Постанова Харківський апеляційний суд № 636/1626/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 636/1626/24 Номер провадження 22-ц/818/1801/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 травня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Бурлака І.В, Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., заінтересованої особи ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 05 березня 2024 року в складі судді Карімова І.В. у справі № 636/1626/24 за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: ОСОБА_1 . Заява мотивована тим, що з 2010 року вона перебувала у стосунках з ОСОБА_3 , з липня 2011 року вони почали проживати з разом як чоловік та дружина однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Після військового нападу російської федерації на Україну та оголошення військового стану ОСОБА_3 був призваний на військову службу у зв`язку з мобілізацією. ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання під час артилерійського обстрілу ОСОБА_3 загинув. Вказувала, що встановлення юридичного факту необхідно їй для отримання пільг та соціальних гарантій, які передбачені сім`ям загиблих захисників. Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просила встановити факт її проживання разом із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років, а саме з грудня 2010 року до 01 травня 2023 року. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 05 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 . Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги ОСОБА_2 пов`язані з визнанням (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу та публічно-правовими відносинами заявниці з державою. Оскільки вимоги заявниці по суті містять в собі спір про право, то справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. 19 березня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гофельд Ганна Сергіївна, на вказане судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що встановлення факту проживання однією сім`єю створить можливість скористатися правом на отримання пільг від держави. Зазначала пор відсутність спору про право, оскільки рішення про відмову чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень відсутні, тому вона не вбачає за необхідність звернення до суду адміністративної юрисдикції. Вказувала, що спірні правовідносини вже були предметом судового розгляду касаційної інстанції та ї надано оцінка у постанові Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки засобами поштового зв`язку нею завчасно було направлено клопотання про розгляд справи за її відсутності. Вказане клопотання надійшло до Дзержинського районного суду м. Харкова 05 березня 2024 року, тобто, в день судового засідання, що виключало можливість постановлення судом ухвали на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України. В судове засідання заявник ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 не з`явилися. В апеляційній скарзі від 19 березня 2024 року ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , вказала проводити розгляд апеляційної скарги без участі Заявниці та її представника. Заслухавши суддю-доповідача, заінтересовану особу ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Відповідно статей 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. Водночас необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України). Відповідно до частини 2 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Згідно із частиною 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду визнала неефективним підхід до визначення юрисдикції спорів про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви. У цій постанові підкреслено, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , який 01 травня 2023 року, виконуючи, як військовослужбовець, бойове завдання загинув під час артилерійського обстрілу, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Такий висновок не відповідає приписам статті 255 ЦПК України. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню в справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, ухвала Чугуївського міського суду Харківської області від 05 березня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Оскільки постанова Харківського апеляційного суду не стосується вирішення справи по суті, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відсутні, тому розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. 367, ч. 2 ст. 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 379, ст. ст.381,382,384 ЦПК України, суд- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 05 березня 2024 року скасувати, справу направити до Чугуївського міського суду Харківської області для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 03 червня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина