Постанова 4813 № 947/20878/23

Номер провадження: 22-ц/813/3563/24 Справа № 947/20878/23 Головуючий у першій інстанції Васильків О.В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.05.2024 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, на рішення Київського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Васильків О.В. 24 листопада 2023 року у м. Одеса, - встановила: У червні 2023 року представник ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила розірвати укладений між сторонами шлюб, що був зареєстрований Малиновським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області, актовий запис № 3762 від 28.12.2018 року. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_2 з відповідачкою з 28.12.2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого дітей не має. Спільне життя між сторонами не склалось, відсутнє взаєморозуміння, неможливе сумісне ведення господарства. Шлюб існує лише формально, спори щодо поділу спільного майна відсутні. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.10.2023 року зупинено провадження у справі на один місяць до закінчення строку для примирення. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2023 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 28.12.2018 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №3762, які від шлюбу дітей не мають - розірвано. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не встановлено причин припинення сімейних відносин між сторонами, не взято до уваги наявність певного непорозуміння між ними, на підставі чого ОСОБА_1 подавала до суду першої інстанції заяву про примирення подружжя, у якій просила становити строк для примирення протягом шести місяців, однак, суд надав лише один місяць. Крім того, суд першої інстанції, не повідомивши апелянта належним чином про час і місце розгляду заяви, фактично позбавив її права на участь в судовому засіданні, наданні доказів та заперечень проти поданої заяви. Сторони про розгляд справи на 21.05.2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник ОСОБА_2 . Сповіщення ОСОБА_1 здійснено за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року №

28. Крім того ОСОБА_1 сповіщалася про розгляд справи, шляхом направлення судової повістки на адресу зазначену в апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 . Із наявного поштового повідомлення вбачається, що 15.05.2024 року ОСОБА_1 від отримання судової повістки відмовилась. Також, Одеський апеляційний суд сповіщав про розгляд справи на 21.05.2024 року представника ОСОБА_1 адвоката Монастирну І.О. Із наявного поштового повідомлення вбачається, що 10.05.2024 року представник ОСОБА_1 отримала судову повістку. Згідно ч. 5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 28.12.2018 року зареєстрували шлюб, про що складено актовий запис № 3762 від 28.12.2018 року, що вбачається з свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області /а.с.4/. На час розгляду справи сторони проживають окремо, шлюбні відносини припинені. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.10.2023 року зупинено провадження у справі до закінчення строку для примирення. Однак у строк, наданий судом для примирення, сторони не примирилися, оскільки позивач наполягав на розірванні шлюбу та просив позов задовольнити. Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. В п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Статтею 2 ЦПК України визначено, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад цивільного судочинства. Частиною 7 ст.і 240 ЦПК України визначена можливість суду у справі про розірвання шлюбу суд зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Водночас, у п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України встановлено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення. Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.11.2018 року у справі №761/33261/16-ц (провадження №61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню ст. 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя» здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Вивчивши надані сторонами та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів доходить висновку про неможливість збереження шлюбу, який вже носить формальний характер, що суперечить правам та інтересам позивача, і є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . Згідно ст. 18 ч. 2 п. 3, ст. ст. 51, 56 ч. 3, ст. 110 ч. 1 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя. Враховуючи викладене та задовольняючи позов про розірвання шлюбу, колегія суддів виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. У даному випадку, позивач ОСОБА_2 наполягав на розірванні шлюбу, що передусім свідчить про його сформоване бажання розлучитися і не мати сімейних (шлюбних) стосунків із відповідачкою. Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його правомірні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону. На підставі викладеного, безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що апелянт має надію зберегти сім`ю, що і хотіла зробити під час розгляду справи у суді першої інстанції та скористатись своїм правом, передбаченим ч. 7 ст. 240 ЦПК України, і просити суд надати строк для примирення терміном шість місяців, - оскільки закріплена у ст. 111 СК України норма права є диспозитивною, та не зобов`язує суд зупиняти провадження саме на той термін, про який просить сторона у справі. Так, суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін. У даному випадку, суд першої інстанції, врахувавши категоричні заперечення з боку сторони позивача ОСОБА_2 , обґрунтовано вважав достатнім надання сторонам строку для примирення протягом не шести місяців, як просила відповідач, а одного місяця. Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 у апеляційній скарзі не надано жодного належного доказу, знову-ж таки враховуючи категоричне небажання позивача зберігати шлюб, - що зупинення провадження у справі на строк шість місяців буде сприяти примиренню сторін. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси, то колегія суддів звертає увагу апелянта, що повноваження суду апеляційної інстанції передбачені положеннями ст. 374 ЦПК України, цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Відтак, направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не відноситься до повноважень апеляційного суду. Необгрунтованими також є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом не було встановлено причин припинення сімейних відносин між сторонами, не взято до уваги наявність певного непорозуміння між ними, для вирішення якого необхідний більший проміжок часу, ніж один місяць, оскільки у даному випадку суд першої інстанції, врахувавши категоричні заперечення з боку сторони позивача ОСОБА_2 , обґрунтовано вважав достатнім надання сторонам строку для примирення протягом не шести місяців, як просила відповідач, а одного місяця. Аналогічно безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не було сповіщено відповідачку про дату та час судового засідання у справі, оскільки на аркуші справи 35 міститься розписка про явку у судове засідання, призначене на 24 .11.2023 року на 10.00 год., у якій ОСОБА_1 власноруч розписалася, що свідчить про обізнаність останньої про дату та час судового засідання, у якому було проголошене оскаржуване судове рішення. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2023 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 05 червня 2024 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе