Ухвала КГС ВС № 910/7464/23

УХВАЛА 06 червня 2024 року м. Київ cправа № 910/7464/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про відвід судді Вронської Г.О. від розгляду справи № 910/7464/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс",

2. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" про визнання недійсним договору та зобов`язання привести договір у відповідність до типового договору, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" (далі - Відповідач-1) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку " Грінвіль Парк Київ" про визнання недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 24.12.2021 № ГС-7 та зобов`язання привести його у відповідність до типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №

712. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 910/7464/23, у задоволенні позову відмовлено повністю. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 910/7464/23, у якій просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Постановою Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 910/7464/23 касаційну скаргу Позивача залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишено без змін. 02.05.2024 року Відповідач-1 подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Позивача на свою користь 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу. До заяви Відповідач-1 долучив відповідні докази. 03.05.2024 року Позивач подав до Суду заяву, в якій просить відмовити у задоволенні заяви Відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення, а у разі її задоволення - зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2024 заяву Відповідача-1 про розподіл судових витрат у справі № 910/7464/23 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні 04 червня 2024 року о 15:15 год. 28.05.2024 року Позивач подав заяву про відвід судді Вронської Г.О. Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Вронської Ганни Олександрівни від розгляду справи № 910/7464/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" про розподіл судових витрат визнано необґрунтованою; матеріали справи № 910/7464/23, наявні в касаційній інстанції, передано на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Вронської Ганни Олександрівни від розгляду справи № 910/7464/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" про розподіл судових витрат. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної заяви про відвід визначено суддю Білоуса В. В. Вказана заява про відвід судді Вронської Г.О. обґрунтована наступним: - Відповідач-1 завчасно не подав докази для вирішення питання про стягнення судових витрат, а також не зробив заяву про те, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ані за змістом відзиву на касаційну скаргу, ані в ході надання пояснень у судовому засіданні. Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку, а заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду; - діючи упереджено та очевидно на шкоду Позивачу, порушивши принципи рівності, змагальності, пропорційності та диспозитивності господарського судочинства, головуюча Вронська Г.О. безпосередньо перед виходом суду у нарадчу кімнату з власної ініціативи звернулася до представника Відповідача-1 та поставила запитання, чи буде останній подавати Суду докази судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Запитання адресоване виключно представнику Відповідача-1. Вчиняючи такі дії на користь опонента та безпосередньо сприяючи йому у подальшому стягненні з Позивача судових витрат, суддя не порушила аналогічне запитання перед іншими учасниками справи, які також заявляли про власні судові витрати у заявах по суті, що є рівноцінним односторонньому ставленню на користь опонента; - враховуючи ухвалення рішення саме на користь Відповідача-1, наведені обставини у сукупності зумовлюють у Позивача об`єктивну підозру в тому, що Вронська Г.О. знала результат розгляду справи ще до виходу суду в нарадчу кімнату та ініціювала питання виключно до особи, на користь якої буде ухвалено судове рішення. Суд перебував у нарадчій кімнаті протягом чотирьох хвилин, чого недостатньо навіть для прочитання касаційної скарги, а організований Вронською Г.О. , як головуючою, судовий процес, зокрема регламент для пояснень учасників справи у останній судовій інстанції в межах трьох хвилин, завідомо не корелює з принципом пропорційності та вимогами статті 114 ГПК України щодо розумності строків для вчинення процесуальних дій. 30.05.2024 року Відповідач-1 подав заперечення на заяву про відвід судді, зазначивши, що остання є необґрунтованою та надуманою, не відповідає дійсному порядку розгляду справи. Заперечення Відповідача-1, зокрема, обґрунтовані тим, що: - Відповідач-1 заявляв про стягнення судових витрат у вигляді правничої допомоги як з першою заявою по суті справи (у відзиві на касаційну скаргу), так і безпосередньо у самому судовому засіданні, в тому числі до закінчення судових дебатів; - у поданій заяві Позивач фактично плутає основні процесуальні принципи щодо подання в ході розгляду справи відповідної заяви про понесення витрат та подальше подання доказів задля стягнення таких витрат за наслідками розгляду справи. Приписи частини восьмої статті 129 з урахуванням статті 118 ГПК України стосуються подання заявником протягом п`яти днів з моменту винесення судом рішення відповідних доказів, що, як і попереднє подання заяви про їх стягнення, було виконано Відповідачем-1 у встановленому процесуальному порядку; - уточнення судом питання щодо стягнення стороною понесених судових витрат після зробленої представником у судовому засіданні заяви про їх стягнення до завершення судових дебатів не свідчить про будь-яку упередженість суду чи шкоду учасникам справи; - зроблені Позивачем висновки про підозру в попередній обізнаності щодо наслідків розгляду справи є його особистими суб`єктивними припущеннями. Посилання заявника на статтю 35 ГПК України є необґрунтованим, а подана заява свідчить про незгоду Позивача з ухваленим судовим рішенням. Розглянувши вказану ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Вронської Ганни Олександрівни від розгляду справи № 910/7464/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Положеннями статті 36 ГПК України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі. Наведеними нормами передбачено обов`язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, колегії суддів. В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим. Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 9901/224/20, від 11.05.2021 у справі № 9901/82/21). Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії"). За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України"). Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006). Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010). Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді. Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ. Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. У контексті поданої заяви про відвід Суд зазначає, що заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що суддя Вронська Г.О. прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду заяви про розподіл судових витрат, або/та/чи існують переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо її безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судді, а наведені у заяві Позивача про відвід судді доводи не можуть бути підставою для відводу, оскільки спростовуються матеріалами справи (зокрема, відзивом Відповідача-1, в якому останній зазначив орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, які очікує понести за розгляд даної справи в суді касаційної інстанції, що складає 30 000,00 грн; також згідно протоколу судового засідання від 30.04.2024 в 15:07:53 Відповідач-1 просив стягнути судові витрати на правничу допомогу), які не свідчать про будь-яку упередженість суду чи шкоду учасникам справи і не свідчать, що у цьому контексті за цими доводами та обставинами, є питанням довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі, а також для того щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникли сумніви у неупередженості судді. З огляду на викладене, аргументи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, що викликали б сумнів у об`єктивності або неупередженості судді, а відтак могли б бути підставою для її відводу в розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на викладене, заява позивача - ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Вронської Ганни Олександрівни від розгляду справи № 910/7464/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" про розподіл судових витрат не містить обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу суддів чи викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а тому суд відмовляє у задоволенні заявленого відводу. Керуючись статтями 32, 35, 36, 39, 234 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Білоуса В. В., - У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Вронської Ганни Олександрівни від розгляду справи № 910/7464/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіль Сервіс" про розподіл судових витрат. Ухвала набирає сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Білоус