Постанова КЦС ВС № 759/8860/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 року м. Київ справа № 759/8860/21 провадження № 61-12306св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником Щербаковим Віктором Захаровичем , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року у складі судді Журибеди О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у складі колегії суддівСтрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства та встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що 16 серпня 2008 року між сторонами був укладений шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_5 12 березня 2013 року шлюб між сторонами розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва (справа № 2608/20130/12). Після розлучення сторони деякий час проживали разом, продовжували вести спільне господарство до 2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та відповідачки народилася дочка ОСОБА_6 . У зв`язку з тим, що під час народження дочки позивач перебував за межами м. Києва запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень зроблено зі слів відповідачки. Позивач бере участь у житті обох дітей з того часу, як він не перебуває у стосунках з відповідачкою, цікавиться моральним та фізичним станом дітей, надсилає кошти для утримання дітей на особовий рахунок відповідачки. Зазначає, що є батьком дитини ОСОБА_6 , про те відповідачка від добровільного визнання батьківства відмовилася та чинить йому перешкоди у спілкуванні батька з дитиною. Така ситуація не відповідає інтересам дитини, якій потрібно регулярне спілкування з батьком. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати факт його батьківства стосовно ОСОБА_6 , зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди йому у спілкуванні з дитиною та визначити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом встановлення днів зустрічі з правом прогулянок містом, відвідування дитячих розважальних закладів, не порушуючи при цьому режиму дня дитини, а саме: щотижня з 10 год суботи до 10 год неділі за місцем зареєстрованого та фактичного проживання батька; спілкування та зустрічі батька з дитиною за місцем проживання батька протягом всього дня у святкові дні: День народження дитини, Новий рік, Різдво Христове, Пасха (Великдень) кожного непарного року; у період осінніх, зимових, весняних, літніх канікул - 50 % канікул; у будь-який інший час, день чи період року за бажанням дитини та за домовленістю з матір`ю дитини. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано факт батьківства ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , що видане Оболонським районним у м. Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві 21 липня 2017 року, актовий запис № 1227. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого суду мотивовано тим, щосистематичне та неодноразове ухилення відповідачки від проведення судово-медичної генетичної експертизи шляхом нез`явлення її до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів та нез`явлення в судові засідання свідчить про її небажання отримати висновки щодо походження дитини та дає суду можливість визнати факт, який вона заперечує, і підстави встановити походження дитини від позивача, виходячи з інтересів дитини. Місцевий суд також врахував психологічне значення для дитини рішення суду про визнання батьківства, оскільки завдяки цьому рішенню дитина одержує можливість реалізувати своє природне право знати свого батька. Завдяки йому утверджується природний обов`язок батька турбуватися про своїх нащадків. Заявлена позивачем вимога про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною є передчасною і не може бути вирішена одночасно із вимогою про визнання батьківства, так як суд не здійснює захист прав, які на час звернення до суду порушені не були, оскільки юридичний статус батька позивач набуде лише після набрання цим судовим рішенням суду законної сили. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_2 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання батьківства. Постановою Київського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року рішення суду першої інстанції в оскарженій частині залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевий суд всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні дослідив усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надав їм правильну оцінку. Апеляційний суд врахував, що у справі призначалася судово-медична генетична експертиза для встановлення біологічного батьківства позивача, проте ОСОБА_2 разом із дитиною ОСОБА_6 не з`являлися для забору біологічних зразків для проведення вказаної експертизи, що унеможливило її проведення, і це свідчить про ухилення відповідачки від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі. Нез`явлення відповідачки разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-медичної генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про оспорювання батьківства. Суд першої інстанції вжив належних процесуальних заходів з метою проведення судово-медичної генетичної експертизи та забезпечення участі відповідача разом із дитиною у її проведенні. Відповідачка не довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися разом із дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини. Вказані дії та бездіяльність відповідачки, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали апеляційному суду можливість визнати факт та встановити, з урахуванням інших доказів походження дитини від позивача. Визнання позивача батьком малолітньої дитини ОСОБА_6 відповідає інтересам малолітньої дитини. Негативних наслідків для дитини суд апеляційної інстанції не встановив. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання батьківства і аргументи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують. Апеляційний суд врахував, що 04 травня 2023 рокумісцевий суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 . З матеріалів справи вбачається, що кореспонденція, адресована ОСОБА_2 , в якій містилась судова повістка про призначення справи на 04 травня 2023 року, повернута до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Разом із тим апеляційний суд врахував, що ОСОБА_2 була обізнана про розгляд справи в суді, подавала заперечення на позовну заяву, на клопотання щодо призначення судово-медичної генетичної експертизи, а тому колегія суддів вважає, що відповідачка свідомо ігнорувала виклики суду як у судові засідання так і виклики до експертної установи, зловживаючи своїми процесуальними правами. Крім того, ОСОБА_2 до апеляційного суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, що свідчить про її небажання надавати ті чи інші докази щодо спростування позовних вимог позивача. Короткий зміст вимог касаційної скарги У серпні 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Щербаков В. З. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про залишення без задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що місцевий та апеляційний суд в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, частина перша статті 109 ЦПК України), викладених у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 202/12397/14-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі № 2-1125/11, від 28 жовтня 2019 року у справі № 639/86/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 462/659/13-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 757/26284/14-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 758/3340/17, від 11 червня 2020 року у справі № 344/6728/17, від 31 серпня 2022 року у справі № 463/8859/20, від 18 листопада 2020 року у справі № 159/3926/18, від 02 серпня 2023 року у справі № 450/1805/20, від 02 серпня 2023 року у справі № 2-283/09. Також у касаційній скарзі заявниця як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; суд не дослідив зібрані у справі докази). Зокрема вказує на те, що місцевий суд розглянув справу за її відсутності, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, однак апеляційний суд не надав цьому оцінки. Також заявниця вважає, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що вона ухилялася від проведення експертизи. Провадження у суді касаційної інстанції 08 листопада 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Відмовлено ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Щербаков В. З. , у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року. Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. 23 листопада 2023 року матеріали цивільної справи № 759/8860/21 надійшли до Верховного Суду. 03 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Доводи відзиву на касаційну скаргу Представник ОСОБА_1 адвокат Бабенко Я. В. у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами 16 серпня 2008 року між сторонами укладений шлюб, який розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2013 року (справа № 2608/20130/12). За час перебування у шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Київ народилася ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 21 липня 2017 року, виданим Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, де зазначено матір`ю дитини ОСОБА_2 , а батьком дитини ОСОБА_1 . Державна реєстрація народження дитини ОСОБА_6 проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України, яка передбачає, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові дитини записуються за її вказівкою, що не заперечувала і відповідачка, зазначаючи такі обставини у відповіді на відзив на позовну заяву. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року призначено у справі судово-медичну генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського бюро судово-медичної експертизи. На вирішення експертизи поставлено таке питання: чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_6 .? За повідомленням про неможливість проведення експертизи згідно з ухвалою Святошинського районного суду міста Києва суду від 05 липня 2022 року, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_6 на неодноразові призначення дати відібрання зразків крові не з`явилася, що унеможливило проведення експертизи (т. 1, а. с. 166).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України» (DIYA 97 v. UKRAINE, заява №19164/04, § 47)). ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України» (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), заява № 38789/04, § 23). Як зауважив ЄСПЛ право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «Трудов проти росії» (TRUDOV v. russia), заява № 43330/09, § 25, 27). Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України. Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Згідно з частиною п`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України). За положеннями пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Із матеріалів справи вбачається, що кореспонденція, адресована ОСОБА_2 , в якій містилася судова повістка про виклик її до суду та повідомлення про судове засідання, призначене на 12 год 30 хв 04 травня 2023 року, повернута до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 1, а. с. 200). 04 травня 2023 року суд першої інстанції ухвалив рішення у справі за відсутності ОСОБА_2 . Отже, ОСОБА_2 , яка є відповідачем у справі, не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції на 12 год 30 хв 04 травня 2023 року, судове рішення місцевий суд ухвалив за її відсутності. Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно неї порушені через непоінформованість її про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції. Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, ОСОБА_2 вказувала про неповідомлення її судом першої інстанції про судове засідання, призначене на 12 год 30 хв 04 травня 2023 року. Обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про дату, час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, встановивши такі обставини під час перегляду справи в апеляційному порядку, залишив рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України). Тлумачення частини другої статті 410 ЦПК України свідчить, що: правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення; оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції; правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21). Отже, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України). Результат аналізу постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду підтверджує, що застосування пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є однаковим, передбачуваним та послідовним. Крім того, апеляційному суду слід звернути увагу та надати оцінку доказам повідомлення експертною установою ОСОБА_2 про необхідність її явки до експертної установи для відібрання біологічних зразків для проведення експертизи, що буде мати важливе значення для вирішення спору по суті. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником Щербаковим Віктором Захаровичем , задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк