Постанова 4870 № 909/524/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" травня 2024 р. Справа № 909/524/19 Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г., Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б., за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б., та представників: від стягувача (заявника, скаржника) не з`явився від боржника не з`явився від приватного виконавця не з`явився розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Страхова компанія Інго, вих.№613 від 25 березня 2024 року на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2024 року (підписана 14.03.2024), суддя Михайлишин В.В., винесену за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця у справі №909/524/19 за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна до відповідача Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Галицька про стягнення страхового відшкодування в сумі 78 833,02 грн в с т а н о в и в: 07 серпня 2023 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з скаргою щодо дій та бездіяльності приватного виконавця, в якій просить визнати дії приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича незаконними та зобов`язати останнього повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 2 422,62 грн, сплачені відповідно до платіжної інструкції №9311 від 11 червня 2020 року та в сумі 2 422,62 грн, сплачені відповідно до платіжної інструкції №9789 від 22 червня 2020 року, на рахунок стягувача Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго». Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2023 року у справі №909/524/19 у задоволенні скарги АТ "СК "Інго" на дії та бездіяльність приватного виконавця відмовлено. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15 листопада 2023 року у справі №909/524/19 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2023 року залишено без змін, а апеляційну скаргу АТ «Страхова компанія «Інго» - без задоволення. Постановою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №909/524/19 касаційну скаргу АТ "Страхова компанія "Інго" задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 у справі №909/524/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області. Так, Верховний Суд зазначив, що відповідно до змісту ухвали господарського суду, яка залишена без змін постановою господарського суду апеляційної інстанції, остання містить взаємовиключні висновки щодо відмови у задоволенні скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця. Так, в ухвалі зазначено: 1) вимоги скаржника випливають з цивільно-правових відносин, що виникли між сторонами на підставі договору про додаткову винагороду приватного виконавця і сплачені кошти не є авансовим внеском, а тому в задоволенні скарги на дії приватного виконавця слід відмовити, а також те, що 2) скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця з пропуском встановленого ст. 341 ГПК України строку на оскарження дій приватного виконавця. Як свідчить зміст оскарженої ухвали, господарський суд першої інстанції не надав оцінку доводам приватного виконавця про пропуск стягувачем строку для подання скарги. Зокрема господарський суд першої інстанції не встановлював ні початок перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріплений у ч.1 ст.341 ГПК України, ні дату звернення стягувача з відповідною скаргою з дослідженням поведінки скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав. При цьому розглянув по суті подану скаргу, дійшовши висновку про безпідставність поданої скарги. Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд також не досліджував питання дотримання стягувачем строку подання скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця. Суд касаційної інстанції наголосив, що відсутність в оскаржуваних судових рішеннях встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання стягувачем цього строку, може свідчити про передчасність висновків судів про прийняття до розгляду скарги та можливість господарського суду щодо розгляду такої скарги по суті в порядку ст.343 ГПК України, оскільки нормами ГПК України імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу. Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади господарського судочинства, а саме його диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №904/3734/20 між тими ж сторонами та за аналогічних обставин і яку Верховний Суд враховує під час ухвалення цієї постанови. За результатами нового розгляду скарги, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2024 року у справі №909/524/19 провадження за скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" від 03.08.2023 на дії та бездіяльність приватного виконавця у справі №909/571/23 (місцевий господарський суд у резолютивній частині вказав неправильний номер справи) закрито. А також суд роз`яснив Акціонерному товариству "Страхова компанія "Інго", що розгляд заявлених вимог слід здійснювати в порядку цивільного судочинства. Ухвала суду мотивована тим, що частиною 5 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено строку оскарження бездіяльності виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби. Разом з тим, суд першої інстанції, взявши до уваги висновки Верховного Суду у справах №127/2-2177/2005, №589/6044/13 та №760/19348/20, врахувавши, що предметом скарги є оскарження бездіяльності приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича щодо неповернення коштів авансового внеску, дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" звернулося із зазначеною скаргою поза межами процесуального строку, передбаченого статтею 341 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, місцевий господарський суд в ухвалі зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що між приватним виконавцем Солонько М.М. та АТ "Страхова компанія "Інго" (скаржником) наявні цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020, пунктами 3.1-3.5 якого передбачено умови та порядок оплати вартості додаткової винагороди приватному виконавцю. Відтак, суд дійшов висновку, що наявність вказаного договору, а також виставлених приватним виконавцем заявнику рахунків-фактур на оплату додаткової винагороди, та їх оплата останнім, свідчать про те, що сплачені спірні грошові кошти не є авансовими внесками в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", а є оплатою додаткової винагороди за договором про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020. Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що вимоги скаржника випливають з цивільно-правових відносин, що виникли між сторонами на підставі договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020 і сплачені кошти не є авансовим внеском. Суд зазначив, що за змістом скарги предметом спору у цій справі є не оскарження дій/бездіяльності приватного виконавця як суб`єкта владних повноважень, а неправомірність та безпідставність набуття останнім грошових коштів, які належать АТ "СК "Інго", що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. За твердженнями суду, оскільки скаржником у цій справі заявляються вимоги про повернення безпідставно одержаних приватним виконавцем коштів, тому, вказаний спір не може бути предметом скарги на дії виконавця, оскільки не стосується оскарження дій, бездіяльності чи рішення приватного виконавця, як суб`єкта владних повноважень з безпосереднього виконання рішення за виконавчим документом в межах виконавчого провадження. Місцевий господарський суд вирішив закрити провадження за скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" на дії та бездіяльність приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича, на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України та роз`яснив АТ "Страхова компанія "Інго", що розгляд заявлених вимог про стягнення з приватного виконавця безпідставно набутих коштів слід здійснювати в порядку цивільного судочинства. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, стягувач Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2024 року у справі №909/524/19 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, зазначає, що заявник у цій справі не звертався з вимогами про повернення безпідставно отриманих приватним виконавцем коштів на підставі ст.1212 ЦК України, разом з тим, заперечує укладення з приватним виконавцем договору від 04.05.2020 року. Також наголошує, що предметом скарги є бездіяльність приватного виконавця, яка має триваючий характер, що виразилася у неповерненні невикористаних коштів авансового внеску всупереч вимогам абзацу 13 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження». Поряд з цим, враховуючи триваючий характер порушення, скаржник вважає, що строк на звернення із скаргою на бездіяльність приватного виконавця ним не пропущено. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі №909/524/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Страхова компанія Інго на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2024 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; боржнику та приватному виконавцю надано строк на подання відзивів на апеляційну скаргу. Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили. Ухвалою суду від 06 травня 2024 року розгляд апеляційної скарги призначено в межах розумного строку на 27 травня 2024 року. Представники сторін та приватний виконавець в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України). Оскільки явка представників сторін та приватного виконавця в судове засідання не визнавалася обов`язковою та такі належним чином повідомлені про судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їхньої відсутності. Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного: Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» про стягнення страхового відшкодування в сумі 78 833,02 грн. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2019 року у справі №909/524/19 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" задоволено: присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" 78 833,02 грн страхового відшкодування. На виконання вказаного рішення місцевий господарський суд 22 серпня 2019 року видав наказ. Стягувачем за вказаним наказом є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна". Разом з тим, судом встановлено, що 19 березня 2020 року рішенням загальних зборів акціонерів товариства стягувача назву Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» змінено на Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО». Реорганізація та ліквідація не проводилась. Наведене підтверджується Статутом АТ «СК «Інго» (нова редакція), затвердженим загальними зборами товариства 26 квітня 2023 року. Як стверджує заявник, наказ Господарського суду Івано-Франківської від 22 серпня 2019 року у справі №909/524/19 пред`явлено ним до виконання Приватному виконавцю Солонько Миколі Миколайовичу. Акціонерним товариством "СК "Інго" згідно з платіжною інструкцією №9311 від 11 червня 2020 року сплачено Приватному виконавцю Солонько Миколі Миколайовичу 2 422,62 грн та згідно з платіжною інструкцією №9789 від 22 червня 2020 року 2 422,62 грн. В рядку призначення платежу в даних платіжних інструкціях зазначено: "за виконання наказу №909/524/19 від 22.08.2019 Господарського суду про стягнення з СК "Галицька" на користь СК "Інго" боргу". 28 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком Миколою Миколайовичем повернуто судовий наказ Господарського суду Івано-Франківської області №909/524/19 від 22 серпня 2019 року стягувачу на підставі п.10 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» (виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю), про що винесено повідомлення (№2203 від 28.10.2020) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання 22 листопада 2022 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» звернулося до Приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича із заявою, в якій просило повернути авансові внески в сумі 2 422,62 грн, сплаченій відповідно до платіжної інструкції №9311 від 11 червня 2020 року та в сумі 2 422,62 грн, сплаченій відповідно до платіжної інструкції №9789 від 22 червня 2020 року. У серпні 2023 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з скаргою щодо дій та бездіяльності приватного виконавця, в якій просить визнати дії приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича незаконними та зобов`язати останнього повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 2 422,62 грн, сплачені відповідно до платіжної інструкції №9311 від 11 червня 2020 року та в сумі 2 422,62 грн, сплачені відповідно до платіжної інструкції №9789 від 22 червня 2020 року, на рахунок стягувача Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго». Як зазначено вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про закриття