Постанова 4873 № 910/13193/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" червня 2024 р. Справа№ 910/13193/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Буравльова С.І. суддів: Андрієнка В.В. Шапрана В.В. без повідомлення учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2024 р. у справі № 910/13193/23 (суддя - Смирнова Ю.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 31321,72 грн ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю до Господарського суду м. Києва про стягнення 31321,72 грн, з яких: 20021,58 грн пені, 1468,12 грн 3% річних, 9832,02 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 1-32К від 01.02.2021 р. в частині оплати поставленої позивачем електричної енергії у встановлений цим правочином строк. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.08.2023 р. відкрито провадження у справі № 910/13193/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.01.2024 р. у справі № 910/13193/23 позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" задоволено частково. Стягнуто з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 3% річних у розмірі 1468,12 грн, інфляційні втрати у розмірі 9832,02 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні пені та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що укладаючи договір про постачання електричної енергії споживачу № 1-32К від 01.02.2021 р., відповідач усвідомлював всі ризики та погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/13193/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2024 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/13193/23. До суду 07.03.2024 р. надійшли матеріали справи № 910/13193/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13193/23 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України. Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Копію ухвали від 13.03.2024 р. про відкриття провадження у справі № 910/13193/23 сторонам доставлено до електронних кабінетів, доказом чого є довідки про доставку електронного документа, що містяться в матеріалах справи. Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 13.03.2024 р. у справі № 910/13193/23 оприлюднена у реєстрі 04.03.2024 р. Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 р. на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті. 01.02.2021 р. між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (далі - постачальник) та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - споживачем) на підставі поданої відповідачем заяви-приєднання від 01.02.2021 р., було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1-32К (далі - договір). Цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору (п. 1.1 договір). Відповідно до п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Згідно з п. 5.8 договору розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі. Як передбачено п. 5.6 договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший незаборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. За п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору. Пунктом 5.8 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору. Згідно з п. 5.10 договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору. Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунку за електричну енергію споживачу окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії. Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (п.13.1 договору). У комерційній пропозиції № 1 Ф-П (комерційна пропозиція №1 Ф-П), що є додатком № 2 від 01.02.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1-32К від 01.02.2021 р., сторони погодили, зокрема, ціни на електричну енергію; територію, на якій постачальник пропонує відповідну комерційну пропозицію тощо. У відповідності до п. 4 комерційної пропозиції №1 Ф-П (додаток № 2 до договору) розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документі в реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Згідно з п. 5 комерційної пропозиції № 1 Ф-П (додаток № 2 до договору) рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Відповідно до п. 8 комерційної пропозиції № 1 Ф-П (додаток № 2 до договору), у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 даної комерційної пропозиції, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних оплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника. Договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії (п. 13 комерційної пропозиції №1 Ф-П (додаток № 2 до договору). 01.01.2023 р. між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю було погоджено комерційну пропозицію № 1/23 Ф-П (комерційна пропозиція № 1/23 Ф-П), що є додатком № 2 від 01.02.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1-32К від 01.02.2021 р., щодо ціни на електричну енергію та території, на якій постачальник пропонує відповідну комерційну пропозицію тощо. Відповідно до п. 4 комерційної пропозиції № 1/23 Ф-П (додаток № 2 до договору) розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документі в реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Згідно з п. 5 комерційної пропозиції № 1/23 Ф-П (додаток № 2 до договору) рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. За п. 8 комерційної пропозиції № 1/23 Ф-П (додаток № 2 до договору), у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 даної комерційної пропозиції, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних оплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника. Договір діє до 31.12.2023 р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії (п. 13 комерційної пропозиції № 1/23 Ф-П (додаток № 2 до договору)). На виконання умов укладеного договору позивачем було здійснено поставку електричної енергії у період з грудня 2021 року по травень 2023 року, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії, а саме: за грудень 2021 року на суму 44098,75 грн, за січень 2022 року на суму 50190,48 грн; за лютий 2022 року на суму 32428,26 грн; за березень 2022 року на суму 20889,52 грн; за квітень 2022 року на суму 12069,96 грн; за травень 2022 року на суму 10327,14 грн; за червень 2022 року на суму 8940,23 грн; за липень 2022 року на суму 25715,89 грн; за серпень 2022 року на суму 28105,85 грн; за вересень 2022 року на суму 21198,34 грн; за жовтень 2022 року на суму 38009,62 грн; за листопад 2022 року на суму 30519,40 грн; за грудень 2022 року на суму 37573,42 грн; за січень 2023 року 49806,47 грн; за лютий 2023 року на суму 35341,76 грн; за березень 2023 року на суму 27565,31 грн; за квітень 2023 на суму 30475,85 грн; за травень 2023 року на суму 19714,67 грн. Також в матеріалах справи містяться щомісячні рахунки за спожиту електричну енергію за вказаний період та докази надсилання рахунків та актів на адресу відповідача. Відповідач здійснив оплату вартості спожитої електричної енергії за період з грудня 2021 року по травень 2023 року в повному обсязі, однак зазначена оплата здійснювалася відповідачем із порушенням строку, визначеного договором, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями відповідача. Спір у справі виник у заявку з тим, що відповідач, на думку позивача, несвоєчасно виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості спожитої електричної енергії, у зв`язку з чим за період з 18.01.2022 р. по 06.05.2023 р. останньому нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати. За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору позивачем було здійснено поставку електричної енергії у період з грудня 2021 року по травень 2023 року, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії. Відповідачем було оплачено вартість спожитої електричної енергії за період з грудня 2021 року по травень 2023 року в повному обсязі. Умови укладеного договору та комерційних пропозицій до нього передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію повинен бути оплачений відповідачем протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Однак, як вбачається з платіжних доручень, оплата була здійснена відповідачем із порушенням строку, визначеного укладеним договором, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями відповідача. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1468,12 грн за період з 15.02.2022 р. по 06.05.2023 р. на суму боргу з оплати спожитої електричної енергії у період з січня 2022 року по березень 2023 року та інфляційні втрати у розмірі 9832,02 грн за період з березня 2022 року по квітень 2023 року. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1468,12 грн за період з 15.02.2022 р. по 06.05.2023 р. та інфляційні втрати у розмірі 9832,02 грн за період з березня 2022 року по квітень 2023 року підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, а їх розмір є арифметично правильним. Також за неналежне виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 20021,58 грн пені, нарахованої за період з 18.01.2022 р. по 06.05.2023 р. на заборгованість з оплати спожитої у період з грудня 2021 року по березень 2023 року електричної енергії. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Як передбачено ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 5.8 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції. За п. 8 комерційних пропозиції № 1 Ф-П та 1/23 Ф-П до договору, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 даних комерційних пропозицій, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних оплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Як передбачено ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Частиною 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. З умов укладеного між сторонами договору вбачається, що відповідач є споживачем послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Однак, дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період дії здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року. Так, відповідно до п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцеві положення вказаного закону на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 карантин на всій території України тривав з 12.03.2020 р. до 30.06.2023 р. З розрахунку позивача вбачається, що останнім здійснено нарахування пені за період з 18.01.2022 р. по 06.05.2023 р., тобто у період дії карантину, пов`язаного із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20021,58 грн пені, нарахованої за період з 18.01.2022 р. по 06.05.2023 р., не підлягає задоволенню, оскільки нарахована у період дії карантину, що суперечить Прикінцевим положенням Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період дії здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2024 р. у справі № 910/13193/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті. Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2024 р. у справі № 910/13193/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя С.І. Буравльов Судді В.В. Андрієнко В.В. Шапран