Постанова 4857 № 140/4958/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/4958/22 пров. № А/857/18051/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Іщук Л.П.,Шинкар Т.І. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року (ухвалене головуючим-суддею Волдінером Ф.А. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль» до відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Паливно-торгова фірма Укр-Петроль (далі - ТзОВ ПТФ Укр-Петроль, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову №327327 від 04.07.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу на суму 17000,00 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ ПТФ Укр-Петроль у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час здійснення контрольного заходу було виявлено порушення вимог п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, а саме : у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, відсутній на момент перевірки щоденний реєстраційний листок (тахокарта) обліку режимів праці, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344), про що складено Акт №331222. Щодо строку розгляду справи, скаржник зазначає, що відповідно до ч.1 ст.250 Господарського кодексу України (далі - ГК України), адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Відтак вважає правомірним оспорюване позивачем рішення. Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ ПТФ Укр-Петроль у задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ТзОВ ПТФ Укр-Петроль з 08.09.2017 зареєстроване як юридична особа за адресою : 44761, Волинська область, Володимир-Волинський район, село Микуличі, вулиця Мілашенкова, будинок 35, основним видом діяльності якого є : 46.71 Оптова торгівля твердими, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується наявною в матеріалах справи Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 10.02.2022 о 14 год 05 хв на підставі направлення на рейдову перевірку №013892 від 07.02.2022, уповноваженою посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області, на а/д 17-07 «Київ-Ковель» 161 км було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та здійснено перевірку транспортного засобу (далі - ТЗ) марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить Товариству, під керуванням водія ОСОБА_1 . За результатами проведення проведеної перевірки встановлено порушення вимог статті 48 Закону №2344, яке полягало у відсутності у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа, відсутності на момент перевірки щоденного реєстраційного листка (тахокарти) обліку режимів праці, що є порушенням, відповідальність за яке передбачена статті 60 цього Закону, у зв`язку з чим посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №331222 від 10.02.2022 (далі - Акт перевірки). На підставі акту перевірки, постановою відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №327327 від 04.07.2022 до ТзОВ ПТФ Укр-Петроль за вказане порушення було застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344. Вважаючи протиправною оспорювану постанову, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про її скасування. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана постанова була прийнята без дотримання двомісячного строку її прийняття (розгляду справи про порушення), з дня виявлення порушення, встановленого п.25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567), що є порушенням процедури та порядку прийняття рішення у встановлені чинним законодавством строки. Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ч.14, 17 ст.6 Закону №2344, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Згідно п.2, 3, 4 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками). За змістом п.12, 14 Порядку №1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно : наявність визначених статтями 39, 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57, 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Відповідно до п.16, 17 Порядку №1567, рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів. Пунктами 21, 22, 24 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку. Відповідно до п.25, 26 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. З матеріалів справи видно, що 10.02.2022 відповідачем було виявлено порушення позивачем вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344, про що було складено Акт перевірки за формою згідно з додатком 3 Порядку №1567, при цьому справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт було розглянуто органом державного контролю 04.07.2022, за результатами чого було прийнято оспорювану постанову, тобто справу відповідачем було розглянуто з порушенням двомісячного строку її розгляду. Колегія суддів зазначає, що у справах про порушення законодавства про автомобільний транспорт на суб`єкта господарювання накладається адміністративно-господарський штраф, розмір якого визначено Законом №2344. При цьому, статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. У свою чергу, згідно ч.1 ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Беручи до уваги дату виявлення відповідачем порушення позивачем вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344, зокрема, 10.02.2022 та дату покладення адміністративно-господарського штрафу 04.07.2022, колегія суддів вважає, що адміністративно-господарські санкції до Товариства були застосовані в межах встановленого законом шестимісячного строку. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що нормативно-правовими актами не передбачено, що недотримання строку розгляду справи, визначеного абзацом першим пункту 25 Порядку № 1567, має правовим наслідком неможливість застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції у цій справі щодо порушення відповідачем двомісячного строку розгляду справи є помилковими. Щодо порушення позивачем вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344, колегія суддів зазначає наступне. Зі змісту акта перевірку вбачається, що 10.02.2022 о 14 год 05 хв під час перевірки на а/д 17-07 «Київ-Ковель» 161 км ТЗ марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 було виявлено відсутність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа, а також щоденного реєстраційного листка (тахокарта) обліку режимів праці. Частиною першою статті 48 Закону №2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Відповідно до ч.2 ст.48 Закону №2344, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є : для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Аналіз положень статті 48 Закону №2344 дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385). Відповідно до п.1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. Згідно п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Відповідно до п.2.5 Інструкції №385, повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Пунктом 2.6 Інструкції №385 визначено, що пункт сервісу тахографів (далі - ПСТ) виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі : установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа. Відповідно до п.1.4 Інструкції №385, ПСТ - спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання. Пунктом 2.7 Інструкції №385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку

1. Відповідно до п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Норми даної Інструкції поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п.1.3 Інструкції №385), без поділу на міжнародні та внутрішні перевезення. Відповідно до п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 (далі - Положення №340), водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3). Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що положеннями статті 48 Закону №2344 передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу передбачено Інструкцією №385 та Положенням №340. За змістом абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344, до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача обов`язку надавати під час перевірки ТЗ протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, а також докази щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку. Таким чином, ТзОВ ПТФ Укр-Петроль допустило порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді відсутності передбачених Законом №2344 документів. Більше того, колегія суддів звертає увагу, що позивач оскаржує постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №327327 від 04.07.2022 виключно з підстави порушення при її прийнятті абзацу першого пункту 25 Порядку № 1567 в частині строку розгляду справи. При цьому, позивач не подав до суду жодних доказів, які б спростовували виявлене рейдовою перевіркою порушення, за вчинення якого до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф згідно із оспорюваною постановою. З урахуванням основного доводу скаржника про дотримання строків накладення адміністративно-господарських санкцій, який було враховано судом апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає необхідності надавати відповідь на інші аргументи відповідача, оскільки такі не впливають на остаточні висновки за результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення. При вирішенні даного спору колегія суддів також враховує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 (затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин від 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022 (затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 14.03.2022) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 259/2022 від 18.04.2022 (затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів дійшла висновку про правомірність оспорюваної постанови та відсутності підстав для її скасування. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неправильне застосування норм матеріального права. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року по справі №140/4958/22 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Паливно-торгова фірма Укр-Петроль до відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар