Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/4591/23

27.05.24 22-ц/812/867/24 Єдиний унікальний номер судової справи 490/4591/23 Номер провадження 22-ц/812/867/24 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 27 травня 2024 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В., з секретарем судового засідання ОСОБА_1 , переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_3 , ухвалу, яка постановлена Центральним районним судом міста Миколаєва 18 квітня 2024 року, під головуванням судді Гуденко О.А., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ст.625 ЦК України, УСТАНОВИЛА: У травні 2023 року Акціонерне товариства «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ст.625 ЦК України, який в подальшому було уточнено. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит №953-04/07, за умовами якого банк надав позичальнику кредити у розмірі 90 000 доларів США, зі сплатою за користування кредитом процентів в розмірі 13% річних та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 26 серпня 2027 року. 17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі ПАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), який є правонаступником ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами. Оскільки ОСОБА_2 свої зобов`язання належним чином не виконав, рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 вересня 2020 року у цивільній справі №490/6522/15-ц задоволено позов АТ «Альфа Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з відповідача на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №953-04/07 від 29 серпня 2007 року в сумі 66 354.74 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 60 627.54 доларів США, заборгованість по відсотках 5 727.20 доларів США, пеня 40 868 грн. 15 коп. Вказане судове рішення набрало законної сили, але дотепер не виконано, заборгованість за вказаним кредитним договором позичальником не погашена в повному обсязі, у зв`язку із чим у ОСОБА_2 виникла заборгованість на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, яка за ставкою 3% річних станом на 23 лютого 2022 року становить 13 228.989 доларів США. Посилаючись на викладені обставини, АТ «Сенс Банк» просило стягнути на його користь з ОСОБА_2 заборгованість, розраховану на підставі ч.2ст.625 ЦК України та пунктів кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором №953-04/07 від 29 серпня 2007 року в загальному розмірі 13 222.98 доларів США. Відповідач ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Матвієнка І.Ю., надав до суду заяву, в якій просив у задоволені позову АТ«Сенс Банк» відмовити. Зазначав, що рішенням Центрального районного суду від 05 квітня 2019 року у цивільній справі №490/11202/16-ц задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 69 кв.м., житловою 46.3 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження» - в рахунок погашення заборгованості у розмірі 77 287.03 доларів США за кредитним договором №953-04/07 від 29 серпня 2007 року, укладеним між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (яке відступило право вимоги за договором від 17 грудня 2012 року ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_2 , яка складається з заборгованості за кредитом 60 627.54 доларів США, заборгованості за відсотками 16 659.49 доларів США. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 січня 2020 року, рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 05 квітня 2019 року змінено в частині розміру заборгованості за кредитним договором по процентам, загальної суми заборгованості та судових витрат. Зменшено розмір процентів з 16 659.49 доларів США до 5 727.20 доларів США та загальний розмір заборгованості з 77 287.03 доларів США до 66 354.74 доларів США, а також судовий збір з 29 713 грн. 47 коп. до 19 270 грн. 54 коп. На підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист, за яким 01 липня 2021 року було відкрито виконавче провадження №65951488. У зв`язку із реалізацією 12 листопада 2021 року на електронних торгах предмета іпотеки, постановою приватного виконавця від 17 грудня 2021 року виконавче провадження №65951488 закінчено. Таким чином, оскільки 3% річних були нараховані позивачем на вимогу, яка на даний час існує в натуральному зобов`язанні в зв`язку із виконанням рішення суду та закінченням виконавчого провадження, відповідач вважав, що позовні вимоги безпідставні. Також, відповідач просив про застосування наслідків спливу позовної давності, зазначивши, що період нарахування 3% річних, у разі доведеності їх нарахування, має бути з 25 травня 2020 року по 12 листопада 2021 року (тобто по дату реалізації іпотечного майна). Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 січня 2024 року позов АТ «Сенс Банк» задоволено частково. Стягнуто на користь АТ «Сенс Банк» з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 5 888.12 доларів США 3% річних на підставі ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором про іпотечний борг №953-04/07 від 29 серпня 2007 року, та судовий збір у розмірі 3 229 грн. 80 коп. Ухвалюючи рішення, районний суд дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом з підстав, визначених ч.2 ст. 625 ЦК України, а саме щодо обов`язку боржника сплатити кредитору три відсотки річних від простроченої суми, який виник у нього в силу закону, а не положень кредитного договору, то відсутні підстави для застосування до вказаних зобов`язань збільшеного 10-річного строку позовної давності, яка встановлена за домовленістю сторін щодо виконання умов договору. З ухваленням судом у 2020 році рішення суду про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором його зобов`язання сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та фактичного виконання ним грошового зобов`язання у вказаному розмірі не відбулось. Судом встановлено та сторонами не заперечується, що відповідачем заборгованість в повній мірі не погашена. За такого, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає до стягнення 3% річних за період з 01 лютого 2019 року по 01 лютого 2022 року, тобто за три роки, що передували зверненню до суду з цим позовом. У лютому 2024 року ОСОБА_2 , від імені якого діяв його представник адвокат Матвєєнко І.Ю., подав до суду заяву, в якій просив виправити описки та арифметичні помилки у рішенні Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 січня 2024 року, а саме: дату початку періоду нарахування суми заборгованості 3% річних, яка належить до стягнення з відповідача, виправити з 01 лютого 2019 року на 15 лютого 2021 року (дата набрання законної сили рішення суду від 07 вересня 2020 року), та загальну цифру підрахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати 3% за ст.625 ЦК України на користь позивача за три роки, що передували зверненню АТ «Сенс Банк» до суду з цим позовом, з 5 888.12 доларів США на 1 705.46 доларів США. Також, просив виправити суму судових витрат, що за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на сторону відповідача. Заява обґрунтована тим, що зазначена у судовому рішенні дата початку періоду «з 01.02.2019 року» вказана помилково та очевидно є опискою, оскільки відповідно до врахованої судом при ухваленні рішення правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19), встановлено та з рішення суду вбачається, що позивач звернувся із вказаним позовом до суду 25 травня 2023 року. Таким чином, помилково зазначений у тексті рішення початок періоду 01 лютого 2019 року є опискою та не відповідає встановленим судом обставинам та викладеним у рішенні висновкам, оскільки період останні три роки які передували зверненню до суду з цим позовом 25 травня 2023 року (дата звернення з цим позовом до суду), розпочався 25 травня 2020 року, а не 01 лютого 2019 року, як помилково вказано у тексті рішення та обмежився 01 лютого 2022 року (згідно розрахунку позивача, межі позовних вимог). Крім того, районним судом встановлено, що розмір заборгованості у сумі 66 354.74 доларів США встановлено рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 вересня 2020 року, яке набрало законної сили 15 лютого 2021 року, а тому саме остання дата вважається початком періоду обрахунку суми боргу за ст.625 ЦК України. Більше того, зазначення у тексті рішення дати часткової сплати суми боргу у грудні 2021 року, також є опискою, оскільки наявні в матеріалах справи та досліджені судом докази, а саме: копія постанови про відкриття виконавчого провадження №65951488 з ідентифікатором доступу до матеріалів виконавчого провадження в АСВП, разом з копіями протоколу №559671 про проведення електронних торгів та постанови про закінчення виконавчого провадження №65951488, свідчать про те, що в межах виконавчого провадження відкритого з виконання рішення Центрального районного суду міста Миколаєва по справі №490/11202/16-ц, 12 листопада 2021 року предмет іпотеки був проданий на електронних торгах за 884 136 грн. (згідно протоколу електронних торгів №559671), а з копії постанови про закінчення виконавчого провадження №65951488, яка також досліджувалася судом, вбачається, що «грошові кошти від реалізації зазначеного майна надійшли на депозитний рахунок приватного виконавця в повному обсязі 18 листопада 2021 року», що і є датою часткового погашення боргу. Відповідно того ж дня вказана сума була перерахована стягувачу, що за курсом НБУ станом на 18 листопада 2021 року (26.4427 грн. за 1 долар США) склало 33 435.91 доларів США (884136 /26.4427), яка і є сумою часткового погашення боргу 18 листопада 2021 року за рахунок продажу предмета іпотеки з електронних торгів. Крім цього, факт часткового погашення суми боргу у листопаді 2021 року визнано і позивачем, що вбачається зі змісту його розрахунку доданого до позову та дослідженого судом (листопад 2021 року) Але у своєму розрахунку, позивач чомусь вказує суму продажу 27 370.63 долари США, що суперечить результатам електронних торгів відповідно до наявного в матеріалах справи Протоколу про проведення електронних торгів №559671 з продажу предмета іпотеки. Таким чином, станом на 18 листопада 2021 року, загальна заборгованість за рішенням суду від 07 вересня 2020 року зменшилась на 33 435.91 доларів США (сума продажу предмету іпотеки з електронних торгів) та склала 32 918.83 доларів США залишку боргу (66 354.74 33 435.91). Тому, у період з 19 листопада 2021 року по 01 лютого 2022 року (74 дні) базою для розрахунку 3% річних є 32 918.83 доларів США (залишок боргу за рішенням суду). За такого, заявник вважав, що суд припустився описок у даті визначення початку періоду нарахування 3% річних, зазначивши дату 01 лютого 2019 року замість вірної 15 лютого 2021 року та арифметичних помилок в обрахуванні суми розміру трьох процентів річних від простроченої суми за рішенням суду від 07 вересня 2020 року, за три роки, що передували зверненню АТ «Сенс Банк» до суду з цим позовом, з урахуванням стягнутої суми із продажу предмета іпотеки у листопаді 2021 року, внаслідок чого була допущена помилка у похідному від цифри обрахунку загальної суми заборгованості, яка належить до стягнення з відповідача та помилково вказано: 5 888.12 доларів США замість правильного: 1 705.46 доларів США. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 квітня 2024 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_2 , від імені якого діяв його представник адвокат Матвєєнко І.Ю., про виправлення описки та арифметичної помилки у рішенні цього ж суду від 15 січня 2024 року. Ухвала районного суду обґрунтована тим, що зазначене представником відповідача не є описками чи арифметичними помилками в рішенні суду, оскільки в мотивувальній частині рішення суду чітко та зрозуміло наведені висновки суду та наведені розрахунки суми задоволених позовних вимог, а фактично є спробою змінити суть та зміст судового рішення. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого дії його представник адвокат Матвєєнко І.Ю., посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу районного суду скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке. Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Так, за змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Частиною 1 статті 269 ЦПК України передбачено, що суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосуванням закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає. Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як з власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред`явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено. Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність. Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки. Не є арифметичними помилками, а отже, не можуть бути виправлені застосування неправильних методик підрахунку та неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень. Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в наданих суду документах, вони судом не виправляються. Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 січня 2021 року у справі №22-ц/354/11, провадження №61-13870св20. Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать, наприклад, написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання. Отже, з метою оперативного та дієвого усунення помилок в судовому рішенні застосовується інструмент виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні, як із власної ініціативи суду, так і за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи, незалежно від набрання судовим рішення законної сили. Таким чином, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Вказане вище співпадає з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 листопада 2023 року у справі №990/222/23, провадження №11-155заі23. Апеляційний суд вважає, що зміст заяви відповідача про виправлення описки та арифметичної помилки у рішенні Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 січня 2024 року зводиться до його незгоди з ухваленим рішенням в частині вихідних даних для обчислення розміру 3% річних на підставі ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, що впливає на зміну його розміру, який присуджений до стягнення, та зазначені відповідачем в якості арифметичної помилки та граматичної описки, не є механічними помилками. Такі обставини, описані у заяві, повністю змінюють судове рішення суду першої інстанції в бік зменшення загального розміру 3% річних на підставі ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, який стягується з відповідача на користь позивача, а, відтак, не є ані опискою, ані арифметичною помилкою, в розумінні ст.269 ЦПК України. Крім того, колегія суддів зауважує, що у разі незгоди з рішенням суду відповідач мав право оскаржити його в цій частині у апеляційному порядку, чого ним зроблено не було. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про виправлення описки та арифметичної помилки в резолютивній частині рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність постановленої ухвали не впливають. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами п.п. «в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого дії його представник адвокат Матвєєнко І.Ю., залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: В.В. Коломієць Н.В. Самчишина Повний текст судового рішення складено 03 червня 2024 року