Постанова 4820 № 686/5661/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2024 року м. Хмельницький Справа № 686/5661/23 Провадження № 22-ц/4820/1104/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О., секретар судового засідання Чебан О.М., з участю представниці позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 до Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гречани» про визнання права на земельну частку (пай) за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2024 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (далі Рада) про визнання права на земельну частку (пай). ОСОБА_2 зазначив, що 15 березня 1991 він був призначений на посаду головного інженера колгоспу ім. Леніна с. Грузевиця, Хмельницького району Хмельницької області, правонаступником якого є Колективне сільськогосподарське підприємство «Гречани» (далі КСП «Гречани»), яке було реорганізоване, спочатку в Акціонерне товариство закритого типу «Гречани», а потім у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гречани» (далі СТОВ «Агрофірма «Гречани»). 13 квітня 1998 року КСП «Гречани» отримало державний акт на право колективної власності на землю, внаслідок чого позивач набув право на земельну частку (пай) цього підприємства, проте з невідомих причин він не був включений до списку пайовиків і не отримав відповідний сертифікат. За таких обставин ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) із земель КСП «Гречани» с. Грузевиця, Хмельницького району Хмельницької області. Процесуальні дії суду першої інстанції Суд ухвалою від 17 травня 2023 року залучив СТОВ «Агрофірма «Гречани» до участі у справі як співвідповідача . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2024 року в позові відмовлено. Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_2 мав право на земельну частку (пай) як член КСП «Гречани» та не був включений до списку пайовиків цього підприємства, водночас його позов не підлягає задоволенню через сплив позовної давності. Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Із посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року (справа №181/257/19), апеляційна скарга мотивована тим, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності. ОСОБА_2 набув право на земельну частку (пай) із дня видачі КСП «Гречани» державного акта на землю, тобто з 13 квітня 1998 року, з цього часу вказане право позивача не було оспорено та припинено. Водночас у ОСОБА_2 виникло право на позов 15 лютого 2023 року, тобто з часу отримання ним повідомлення Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області про невключення його до списку пайовиків КСП «Гречани». Відтак висновок суду про сплив позовної давності за позовом ОСОБА_2 є помилковим. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Рада та СТОВ «Агрофірма «Гречани» не подали відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною першою статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 15 березня 1991 року ОСОБА_2 був прийнятий у члени колгоспу ім. Леніна с. Грузевиця, Хмельницького району Хмельницької області, правонаступником якого є КСП «Гречани». У свою чергу СТОВ «Агрофірма «Гречани» є правонаступником реорганізованого КСП «Гречани». З 15 березня 1991 року до 27 лютого 1999 року ОСОБА_2 працював головним інженером указаного сільськогосподарського підприємства. 13 квітня 1998 року КСП «Гречани» отримало державний акт на право колективної власності на землю. ОСОБА_2 не був включений у список осіб, який додано до цього державного акта та не одержував сертифікат на право на земельну частку (пай). У 2000 році відбулося паювання належної КСП «Гречани» земельної ділянки Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Положення цього конституційного принципу кореспондуються з приписами статті 5 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), згідно яких акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. За змістом статті 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. В силу пункту 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі Указ №720/95) паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Пунктом 2 Указу №720/95 визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року №899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі Закон №899-ІV) право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Із положень статті 2 Закону №899-ІV слідує, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 16 квітня 2004 року №16 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства (далі КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що особа набуває право на земельну частку (пай) за наявності трьох умов перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання, отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю і включення до списку осіб, доданого до цього акта. Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_2 був членом КСП «Гречани» на час отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю. Водночас ОСОБА_2 не було включено до списку пайовиків, що додано до державного акта. Також ним не одержано сертифікат на право на земельну частку (пай) КСП «Гречани». За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 мав право на земельну частку (пай) КСП «Гречани». Цей висновок суду сторонами не оспорюється. Статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР у редакції Закону від 18 липня 1963 року (далі ЦК Української РСР 1963 року) встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Згідно зі статтею 75 ЦК Української РСР Закону 1963 року позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Із положень статті 76 ЦК Української РСР Закону 1963 року слідує, що перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. В силу статті 80 ЦК Української РСР 1963 року закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). За змістом указаних правових норм позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді. Тривалість загальної позовної давності встановлена у три роки. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові. Право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта на право колективної власності на землю. Оскільки КСП «Гречани» одержало державний акт на право колективної власності на землю 13 квітня 1998 року, а ОСОБА_2 не був включений у список осіб, який додано до цього державного акта, то саме з указаної дати у ОСОБА_2 виникло право на позов. У ОСОБА_2 була об`єктивна можливість дізнатися про своє порушене право, відтак він пред`явив позов про визнання права на земельну частку (пай) лише 3 березня 2023 року. Отже суд першої інстанції правомірно керувався тим, що в позові ОСОБА_2 слід відмовити через сплив позовної давності. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2023 року (справа №391/299/21). Твердження ОСОБА_2 про дотримання ним строку звернення до суду за захистом порушеного права не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону. Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими. Посилання ОСОБА_2 на правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 вересня 2021 року (справа №181/257/19), щодо порядку застосування позовної давності у спорах про визнання права на земельну частку (пай) є безпідставними, оскільки в цій справі та справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини. Так, за обставинами названої справи, на яку послався ОСОБА_2 , позивач як член сільськогосподарського підприємства був внесений до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Це давало суду касаційної інстанції підстави зробити висновок про те, що право позивача на земельну часку (пай) є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності. Натомість, у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлено, що позивач не був включений до списку пайовиків КСП «Гречани», який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, та не захистив своє порушене право в суді в установлений законом строк. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 3 червня 2024 року. Судді: О.І. Ярмолюк О.І. Талалай Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Козак О.В. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 47