Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/105/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2024 року справа №360/105/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі № 360/105/24 (головуючий І інстанції Кисіль С.В.) за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 26 грудня 2023 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 360/5080/21; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 26 грудня 2023 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 360/5080/21. В обгрунтування позову зазначив, що з 13 листопада 2017 року по 18 лютого 2019 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 (теперішня назва ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та був зарахований на грошове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наказом від 18 лютого 2019 року № 24 позивача з 18 лютого 2019 року виключено зі списків особового складу, справи та посаду здав, знято з усіх видів забезпечення. У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме, не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Судовим рішенням, яке набрало законної сили у справі № 360/5080/21 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення. На виконання рішення відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 61 870,95 грн. Проте, в порушення ст.4 Закону № 2050 відповідачем не виплачено на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Відповідачем надано відзив на позовну заяву та зазначено, що позивач не має права на отримання компенсації втрати частини доходів. При цьому основним та єдиним аргументом суду при відмові у задоволенні позовної заяви є відсутність у додатках до позовної заяви письмової відмови відповідача на письмову заяву позивача щодо виплати компенсації втрати частини доходів. Таким чином при наявності спору між позивачем та відповідачем проводити досудове врегулювання спору є нелогічним та втрачає будь-який сенс. У даній справі відповідачем уже заперечено право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів, тому отримання додаткового листа-заперечення є нічим іншим як проявом надмірного формалізму. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ). Позивач є учасником бойових дій та проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_7 у період з 13 листопада 2017 року по 18 лютого 2019 року. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 360/5080/21, яке набрало законної сили 16 грудня 2021 року, зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 13 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, та щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 лютого 2019 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум. Наказом від 21 листопада 2023 року № 228 «Про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року по справі № 360/5080/21» начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) наказав нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 13 листопада 2017 року по 18 лютого 2019 року у розмірі 62 813,15 грн. 26 грудня 2023 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 360/5080/21 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 61 870,95 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача, відомістю зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії тощо) від 26 грудня 2023 року. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим відповідач не відмовляв позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Отже, у межах спірних правовідносин право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення ще не було порушено відповідачем і звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним. Оцінка суду. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050). Статтею 1 Закону № 2050 встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону № 2050-III у редакції, яка діяла до 26 лютого 2021 року); пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону № 2050-III у редакції, яка діє з 26 лютого 2021 року). На підставі статті 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). На підставі статті 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Як визначено в абзаці першому статті 7 Закону № 2050 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а висновував, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20, від 11 травня 2023 року у справі № 460/786/20, від 18 серпня 2023 року у справі № 460/4166/20. Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як свідчать матеріали справи позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати на підставі Закону № 2050 та Порядку №

159. Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації. За змістом статті 7 Закону № 2050 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050 та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. Доводи апелянта, що у даній справі відповідачем уже заперечено право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів, тому отримання додаткового листа-заперечення є нічим іншим як проявом надмірного формалізму, колегія суддів не приймає, оскільки доказів звернення позивача або його представника до відповідача із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050, як і відмови відповідача у її виплаті позивачем або його представником суду не надано, а судом такі обставини не встановлено. Позивачем не дотримано однієї з необхідних умов для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати, що свідчить про передчасність звернення з цим позовом. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі № 360/105/24 залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі № 360/105/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 23 травня 2024 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 23 травня 2024 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв