Постанова 4850 № 200/505/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2024 року справа №200/505/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 200/505/24 (головуючий І інстанції Духневич О.С.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі № 200/2123/21-а та не здійснення виплати суми компенсації по 18.08.2023; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а саме, одноразової грошової допомоги по звільненню з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 8 календарних років та індексації грошового забезпечення з 01.09.2020 по 18.08.2023. В обгрунтування позову зазначив, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 01.09.2020 № 28-РС позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до пп. "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 01.09.2020 року. На день виключення зі списків особового складу військової частини позивачу не проведено виплату індексації грошового забезпечення та виплату одноразової грошової допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. На виконання рішення у справі № 200/2123/21 відповідач 03.12.2021 року нарахував позивачу індексацію за період з 01.09.2016 по 31.12.2018 та одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, в розмірі 44 896,93 грн. На виконання рішення у справі № 200/17433/21 відповідач 07.08.2023 нарахував позивачу індексацію за період з 01.09.2016 по 28.02.2018 з розрахунку базового місяця - січень 2008 року та нарахував щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 4258,75 грн за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, в розмірі 65 372,28 грн. На виконання рішення у справі № 200/16547/21 відповідач 18.08.2023 нарахував позивачу індексацію за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 з розрахунку базового місяця - січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 01.09.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої суми індексації 4258,75 грн, відповідно до абз. 4-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням фактично виплачених сум, в розмірі 15 035,90 грн. Проте, провівши остаточну виплату 18.08.2023 на виконання судового рішення відповідач не нарахував і не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату компенсації. Листом від 08.11.2023 відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, оскільки чинним законодавством України, що регулює правовідносини проходження військової служби не передбачено здійснення такої компенсації військовослужбовцям. Така бездіяльність відповідача є протиправною. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат на суму невиплаченої індексації та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за період з 01.09.2020 по день фактичної виплати сум грошового забезпечення 18.08.2023, згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі № 200/2123/21-а. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат на суму невиплаченої індексації та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі № 200/2123/21-а за період з 01.09.2020 по день фактичної виплати сум грошового забезпечення 18.08.2023. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Позивач не надав доказів свого звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату компенсації втрати частини доходів за справою № 200/2123/21-а. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на зазначене, суд надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 01.09.2020 № 28-РС позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 01.09.2020. На день виключення зі списків особового складу військової частини позивачу не проведено виплату індексації грошового забезпечення та виплату одноразової грошової допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі № 200/2123/21 відповідач 03.12.2021 нарахував позивачу індексацію за період з 01.09.2016 по 31.12.2018 та одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, в розмірі 44 896,93 грн. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2022 по справі № 200/17433/21 відповідач 07.08.2023 нарахував позивачу індексацію за період з 01.09.2016 по 28.02.2018 з розрахунку базового місяця - січень 2008 року та нарахував щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 4258,75 грн за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, в розмірі 65 372,28 грн. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2022 по справі № 200/16547/21 відповідач 18.08.2023 року нарахував позивачу індексацію за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 з розрахунку базового місяця - січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 01.09.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої суми індексації 4258,75 грн, відповідно до абз. 4-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням фактично виплачених сум, в розмірі 15 035,90 грн. Листом відповідача від 08.11.2023 № 13671/10к позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, оскільки чинним законодавством України, що регулює правовідносини проходження військової служби не передбачено здійснення такої компенсації військовослужбовцям. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що за зверненням позивача відповідач відмовив йому у виплаті компенсації, тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини (індексації) грошового забезпечення за період з 01.09.2020 по 18.08.2023, згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі № 200/2123/21-а. Оцінка суду. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050). Статтею 1 Закону № 2050 встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону № 2050-III у редакції, яка діяла до 26 лютого 2021 року); пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону № 2050-III у редакції, яка діє з 26 лютого 2021 року). На підставі статті 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). На підставі статті 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Як визначено в абзаці першому статті 7 Закону № 2050 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Колегія суддів враховує, що подібні правовідносини були предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 560/8194/20 (постанова від 02.04.2024). У вказаній справі, Судова палата сформулювала такі висновки: «24.(…) пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ, який, проте, не визначає спеціальних строків для звернення до суду (…) 29.Отже, Судова палата доходить висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. 30.При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації. 31.Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії. 32.Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. 33.Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. 34.Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.» Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, одноразової грошової допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення без необхідності звернення з відповідною окремою заявою до відповідача. Натомість обов`язок з її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів. Відповідачем не заперечується та обставина, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, одноразової грошової допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, здійснені на виконання рішень суду від 12.05.2021 по справі № 200/2123/21, від 10.02.2022 по справі № 200/17433/21 та від 27.05.2022 по справі № 200/16547/21, проте як суб`єкт виконання цих рішень, відповідач не здійснив розрахунок та виплату компенсації доходу, передбаченого статтею 2 Закону № 2050-ІІІ. Несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями, тобто з вини органу, що виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Відповідно невиплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішень суду від 12.05.2021 по справі № 200/2123/21, від 10.02.2022 по справі № 200/17433/21 та від 27.05.2022 по справі № 200/16547/21, свідчить про відмову виплатити компенсацію згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, тому є безпідставними доводи відповідача, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про виплату компенсації. При цьому ці доводи спростовуються наявними доказами, а саме листом відповідача від 08.11.2023 № 13671/10к, яким позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини грошового забезпечення. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 200/505/24 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 200/505/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 06 червня 2024 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 06 червня 2024 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.А. Блохін І.В. Сіваченко