Постанова 4823 № 742/3598/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 05 квітня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/3598/20 Головуючий у першій інстанції Бездідько В. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/230/23 Апеляційне провадження № 22-ц/4823/231/23 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої-судді: Шарапової О.Л. суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А., секретар: Шапко В.М. позивачі: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідачі: ОСОБА_4 , Прилуцька міська рада Чернігівської області, Виконавчий комітет Прилуцької міської ради Чернігівської області, Управління адміністративних послуг Прилуцької міської ради Чернігівської області, міський голова територіальної громади міста Прилуки Чернігівської області Попенко Ольга Михайлівна. Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_4 . Оскаржується рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 вересня 2022 року, повний текст складений 10.10.2022 року та додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року. В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , Прилуцької міської ради Чернігівської області, Виконавчого комітету Прилуцької міської ради, Управління адміністративних послуг (Центру надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради, Міського голови територіальної громади міста Прилуки Чернігівської області Попенко О.М., в якому просили визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради №178 від 30.06.2020 року про надання дозволу ОСОБА_4 на приватизацію частини квартири АДРЕСА_1 . Визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови територіальної громади м. Прилуки Чернігівської області №205р від 06.10.2020 року про передачу у спільну часткову власність ОСОБА_4 частини квартири АДРЕСА_1 . Визнати незаконним та скасувати рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 , та зобов`язати Управління адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради вчинити дії щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 . Визнати недійсним свідоцтво про право власності на 29/50 часток квартири АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_4 19.02.2020 року Прилуцькою міською радою Чернігівської області, з припиненням права власності ОСОБА_4 на 29/50 часток квартири АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2020 року. Визнати ОСОБА_3 наймачем житлових кімнат 3 і 4 жилою площею 17,9 кв.м. і 11,6 кв.м. з лоджією і балконом в квартирі АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування житловими кімнатами 3 і 4 жилою площею 17,9 кв.м. і 11,6 кв.м. з лоджією і балконом в квартирі АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.08.1994 року батьку позивача ОСОБА_5 , як наймачу та членам його сім`ї, зокрема і відповідачці ОСОБА_4 , яка на той час входила в склад його сім`ї, була надана квартира АДРЕСА_1 . Після отримання квартири, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірваний, вона жодного дня в квартирі не проживала та не здійснювала заходи по її утриманню. Згідно ухвали Прилуцького міського суду Чернігівської області від 01.03.1995 року встановлено порядок користування спірною квартирою на умовах найму між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Згодом ОСОБА_5 та ОСОБА_3 приватизували квартиру в частках, а після смерті батька ОСОБА_5 . ОСОБА_3 успадкував його частку квартири і до теперішнього часу проживає в ній зі своєю сім`єю. Відповідачка ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована в м. Києві до 2020 року, коли змінила місце реєстрації на АДРЕСА_2 , та в подальшому здійснила приватизацію часток спірної квартири. Позивачі вважають, що приватизація 29/50 часток квартири за ОСОБА_4 відбулася незаконно, оскільки відповідачка вибула на постійне місце проживання до іншого житла в іншому населеному пункті, що вказує на втрату нею права на користування квартирою АДРЕСА_1 , з моменту її вибуття. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 вересня 2022 року позовні вимоги задоволені. Додатковим рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року заяву позивачів задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області, Прилуцької міської ради Чернігівської області, Управління адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради, міського голови територіальної громади міста Прилуки Чернігівської області Попенко О.М. на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн в солідарному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 вересня 2022 року та додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судові рішення є незаконними. Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що суд, всупереч її клопотанню, не дослідив квитанції щодо оплати нею комунальних послуг за спірну частину квартири за період з 25.08.1994 року і дотепер. Також судом не взято до уваги показання свідків, які підтвердили факт користування відповідачкою її частиною квартири протягом 1994-2006 років, та перешкоджання ОСОБА_3 у користування їй цією часткою квартири. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує, що після смерті ОСОБА_5 , при прийнятті спадщини ОСОБА_3 , він умисно не повідомив нотаріуса про спадкоємця першої черги за законом, на той час неповнолітнього сина спадкодавця ОСОБА_6 . Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що ухвалою Прилуцького міського суду від 01.03.1995 року, затверджено мирову угоду між нею та ОСОБА_5 та зобов`язано бути наймачем жилої площі у спірній квартирі. Зазначає, що станом на день реєстрації її місця проживання, у 29/50 частках спірної квартири, а також державної реєстрації речових прав, договір найму житла був чинним, оскільки його не було розірвано або ж визнано недійсним. Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що після смерті її колишнього чоловіка, ОСОБА_5 , його син ОСОБА_3 змінив замки у вхідних дверях спірної квартири, та вчиняв перешкоди їй та її дітям у користуванні цією квартирою. Всі її звернення до правоохоронних органів, починаючи з 2006 року, щодо захисту прав на користування квартирою, залишилися без необхідного реагування. Зазначає, що факт перешкоджання ОСОБА_3 у володіння та користуванні відповідачкою належною їй частиною квартири, є поважною причиною не проживання у цій квартирі. Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що ОСОБА_1 не є членом сім`ї ОСОБА_3 , оскільки шлюб між ними не укладено, у зв`язку з цим, вона не може бути стороною по даній справі. Також не може бути належним позивачем по справі ОСОБА_3 та їх неповнолітня дитина. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає про те, що у неї наявний особовий рахунок для сплати комунальних послуг за користування 29/50 частки квартири АДРЕСА_1 , що є доказом отримання нею статусу наймача частини цієї квартири. Зазначає, що нею здійснюється оплата комунальних та інших послуг за користування належною їй частиною квартири. Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що оскільки Прилуцька міська рада не надавала ОСОБА_5 та ОСОБА_3 права на приватизацію 29/50 часток спірної квартири, а тому у них відсутнє право користування цією часткою. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що міський голова територіальної громади міста Прилуки Чернігівської області Попенко О.М., як посадова особа органу місцевого самоврядування, не може бути відповідачем у цивільній справі. Також у даній справі виконавчий комітет Прилуцької міської ради не може бути одночасно і відповідачем і третьою особою. Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_3 наймачем житлових кімнат у спірній квартирі та визнання за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування цими кімнатами, жодним чином не пов`язані із іншими позовними вимогами, які відносяться до юрисдикції адміністративного суду. Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що скасування рішення Прилуцької міської ради про реєстрацію її місця проживання, суперечить чинному законодавству України. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що у додатковому рішенні, суд першої інстанції не вірно зазначив, що про дату судового засідання учасники були повідомлені, оскільки судової повістки, щодо розгляду справи, вона не отримувала. Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що у додатках до позовної заяви відсутній договір про надання правової допомоги та розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, також у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження витрат на правову допомогу, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Прилуцької міської ради Чернігівської області просить рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 вересня 2022 року та додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу Управління адміністративних послуг Прилуцької міської ради Чернігівської області просить рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 вересня 2022 року та додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 вересня 2022 року та додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Встановлено, що ОСОБА_7 змінив прізвище на « ОСОБА_8 » (том 1 а.