Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/8770/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2024 року м. Хмельницький Справа № 686/8770/19 Провадження № 22-ц/4820/617/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Чебан О.М., з участю представника позивача, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про відмову в стягненні судових витрат в складі судді Стефанишина С.Л. від 24 січня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс ЛТД» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: У березні 2019 року АТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ Альфа-Банк») звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Агрокомплекс ЛТД» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2023 року провадження у справі закрито на підставі п.2. ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Суд виходив з того, що сторонами кредитного договору є юридичні особи, АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Агрокомплекс ЛТД», а предметом договору є звернення стягнення на предмет іпотеки, тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідачка ОСОБА_1 звернулася з клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат у справі. Вказувала, що провадження у справі закрито, тому враховуючи безпідставність позовних вимог, просила стягнути з АТ «Альфа Банк» (Сенс Банк») понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марцоня В.Б. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат у справі №686/8770/19, відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду як незаконну та стягнути на її користь з АТ «Сенс Банк» понесені судові витрати. На думку апелянтки, суд не застосував ч.5 ст. 142 ЦПК України і не врахував, що підставою закриття провадження у справі стало зловживання позивачем процесуальними правами, а спір виник внаслідок неправильних дій позивача - подання позову з порушенням чинного законодавства. У відзиві АТ «Сенс Банк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну. Позов про звернення стягнення на предмет іпотеки подано ще у 2019 році, суд розглядав справу більш як 4 роки. Позивач не допускав зловживання процесуальними правами, чи необґрунтовані дії стосовно відповідача. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи в задоволенні заяви про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою не надано доказів зловживання позивачем своїми процесуальними правами, необґрунтованих дій позивача, тому відсутні підстави для стягнення з позивача судових витрат відповідача відповідно до ч.9 ст. 141 ЦПК України. Доводи апелянтки про помилковість цього висновку суду є безпідставними. Так, за змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Апеляційний суд констатує, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть вважатися необґрунтованими і не є зловживанням процесуальними правами. При цьому доступ до суду є правом особи, гарантованим статтею 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В свою чергу після більш як 4 років розгляду справи у зв`язку зі зміною судової практики щодо підвідомчості такої категорії справ суд першої інстанції знайшов підстави для закриття провадження у справі. Відтак правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з позивача понесених відповідачкою судових витрат на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду. Оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 червня 2024 року. Судді Л.М. Грох Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк