Постанова 4870 № 921/534/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" травня 2024 р. Справа №921/534/23 Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді Желіка М.Б. суддів Галушко Н.А. Орищин Г.В. за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П. розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» б/н від 05.04.2024 (вх.ЗАГС №01-05/1002/24 та №01-05/1003/24 від 05.04.2024) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2023 (суддя Сидорук А.М., повний текст складено 21.12.2023), постановлену за результатами розгляду заяви про визнання грошових вимог відносно боржника в сумі 7 712 915,42 грн та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2024 (суддя Сидорук А.М., повний текст складено 21.12.2023), постановлену за результатами попереднього засідання у справі №921/534/23 за заявою кредитора: Дочірнього підприємства «ШРБУ №100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів до боржника: Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 46001, м. Тернопіль, вул. Кульчицької, буд.8 про відкриття провадження у справі про банкрутство за участю представників: від апелянта: Пилип В.М. представник (в режимі відеоконференції) від боржника: Борова Л.В. представник (в режимі відеоконференції) від ДАК «Автомобільні дороги України»: Фрейдун О.М. представник (в режимі відеоконференції) розпорядник майна: арбітражний керуючий Брикса А.О. (в режимі відеоконференції) від інших учасників справи: не з`явились Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2023 у справі №921/534/23 грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» відносно боржника Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в сумі 7 712 915,42 грн. відхилено в повному обсязі. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2024 у справі №921/534/23 серед іншого грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» відносно боржника Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в сумі 7 712 915,42 грн - відхилено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ПАТ «Українська інноваційна компанія» звернулася до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2023 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2024 у справі №921/534/23 та ухвалити нове рішення, яким заяву ПАТ «Українська інноваційна компанія» щодо визнання кредиторських вимог задовольнити в повному обсязі. Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 05.04.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 апеляційну скаргу залишено без руху для надання суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 8864,00 грн. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Публічному акціонерному товариству «Українська інноваційна компанія» поновлено строк на апеляційне оскарження ухвал Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2023 та від 09.02.2024 у справі №921/534/23, відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для надання відзиву до 17.05.2024, призначено розгляд справи на 22.05.2024. 21.05.2024 боржник подав суду додаткові пояснення, у яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі оскаржені ухвали, а також визнати неповажними підстави для пропуску строку на апеляційне оскарження. В судовому засіданні 22.05.2024 представник апелянта надав суду пояснення щодо доводів апеляційної скарги, просив оскаржені ухвали скасувати та задовольнити кредиторські вимоги до боржника у повному обсязі. Представник боржника, розпорядник майна та представник органу управління майном боржника проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечили, просили залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, з огляду на таке. Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2023 відкрито провадження у справі №921/534/23 про банкрутство ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (ідентифікаційний код 31995099); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» строком до 170 календарних днів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бриксу А.О., свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1499 від 15.07.2013; оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». 03.10.2023 Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 7 712 915,42 грн., у якій заявник просив також прийняти відмову від забезпечення та внести кредиторські вимоги до реєстру конкурсних кредиторів. Заява про визнання кредиторських вимог обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Луганської області від 10.02.2021 у справі №913/266/20 (921/378/17-г/5) з боржника стягнуто на користь ПАТ «Українська інноваційна компанія» заборгованість за кредитним договором №01/12 від 23.02.2012 в розмірі 6 203 249,33 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 93048,74 грн. Виконання кредитного договору забезпечено договором застави майнових прав від 23.02.2012. Також рішенням Господарського суду Луганської області від 10.02.2021 у справі №913/266/20 (921/764/17-г/5) з боржника стягнуто на користь ПАТ «Українська інноваційна компанія» заборгованість за кредитним договором №02/12 від 08.06.2012 