с. 32). Батьками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (том 1 а.с. 34). Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 05.10.2016 (том 1 а.с. 35). Ухвалою Прилуцького міського суду Чернігівської області від 01.03.1995 року затверджено мирову угоду в цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про зміну договору найму житлового приміщення. Згідно ухвали суду ОСОБА_9 зобов`язується бути наймачем жилої площі в кв. АДРЕСА_1 : кімната 3 і 4 жилою площею 17,9кв.м. і 11,6кв.м.; ОСОБА_5 зобов`язується бути наймачем жилої площі в кв. АДРЕСА_1 : кімната 5 і 6 жилою площею 11,6кв.м. і 8,3кв.м., користуватися кладовою під номером 7; у спільному користуванні залишені кухня, прихожа, туалет і ванна, відповідно під номерами 2, 1, 8 і

9. Ухвалою суду зобов`язано ЖЕК НГВУ «Чернігівнафтогаз» укласти окремі договори найму жилого приміщення в кв. АДРЕСА_1 : з ОСОБА_9 на користування кімнатами 3 і 4 жилою площею відповідно 17,9кв.м. і 11,6кв.м. з лоджією і балконом, та з ОСОБА_5 на користування кімнатами 5 і 6 жилою площею відповідно 11,6кв.м. і 8,3кв.м. та розділити особові рахунки (том 1 а.с. 36). Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 17.03.1998, спірна квартира належить ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в рівних частках та складає 21/50 частину по відношенню до квартири (том 1 а.с. 37). ОСОБА_7 після смерті батька ОСОБА_5 успадкував 21/100 частини спірної квартири (том 1 а.с. 38-41). Згідно копій довідки Комітету самоорганізації населення №7 мікрорайону 273 кварталу від 15.10.2020 року та акту про не проживання за місцем реєстрації від 12.10.2020 року ОСОБА_10 не проживає по АДРЕСА_2 з 1995 року по теперішній час (том 1 а.с. 42-43). Згідно заяви ОСОБА_4 , яка діє за довіреністю та в інтересах ОСОБА_11 від 01.06.2020, вбачається, що вона звернулася до Виконавчого комітету Прилуцької міської ради та просила надати дозвіл на приватизацію житлового приміщення, квартири АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 47). Згідно довідки КП «Прилукижитлобуд» №7 від 01.06.2020 року, яка видана на ім`я наймача ОСОБА_4 , про те, що частина квартири АДРЕСА_1 належать до комунальної власності територіальної громади і обліковується як неприватизована, а також надана нотаріально засвідчена копія довіреності від 26.05.2020 року (том 1 а.с. 47-а, 48). Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради №178 від 30.06.2020 року надано дозвіл на приватизацію житлового приміщення, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста і обліковується комунальним підприємством «Прилукижитлобуд» Прилуцької міської ради Чернігівської області як неприватизоване - частина квартири АДРЕСА_1 , наймачем ОСОБА_4 (том 1 а.с. 49). Згідно заяви від 28.09.2020 року син ОСОБА_4 - ОСОБА_11 , діючи в інтересах відповідачки, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 26.05.2020 року, звернувся з заявою до керівника органу приватизації та просив оформити передачу в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність квартиру, що займає відповідачка на умовах найму. До заяви додано довідку про склад сім`ї і займані приміщення та документ, що підтверджує право на пільгу по безоплатному одержанню у власність житла (том 1 а.с. 50). Як вбачається з довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення №2058 від 28.09.2020 року, у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 (частина квартири) мешкають і мають право на житло на момент введення в дію ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» наймач ОСОБА_4 , дата прописки 13.02.2020 року. Ізольована квартира складається з 2-х кімнат жилою площею 29,5кв.м., кухні площею 4,2кв.м., ванної площею 1,3кв.м., вбиральні площею 0,6кв.м., коридору площею 5,45кв.м.. Квартира обладнана балконом, лоджією площею 1,2кв.м., 1,1кв.м.. Загальна площа квартири 43,35кв.м. (том 1 а.с. 51). Розпорядженням Міського голови Попенко О.М. №205р від 06.10.2020 року передано - в спільну часткову власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4 (частина квартири), в якій вона мешкає і знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Затверджено розрахунки вартості надлишкової загальної площі квартири та вартості площі квартири, що безоплатно приватизується. Міжміському бюро технічної інвентаризації ( ОСОБА_12 ) у 10-ти денний термін оформити свідоцтво про право власності на житло. Згідно доданого до розпорядження Розрахунку вартості надлишкової загальної площі квартир та вартості площі квартир, що безоплатно приватизуються: площа безоплатної передачі становить 31,0кв.м. (том 1 а.с. 52, 53). Згідно повідомлення Центру надання адміністративних послуг м. Прилуки від 16.11.2020 №013-21/123, ОСОБА_4 зареєструвалася в спірній квартирі 13.02.2020, з попередньої адреси місця проживання, а саме: АДРЕСА_6 , ОСОБА_4 знялася 29.08.2019 (том 1 а.с. 54-56). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за ОСОБА_4 23.10.2020 зареєстровано право спільної часткової власності на 29/50 часток квартири АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 57-59). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право спільної часткової (1/3 частки) власності на квартиру АДРЕСА_7 зареєстровано за ОСОБА_11 (том 1 а.с. 60). Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є ОСОБА_13 та ОСОБА_4 (том1 а.с. 62). Відповідно до витягу з рішення Прилуцького міського суду Чернігівської області від 02.11.1994 року, шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 розірвано (том 1 а.с. 63). Відповідно до ордеру на житлове приміщення та корінця ордеру на житлове приміщення від 25.08.1994 ОСОБА_14 з сім`єю з 4 чоловік надано право на заняття житлового приміщення, а саме, спірної квартири, склад сім`ї: ОСОБА_15 дочка, ОСОБА_16 син, ОСОБА_17 син, ОСОБА_18 дружина (том 1 а.с. 135,164). Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області №34, ОСОБА_16 був взятий на облік для поліпшення житлових умов, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , займає 21/50 частину по відношенню до квартири (том 1 а.с. 136). Згідно копій квитанцій, ОСОБА_18 здійснювала квартплату за адресою: АДРЕСА_2 в період з 1995 по 1998 роки (том 1 а.с. 169-174). Згідно даних відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб №1079/26 від 09.04.2021 з додатками, вбачається, що місце проживання гр. ОСОБА_4 у період з 15.04.1997 до 29.08.2019 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 (том 1 а.с. 232-234). Згідно інформації Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, вбачається, що квартира АДРЕСА_7 приватизована згідно з розпорядженням органу приватизації Ленінградської районної державної адміністрації міста Києва від 07.10.1997 №3360 на трьох осіб, ОСОБА_4 брала участь у приватизації цієї квартири (том 1 а.с. 239-240). Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло реєстрація права власності за адресою: АДРЕСА_6 , здійснена за ОСОБА_4 1/3 частина, ОСОБА_15 1/3 частина, ОСОБА_11 1/3 частина (том 1 а.с. 242-243). Згідно договору дарування від 26.05.2020, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_11 1/3 частку квартири АДРЕСА_7 (том 2 а.с. 4-29). 13.02.2020 ОСОБА_4 подала заяву до Відділу адміністративних послуг Прилуцької міської ради про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (том 2 а.с. 62). ОСОБА_3 є інвалідом 3 групи (том 1 а.с. 33). Згідно ч. 2 ст. 107 ЖК Української PCP у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. Відповідно до п. 4 п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 року, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає зокрема документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників). Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Згідно п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.2009 року, громадянин подає до органів приватизації зокрема такі документи: довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву; копія ордера на жиле приміщення; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. Відповідно до п.4 Положення про порядок передачі квартир, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Відповідно до частин 1, 2, 3 cт. 64 ЖК Української PCP члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї. Відповідно до частин 1, 2 ст. 106 ЖК Української PCP повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ніш, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання ухвали суду від 01.03.1995 ОСОБА_4 договір найму не укладала, ордер на користування спірною кватирою не отримувала, а вибувши з неї, втратила право користування нею, за таких обставин, приватизація частини житла за ОСОБА_4 відбулася з порушенням норм матеріального права. Позивач ОСОБА_3 зі своєю співмешканкою ОСОБА_1 та їх спільною донькою весь час проживають у спірній квартирі, здійснюють її утримання, ОСОБА_3 оформив право власності на частку квартири. Під час реєстрації місця проживання ОСОБА_4 не була надана згода співвласників квартири, отже, така реєстрація проведена незаконно. Проте з таким висновком суду першої інстанції частково не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного. Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги заявлені у тому числі і до міського голови територіальної громади міста Прилуки Чернігівської області Попенко Ольги Михайлівни. Але ця особа не може бути відповідачем по справі, оскільки діяла як уповноважена особа органу місцевого самоврядування, а тому рішення суду в частині задоволення позовних вимог до міського голови територіальної громади міста Прилуки Чернігівської області Попенко О.М. слід скасувати та закрити провадження у справі в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції узгоджується з приписами законодавства та матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги про те, що суд, всупереч її клопотанню, не дослідив квитанції щодо оплати нею комунальних послуг за спірну частину квартири за період з 25.08.1994 року і дотепер та не взяв до уваги показання свідків, які підтвердили факт користування відповідачкою її частиною квартири протягом 1994-2006 років, та перешкоджання ОСОБА_3 у користування їй цією часткою квартири, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції у відповідній частині, виходячи з наступного. Як вбачається з довідки комітету самоорганізації населення ОСОБА_4 не проживала в квартирі з 1995 року і по теперішній час. В 1997 році ОСОБА_4 здійснила приватизацію квартири в м. Києві. Вказані докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_4 в 1995 році виїхала з квартири на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, а тому, з урахуванням приписів ст.. 107 ЖК України, договір найму спірного жилого приміщення є розірваним. Доводи апеляційної скарги про те, що після смерті ОСОБА_7 , при прийнятті спадщини ОСОБА_3 , він умисно не повідомив нотаріуса про спадкоємця першої черги за законом, на той час неповнолітнього сина спадкодавця ОСОБА_6 , не спростовують правильність висновків суду першої інстанції у відповідній частині, оскільки не стосуються спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Прилуцького міського суду від 01.03.1995 року, затверджено мирову угоду між нею та ОСОБА_5 та зобов`язано бути наймачем жилої площі у спірній квартирі. Зазначає, що станом на день реєстрації її місця проживання, у 29/50 частках спірної квартири, а також державної реєстрації речових прав, договір найму житла був чинним, оскільки його не було розірвано або ж визнано недійсним є довільним тлумаченням правових норм, оскільки з довідки комітету самоорганізації населення вбачається, що ОСОБА_4 не проживала в квартирі з 1995 року і по теперішній час. В 1997 році ОСОБА_4 здійснила приватизацію квартири в м. Києві. Вказані докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_4 в 1995 році виїхала з квартири на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, а тому, з урахуванням приписів ст.. 107 ЖК України, договір найму спірного жилого приміщення є розірваним. Доводи апеляційної скарги про те, що після смерті її колишнього чоловіка, ОСОБА_5 , його син ОСОБА_3 змінив замки у вхідних дверях спірної квартири, та вчиняв перешкоди їй та її дітям у користуванні цією квартирою. Всі її звернення до правоохоронних органів, починаючи з 2006 року, щодо захисту прав на користування квартирою, залишилися без необхідного реагування. Зазначає, що факт перешкоджання ОСОБА_3 у володіння та користуванні відповідачкою належною їй частиною квартири, є поважною причиною не проживання у цій квартирі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції у відповідній частині, оскільки з постанов про відмову у порушенні кримінальної справи вбачається, що в ході проведеної перевірки не знайшли свого підтвердження доводи заявниця щодо перешкод останній у користуванні житлом з боку ОСОБА_3 . Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_4 до суду з відповідними позовами. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є членом сім`ї ОСОБА_3 , оскільки шлюб між ними не укладено, у зв`язку з цим, вона не може бути стороною по даній справі; не може бути належним позивачем по справі ОСОБА_3 та їх неповнолітня дитина, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції у відповідній частині, оскільки протирічать приписам ст.. 64 ЖК України. Крім того, ОСОБА_1 при зверненні до суду діє як законний представник неповнолітньої дитини. Доводи апеляційної скарги про те, що у неї наявний особовий рахунок для сплати комунальних послуг за користування 29/50 частки квартири АДРЕСА_1 , що є доказом отримання статусу наймача частини цієї квартири; нею здійснюється оплата комунальних та інших послуг за користування належною їй частиною квартири, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції у відповідній частині, оскільки докази по справі у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_4 в 1995 році виїхала з квартири на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, а тому, з урахуванням приписів ст.. 107 ЖК України, договір найму спірного жилого приміщення є розірваним. Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Прилуцького міського суду від 01.03.1995 року, затверджено мирову угоду між нею та ОСОБА_5 та зобов`язано бути наймачем жилої площі у спірній квартирі та що станом на день реєстрації її місця проживання, у 29/50 частках спірної квартири, а також державної реєстрації речових прав, договір найму житла був чинним, оскільки його не було розірвано або ж визнано недійсним є довільним тлумаченням правових норм, оскільки з довідки комітету самоорганізації населення вбачається, що ОСОБА_4 не проживала в квартирі з 1995 року і по теперішній час. В 1997 році ОСОБА_4 здійснила приватизацію квартири в м. Києві. Вказані докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_4 в 1995 році виїхала з квартири на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, а тому, з урахуванням приписів ст.. 107 ЖК України, договір найму спірного жилого приміщення є розірваним. Доводи апеляційної скарги про те, що визнання права користування частиною жилого приміщення є компетенцією органу місцевого самоврядування, а не суду, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції у відповідній частині, оскільки не узгоджуються з приписами ст.. 54 ЖК України. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_16 був взятий на облік для поліпшення житлових умов ( т.1 а.с. 136). Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_3 наймачем житлових кімнат у спірній квартирі та визнання за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування цими кімнатами, жодним чином не пов`язані із іншими позовними вимогами та відносяться до юрисдикції адміністративного суду, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки всі позовні вимоги пов`язані з житловими правами позивачів, а тому мають розглядатися в порядку цивільного судочинства. Інші доводи апеляційної скарги є довільним тлумаченням правових норм, а тому правильність висновків суду першої інстанції у відповідній частині не скасовують. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі у позовній заяві зазначили орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного. За змістом ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. При зверненні до суду позивачі зазначали, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в сумі 20 000 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачами надано: детальний опис наданої адвокатом правничої допомоги, розрахункову квитанцію від 30.12.2020 на суму 20000,00 грн, акт здачі-прийняття наданих послуг за договором від 29.09.2022, договір про надання правничої допомоги від 19.10.2020 (том 2 а.с.159-165). Згідно з п. 4.1 договору про надання правничої допомоги від 19 жовтня 2020 року розмір гонорару адвоката становить 20 000 грн. Оскільки ОСОБА_19 не може бути відповідачем по справі, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог до міського голови територіальної громади міста Прилуки Чернігівської області Попенко О.М. слід скасувати та закрити провадження у справі в цій частині, тому слід скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постановити нове про стягнення витрат на правову допомогу з ОСОБА_4 , Прилуцької міської ради Чернігівської області, Виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області, Управління адміністративних послуг Прилуцької міської ради Чернігівської по 5 000 грн. з кожного. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 вересня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до міського голови територіальної громади міста Прилуки Чернігівської області Попенко Ольги Михайлівни скасувати та закрити провадження у справі в цій частині. В іншій частині рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 вересня 2022 року залишити без змін. Додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року скасувати. Заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 , Прилуцької міської ради Чернігівської області, Виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області, Управління адміністративних послуг Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат на правову допомогу по 5 000 грн. з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складений 06 квітня 2023 року. Головуюча: Судді: