Постанова 4857 № 460/18014/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/18014/23 пров. № А/857/4077/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Кухтея Р.В. Шевчук С.М.; розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 460/18014/23 (суддя Нор У.М., м. Рівне) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: 27 липня 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася у Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач) в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №023760 від 27.06.2023 та №023761 від 27.06.2013. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області було винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №023761 від 27.06.2023 та №023760 від 27.06.2023 за порушення норм ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» неправомірно за відсутності фактів даних правопорушень. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, ФОП ОСОБА_1 звернулася у суд першої інстанції за захистом своїх прав. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу №023760 від 27.06.2023 та № 023761 від 27.06.2023 відмовлено повністю. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення Державною службою України з безпеки на транспорті рейдової перевірки виявлені порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відображені в актах перевірки не спростовані доводами ФОП ОСОБА_1 , тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак оскаржувані постанови контролюючого органу відповідають критеріям правомірності і підстави для їх скасування відсутні. Вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржила ФОП ОСОБА_1 , у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов з урахуванням позиції викладеної у апеляційній скарзі. Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що на транспортні засоби марки Volkswagen LT 46, д.н.з. НОМЕР_1 та Mercedes-Benz 814D, д.н.з. НОМЕР_2 , які належать позивачу на праві оренди, не передбачено виробником даних транспортних засобів встановлення тахографу. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є автомобільним перевізником на підставі ліцензії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті №22 від 27.01.2015. Дозволений вид робіт є внутрішні перевезення пасажирів автобусами. 26.05.2023 контролюючими особами відповідача, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Під час такої перевірки транспортного засобу марки WOLKSWAGEN, номерний знак НОМЕР_1 , який на законних підставах використовується позивачем, під керуванням водія ОСОБА_2 відповідачем були виявлені порушення, зокрема: відсутній поліс обов`язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. В поясненнях до акту водій зазначив, що присутній договір страхування цивільної відповідальності перевізника перед пасажирами. За результатами перевірки Державною службою України з безпеки на транспорті складено акт №АР 020773 від 26.05.2023. Також, 26.05.2023 був перевірений транспортний засіб марки MERCEDES-BENS, номерний знак НОМЕР_2 , який на законних підставах використовується позивачем, під керуванням водія ОСОБА_3 . Під час рейдової перевірки був складений акт №АР020774, в якому були зазначені відповідні порушення, а саме: не виявилося полісу обов`язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. В поясненнях до акту зазначено, що водій з актом ознайомився, від підпису відмовився. 27.06.2023 відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт складено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №023760 та №023761, які винесені на підставі частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у зв`язку з наданням послуг перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону, накладено на позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн. по кожній постанові. Вважаючи рішення відповідача щодо накладення адміністративно-господарського штрафу протиправними, позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного сду з цим позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ) державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - Порядок №1567, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік питань, що з`ясовується під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. У ході розгляду справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу слугував висновок інспекторів про надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону №2344-ІІІ, з огляду на відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Відповідно до положень ст.39 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України. Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 39 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для нерегулярних пасажирських перевезень. Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Згідно з п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385). Відповідно до п.1. 4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Відповідно до п.2.5 Інструкції №385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання. Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: - установлення або заміни тахографа; - ремонту тахографа; - зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; - якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа. Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку

1. Положеннями ст.48 Закону 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу передбачено Інструкцією № 385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340. З аналізу вказаних норм випливає, що що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17. Відповідно до пунктів 58, 60, 61 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 про затвердження правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту зазначається, а саме: під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирський автомобільний перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів; передній трафарет автобуса містить напис червоною фарбою "Нерегулярне перевезення" на білому фоні; у салоні автобуса розміщується інформація про автомобільного перевізника та страховика із зазначенням найменування, адреси, номера телефону, страхової суми; під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. З матеріалів справи вбачається, що у графі "Пояснення водія про причини поршень" в акті № 020774 перевірки зазначено: "ознайомлений від підпису відмовився". В акті №020773 перевірки в графі "Пояснення водія про причини порушень" водієм ОСОБА_2 зазначено: "присутній договір страхування цивільної відповідальності перевізника перед пасажирами". Судом першої інстанції встановлено, що 07.10.2022 укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника перед пасажирами на транспортний засіб VOLKSWAGEN-LT 46 номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи крім того, було видано поліс №АТ/2881490 строк дії з 16.01.2023 по 17.07.2023. Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у водія ОСОБА_2 під час перевірки договору добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника перед пасажирами та полісу. Однак, наявність вказаних документів у водія, не впливає на розмір штрафу визначеного у постанові №023760 від 27.06.2023, оскільки судом встановлено відсутність інших документів визначенних ст. 39 Закону України №2344-ІІІ. Водночас, слід звернути увагу на те, що подання позивачем до суду першої інстанції договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті від 26.05.2023 серія ОНВ №179228 на водія ОСОБА_3 та поліс №АТ/2881474 строк дії з 13.01.2023 по 12.07.2023 на транспортний засіб MERCEDES-BENZ 814 номерний знак НОМЕР_2 не спростовує факту їх відсутності під час перевірки. В контексті наявності усіх документів у позивача, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після притягнення до адміністративної відповідальності перевізника мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. З врахуванням зазначених фактів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, застосувавши до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф згідно з постановами №023760 від 27.06.2023 та № 023761 від 27.06.2023 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 460/18014/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук