Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/9732/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/9732/23 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. за участю секретаря Мельник К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Прилуцької міської ради в якому просив суд: - визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Прилуцької міської ради виправити помилку та внести зміни у свідоцтві про право власності на житло серії НОМЕР_1 від 15.11.2022; - зобов`язати Виконавчий комітет Прилуцької міської ради внести зміни в свідоцтві про право власності на житло серії НОМЕР_1 від 15.11.2022 у назві об`єкта приватизації та зазначити: «квартира АДРЕСА_1 » замість «квартира АДРЕСА_2 ». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при виготовленні свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_1 від 15.11.2022 у назві об`єкта приватизації помилково вказав: «квартира АДРЕСА_2 », замість необхідного: «квартира АДРЕСА_3 , що складає 3/10 (три десятих) частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_4 ». Крім того, позивач зазначив, що відповідач протиправно не визнає статус будинку АДРЕСА_4 як будинок садибного типу. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 29.05.2023 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Прилуцького міського голови, у якій просив виправити помилку у свідоцтві на право власності на житло. Внести зміни в свідоцтві про право власності на житло серії НОМЕР_1 від 15.11.2022 у назві об`єкта приватизації та зазначити: «квартира АДРЕСА_3 , що складає 3/10 (три десятих) частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_4 » замість «квартира АДРЕСА_2 ». Листом виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 29.06.2023 № 012-10/В-511, у внесенні зазначених вище змін позивачу було відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, вважаючи протиправною відмову Виконавчого комітету Прилуцької міської ради позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є - право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довічної власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження. Внесення відомостей до Державного реєстру прав визначено статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Частиною 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Відомості про переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передане іншій особі, що припиняється після завершення строку, на який було передано таке переважне право, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації такого обтяження до дня закінчення строку, на який передано таке переважне право, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення зазначеного строку державна реєстрація переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, переданого іншій особі, припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права. У разі подання стороною договору заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору державний реєстратор виключає такі відомості з Державного реєстру прав і після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права, похідного від права власності, припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору до закінчення строку дії договору, за умови його поновлення після закінчення строку дії договору, державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права. Згідно вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб`єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об`єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку. Виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення. Частиною 5 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, виявленої після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, скасування рішень державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав, здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, якщо такі дії здійснюються в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону). Згідно вимог статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відповідно до вимог частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 26.06.2018 №32 дана згода на передачу з державної у комунальну власність територіальної громади м. Прилуки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 68,3 кв. м. житловою-39,9 кв.м. Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 04.06.2019 №204 знято з балансу та обслуговування КП «Прилукижитлобуд» Прилуцької міської ради Чернігівської області житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 (кількість квартир -

5. Загальна площа-206,3кв.м. Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 26.06.2002 №350 квартиру АДРЕСА_2 визнано службовою Прилуцького МВ УСБУ в Чернігівській області. На підставі Рішення адміністрації Прилуцького МВ УСБУ в Чернігівській області виконавчий комітет Прилуцької міської ради Рішенням від 05.07.2005 №331 ОСОБА_1 та членам його сім`ї виділено трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 33,9 кв.м. На підставі клопотання Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 20.07.2022 №74/1/2189 було прийняте Рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 09.08.2022 №164 про виведення з числа службових квартири АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 25.10.2022 №258 наймачу ОСОБА_1 та членам його сім`ї було дозволено приватизацію квартири АДРЕСА_2 . Ухвалене виконавчим комітетом рішення стало підставою для оформлення свідоцтва про право власності на житло відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що у вищевказаних рішеннях частка щодо вказаної квартири не зазначалася, рішення апелянтом не оскаржувалися і на даний час вони є чинними. Крім того, представник відповідача зазначив, що звернень ОСОБА_1 до виконавчого комітету Прилуцької міської ради, по питанню зазначення 3/10 (три десятих) частини житлового будинку по АДРЕСА_4 у вказаних рішеннях виконавчого комітету міської ради, не надходило. З матеріалів справи вбачається, що замовником технічної інвентаризації був ОСОБА_1 . Технічний паспорт виготовлений на квартиру АДРЕСА_2 . Свідоцтвом про право власності на житло від 15 листопада 2022 року посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 Таким чином, беручи до уваги прийняті рішення щодо вказаної квартири, при оформлені свідоцтва про право власності на житло від 15.11.2022 відсутній факт помилки у назві об`єкта приватизації. Заявнику видано Свідоцтво на квартиру, як окремий об`єкт власності. Вимога заявника про внесення зміни у свідоцтві на право власності на житло, а саме що квартира АДРЕСА_3 , що складає 3/10 (три десятих) частини житлового будинку, є безпідставною. Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Правовий режим багатоквартирних будинків значно відрізняється від індивідуального жилого будинку садибного типу. Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127(у редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2016 року №186, будинок квартирного типу двоквартирний або багатоквартирний житловий будинок, у якому квартири є окремими об`єктами нерухомого майна. Будинки квартирного типу можуть бути одноповерховими та багатоповерховими, будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень. Будинки садибного типу належать, як правило, до малоповерхової забудови. Відповідно до п.6.1.1 ДБН Б.2.2- 12:2019 «Планування та забудова територій» зона житлової забудови складається із земельних ділянок та територій багатоквартирної та садибної ( в тому числі блокованої) житлової забудови, житлово-громадської, а саме житлових будинків, будинків з приміщеннями громадського призначення у вбудовано- прибудованих та стилобатних частинах, запроектованих або існуючих будівель, які використовуються для різних видів призначення. Згідно статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/ неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто, право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не тотожне розпорядженню частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна. Судом першої інстанції встановлено, що будинку АДРЕСА_4 не встановлювався статус «будинок садибного типу». Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма Повний текст постанови складено «03» червня 2024 року.