в розмірі 1 395 579,92 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 037,43 грн. Виконання кредитного договору забезпечено договором застави майнових прав від 08.06.2012. До заяви додано копії кредитних договорів та договорів застави майнових прав, укладених ПАТ «Український інноваційний банк» та Дочірнім підприємством «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а також копії судових рішень у справах №913/266/20 (921/764/17-г/5) та №913/266/20 (921/378/17-г/5). У відзиві на заяву боржник просив відмовити у задоволенні кредиторських вимог, оскільки правом стягнення за кредитним зобов`язанням наділений ПАТ «Український інноваційний банк», а матеріали заяви не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав та обов`язків банку згідно із законодавчо встановленою процедурою. Розпорядник майна боржника Брикса А.О. у повідомленні про розгляд кредиторських вимог, зазначив про їх відхилення з посиланням на правові Висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постанові у справі №925/698/16, оскільки матеріали заяви не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав та обов`язків банку згідно із законодавчо встановленою процедурою. Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу від 12.12.2023 за результатами розгляду заяви кредитора: - встановив, що вимоги ПАТ «Українська інноваційна компанія» до боржника підтверджені рішеннями господарського суду, що набрали законної сили та є обов`язковими до виконання; - врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк»; - дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження в частині заяви ПАТ «Українська інноваційна компанія» щодо визнання кредиторських вимог відносно боржника до прийняття судового рішення у справі №913/266/20, що перебуває на розгляді Судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; - відмовив у визнанні кредиторських вимог в повному обсязі. Постановляючи ухвалу від 09.02.2024 за результатами попереднього засідання, місцевий господарський суд врахував ухвалу від 12.12.2023 та відхилив заявлені кредиторські вимоги ПАТ «Українська інноваційна компанія» у повному обсязі. Узагальнені доводи апелянта та заперечення боржника. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржені ухвали винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи: - суд, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16, не застосував висновки Верховного Суду Касаційного господарського суду від 12.06.2018 у справі №927/976/17, відповідно до якої судом зазначено, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта; суб`єктний склад справи №925/698/16 та цієї справи не є тотожним, постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 не є преюдиційною для справи №921/534/23; - суд не врахував висновки, що були зроблені у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 та 21.07.2021 у справі №922/2144/16, відповідно до яких викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду №925/698/16 від 10.12.2019 правові висновки про нікчемність правочину, укладеного органом управління ПАТ «Укрінбанк» з посиланням на приписи ч.3 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не можуть прийматися до уваги як такі, що зроблені за встановлення інших обставин справи, ні ПАТ «Укрінком», ні ТзОВ «Оптимум Фактор» не були учасниками даної справи, крім того, зазначеною вище постановою справу №925/698/16 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, що не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них; - постанову Національного банку України від 22.03.2016 №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 №385 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» скасовано в порядку адміністративного судочинства, а рішення про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» перебувають на розгляді в судах адміністративної юрисдикції; - суд послався на розгляд касаційної скарги ПАТ «Українська інноваційна компанія» у справі №909/578/17 до ДП «Івано-Франківський облавтодор», що передавалася Великій Палаті Верховного Суду задля необхідності відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16, та зазначив, що Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу і повернула справу для розгляду Верховному Суду із врахуванням правових позицій, встановлених у справі №925/698/16 та справах Облавтодорів про відсутність права вимоги коштів за кредитними договорами ПАТ «Укрінком», однак справа №909/578/17 все ще перебуває на розгляді Касаційного господарського суду, остаточного судового рішення не винесено; - суд помилково зазначив в оскарженій ухвалі від 12.12.2023, що кредиторські (грошові) вимоги в сумі 7 712 915,42 грн, з якими звернулося до суду ПАТ «Українська інноваційна компанія» відносно ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» виникли лише на підставі укладених між ПАТ «Український інноваційний банк» та боржником кредитних договорів №01/12 від 23.02.2012 та №03/12 від 08.06.2012 та не врахував, що вимоги підтверджено судовими рішеннями; - суд формально зазначив про наявність судових рішень Господарського суду Луганської області, якими стягнуто заборгованість з ДП «Тернопільський облавтодор», не здійснив дослідження цих рішень, які не було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку, не скасовано в інший спосіб, отже такі є чинними та підлягають виконанню. Учасники справи правом подання відзиву у встановлений судом строк не скористались. Боржник у додаткових поясненнях у справі просив врахувати такі аргументи на спростування доводів апелянта: - 23.02.2012 та 08.06.2012 між ПАТ «Український інноваційний банк» та боржником було укладено кредитні договори, проте у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №913/266/20 (920/1228/17) було встановлено, що ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «Українська інноваційна компанія», отже останнє не набуло прав банку та не є належним кредитором у спорі про стягнення за кредитним зобов`язанням банку; - матеріали заяви не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ «Український інноваційний банк» згідно із законодавчо встановленою процедурою; - права банку щодо його боржників комплексно пов`язані з його зобов`язаннями перед кредиторами, у зв`язку з цим не може процес виконання зобов`язань проблемним банком здійснюватися в порядку ліквідації цього банку, а реалізація його прав бути відділеною від цього процесу, зокрема, відповідно до банківського законодавства (ч.6 ст.38, ч.1 та 5 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») Фонд гарантування вкладів фізичних осіб забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників; - перехід прав та обов`язків від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «Українська інноваційна компанія» не міг відбуватись без дотримання вимог банківського законодавства, лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своєї діяльності «банківської діяльності»; - на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду перебуває скарга ПАТ «Українська інноваційна компанія» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2018 у справі №909/578/17 за позовом ПАТ «Українська інноваційна компанія» до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості за кредитним договором №012 від 09.04.2012 у розмірі 2 533 341,27 грн., разом з тим, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 справу №909/578/17 повернуто Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду та вказано на відсутність підстав для відступу від правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду №925/698/16 від 10.12.2019; - апелянт має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС та отримав ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2024 через підсистему «Електронний Суд» 22.03.2024, тобто був достеменно повідомлений про прийняття ухвали за результатами попереднього судового засідання та мав всі можливості оскаржити цю ухвалу у визначений законодавством строк, а суд апеляційної інстанції мав відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі ч.1 ст.261 ГПК України. Встановлені фактичні обставини справи. Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2012 між ПАТ «Український інноваційний банк» та ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (позичальник) було укладено кредитний договір №01/12 та в подальшому договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору №01/12, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у розмірі 4 700 000,00 грн на термін до 21.02.2013. 23.03.2012 між ПАТ «Український інноваційний банк» (Банк) та ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (позичальник) було укладено договір застави майнових прав та в подальшому договори про внесення змін та доповнень до договору застави майнових прав від 23.02.2012, відповідно до умов якого за домовленістю сторін загальна вартість предмета застави становить 133 744 700,00 грн. 08.06.2012 між ПАТ «Український інноваційний банк» та ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (позичальник) було укладено кредитний договір №03/12 та в подальшому договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору №03/12, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 000 000,00 грн на термін до 07.06.2013. 08.06.2012 між ПАТ «Український інноваційний банк» та ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (позичальник) було укладено договір застави майнових прав та, в подальшому, договори про внесення змін та доповнень до договору застави майнових прав від 08.06.2012, відповідно до умов якого за домовленістю сторін загальна вартість предмета застави становить 132 465 500,00 грн. Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.02.2021 у справі №913/266/20(921/378/17-г/5) позов Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія" до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 6 709 598 грн 66 коп. - задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» заборгованість за кредитним договором №01/12 від 23.02.2012 в розмірі 6203249 грн 33 коп., з яких: - сума основного боргу за кредитним договором в розмірі 4593000 грн 00 коп.;- відсотки за користування за кредитом в розмірі 534790 грн 02 коп.;- сума пені по основному боргу за кредитним договором в розмірі 648838 грн 69 коп.;- інфляційні нарахування за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 422556 грн 00 коп.;- інфляційні нарахування за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом в розмірі 4 064 грн 62 коп; стягнуто з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» витрати зі сплати судового збору в розмірі 93 048 грн 74 коп.; в іншій частині позову відмовлено. Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.02.2021 у справі №913/266/20(921/378/17-г/5) позов Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» Міхно С.С., про стягнення 1 847 586 грн 93 коп. - задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» заборгованість за кредитним договором №03/12 від 08.06.2012 в розмірі 1 395 579 грн 92 коп., з яких: - сума основного боргу за кредитним договором в розмірі 737 949 грн 20 коп.;- відсотки за користування за кредитом в розмірі 53 868 грн 52 коп.;- сума пені по основному боргу за кредитним договором в розмірі 385 096 грн 24 коп.;- інфляційні нарахування за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 195 226 грн 63 коп.;- інфляційні нарахування за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом в розмірі - 808 грн 76 коп.;- 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 22 135 грн 66 коп.;- 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом в розмірі 494 грн 91 коп.; стягнуто з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 037 грн 43 коп.; в іншій частині позову відмовлено. На примусове виконання зазначених рішень, які набрали законної сили, видано накази. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції. Відповідно до ч.2 ст.47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. Після прийняття господарським судом ухвали від 12.12.2023 за результатами розгляду кредиторських вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія» звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою на цю ухвалу, у якій просило визнати заявлені кредиторські вимоги до боржника у повному обсязі. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 було відкрито апеляційне провадження, проте ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 вказане апеляційне провадження було закрито у зв`язку з тим, що ухвала за результатами розгляду вимог кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, в силу вимоги ч.2 ст.47 Кодексу України з процедур банкрутства. В ухвалі від 27.03.2024 апеляційний суд зазначив, що статтею 264 ГПК України визначені підстави для закриття апеляційного провадження, і хоча стаття 264 ГГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите, в цьому випадку, процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цьому випадку було відкрите з перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як «суд, встановлений законом» в розумінні статті 6 Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини. Аналогічний за змістом правовий висновок про закриття апеляційного провадження у випадку його відкриття щодо перегляду судового рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, викладений у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №917/1185/18, від 08.04.2021 у справі №5015/2286/12. Відтак апелянт 05.04.2024 звернувся до суду з цією апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2023, постановлену за результатами розгляду заяви про визнання грошових вимог відносно боржника Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в сумі 7 712 915,42 грн та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2024, постановлену за результатами попереднього засідання у справі №921/534/23. Врахувавши зазначені обставини, Західний апеляційний господарський суд в ухвалі від 29.04.2024 визнав поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвал Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2023 та від 09.02.2024, поновив апелянту строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження. Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 набула законної сили та є чинною. Окрім того, копію апеляційної скарги 05.04.2024 було доставлено боржнику до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС «Електронний суд». Відповідно до ч.2 ст.262 ГПК України до відкриття апеляційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття апеляційного провадження. Проте, боржник не скористався таким правом, хоча був обізнаний з поданням апеляційної скарги, а також з ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху (ухвалу від 10.04.2024 доставлено боржнику до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 11.04.2024), та мав можливість подати свої заперечення до моменту відкриття апеляційного провадження. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє вимогу боржника, викладену у прохальній частині додаткових пояснень, про визнання неповажними підстав для пропуску строку на апеляційне оскарження. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Відповідно до ч.1 ст.45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч.2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у практиці Верховного Суду сформовано та усталено такі правові висновки стосовно розгляду господарськими судами кредиторських вимог: - заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18); - у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18); - на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15); - у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17). Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. З матеріалів заяви ПАТ «Українська інноваційна компанія» вбачається, що розмір кредиторських вимог заявник підтверджує рішеннями господарського суду, що набрали законної сили. За змістом ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення. У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №904/10560/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого під час розгляду заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів (окрім кредиторів, ініціюючих провадження у справі про банкрутство), рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, не є обов`язковим, а при його наявності оцінюється судом поряд з іншими доказами, а саме первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно/господарсько-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором. Разом з цим, такий висновок зроблено щодо випадків, коли заперечення проти існування боргу чи його розміру висловлює учасник справи про банкрутство, який не брав участі у позовному провадженні, в якому було прийнято судове рішення, що набрало законної сили та підтверджує суму боргу, з урахуванням того, що згідно з частиною п`ятою статті 75 ГПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.112021 у справі № 466/8649/16-ц). У цьому ж випадку, письмові заперечення проти визнання кредиторських вимог висловлює боржник ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», який у позовному провадженні у справах №913/266/20(921/378/17-г/5) та №913/266/20(921/764/17-г/5) був відповідачем, брав участь у цих провадженнях, які тривали з 2017 до 2021 року, та був обізнаним з існуванням ухвалених Господарським судом Луганської області рішень, що підтверджується ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2021 про повернення апеляційних скарг ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на ці рішення. Окрім боржника, аналогічного змісту заперечення висловив розпорядник майна та орган управління майном боржника, а саме про те, що правом стягнення за кредитним зобов`язанням наділений ПАТ «Український інноваційний банк», а матеріали заяви не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав та обов`язків банку згідно із законодавчо встановленою процедурою. При цьому, учасники покликаються на правові висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постанові у справі №925/698/16. У постанові Великої Палати Верховного суду у справі №925/698/16 вказано, що ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «УКРІНКОМ», а відтак й ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав банку, відсутні юридичні підстави набуття ТОВ «ФК «Інвест ресурс» (чи ТОВ «ФК «Афінаж») права відповідної вимоги до ПАТ «Юрія», попри будь-які заявлені ТОВ «ФК «Інвест ресурс» товариством правовідносини факторингу між ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ТОВ «ФК «Інвест ресурс» (чи ТОВ «ФК «Афінаж»), оскільки відповідні правочини не відповідають частині першій статті 203 ЦК України та є нікчемними у силу частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону про гарантування вкладів. У рішеннях Господарського суду Луганської області від 10.02.2021 у справах №913/266/20(921/378/17-г/5) та №913/266/20(921/764/17-г/5) суд встановив, що 23.02.2012 між ПАТ «Український інноваційний банк», яке в подальшому перейменовано на ПАТ «Українська інноваційна компанія» та Дочірнім підприємством «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було укладено кредитний договір №01/12, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 4700000,00 грн на термін до 31.12.2015. 08.06.2012 між ПАТ «Український інноваційний банк», яке в подальшому перейменовано на ПАТ «Українська інноваційна компанія» та Дочірнім підприємством «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було укладено кредитний договір №01/12, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 1900000,00 грн на термін до 31.12.2015. Постановою Правління Національного Банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку" №180 від 22.03.2016 року було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк». Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/5325/16 від 29.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, визнано протиправною та скасовано постанову НБУ № 180 від 22.03.2016. Станом на момент розгляду справ №913/266/20(921/378/17-г/5) та №913/266/20(921/764/17-г/5) доказів повернення банківської ліцензії позивачу, та відновлення банківської діяльності суду надано не було. Отже станом на момент укладення договорів у позивача існувала банківська ліцензія, що підтверджується матеріалами справ та не заперечується сторонами. Оскільки 22.03.2016 Постановою Правління НБУ №180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків юридичної особи змінився, адже саме з цієї дати позивач втратив право здійснювати банківську діяльність. В свою чергу, зобов`язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі укладених договорів від 23.02.2012 та від 08.06.2012, в той час коли позивач мав статус банківської установи. Відтак Господарський суд Луганської області зробив висновок, що втрата банківської ліцензії позбавляє позивача в подальшому здійснювати банківську діяльність, але не припиняє набутих прав та обов`язків. Так само втрата банківської ліцензії позивачем, не звільняє відповідачів від обов`язку належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань. Оскільки ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією юридичною особою, зобов`язання, які виникли на підставі кредитних договорів належним чином виконані не були та не були припинені, саме позивачу належить право вимоги за кредитними договорами. При цьому, у вказаних рішеннях Господарський суд Луганської області врахував, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.11.2020 у справі №922/2144/16, посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 є безпідставним, оскільки цією постановою справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає вирішення спору, а отже і остаточного формування правового висновку, а обставини, встановлені в цій справі не мають преюдиціального значення. Із заяви про визнання грошових вимог вбачається, що заявник обґрунтовує свої вимоги посиланням на кредитні договори №03/12 від 08.06.2012 та №01/12 від 23.02.2012, що укладені АТ «Український інноваційний банк» та Дочірнім підприємством «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та додатковими угодами до них. У зазначених договорах та додаткових угодах до них, а також у договорах застави, вказано код ЄДРПОУ банку 05839888. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» має ідентифікаційний код юридичної особи 05839888. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5857/17 від 04.09.2018 року зроблено такі правові висновки: « 7.19.Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР). 7.20.Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), 7.21.У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача.» Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2017 у справі №826/15260/17, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про визнання дій протиправними та скасування реєстраційних записів. Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні дійшов висновку, з яким погодився Київський апеляційний адміністративний суд, що на момент проведення 13.07.2016 та 28.03.2017 реєстраційних дій щодо зміни найменування та місцезнаходження ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком» та в подальшому на ПАТ «Українська інноваційна компанія», Постанова Правління НБУ №934 від 24.12.2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних» та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» були скасовані в судовому порядку (справа №826/14033/17), відновлені повноваження органів управління банку, ліквідація банку фактично не розпочалась, у зв`язку з чим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є повноважним органом управління, а тому відсутні повноваження відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснювати Фондом свої повноваження щодо ПАТ «Українська інноваційна компанія». Враховуючи вищевикладене, суд у вказаній справі дійшов висновку, що оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протятім усього часу його існування, ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ПАТ «Укрінбанк» є однією юридичною особою. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що на момент укладення кредитних договорів та договорів застави банк Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» мав відповідну банківську ліцензію, яка була відкликала постановою Національного банку України 22.03.2016 №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк», винесеною на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які в подальшому були скасовані як незаконні судовими рішеннями у порядку адміністративного судочинства. Чинне законодавство України не передбачає такої підстави для припинення кредитного договору й втрати кредитором права вимоги за таким кредитним договором до боржника, як відкликання банківської ліцензії у банку - кредитора та виключення його з Державного реєстру банків. Крім того, зміна найменування юридичної особи не є його реорганізацією, а тому заміна кредитора у зобов`язаннях, що виникли з кредитних договорів та договорів застави, у розумінні ст.510 Цивільного кодексу України не відбувалась. Із врахуванням викладеного, заперечення розпорядника майна боржника та органу управління майном боржника щодо визнання кредиторських вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія» до боржника не спростовують обставин щодо наявності в боржника грошового зобов`язання перед кредитором у заявленому розмірі, що були встановлені у рішеннях Господарського суду Луганської області від 10.02.2021 у справах №913/266/20(921/378/17-г/5) та №913/266/20(921/764/17-г/5), які набрали законної сили, на виконання яких видано накази, та виконання яких є обов`язковим для боржника, що був відповідачем у цих позовних провадженнях, в силу вимог ст.129, ст.1291 Конституції України, ст.326 ГПК України. Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Проте, в оскаржених судових рішеннях суд першої інстанції викладеного не врахував, не надав оцінки рішенням Господарського суду Луганської області від 10.02.2021 у справах №913/266/20(921/378/17-г/5) та №913/266/20(921/764/17-г/5), формально зазначивши про їх наявність, що підтверджує обґрунтованість доводів апелянта. Відповідно до ст.64 КУзПБ, яка встановлює черговість задоволення вимог кредиторів, у першу чергу задовольняються витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою. Як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ПАТ «Українська інноваційна компанія» до боржника на суму 7 712 915,42 грн. підтверджено кредитним договором №01/12 від 23.02.2012 з наступними змінами та доповненнями, договором застави майнових прав від 23.03.2012 між банком і боржником, рішенням Господарського суду Луганської області від 10.02.2021 у справі №913/266/20(921/378/17-г/5), яким стягнуто з ДП «Тернопільський облавтодор» на користь ПАТ «Українська інноваційна компанія» заборгованість за кредитним договором №01/12 від 23.02.2012 в розмірі 6 203 249,33 грн та 93 048,74 грн. судового збору, наказом Господарського суду Луганської області від 23.03.2021 №913/266/20(921/378/17-г/5); кредитним договором №03/12 від 08.06.2012 з наступними змінами та доповненнями, договором застави майнових прав від 08.06.2012, рішенням Господарського суду Луганської області від 10.02.2021 у справі №913/266/20(921/764/17-г/5), яким стягнуто з ДП «Тернопільський облавтодор» на користь ПАТ «Українська інноваційна компанія» заборгованість за кредитним договором №03/12 від 08.06.2012 в розмірі 1 395 579,92 грн. та 21 037,43 грн судового збору; наказом Господарського суду Луганської області від 23.03.2021 №913/266/20(921/764/17-г/5). У заяві про визнання кредиторських вимог, заявник скористався правом, передбаченим у ч.2 ст.45 КУзПБ, та відмовився від забезпечення. Таким чином, заява б/н від 27.09.2023 (вх. №7905 від 03.10.2023) Публічного акціонерного товариства «Українська Інноваційна Компанія» про визнання грошових вимог до боржника Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в сумі 7 712 915,42 грн підлягає задоволенню, кредиторські (грошові) вимоги ПАТ «Українська інноваційна компанія» слід визнати на загальну суму 7 718 283,42 грн., прийняти відмову ПАТ «Українська інноваційна компанія» від забезпечення на підставі договору застави майнових прав від 08.06.2021 та на підставі договору застави майнових прав від 23.02.2012, визначити черговість задоволення грошових вимог: в сумі 5 368,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором - перша черга, в сумі 7 712 915,42 грн - четверта черга. Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» б/н від 05.04.2024 (вх.ЗАГС. №01-05/1002/24 та №01-05/1003/24 від 05.04.2024) задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2023 у справі №921/534/23 скасувати і прийняти в цій частині нове судове рішення, яким: Заяву б/н від 27.09.2023 (вх. №7905 від 03.10.2023) Публічного акціонерного товариства «Українська Інноваційна Компанія» про визнання грошових вимог до боржника Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в сумі 7 712 915,42 грн задоволити. Визнати кредиторські (грошові) вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (93404, вул.Сметаніна, 3-А, м.Сєверодонєцк Луганської області, ідентифікаційний код 05839888) на загальну суму 7 718 283,42 грн. Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» від забезпечення на підставі договору застави майнових прав від 08.06.2021 та на підставі договору застави майнових прав від 23.02.2012. Черговість задоволення грошових вимог: в сумі 5 368,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором - перша черга; в сумі 7 712 915,42 грн - четверта черга.

3. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2024 скасувати в частині пункту 2 резолютивної частини та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати конкурсним кредитором у справі №921/534/23 відносно Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (46001, м. Тернопіль, вул. Кульчицької, буд.8, ідентифікаційний код 31995099): Публічне акціонерне товариство «Українська Інноваційна Компанія», 93404, вул. Сметаніна, 3-А, м. Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 05839888, в розмірі 7 718 283,42 грн. Черговість задоволення грошових вимог: в сумі 5 368,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором - перша черга; в сумі 7 712 915,42 грн - четверта черга. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд. Повний текст постанови складено 03.06.2024. Головуючий суддя Желік М.Б. суддя Галушко Н.А. суддя Орищин Г.В.