Постанова Харківський апеляційний суд № 644/7641/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 22 липня 2025 року м. Харків справа № 644/7641/24 провадження № 22-ц/818/3308/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б. за участю секретаря: Смелянець К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Закоморної Катерини Олександрівни на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2025 року, постановлену суддею Бабенком Ю.П., в с т а н о в и в: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з серпня 2013 року по 23.05.2022 року. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2025 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Закоморна К.О. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що подана до суду заява стосується встановлення факту проживання однією сім`єю, наразі спір про право відсутній. ОСОБА_1 не зверталась до відділу ТЦК із заявою про призначення виплати. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Залишаючи без розгляду заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність спору між заявником та ОСОБА_2 про право на отримання одноразової грошової допомоги та її розмір. Крім того, орган, який призначає одноразову грошову допомогу - МО України, також заявляє про наявність спору про право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги між МО України та заявницею ОСОБА_1 , про що зазначено в поясненнях представника МО України Лисенка В.Ю. Проте такі висновки суду першої інстанції не повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання права позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог. Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 зазначала, що проживала і вела спільне господарство з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом вони проживали з серпня 2013 року і до ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2 добровільно пішов захищати Україну, воював у складі 227 батальйону. Після того як ОСОБА_2 мобілізувався, заявниця постійного його підтримувала, готувала їжу для бійців 227 батальйону, він приїздив до неї на свої вихідні. ОСОБА_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Тернове Харківської області. Поховання ОСОБА_2 відбулося ІНФОРМАЦІЯ_2 і вона на ньому була присутня. Оскільки вони не зареєстрували шлюб, вона не може в повному обсязі реалізувати свої права та ініціювати питання виплати грошових коштів. Мета встановлення факту- виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Заяву про встановлення факту ОСОБА_1 пред`явила до суду за правилами окремого провадження. Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з п. 5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частинами 1,2 ст. 315 ЦПК України що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23). Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 з 08.03.2022 року, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2022 року (а.с.11). Згідно сповіщення №22 від 25.05.2022 року ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 15 год 30 хв в с. Тернова Харківської області. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу. Встановлення такого факту необхідно заявниці для вирішення питання виплати грошових коштів, державної грошової допомоги. Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. При цьому між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки заінтересована особа не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги. Зазначене узгоджується з висновком Великої палати Верховного суду у справі № 560/17953/21 від 18.01.2024 року. Тому висновок суду про наявність між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 суперечить положенням закону. Згідно інформації щодо переліку осіб, яким призначена виплата одноразової грошової допомоги, рішенням Комісії Міністерства оборони України грошова допомога призначена ОСОБА_2 , як сину загиблого, в розмірі 1/2 частини від 15000000 грн. Станом на 14.02.2025 року ОСОБА_2 , як сину загиблого, було здійснено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 2700000 грн. Крім того, 1/2 частина від 15000000 грн. в сумі 7500000 грн. залишилася нерозподіленою. Разом з тим суд першої інстанції не вирішив питання про залучення зазначеної особи до участі у даній справі в якості заінтересованої особи, не з`ясував його думку, та передчасно дійшов висновку про наявність спору, що підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Висновок суду першої інстанції про наявність спору про право є передчасним. Тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382-384,389,390 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Закоморної Катерини Олександрівни задовольнити. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина Повне судове рішення складено 23.07.2025 року.