провадження з розгляду скарги АТ «СК «Інго» на дії та бездіяльність приватного виконавця та роз`яснив, що розгляд заявлених вимог слід здійснювати в порядку цивільного судочинства, однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне: Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.1 ст.2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Частиною 1 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження», статтею 36 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно з ч.5 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями статті 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Приписами статей 339, 340 ГПК України передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій/бездіяльності державного (приватного) виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі. Разом з тим, стаття 74 ЗУ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339 - 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів державної виконавчої служби. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, які знаходяться у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Згідно з ч.1 ст.340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Відповідно до ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Слід зазначити, що у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень» не передбачено повноважень місцевого господарського суду на закриття провадження з розгляду скарги, поданої у відповідності до ст.ст.339, 340 ГПК України. Як вбачається з поданої АТ «СК «Інго» скарги, останнє вважає протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо повернення стягувачу за наказом Господарського суду Івано-Франківської області №909/524/19 від 22 серпня 2019 року, сум авансових внесків, які на його думку підлягають поверненню стягувачу у зв`язку з поверненням останньому виконавчого документа (вказаного наказу), на підставі п.10 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження». Отже, стягувач звернувся до місцевого господарського суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця, вважаючи, що такою бездіяльністю під час виконання рішення суду у цій справі, приватним виконавцем порушено його право, відтак, суд повинен розглянути таку скаргу у відповідності до вимог розділу VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Колегія суддів вважає помилковими висновки місцевого господарського суду про те, що вимоги заявника не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки, як встановлено судом вище, заявник (стягувач) звернувся до місцевого господарського суду саме зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця у цій справі, яка розглядалася Господарським судом Івано-Франківської області, а не з окремим позовом в порядку ст.171 ГПК України, у зв`язку з чим, суд першої інстанції помилково застосував норми ст.ст.4, 20, 45, 231 ГПК України. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим посилання суду в оскаржуваній ухвалі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №229/1026/21, оскільки у вказаній постанові наведено висновки щодо вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ (позовні вимоги про стягнення з приватного виконавця коштів на підставі ст.1212 ЦК України). У вказаній справі позивач звернувся до суду цивільної юрисдикції із відповідним позовом, а не зі скаргою на бездіяльність виконавця, що має місце у спірному випадку, відтак, посилання на висновки, викладені у зазначеній постанові є помилковими, зважаючи на нерелевантність таких. Отже, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження з розгляду скарги Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" від 03.08.2023 на дії бездіяльність приватного виконавця у справі №909/524/19, на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України. Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про закриття провадження у справі (п.13). Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст.280 ГПК України). Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства Страхова компанія Інго, скасування ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2024 року у справі №909/524/19 та направлення справи (скарги АТ «Страхова компанія «Інго» щодо дій та бездіяльності приватного виконавця від 03 серпня 2023 року) для розгляду до суду першої інстанції. Згідно з ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу, що під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, які знаходяться у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №920/149/18 (провадження № 12-297гс18), від 01.11.2023 у справі №904/3734/20, постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №909/524/19, від 19.03.2024 у справі №909/992/19). Згідно з пунктом "а" ч.1 ст.341 ГПК України відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч.2 ст.341 ГПК України). За приписами ч.2 ст.118 ГПК України скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, що не позбавляє скаржника, з урахуванням частини другої статті 341 ГПК України, права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку. Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема, у постановах від 01.11.2023 у справі №904/3734/20, від 15.02.2024 у справі №909/524/19, від 19.03.2024 у справі №909/992/19), що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин. Відтак, місцевому господарському суду під час розгляду скарги слід врахувати наведене вище та першочергово вирішити питання щодо дотримання заявником строку, передбаченого ч.1 ст.341 ГПК України. Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нове, зважаючи на вимоги ч.14 ст.129 ГПК України, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи (скарги) згідно із загальними правилами статті 344 ГПК. Керуючись ст.ст.236, 255, 270, 271, 275, 280, 281, 282, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Страхова компанія Інго задоволити. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2024 року у справі №909/524/19 скасувати. Справу (скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" вих.№1121 від 03 серпня 2023 року на дії та бездіяльність приватного виконавця у справі №909/524/19) направити для розгляду до Господарського суду Івано-Франківської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України. Повну постанову складено 03 червня 2024 року Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г. Суддя Бойко С.М. Суддя Бонк Т.Б.