Постанова 4823 № 750/18614/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 04 червня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/18614/23 Головуючий у першій інстанції Рахманкулова І. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/843/24 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В. Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» Відповідач: ОСОБА_1 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, (суддя Рахманкулова І.П.), ухвалене у м. Чернігові, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року АТ «Універсал банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23 квітня 2019 року у розмірі 12159.44 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановивши ліміт використання кредиту в розмірі 100000 грн. ОСОБА_1 грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами своєчасно не надавав у зв`язку з чим станом на 7 листопада 2023 року вся заборгованість за кредитом у розмірі 12159,44 грн стала простроченою. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконує належним чином, у добровільному порядку заборгованість не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідача. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг від 23 квітня 2019 року у розмірі 12159,44 грн, а також судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не виконується зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту. Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов договору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду у зв`язку з його невідповідністю вимогам цивільно процесуального законодавства , вважати позовну скаргу недійсною, не брати до розгляду ті матеріали та документи, що були надіслані до суду у непередбачений законодавством спосіб, накласти на позивача обов`язок представляти до суду всі необхідні та законно обґрунтовані документи, компенсувати відповідачу за рахунок позивача моральну шкоду та витрати по сплаті судового збору незаконно стягнуті з рахунку відповідача, покласти на позивача відповідальність за порушення прав відповідача, як споживача банківських послуг. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на те, що судом проігноровано його клопотання про відкладення розгляду справи і фактичне позбавлення права приймати участь у розгляді справи. Відповідач також зазначає: що до поданої представником позивача позовної заяви повинно бути додано довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника; подані документи в якості додатків до позовної заяви поаркушно не завірені належним чином, а їх прошивання та завірення представниклм позивача не відповідає п.5.26 ДСТУ; при наявності електронного кабінету всі документи суду за винятком позовної заяви були подані в паперовій формі; неврахування при розгляді справи Закону України « Про правовий режим воєнного стану» та порушення прав відповідача; неврахування судом особливостей договору приєднання та не ознайомлення відповідача з конкретними Умовами та Правилами надання банківських послуг при укладенні кредиту; надання виписки по особовому рахунку, як підтвердження отримання коштів у кредит замість надання меморіальних ордерів на підтвердження отримання коштів; надання довідки про встановлення кредитного ліміту, що не відповідає вимогам ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»; Паспорт споживчого кредиту та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту є недійсними документами, що підтверджують факт надання кредиту; списання судового збору з рахунку відповідача до ухвалення судового рішення порушує права відповідача, як споживача банківських послуг. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору ч.2 ст.1054 ЦК України. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до ч.3 ст.11 Закону україни «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За матеріалами справи встановлено, що 23.04. 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Дана анкета-заява містить анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, також у ній зазначено, що вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Крім того вказано, що, підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомлений та отримав примірники вищезазначених документів в мобільному додатку, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/удосконаленого електронного підпису (п. 6). Відповідно до п. 11 анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. Згідно із розрахунком заборгованості за договором №б/н від 23 квітня 2019 року, укладеним між Універсал Банк та ОСОБА_1 , станом на 07.11. 2023 року загальний розмір заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 12159.44 грн (а.с. 27 т.1)). Довідкою про наявність рахунку від 06.12.2024 року підтверджено, що відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_2 на картку № НОМЕР_3 , станом на 20.02.2024 року кредитний ліміт - 10000(а.с.93-98 т.1). Банком було надано виписку по рахунку відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_1 користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав утворену заборгованість, що, у свою чергу, свідчить про отримання останнім кредитної картки з кредитним лімітом з подальшою його зміною (а.с. 93-98 т.1). З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено, що між сторонами 23.04.2019 року було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси в повному обсязі. Як вбачається із виписки про рух коштів по картковому рахунку, ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору та не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача, як не спростовано і розрахунку заборгованості та її відсутності. Відповідно не заслуговують на увагу твердження відповідача, що сам по собі факт наявності анкети-заяви не є доказом одержання кредиту, що до позовної заяви не надано даних про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачу, повідомлення йому пін-коду і строку дії картки. В матеріалах справи відсутні докази щодо оспорювання кредитного договору чи визнання його недійсним в судовому порядку. Отже суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, правильно визначився з характером спірних правовідносин та вірно застосував норми права, і як наслідок, дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором, яка обґрунтована доказами, наявними в матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не підтверджено, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами договору і саме їх мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в пункті 3 анкети-заяви відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Тому відсутні підстави вважати, що відповідач не знав чи не був ознайомлений зі змістом Умов і правил надання банківських послуг. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведеність існування між сторонами по справі договірних зобов`язань та суми боргу, яка вказана і в розрахунку заборгованості, і в позовній заяві. У зв`язку з тим, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла вказана позивачем заборгованість. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості, боржником не надано. Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача. Доводи апеляційної скарги про те, що суд проігнорував клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгяду справи та провів розгляд справи без його участі не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Так, ухвалою суду від 02.01.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 02.02.2024 року з викликом учасників справи. Повістка про виклик до суду відповідача була направлена на адресу зазначену в позовній заяві та повернута у зв`язку з відсутністю адресата на вказаною адресою. 15.01.2024 року на електронну адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач знаходиться за кордоном і через військовий стан в Україні не може з`явитись до суду та просить провести розгляд справи через 30 днів після скасування військового стану. Такогож змісту клопотання надійшло на адресу суду 31.01.2024 року у паперовому вигляді. Судом було відкладено розгляд справи на 12.03.2024 року, але відповідач повторно не з`явився до суду, судова повістка була направлена на електронну адресу зазначену відповідачем. Подане ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгяду сарависудом було не задоволено. Суд першої інстанції виходячи з приписів ч.3 п.2 ст.223 ЦПК України розглянув справу без участі відповідача, який був належним чином повідомлений про судове засідання та повторно не з`явились до суду незалежно від причин неявки. Також не можуть бути підставою для скасування судового рішення суду доводи апеляційної скарги стосовно не надіслання в електронному вигляді ОСОБА_1 усіх матеріалів цивільної справи, оскільки позовна заява та додатки до неї були подані в системі « електронний суд» і ОСОБА_1 мав змогу з ними ознайомитись. Довідка про рух коштів подана до суду в письмовому вигляді була надіслана позивачем на адресу місця проживання відповідача ( а.с.102 т.1) та відображена шляхом сканування в електронній справі. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на порушення його прав, як споживача банківських послуг, що полягало в списанні банком суми судового збору та відшкодуванні у зв`язку з зазначеним моральної шкоди не можуть бути розглядуті судом апеляційної інстанції та бути підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки ці вимоги апеляційної скарги є позовними вимогами з якими ОСОБА_1 не звертався до суду першої інстанції. Враховуючи викладене в сукупності, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: