Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/10446/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/10446/23 пров. № А/857/7642/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області та ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року (головуючого судді Гаврилка С.Є., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 11 год. 36 хв. в м. Ужгород повний текст рішення складено 21.03.2024) у справі № 260/10446/23 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського відділу № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 29.11.2023 звернувся в суд з позовом до Ужгородського відділу № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в якому просить визнати протиправною відмову Ужгородського відділу № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, зобов`язати Ужгородський відділ № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області прийняти у ОСОБА_1 подану ним декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації від 17.10.2023, стягнути з Ужгородського відділу № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на послуги адвоката. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області прийняти у ОСОБА_1 подану декларацію про відмову від іноземного громадянства. У задоволенні позову в частині інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка обґрунтовується тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить змінити рішення та резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції: визнати протиправною відмову Ужгородського відділу № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, зобов`язати Ужгородський відділ № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області прийняти у ОСОБА_1 подану ним декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації від 17.10.2023, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1073,60 грн. Апеляційну скаргу також подано Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області на рішення суду та просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції представник відповідача Радь О.І. апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області підтримав з підстав зазначених у скарзі, а проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечив, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Представник позивача Тарасенко Д.Ю. в режимі відеоконференції в судовому засіданні апеляційного розгляду справи проти апеляційної скарги Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області заперечила, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримала, просила змінити рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги слід задовольнити частково з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , 29 жовтня 2021 року був поновлений в громадянстві України на підставі статті 10 Закону України «Про громадянство України» та йому було видано тимчасове посвідчення громадянина України типу НОМЕР_1 від 13 грудня 2021 року з терміном дії до 29 жовтня 2023 року (а.с. 10, 73). Позивач зобов`язався протягом 2 років припинити громадянство російської федерації відповідно до вимог Закону України «Про громадянство України» та надати документи на підтвердження припинення громадянства російської федерації (а.с. 75). 17 жовтня 2023 ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського відділу № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області з листом, у якому просив прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства (а.с. 11-13). Ужгородський відділ № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області 17 листопада 2023 року листом повідомив позивача про відсутність підстав для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства (а.с. 14). Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними відповідача, які полягають у неприйнятті декларації про відмову позивача від громадянства російської федерації є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки підстави для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, визначені Законом України «Про громадянство України» є вичерпними, однак слід зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області прийняти у ОСОБА_1 подану декларацію про відмову від іноземного громадянства. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Статтею 4 Конституції України визначено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з положеннями статті 1 цього Закону, громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках. За пунктом 4 частини 1 статті 3 Закону № 2235-III громадянами України є особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Пунктом 4 частини 1 статті 5 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що одним із документів, що підтверджують громадянство України, є тимчасове посвідчення громадянина України. Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону № 2235-ІІІ встановлено, що громадянство України набувається за територіальним походженням. Відповідно до статті 8 Закону № 2235-ІІІ особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України Про правонаступництво України, або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням. Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство. Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави. Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Для оформлення набуття громадянства України замість зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано: 1) іноземцем, якого визнано біженцем або якому надано притулок в Україні, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні; 2) іноземцем, який постійно проживає в Україні на законних підставах та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, - заяву про зміну громадянства; 3) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить (проходив) військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; 4) іноземцем із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; 5) іноземцем, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування. Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2235-III іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 9 Закону № 2235-III однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Відповідно до абзацу 12 статті 1 Закону № 2235-III зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. За змістом абзацу 16 статті 1 Закону № 2235-III декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав. Згідно з абзацом 13 статті 1 Закону № 2235-III незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури. Відповідно до частини 4 статті 10 Закону № 2235-III Іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинен подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України. Іноземець, який має усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від нього причин не може отримати його, подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок 215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України. Відповідно до розділу IV Порядку 215 територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою. Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України (пункт 89). Територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою. Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України. Рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України або про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови (пункт 90 Порядку 215). Пунктами 92 - 95 Порядку 215 урегульовані питання щодо порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України, рішення за якими приймаються територіальними органами Державної міграційної служби України. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою. Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України. Територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою. Під час перевірки документів щодо поновлення особи у громадянстві України, крім перевірки відповідності оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, територіальний орган Державної міграційної служби України також перевіряє у межах своєї компетенції відсутність передбачених Законом підстав, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається. Документи щодо поновлення особи у громадянстві України надсилаються до органів Служби безпеки України, які у межах своєї компетенції перевіряють відсутність передбачених Законом підстав, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається. Про результати перевірки органи Служби безпеки України повідомляють територіальний орган Державної міграційної служби України не пізніше як у двомісячний строк з дня одержання документів. Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, або стосовно поновлення особи у громадянстві України також будуть встановлені передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України. Рішення про оформлення набуття особою громадянства України або про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України не пізніш як у тримісячний строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 29 жовтня 2021 року був поновлений в громадянстві України на підставі статті 10 Закону України "Про громадянство України" (а.с. 73). На підтвердження поновлення в громадянстві України ОСОБА_1 було видано тимчасове посвідчення громадянина України типу НОМЕР_1 від 13 грудня 2021 року з терміном дії до 29 жовтня 2023 року (а.с. 10). У зв`язку з набуттям громадянства України позивач подав зобов`язання про припинення громадянства російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство рф (а.с. 75). 17 жовтня 2023 позивач звернулася до Ужгородського відділу № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області з листом, у якому просив прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства (а.с. 11-13). Ужгородський відділ № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області 17 листопада 2023 року листом повідомив позивача про відсутність підстав для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства (а.с. 14). Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3), який діє до сьогодні. У зв`язку зі збройною агресією та масованим вторгненням збройних сил рф в Україну 24.02.2022 були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією. Отже, у зв`язку із призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні та зупинення усіх дипломатичних зв`язків з країною-агресором, позивач позбавлений можливості подати заяву до посольства вказаної країни про вихід з громадянства, оскільки консульські установи рф в Україні не працюють, що фактично є для позивача форс-мажорною обставиною. В свою чергу, з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої держави з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи. Разом з тим, апелянт ГУ ДМС в Закарпатській області зазначає в апеляційній скарзі, що така обставина, як неможливість подання в Україні заяви про вихід з іноземного громадянства, у зв`язку з припиненням діяльності в Україні дипломатичних установ російської федерації в Закону № 2235-ІІІ відсутня. З даного приводу слід зазначити, що відсутність у чинному законодавстві України альтернатив або відповідного правового механізму вирішення подібних спірних правовідносин нівелює реалізацію права особи на оформлення припинення громадянства іноземної держави з огляду на неможливість де-факто ним скористатися, незважаючи на його проголошення де-юре, та не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими Законом № 2235-III. Доводи апелянта відповідача із посиланням на позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №380/18661/23 від 12.03.2024 є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. На переконання колегії суддів, установлені судом обставини свідчать про те, що позивачем вчинялися усі необхідні дії з метою припинення громадянства російської федерації, однак, це не призвело до відповідного правового результату з незалежних від нього причин та позивач мав право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки він позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства рф з незалежних від нього причин, що у спірному випадку неотримання позивачем документа про припинення громадянства російської федерації відбулося з незалежних від нього причин. 19 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-ІХ (далі Закону № 1941-ІХ). Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-ІХ установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та: 1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; 2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; 3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України; 4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"; 5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом. Тобто, приписами пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX від 14.12.2021 надано право скористатись можливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) особам за наявності двох умов: - особи набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом (до 19.12.2021); - відносяться до однієї з визначених у таких положеннях категорій осіб, зокрема тих, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України. Судом встановлено згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 07.09.2023 №722 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 24.07.2023 (а.с. 16), що відповідачами не спростовано. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70). Враховуючи викладене, на підставі встановлених фактичних обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки відповідачем не було здійснено належний розгляд і вирішення заяви щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства, тому такі дії відповідачів є протиправними. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частина 2 статті 9 КАС України встановлює, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Водночас, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачі як суб`єкти владних повноважень в ході розгляду справи не довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах, а тому їхні дії є протиправними. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, враховуючи положення статті 9 КАС України позов необхідно задовольнити частково, шляхом визнання протиправними дій відповідачів та зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області повторно розглянути питання щодо повторного прийняття у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства, в решті позовних вимог слід відмовити, а тому апеляційні скарги слід задовольнити частково. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області та ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі № 260/10446/23 скасувати та прийняти нову постанову, позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправними дії Ужгородського відділу № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства. Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області повторно розглянути питання щодо повторного прийняття у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 03.06.2024