Постанова 4857 № 260/8514/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/8514/23 пров. № А/857/5387/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Рахівської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Іванчулинець Д.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Ужгород о 11 год. 32 хв. 31 січня 2024 року, повний текст складено 12 лютого 2024 року у справі № 260/8514/23 за позовом ОСОБА_1 до Рахівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В : 02.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Рахівської міської ради (далі - Рада), просила визнати протиправними та скасувати рішення Рахівської міської ради № 552 прийняте 25.08.2023 року на 36 сесії восьмого скликання «Про звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради»; визнати протиправним та скасувати розпорядження в.п. міського голови, секретаря ради та виконкому Молнар Є.Є. № 171-к від 25.08.2023 року про звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади ОСОБА_1 з 31.08.2023 року; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади з 01 вересня 2023 року; стягнути з Рахівської міської ради на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 вересня по дату винесення рішення. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи спірні рішення відповідач, жодних обґрунтувань їх доцільності не навів, що суперечить нормам ст. 5-1 Кодексу законів про працю України, якими гарантовано правовий захист від незаконного звільнення. Суд першої інстанції зауважив, що інформація щодо скликання позачергової сесії Рахівської міської ради була опублікована на офіційному веб-сайті міської ради 22 серпня 2023 року. Проте відомостей щодо причин її скликання та порядку денного сесії інформаційна довідка, розміщена на офіційному веб-сайті міської ради, не містить. Не було дотримано Радою принципу завчасно доведення до відома населення територіальної громади питання дострокового звільнення позивача з посади, що беззаперечно вплинуло на законність прийняття такого рішення. За встановлених обставин суд дійшов висновку про скасування оспорюваних рішень та поновлення позивача на посаді, яку вона займала до звільнення з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Рахівська міська рада подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року та в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що питання дострокового припинення повноваження заступника голови ради законодавчо віднесено до компетенції Ради. Такі повноваження є дискреційними, а тому суд при розгляді справи не може здійснювати повторну перевірку роботи заступника міського голови та виконавчого комітету щодо належного чи неналежного здійснення наданих їм повноважень. Отже спірні рішення відповідача повинні бути перевірені адміністративним судом на предмет законності та легітимності, а не доцільності прийняття. Відповідач, приймаючи спірне рішення, вирішував одночасно не лише питання щодо проходження публічної служби позивача, а й найшвидшого добору кандидатури для призначення іншої особи на посаду заступника мера. Оскільки більшість депутатів висловились за звільнення позивача з посади, продовження виконання ним обов`язків за такої ситуації суперечитиме засадам здійснення місцевого самоврядування. Відсутність попереднього погодження проекту спірного рішення постійною комісією не може бути безумовною підставою для його скасування. Визнання депутатським корпусом незадовільної роботи заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів не передбачає обґрунтування. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначила, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. В судовому засіданні представник позивача просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу відхилити. Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням першої сесії восьмого скликання Рахівської міської ради Закарпатської області №6 від 01.12.2020р. ОСОБА_1 затверджена на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Рахівської міської ради. Рішенням 36 сесії восьмого скликання Рахівської міської ради №552 від 25 серпня 2023 року на підставі п. 6-1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», враховуючи пропозицію в.п. Рахівського міського голови, секретаря ради та виконкому та депутатів Рахівської міської ради, ОСОБА_1 звільнено з посади посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Рахівської міської ради. Розпорядженням в.п. Рахівського міського голови, секретаря ради та виконкому Молнара Є. №171-к від 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 з 25 серпня 2023 року звільнено з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Рахівської міської ради. Вважаючи зазначене рішення та розпорядження протиправними, з метою захисту порушеного права на працю ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ст. 3 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985р. (ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» від 15.07.1997р. № 452/97-ВР) місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Це положення ніяким чином не заважає використанню зборів громадян, референдумів або будь-якої іншої форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом. Громадянам згідно статті 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення. Статтею 140 Конституції України, яка кореспондує ч.1 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97) встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регламентують норми Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001р. №2493-III (далі - Закон №2493) (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин). Посадовою особою місцевого самоврядування, в розумінні ст. 2 Закону №2493, є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування передбачені статтею 20 Закон №2493. Так, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством (ст.147-1 КЗпП України). Так, ОСОБА_1 на день звільнення обіймала посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, що є виборною посадою органу місцевого самоврядування, на яку особи обираються або затверджуються відповідною радою. Як це зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, приймаючи спірне рішення про звільнення з посади позивача, Рада як орган місцевого самоврядування дійшла такого висновку за результатами аналізу діяльності позивача, вважала, про неможливість продовження виконувати нею своїх обов`язків. З оскарженого рішення Рахівської міської ради №552 від 25.08.2023 та розпорядження в.п. міського голови, секретаря ради та виконкому Молнара Є. №171-к від 25.08.2023 вбачається, що такими ОСОБА_1 звільнено з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів. При цьому, як це правильно зазначив суд першої інстанції, жодних підстав для дострокового припинення повноважень заступника міського голови, окрім посилань на загальні законодавчі норми, якими регламентовано компетенцію міських рад та міського голови щодо звільнення з посади заступника міського голови відповідно до закону та підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування, оскаржені акти не містять. Так, з рішення Рахівської міської ради №552 від 25.08.2023р. вбачається, що таке прийнято з врахуванням пропозиції в.п. Рахівського міського голови, секретаря ради та виконкому Молнара Є. та депутатів Рахівської міської ради. Разом з тим, оскаржене рішення не містить жодних підстав, в тому числі нагальності, необхідності, доцільності внесення на розгляд сесії вказаного питання. Як це вбачається з відзиву, відповідач прийняте рішення обґрунтовує тим, що з 2020 року позивач, всупереч законодавчим нормам, жодного разу про свою роботу не прозвітувала ні на сесії Рахівської міської ради, ані перед жителями міста Рахів. Проте, як це правильно зазначив суд першої інстанції, жодних підтверджень того, що вказана обставина дійсно слугувала підставою звільнення позивача матеріали справи не містять. Вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття та не може обґрунтовувати юридичну правомірність таких актів в контексті обставин, що не були підставою їх прийняття. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) та переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Суд апеляційної інстанції зауважує, що оскільки у рішенні Рахівської міської ради №552 від 25.08.2023р. мається покликання на пропозицій в.п. Рахівського міського голови, секретаря ради та виконкому Молнара Є. та депутатів Рахівської міської ради, проте відповідачем суду не надано письмового доказу про те, що на момент розгляду питання звільнення заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради пропозиції щодо звільнення позивача були викладені з підставами та мотивами таких, отже суд позбавлений можливості спірні рішення відповідача перевірити на предмет законності та легітимності. Варто зазначити, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 01 липня 2003 року у справі «Suominen v. Finland»). У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 вказано що одним зі складових елементів загального принципу юридичної визначеності є вимога (як принцип) передбаченості приписів права. Європейський суд з прав людини при трактуванні принципу передбаченості юридичної норми зазначив: «Припис не може розглядатись як «право», якщо його не сформульовано з достатньою мірою чіткості, даючи громадянинові змогу регулювати свою поведінку: громадянин повинен мати змогу (отримавши при потребі відповідну пораду) передбачити - до тієї міри, що є допустимою за конкретних обставин, - наслідки, що їх може спричинити конкретна дія» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «The Sunday Times v. The United Kingdom»). Принцип правової визначеності є складовою частиною принципу верховенства права. Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України висловлені у рішеннях від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011). Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови»). Окрім того, принцип правової визначеності є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання). Принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Європейською Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи. Разом з тим, оскаржене в даній адміністративній справі рішення зазначеному принципу не відповідає, оскільки не містить підстав його прийняття, що суперечить також принципам законності та верховенства права, як основоположних принципів демократичної держави та породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на правовий статус посади «заступника міського голови» та встановлену законодавством компетенцію відповідного органу місцевого самоврядування щодо його призначення та звільнення, Рахівська міська рада безумовно вправі вирішувати питання щодо дострокового припинення повноважень ОСОБА_1 . Разом з тим, таке рішення повинно прийматися у спосіб, встановлений законом, з належною аргументацією підстав для його прийняття. Поряд з цим, у спірних правовідносинах відповідач, приймаючи спірні рішення, жодних обґрунтувань їх доцільності не навів, що суперечить нормам ст. 5-1 Кодексу законів про працю України, якими гарантовано правовий захист від незаконного звільнення. Стосовно дотримання Рахівською міською радою процедурних питань прийняття оскарженого рішення суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 46 Закону №280, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Згідно частини десятої статті 46 Закону №280 рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради. Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (ч. 15 ст. 46 Закону №280). Рішенням 1 сесії 8 скликання Рахівської міської ради №12 від 14.12.2020 затверджено регламент роботи Рахівської міської ради восьмого скликання (далі - Регламент). Так, відповідно до ст.11 Регламенту роботи Рахівської міської ради восьмого скликання, розпорядження міського голови ( у передбачених ст.46 Закону Закон №280/97) про скликання та рядок денний сесії доводиться до відома депутатів і населення не пізніше як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках не пізніше як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця та питань, які передбачаються внести на розгляд ради. Пропозиції про скликання сесії міської ради, вмотивовані і підписані ініціаторами, подаються міському голові із зазначенням питань з проектами документів, розгляд яких пропонується. Статтею 17 Регламенту передбачено, що пропозиції щодо кожного питання, яке пропонується включити до порядку денного сесії, подаються виконавчому апарату за 15 днів до сесії супровідною запискою і проектом рішення, яке пропонується прийняти з цього питання та розглядаються попередньо постійними комісіями ради. Проекти рішень повинні бути юридично обґрунтованими. Пропозиції до порядку денного, внесені пізніше зазначеного строку, або під час чергової сесії, вносяться на розгляд міської ради у виняткових випадках за рішенням ради. Так, судом першої інстанції встановлено, що 36 позачергова сесії Рахівської міської ради, на якій було прийнято оскаржене рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади, скликана розпорядженням міського голови Рахівської міської ради №165 від 22 серпня 2023 року, тобто менше ніж за 10 днів, всупереч встановленому ч. 10 ст. 46 Закону №280 та ст. 11 розділу ІІ Регламенту порядку. Жодних аргументів щодо нагальної необхідності її скликання, що передбачено вказаними нормами, розпорядження міського голови Рахівської міської ради №165 від 22 серпня 2023 року не місить. В такому розпорядженні відсутні також посилання на те, з приводу якого питання така позачергова сесія скликається. Окрім того слід зауважити, що інформація щодо скликання позачергової сесії Рахівської міської ради була опублікована на офіційному веб-сайті міської ради 22 серпня 2023 року. Проте відомостей щодо причин її скликання та порядку денного сесії інформаційна довідка, розміщена на офіційному веб-сайті міської ради, не містить. Суд апеляційної інстанції вважає, що з огляду на правове становище заступника голови ради винесення на розгляд сесії питання його дострокового звільнення з посади повинно завчасно доводитися до відома населення територіальної громади. Отже, як це правильно зазначив суд першої інстанції, недотримання Рахівською міською радою встановленої законодавством процедури беззаперечно впливає на законність прийняття такого рішення. У постанові від 16.03.2023 у справі № 400/4409/21 Верховний Суд виснував: «Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Верховний Суд також наголосив, що, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття». Суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність, в тому числі і процедурних підстав для задоволення позову, адже у цій справі доведено, що допущені процедурні порушення мали наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача й унеможливлювали прийняття відповідачем спірного рішення. Таким чином, провівши правовий аналіз обставин даної адміністративної справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення Рахівської міської ради та розпорядження в.п. Рахівського міського голови, секретаря ради та виконкому ОСОБА_2 , прийнятого з метою його реалізації, та наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок). Так, відповідно до пп. «з» п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Абзацом 3 пункту 2 Порядку передбачено, що У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Пунктом 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. За правилами п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Як це правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки Виконавчого апарату Рахівської міської ради №02-36/1557 від 23 жовтня 2023 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , з урахуванням кількості фактично відпрацьованих у вказаний період робочих днів, становила 1159,44 грн. (16976,19 + 34039,26 / 44), а середньомісячна заробітна плата 25507,72 грн. (1159,44 * ((21 + 23) / 2). Відтак, загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2023 року по 31 січня 2024 року, що підлягає виплаті на користь позивача, становить 125219,52 грн. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян та інших обов`язкових платежів (податків з доходів фізичних осіб) є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішень щодо звільнення позивача, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Рахівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №260/8514/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 05.06.2024 згідно з ч.3 ст.321 КАС України.