Постанова КЦС ВС № 752/24353/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024 року м. Київ справа № 752/24353/20 провадження № 61-17492св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого- Луспеника Д. Д., суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа- Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та їх вихованні. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що у березні 2017 року він перебував у лікарні та йому проведено операцію на серці, після якої ще чотири роки він проходив лікування. За цей період часу у його сина ОСОБА_2 народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , 2015 року народження, та ОСОБА_5 , 2018 року народження. Вказував на те, що між ним та відповідачами, які є батьками дітей, склалися напружені відносини, внаслідок чого його онуки не знають про його існування. З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у спілкуванні з онуками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Встановити такий порядок участі у вихованні онуки ОСОБА_4 : з 01 вересня до 31 травня щороку - кожну другу та четверту неділю місяця з 10:00 год. до 16:00 год. або в будь-який інший час за домовленістю з матір`ю дитини, побачення проводити у присутності матері за місцем її проживання: АДРЕСА_1 , або в іншому місці за домовленістю з матір`ю; з 01 червня до 31 серпня щороку - кожну другу та четверту суботу місяця з 10:00 год. до 16:00 год. за місцем проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , без присутності матері або в будь-який інший час за домовленістю з матір`ю дитини. Встановити такий порядок участі у вихованні дитини - онука ОСОБА_6 : з 01 вересня до 31 травня щороку - кожну першу та третю неділю місяця з 10:00 год. до 16:00 год. або в будь-який час за домовленістю з матір`ю дитини, побачення проводити у присутності матері за місцем її проживання: АДРЕСА_1 , або в іншому місці за домовленістю з матір`ю, з 01 червня до 31 серпня щороку - кожну першу та третю суботу місяця з 10:00 год. до 16:00 год. за місцем проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , без присутності матері або в будь-який інший час за домовленістю з матір`ю дитини. Щорічно в день, наступний після дня народження онуків- у присутності матері за місцем проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , у такому порядку: з 10:00 год. до 17:00 год., якщо цей день припадає на робочий день, то днем спілкування вважати наступний за цим днем вихідний, або в будь-який інший час за домовленістю з матір`ю. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року, ухваленим у складі судді Колдіної О. О., позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено такий порядок участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,: - кожну першу суботу місяця та третю неділю місяця з 10.00 год. до 13.00 год. у присутності матері в рекреаційних зонах або зонах дитячого дозвілля; - щорічно в день, наступний після дня народження онуків, у присутності матері з 10.00 год. до 14.00 год, якщо цей день припадає на робочий день, то днем спілкування вважати наступний за цим днем вихідний, або в будь-який інший час за домовленістю з матір`ю в рекреаційних зонах або зонах дитячого дозвілля. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи висновок органу опіки та піклування, вік дітей, особливості їх розвитку, навчання та виховання, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку, вважав за необхідне встановити такий регламент зустрічей, які повинні відбуватись у присутності матері, з огляду на вік дітей: кожну першу суботу місяця та третю неділю місяця з 10.00 год. до 13.00 год. у присутності матері в рекреаційних зонах або зонах дитячого дозвілля; щорічно в день, наступний після дня народження онуків, у присутності матері з 10.00 до 14.00 год, якщо цей день припадає на робочий день, то днем спілкування вважати наступний за цим днем вихідний, або в будь-який інший час за домовленістю з матір`ю в рекреаційних зонах або зонах дитячого дозвілля. При визначенні графіку побачень з дітьми суд врахував, що позивач самостійно не може проводити зустрічі з огляду на те, що діти не спілкувались з дідом, між ними відсутній стійкий контакт та прихильність до діда. При цьому суд виходив із того, що наявність між сторонами конфліктних відносин та неприязних стосунків не може бути підставою для усунення діда по лінії батька від спілкування та виховання онуків, а відповідачі не надали суду доказів на підтвердження того, що дід несе загрозу для своїх онуків та його спілкування з дітьми суперечить їхнім інтересам. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову. Відмовлено ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та їх вихованні. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази будь-яких звернень позивача до відповідачів з приводу спілкування з дітьми з дня їх народження до дня пред`явлення цього позову. Не є таким доказом висновок Служби у справах дітей Голосіївського району в м. Києві, яким встановлено графік побачення позивача з онуками, оскільки зі змісту цього висновку не випливає, що Службою у справах дітей встановлені обставини чинення перешкод позивачу у спілкуванні з онуками, натомість, з пояснень батьківдітей встановлено, що ОСОБА_1 сам не виявляє ініціативи у спілкуванні з дітьми, не приїздить, не бере участі у вихованні, не цікавиться їх життям, успіхами та навчанням. Також позивач не надав доказів неможливості реалізації графіка побачень відповідно до висновку Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 31 січня 2023 року № 100-982 про доцільність визначення ОСОБА_1 способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми онуками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , будь-яких звернень щодо неможливості його виконання. Не є доказом чинення відповідачами перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми значна кількість цивільних справ, які перебували та перебувають у провадженні судів, з приводу майнових спорів між позивачем, відповідачами та іншими особами, що не заперечується обома сторонами в цій справі. Медичні документи, надані ОСОБА_1 до позову, можуть свідчити про його особисту неможливість спілкування з онуками, обумовлену необхідністю перебування у медичних закладах та проходження медичних процедур, однак не є доказами створення відповідачами перешкод у спілкуванні з дітьми. Доводи ОСОБА_1 у позові, що за час його лікування та післяопераційної реабілітації ОСОБА_3 жодного разу не подзвонила йому і не відвідала у лікарні, проявивши байдужість, не спростовують і не підтверджують обставин щодо чинення ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні позивача з онуками. Апеляційний суд також врахував, що актуальних доказів звернення до органів внутрішніх справ, органів опіки з питань усунення перешкод у спілкуванні з дітьми станом на час пред`явлення позову ОСОБА_1 не надав. У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 будь-яким чином виявляв ініціативу зустрічей з малолітніми онуками як особисто, так і у дистанційному спілкуванні з ними, підтримуючи родинний зв`язок в телефонному режимі, засобами соціальних мереж та в месенджерах, і що в підтримці цієї ініціативи відповідачі йому відмовляли. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність передумов вважати, що відповідачі чинять позивачу будь-які перешкоди у спілкуванні з його онуками і що відсутність спілкування позивача з онуками пов`язана виключно з позицією відповідачів як батьків щодо участі позивача у вихованні та спілкуванні з їхніми дітьми. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що відповідачі не чинять його перешкод у спілкуванні з онуками, не врахував, що факт того, що відповідач ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції про часткове задоволення його позовних вимог, свідчить про наявність спору щодо його участі у вихованні онуків. Щодо існування інших судових справ, на які посилається відповідач ОСОБА_2 , то на час пред`явлення позову в провадженні суду було виключно дві справи. Одна з них - це справа щодо усунення перешкод у користуванні своїм майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_3 , в яку він не зміг потрапити після свого лікування у лікарні. Друга - це справа про витребування речей, які мають особисту цінність для нього, а саме: фотоархіву 2 ескадрильї 115 гвардійського авіаційного полку, у складі якого він з 1984 року виконував інтернаціональний обов`язок щодо надання військової допомоги Республіці Афганістан; фотодокументи, які частково ввійшли до документальних фільмів «Ягода малина», «Смотр»; альбоми з фотографіями; ящик з фотонегативами виведення авіаційної групи під час виведення радянських військ з Афганістану під керівництвом генерал-майора авіації ОСОБА_7 ; відеокасет; його парадна військова форма капітана ВПС Радянського Союзу; медаль «За бойові заслуги», медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу», медаль «За бездоганну службу», ювілейну медаль «70 років Збройним силам СРСР», військовий знак «Майстер-вмілець», які знаходились у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . 01 грудня 2020 року він звертався до Служби у справах дітей Голосіївського району в м. Києві з метою визначення порядку спілкування з онуками та йому в усній формі роз`яснено його право вирішити це питання у судовому порядку, а тому 03 грудня 2020 року він пред`явив цей позов і лише 18 січня 2023 року Комісія з питань захисту прав дитини Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації розглянула його заяву та надала висновок. Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц (провадження № 61-21577св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 346/2946/16-ц (провадження № 61-4743св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 638/19703/17 (провадження № 61-22073св19), від 24 липня 2019 року у справі № 592/7661/16-ц (провадження № 61-33388св18), від 16 червня 2021 року у справі № 317/206/20 (провадження № 61-14781св20). Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У лютому 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_8 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а також стягнути з позивача на користь відповідачів витрати на професійну правничу допомогу. Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_8 і дідом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 1996 року ОСОБА_1 жив своїм життям, не сплачував аліменти, не брав будь-якої участі у вихованні своїх дітей ( ОСОБА_2 і ОСОБА_8 ) та не брав жодної участі у вихованні своїх онуків і взагалі не цікавився своїми онуками. З 2018 року ОСОБА_1 та його нова дружина ОСОБА_9 почали постійно вимагати від ОСОБА_2 та ОСОБА_8 кошти, матеріальні блага та інше майно. ОСОБА_8 перераховував щомісячно по 5 100,00 грн на картку дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_10 . ОСОБА_2 надавав грошові кошти в готівковому вигляді по 8 000,00 грн ОСОБА_1 та ОСОБА_10 . У період з 2018 до 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зробили ремонт у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , та в квартирі ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_5 (докази були додані до апеляційної скарги, а саме: квитанції проведення ремонтних робіт для позивача на 48 аркушах). На початку 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 повідомили позивачу, що вони більше не будуть надавати кошти на утримання його та його нової дружини, після чого ОСОБА_1 почав погрожувати, що в такому разі він буде судитися, писати заяви до поліції, порушувати кримінальні справи, і це все для того, щоб ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зрозуміли, що буде дешевше і далі продовжувати надавати йому кошти, а інакше вони весь свій вільний час будуть вимушені витрачати на його суди та відписки від його заяв до поліції. В основі своїх погроз ОСОБА_1 зазначав, що він вже на пенсії, має необмежену кількість часу та звільнений від судового збору, що дає йому необмежну можливість для отруєння життя ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . Надалі ОСОБА_1 та ОСОБА_10 почали реалізовувати свої погрози та подавати до суду позовні заяви з будь-якого предмета позову не з метою перемоги в суді, а виключно для психологічного та морального тиску, крадіжки часу та сил. Ними подано понад сорок позовних заяв. Під впливом своєї дружини ОСОБА_1 судиться та намагається стягнути кошти навіть зі свого дворічного онука. У середині 2022 року після тяжких переговорів із ОСОБА_1 була досягнута усна угода, що він перестане судитися з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , а останні подарують йому квартиру. 28 вересня 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_8 подарували ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Після отримання квартири в подарунок ОСОБА_1 під впливом своєї дружини відмовився від виконання своєї домовленості та продовжив вимагати кошти та майно. Позов про усунення перешкод у спілкуванні з онуками ОСОБА_1 пред`явивчерез п`ять років після народження першої онуки і саме після того, як ОСОБА_2 , ОСОБА_8 відмовились надавати йому кошти на його утримання та утримання його дружини. ОСОБА_1 у позові не зазначив, з якого моменту йому почали чинити перешкоди у спілкуванні з онуками, оскільки протягом п`яти років ОСОБА_1 не цікавився їхнім життям, жодної участі у вихованні онуків не брав. Позивач сам не мав бажання спілкуватися з онуками, не вчиняв жодних дій для спілкування з онуками (окрім позовних заяв про стягнення коштів та зняття онуків з реєстрації місця проживання), а позов про усунення перешкод у спілкуванні з онуками подав виключно для нового тиску, шантажу, маніпулювання та бажання будь-яким чином нашкодити відповідачам, тобто своїм дітям. Наразі ОСОБА_1 вимагає щомісячного матеріального забезпечення для нього та його дружини ОСОБА_10 у розмірі від 20 000,00 грн як аліментів на його утримання (справа № 752/16066/23). Зазначають, що позивач не ставить на меті бачитися з онуками, а займається виключно психоемоційним шантажем із метою вимагання коштів. У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на касаційну скаргу та клопотання про долучення доказів у справі. У травні 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_8 подали клопотання про долучення доказів у справі. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам не належить до повноважень суду касаційної інстанції згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, а тому клопотання ОСОБА_1 та клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_8 про долучення доказів у справі задоволенню не підлягають. Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Згідно з актовими записами про народження, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 є дідом дітей ОСОБА_4 , 2015 року народження, та ОСОБА_6 , 2018 року народження, по лінії батька. Згідно з медичними документами ОСОБА_1 за 2017 - 2020 роки (виписки, консультативні висновки, направлення на госпіталізацію, виписки з історії хвороби), останній перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургії патології аорти з 09 березня до 23 березня 2017 року, 13 березня 2017 року проведена операція, протезування аортального клапану та пластика мітрального клапану. Відповідно до консультативного висновку Державної установи Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова від 03 лютого 2020 року, ОСОБА_1 рекомендовано амбулаторне лікування під наглядом лікуючого лікаря. 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Служби у справах дітей Голосіївського району м. Києва, в якій просив встановити йому графік спілкування з онуками за адресою: АДРЕСА_3 , без присутності матері дітей у другу та четверту суботу місяця з 10:00 год. до 19:00 год. та за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності матері дітей, у другу та четверту неділю місяця з 10:00 год. до 19:00 год. та в день, наступний після дня народження дитини, з 11:00 год. до 20:00 год. 19 жовтня 2021 року працівниками Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївського району м. Києва обстежено умови проживання малолітніх ОСОБА_4 , 2015 року народження, та ОСОБА_6 , 2018 року народження, за адресою: АДРЕСА_6 , та встановлено, що для малолітніх дітей наявні окремі спальні місця, шафа для одягу, стіл для навчання, дитячі речі, одяг, іграшки відповідно віку, статі та сезону. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_2 , батько, проживає, не зареєстрований, ОСОБА_3 , мати, проживає, зареєстрована, ОСОБА_4 , 2015 року народження, дочка, проживає, зареєстрована, ОСОБА_6 , 2018 року народження, син, проживає, не зареєстрований. Згідно з висновком після проведеного обстеження, умови для проживання та виховання малолітніх дітей створено належним чином. Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією складено висновок до суду від 31 січня 2023 року № 100-982 про доцільність визначення ОСОБА_1 способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми онуками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . За змістом цього висновку, малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з матір`ю та батьком проживають за адресою: АДРЕСА_1 , житло належить батьку дітей на праві приватної власності. Зі слів батьків, дід малолітніх ОСОБА_1 з дітьми не спілкується, не приїздить, не приймає участі у вихованні, не цікавиться успіхами дітей, навчанням, взагалі не бере участі у життєдіяльності дітей. Згідно з листом Спеціалізованої школи І-ІІІ № 260 м. Києва від 23 листопада 2022 року, за період навчання ОСОБА_4 у школі дід ОСОБА_1 не брав участі у вихованні дитини, не цікавився навчанням та шкільним життям дитини, не відвідував батьківські зустрічі, не підтримував зв`язку з класним керівником. ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . 15 листопада 2022 року працівниками Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївського району м. Києва обстежено умови проживання діда та встановлено, що в разі перебування дітей, для них передбачено окрему кімнату, в якій наявні меблі, стіл для навчання, комп`ютер, шафа для одягу. Зі слів ОСОБА_1 у квартирі разом з ним проживають його дружина ОСОБА_10 та сестра ОСОБА_11 . Житло знаходиться у користуванні ОСОБА_1 згідно з ордером № 77016 від 12 лютого 1981 року. Зі слів діда, батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 чинять перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми, на цей час він не має змоги брати участь у житті дітей. Згідно з усними поясненнями діда ОСОБА_1 і батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діти не знають діда і будь-який емоційний зв`язок між ними відсутній. Батько ОСОБА_2 надав до Служби письмові пояснення від 18 січня 2023 року, в яких зазначає, що наразі є понад 60 судових справ, у яких задіяні як сторони дід ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_12 , які стосуються переважно майнових питань. Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація вважала за доцільне встановити ОСОБА_1 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з онуками: з ОСОБА_4 - кожну першу неділю місяця з 10:00 год. до 14:00 год. у присутності матері дитини в рекреаційних зонах чи зонах дитячого дозвілля, з ОСОБА_6 - кожну третю суботу місяця з 10:00 год. до 14:00 год. у присутності матері дитини в рекреаційних зонах чи зонах дитячого дозвілля.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України). Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)). Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України). Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України). Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті. Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда стосовно до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини. У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється у: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не вирішив заявлений у справі спір з урахуванням вказаних вище норм права, порушив принцип правової визначеності, оскільки не визначив способи участі позивача у вихованні внука (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 711/8611/20 (провадження № 61-9806св22) враховано інтереси малолітніх дітей та конкретні обставини справи, визначено порядок спілкування баби з онуками, оскільки це забезпечує якнайкращі інтереси дітей. Сама по собі наявність неприязних відносин між сторонами не є доказом, що останні створюють перешкоди позивачу у питаннях, пов`язаних з вихованням дітей. У постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22) зазначено, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онуками можливе лише у разі наявності перешкод позивачам з боку відповідача. З урахуванням обставин, встановлених судами та які визнавалися учасниками справи, відсутні підстави вважати, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх онуками. Тому суди зробили неправильний висновок про задоволення цієї позовної вимоги. З урахуванням того, що сторонами не погоджено способи участі позивачів у вихованні онуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні та у вихованні онуків шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у визначені дні. У постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 466/3563/19 (провадження № 61-5280св22) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про усунення перешкод у спілкуванні, також про встановлення способу участі у спілкуванні з онукою, виходив з того, що суди встановили, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування бабусі та дідуся з онуком, врахували висновок органу опіки та піклування, наданий відповідно до вимог статей 19, 159, 263 СК України, відсутність доказів негативного впливу позивачів на дитину, тому з урахуванням інтересів дитини зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позову. У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20 (провадження № 61-11621св21) зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дід має право спілкуватись зі своїм онуком, брати участь у його вихованні, тому дійшов висновку про визначення способів участі діда у вихованні онука та у спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних побачень. Час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дитини. У зазначеній справі суди попередніх інстанцій у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод відмовили, водночас позовну вимогу про встановлення способу часті у вихованні онука задовольнили. У постанові від 24 січня 2024 року у справі № 686/13984/22 (провадження № 61-13193св23) Верховний Суд також погодився з висновками апеляційного суду щодо задоволення позовних вимог в частині визначення способів участі баби у вихованні онука, яким було змінено рішення суду першої інстанції у вказаній частині. У зазначеній справі у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідачки не чинитипозивачці перешкоди у спілкуванні з онуком було відмовлено. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23) відступив від висновку щодо застосування положень статей 159, 257, 263 СК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц (провадження № 61-37709св18), про те, що обов`язковою передумовою (підставою) задоволення позову діда та/або баби про встановлення способу та порядку участі у вихованні онуків є наявність перешкод у спілкуванні з онуком, які чинять інші особи, з якими постійно проживає дитина. У справі, яка переглядається, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовуОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та їх вихованні, виходив із того, що матеріали справи не містять доводів та доказів перешкоджання спілкуванню діда з онуками, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Водночас сторони у справі визнають, що діти не знають позивача як родича, емоційного контакту у дітей з дідом ніколи не було. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у вихованні дітей і спілкуванні з ними (у випадку невстановлення таких перешкод) не є підставою для відмови судом у визначенні способів і порядку участі діда у вихованні дітей. Інше призводило б до формальних перешкод у реалізації дідом прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України, а також могло б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Суд першої інстанції, враховуючи висновок органу опіки та піклування, вік дітей, особливості їх розвитку, навчання та виховання, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визначення способу участі діда у спілкуванні з онуками. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню і позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 363,20 грн підлягає стягненню з відповідачів на користь держави, тобто по 1 681,60 грн з кожного. Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року скасувати, рішенняГолосіївського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року залишити в силі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок) судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1 681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок) судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець