відповідача ОСОБА_2 , неконкретизовані та необґрунтовані, а відтак не можуть бути задоволені. До апеляційної скарги додано наступні докази : довідку від 27.02.2024 № 74 військової частини НОМЕР_1 про отриманий розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 8.2023 по 1.2024 в сумі 238249,90 грн (з цієї суми вираховано військовий збір та утримання аліментів) /а. с. 140/; довідку від 21.02.2024 № 65 військової частини НОМЕР_1 про те, що з ОСОБА_1 утримуються аліменти з 8.06.2023 згідно постанови ВП № 73411296 від 28.11.2023 згідно ВЛ № 127/16798/23 від 20.11.2023 на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/5 на утримання сина ОСОБА_6 .. Суми утриманих аліментів 1.2024 (1773,18 грн); 2.2024 (10821,40 грн) /а. с. 141/; довідку від 21.02.2024 № 66 військової частини НОМЕР_1 про те, що з ОСОБА_1 утримуються аліменти з 1.02.2023 згідно рішення суду від 23.03.2010 справа № 2-1196 на користь ОСОБА_2 в розмірі 25 % на утримання сина ОСОБА_5 .. Суми утриманих аліментів 10.2023 (17716,40 грн); 11.2023 (10821,40 грн), 12.2023 (19869,61 грн), 1.2024 (1773,19 грн), 2.2024 (10.821,40 грн) /а. с. 142/; копію свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів /а. с. 143-148/; копію довідки від 2.10.2023 вих № 118 ТОВ «Незалежна судова експертиза і оцінка» про середню ринкову вартість транспортних засобів /а. с. 149/; документи, що підтверджують додаткові витрати на дітей /а. с. 150-153/. 16.04.2024 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 3727) ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. /а. с. 170-177/. До відзиву додано наступні докази : копія відповіді відділу поліції від 24.10.2023 № 3-204аз на адвокатський запит /а. с. 178/; копія відповіді КЕВ м. Вінниці від 24.10.2023 № 573/3122 на адвокатський запит /а. с. 179/; копія позовної заяви ОСОБА_1 від 1.02.2024 про поділ майна подружжя /а. с. 180-181/; копія акту обстеження умов проживання від 26.12.2023 /а. с. 184/. 7.05.2024 до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх № 4514) ОСОБА_1 про долучення доказів : довідки від 30.04.2024 № 210 військової частини НОМЕР_1 /а. с. 195/, довідки від 30.04.2024 № 209 військової частини НОМЕР_1 /а. с. 196/, довідки від 3.05.2024 № 1533/118/1766 військової частини НОМЕР_1 /а. с. 197/. Обговоривши заявлені клопотання про приєднання доказів, які додані до апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та заяви від 7.05.2024, апеляційний суд дійшов наступних висновків. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.11.2020 у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11.11.2020 у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що: «відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2023 у праві № 757/19682/18-ц зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Щодо доказів, доданих до апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, які датовані до 19.02.2024 апеляційний суд відмовляє в їх прийняті, оскільки позивачем та відповідачем не надано суду доказів поважності причин не подання їх до місцевого суду. Щодо доказів, доданих до апеляційної скарги та заяви, які датовані після ухвалення рішення (19.02.2024) апеляційний суд відмовляє в їх прийняті з тих підстав, що відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 заперечили проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України не переварюється. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав. У справі встановлено наступні обставини. 31.01.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а. с. 11-14/. Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 23.03.2010 по справі № 2-1186/2010 стягнуто з позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , 2009 року народження, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 2.03.2010 і до досягнення повноліття. /а. с. 9/. Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 7.06.2010 по справі № 2-252/2010 стягнуто з позивача на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, починаючи з 18.05.2010. /а. с. 10/. Постановою Вінницького апеляційного суду від 26.10.2023 по справі № 127/16798/23 з позивача стягнуто аліменти на ОСОБА_6 у розмірі у розмірі 1/5 частки усіх його доходів (заробітку), але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 8.06.2023 і до досягнення дитиною повноліття. /а. с. 11-14/. Відповідно до довідки від 4.09.2023 № 573/409 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця ОСОБА_1 та його сім`я проживають без реєстрації в службовій будівлі для тимчасового проживання за адресою АДРЕСА_1 . /а. с. 15/. Відповідно до довідки від 21.09.2023 № 297 військової частини НОМЕР_1 з ОСОБА_8 утримуються аліменти з 2.02.2023 на користь ОСОБА_9 на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки усіх його доходів (заробітку). Заборгованість відсутня. /а. с. 16/. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги до ОСОБА_3 підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_3 надала суду заяву про визнання позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні вимог до ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для їх задоволення. Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів на дітей зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно із статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 192 СК України). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із батьків, отримувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У даній справі позивач зазначає, що підставою для зменшення розміру аліментів є значне погіршення фінансового становища позивача після прийняття постанови Вінницького апеляційного суду від 26.10.2023 щодо стягнення з позивача на другу дитину аліментів у розмірі 1/5 частки від його доходів. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта та погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України позовних вимог з огляду на таке. Судом першої інстанції правомірно зазначено про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів погіршення його майнового стану. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 визнав позов по справі № 2-1186/2010 (рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 23.03.2010 /а. с. 9/). Колегія суддів зазначає, що діти сторін мають право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а позивач (є військовослужбовцем), має достатній рівень доходу та не довів належними доказами факт погіршення свого матеріального стану, а тому спроможний сплачувати розмір аліментів, визначений домовленістю між сторонами, що підтверджується, зокрема : копією довідки від 21.09.2023 № 297 військової частини НОМЕР_1 , згідно якої з ОСОБА_8 утримуються аліменти з 2.02.2023 на користь ОСОБА_9 на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі . Заборгованість відсутня /а. с. 16/. У свою чергу, колегія суддів враховує, що при перегляді справи № 127/16798/23 Вінницьким апеляційним судом при визначені розміру аліментів на сина ОСОБА_11 , було враховано, що з батька дітей ОСОБА_1 вже стягуються аліменти на старшого сина у розмірі частини, що і було підставою для часткового задоволення вимог матері та визначення їх розміру у меншій частці. Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що рішенням у даній справі (в неоскаржуваній частині) зменшено розмір аліментів, визначений рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 7.06.2010 по справі №2-252-2010. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням. Припинено з дня набрання законної сили цим рішенням суду стягнення за рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 7.06.2010 по справі № 2-252-2010 року. Таким чином, майновий стан позивача покращиться, оскільки розмір відрахувань із його заробітної плати на аліменти зменшиться. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач офіційно працює та отримує дохід, що складає в середньому 40000 грн на місяць та має у власності рухоме майно, середня ринкова вартість якого становить 565000 грн, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена обставина не була правовою підставою позовних вимог. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України). Твердження позивача про те, що з нього на обох дітей судовими рішеннями стягуються аліменти в розмірі, що перевищує розмір визначений частиною п`ятою статті 183 СК України, згідно якої розмір аліментів на утримання двох дітей визначений законодавцем у виді 1/3 частини доходів одного із батьків, з якого стягуються аліменти, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки частина п`ята статті 183 СК України передбачає, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Суд апеляційної інстанції зазначає, що дана справа розглядається в порядку позовного провадження, а не наказного, а предметом позову є зменшення розміру аліментів, а не видача судового наказу про їх стягнення. Отже, посилання позивача на положення частини п`ятої статті 183 ЦПК України є необґрунтованими. Відповідно до статті 155 СК України здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено вимоги частини восьмої статті 279 ЦПК України, оскільки не було дотримано його право надати усні пояснення з приводу заявлених вимог, а також висловити думку щодо поданого відзиву та долучених документів про відшкодування витрат на правову допомогу відповідачу, які отримані позивачем в день розгляду справи, колегія суддів відхиляє, враховуючи, що позиція позивача щодо спору була викладена у змісті позову та при надані усних пояснень у судовому засіданні. З наявних у матеріалах справи доказів, протоколу судового засідання вбачається, що у відповідності до вимог п. п. 5, 6 ст. 137 ЦПК України позивачем не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу та факт неспівмірності таких витрат ним не доводився. Відповідного клопотання не було заявлено і в апеляційній скарзі. Доказів неспівмірності заявлених відповідачкою витрат на правничу допомогу, позивачем до апеляційного суду не надано. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України). За таких обставин, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Щодо оскарження рішення суду в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат, представником відповідача було надано договір про надання правничої допомоги від 4.12.2023 укладений між адвокатом Зубань О. О. та ОСОБА_2 , акт приймання передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 14.02.2024, квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 14.02.2024 на суму 6000 грн. про оплату адвокатських послуг. /а. с. 120-122/. Суд оцінивши надані представником відповідача докази витрат на правничу допомогу дійшов правомірного висновку, що відповідачем доведено розмір понесення судових витрат на правничу допомогу 6000 грн. З огляду на зазначене, суд вважав, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у цьому випадку є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг). Ураховуючи те, що суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , тому обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам статті 141 ЦПК України є висновок суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в суді першої інстанції в сумі 6000 грн на правничу допомогу. Колегія суддів вважає, що наведений в апеляційній скарзі аргументи про неспівмірність розміру судових витрат зі складністю справи, без доведення даної обставини належними доказами, є необґрунтованим та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду у цій частині. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права в оскаржуваній частині. Щодо розподілу судових витрат. Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції. Ураховуючи те, апеляційна скарга судом апеляційної інстанції залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін, відповідачем надано до відзиву докази понесення витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн /а. с. 182, 185/, клопотання про зменшення розміру витрат позивачем не подано, тому наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2024 у даній справі залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000 гривень у відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: С. К. Медвецький В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 10.06.2024.