Постанова 4870 № 909/842/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" травня 2024 р. Справа № 909/842/19 Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г., Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б., за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б., та представників: від стягувача (заявника, скаржника) не з`явився від боржника не з`явився від приватного виконавця не з`явився розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Страхова компанія Інго, вих.№633 від 27 березня 2024 року на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2024 року (підписана 21.03.2024), суддя Фанда О.М. про відмову в поновленні строку та залишення без розгляду скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця у справі №909/842/19 за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна до відповідача Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Галицька про стягнення шкоди в сумі 80 398,14 грн в с т а н о в и в: 04 березня 2024 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з скаргою щодо бездіяльності приватного виконавця, в якій просить: поновити строк на подання скарги, визнати незаконною бездіяльність приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича та зобов`язати останнього повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 2 469,57 грн, сплачені відповідно до платіжної інструкції №8496 від 25 травня 2020 року та в сумі 1 646,38 грн, сплачені відповідно до платіжної інструкції №11852 від 24 липня 2020 року, на рахунок стягувача Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго». Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2024 року у справі №909/842/19 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» про поновлення строку на подання скарги щодо дій та бездіяльності приватного виконавця. Скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» щодо бездіяльності приватного виконавця (вх.№ 2188/24 від 08.03.2024) у справі №909/842/19 залишено без розгляду. Поряд з тим, суд відмовив у задоволенні заяви представника приватного виконавця Солонька М. М., адвоката Оксанич Р. В. від 18.03.2024 про стягнення 10 000 грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу. Ухвала суду мотивована тим, що заявником пропущено строк на оскарження бездіяльності приватного виконавця, а зазначені ним обставини не є поважними для поновлення такого строку. Так, суд в ухвалі зазначив, що АТ «Страхова компанія «Інго», звернувшись до приватного виконавця Солонько М.М. із заявою від 28.11.2022, в якій просило повернути авансовий внесок в сумі 2469,57 грн та 1646,38 грн, навіть не отримавши задоволення своїх вимог, підтверджується про обізнаність скаржника про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні, незалежно від того, чи отримав заявник від приватного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді. Суд встановив, що скаржником не наведено у скарзі жодних обставин та/або поважних причин, які б свідчили про неможливість з`ясування результатів розгляду заяви від 28.11.2022, починаючи із зазначеного періоду та до подання скарги на дії приватного виконавця у встановлений законом строк (десять днів від дня, коли приватний виконавець повинен був вчинити певну виконавчу дію). При цьому, доводи скаржника про те, що він оскаржує триваючу бездіяльність приватного виконавця в частині неповернення авансового внеску, суд відхилив, оскільки заявнику достеменно було відомо конкретну дату, коли були порушені його права (неповернення авансового внеску разом із поверненням виконавчого документу без виконання). Саме з цього моменту законодавець визначив строк на оскарження зазначених дій. Відтак, суд дійшов висновку про залишення без розгляду скарги АТ «Страхова компанія «Інго» на підставі ч.2 ст.118 ГПК України. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, стягувач Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2024 року у справі №909/842/19 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, зазначає, що судом не враховано положень спеціального закону, а саме: ч.5 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження», яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та якою не передбачено певного строку на оскарження саме бездіяльності виконавця. Наголошує, що бездіяльність виконавця є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим, початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається. Разом з тим, зазначає, що приватним виконавцем не вчинено жодних дій щодо прийняття рішення про повернення або про відмову в поверненні авансових внесків, а судом першої інстанції не визначено ні початку ні закінчення строку на оскарження бездіяльності приватного виконавця. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі №909/842/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2024 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; боржнику та приватному виконавцю надано строк на подання відзивів на апеляційну скаргу. Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили. Ухвалою суду від 07 травня 2024 року розгляд апеляційної скарги призначено на 27 травня 2024 року. Представники сторін та приватний виконавець в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України). Оскільки явка представників сторін та приватного виконавця в судове засідання не визнавалася обов`язковою та такі належним чином повідомлені про судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їхньої відсутності. Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного: Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» про стягнення шкоди в сумі 80 398,14 грн. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської від 11 жовтня 2019 року у справі №909/842/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі: присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» 80 398,14 грн страхового відшкодування та 1 921 грн судового збору. На виконання вказаного рішення суду 01 листопада 2019 року судом видано наказ. 19 березня 2020 року рішенням загальних зборів акціонерів товариства стягувача назву Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» змінено на Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО». Реорганізація та ліквідація не проводилась. Наведене підтверджується Статутом АТ «СК «Інго» (нова редакція), затвердженим загальними зборами товариства 26 квітня 2023 року. Як стверджує заявник, наказ Господарського суду Івано-Франківської від 01 листопада 2019 року у справі №909/842/19 пред`явлено ним до виконання Приватному виконавцю Солонько Миколі Миколайовичу. Відповідно до платіжних інструкцій №8496 від 25 травня 2020 року на суму 2 469,57 грн та №11852 від 24 липня 2020 року на суму 1 646,38 грн Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» сплатило вказані кошти на рахунок Приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича із призначенням платежу: «виконання наказу №909/842/19 від 01 листопада 2019 року». 28 листопада 2022 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» звернулося до Приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича із заявою (вих.№909/842/19), в якій просило повернути авансові внески в сумі 2 469,57 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції №8496 від 25 травня 2020 року та в сумі 1 646,38 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції №11852 від 24 липня 2020 року. Поряд з тим, 28 листопада 2022 року стягувач звернувся до Відділу Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/842/19. У березні 2024 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області зі скаргою щодо бездіяльності приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича, в якій просило: поновити строк на подання скарги, визнати незаконною бездіяльність приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича та зобов`язати останнього повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 2 469,57 грн, сплачені відповідно до платіжної інструкції №8496 від 25 травня 2020 року та в сумі 1 646,38 грн, сплачені відповідно до платіжної інструкції №11852 від 24 липня 2020 року, на рахунок стягувача Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго». Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.1 ст.2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Частиною 1 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження», статтею 36 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно з ч.5 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями статті 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Приписами статей 339, 340 ГПК України передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій/бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі. Разом з тим, стаття 74 ЗУ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339 - 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів державної виконавчої служби. Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, які знаходяться у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №920/149/18 (провадження № 12-297гс18), від 01.11.2023 у справі №904/3734/20, постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №909/524/19, від 19.03.2024 у справі №909/992/19). Згідно з пунктом "а" ч.1 ст.341 ГПК України відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч.2 ст.341 ГПК України). За приписами ч.2 ст.118 ГПК України скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, що не позбавляє скаржника, з урахуванням частини другої статті 341 ГПК України, права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку. Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема, у постановах від 01.11.2023 у справі №904/3734/20, від 15.02.2024 у справі №909/524/19, від 19.03.2024 у справі №909/992/19), що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин. Як встановлено судом вище, відповідно до платіжних інструкцій №8496 від 25 травня 2020 року на суму 2 469,57 грн та №11852 від 24 липня 2020 року на суму 1 646,38 грн Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» сплатило вказані кошти на рахунок Приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича із призначенням платежу: «виконання наказу №909/842/19 від 01 листопада 2019 року», тобто наказу, виданого у цій справі. Поряд з тим, 28 листопада 2022 року АТ «Страхова компанія «Інго» звернулося до Приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича із заявою (вих.№909/842/19) про повернення авансових платежів в сумі 2 469,57 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції №8496 від 25 травня 2020 року та в сумі 1 646,38 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції №11852 від 24 липня 2020 року. Відповіді на заяву приватним виконавцем не надано, авансові платежі не повернуто. Відповідно до ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Пунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України унормовано, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Судом встановлено, що зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області 04 березня 2024 року, в той час, як десятиденний строк, передбачений пунктом "а" ч.1 ст.341 ГПК України, закінчився 08 грудня 2022 року, оскільки, стягувач АТ «Страхова компанія «Інго», звернувшись до приватного виконавця Солонько М. М. із заявою від 28 листопада 2022 року про повернення авансового внеску, навіть не отримавши задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні, незалежно від того, чи отримав заявник від приватного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді. (Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 травня 2024 року у справі №909/525/19). Разом з тим, заявляючи клопотання про поновлення строку на оскарження бездіяльності приватного виконавця, заявник посилається на те, що бездіяльність приватного виконавця в цьому випадку є триваючим правопорушенням і початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається, однак, колегія суддів з такими доводами заявника не погоджується з підстав, наведених вище. Так, у вказаній вище постанові Верховний Суд зазначив, що «за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, Суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). А тому стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді (висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.22.2022 у справі №925/308/13-г). У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі №910/7221/17, від 12.01.2021 у справі №910/8794/17, від 12.10.2021 у справі №918/333/13-г. Одночасно, колегія суддів вважає помилковими посилання заявника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №175/3995/17-ц та від 22 грудня 2021 року у справі №760/19348/20, з огляду на нерелевантність зазначеної практики обставинам справи, яка розглядається. Питання застосування строків звернення зі скаргою у порядку, визначеному нормами статей 339 - 341 ГПК України, у наведених справах не розглядалось, правові висновки щодо застосування зазначених норм права у текстах зазначених постанов Верховним Судом не викладалися. З огляду на наведене, колегія суддів встановила, що заявником (Акціонерним товариством «Страхова компанія «Інго») при зверненні до місцевого господарського суду із скаргою (вих.№424 від 04 березня 2024 року) щодо бездіяльності приватного виконавця поза межами строку, передбаченого пунктом "а" ч.1 ст.341 ГПК України, не наведено жодних поважних причин (обставин), які б свідчили про неможливість з`ясування результатів розгляду приватним виконавцем його заяви (вих.№909/842/19 від 28 листопада 2022 року), починаючи з листопада 2022 року та подання скарги у визначений законом строк, у зв`язку з чим, відсутні підстави для поновлення заявнику строку на подання скарги. За приписами ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання АТ «Страхова компанія «Інго» про поновлення строку на подання скарги та залишення вказаної скарги без розгляду. Щодо відмови у задоволенні заяви представника приватного виконавця Солонька М.М., адвоката Оксанич Р.В. від 18.03.2024 про стягнення 10 000 грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу, ухвала місцевого господарського суду не оскаржується. Слід зазначити, що апеляційну скаргу Приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2024 року у справі №909/842/19 в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу повернуто скаржнику ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06 травня 2024 року. Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк (п.9) та про залишення позову (заяви) без розгляду (п.14). Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Слід зазначити, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову в поновленні строку на подання скарги та залишення такої без розгляду, відтак, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваної ухвали без змін, а апеляційної скарги без задоволення. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст.236, 255, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, постановив: Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2024 року у справі №909/842/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» без задоволення. Матеріали справи повернути до Господарського суду Івано-Франківської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України. Повну постанову складено 03 червня 2024 року Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г. Суддя Бойко С.М. Суддя Бонк Т.Б.