Ухвала КАС ВС № 460/10406/23

УХВАЛА 28 травня 2024 року м. Київ справа №460/10406/23 адміністративне провадження № К/990/15017/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі №460/10406/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, установив: Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі №460/10406/23. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку; надання документу про сплату судового збору. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надіслано платіжну інструкцію від 26 грудня 2023 року № 2306 про сплату судового збору у розмірі 6289,80 грн, а також заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. У поданій заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає про те, що вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, однак ухвалою від 04 січня 2024 року її було повернуто. Звертаючись повторно з касаційною скаргою скаржник просить урахувати, що штатна чисельність відділу супроводження справ управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Рівненській області становить 6 осіб, а фактична чисельність станом на 02 січня 2024 року - 4 особи. Скаржник також просить урахувати, що з огляду на бойові дії та постійну небезпеку на території Харківської області наказом ДПС України від 28 березня 2022 року № 173 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС» (зі змінами, внесеними наказом ДПС України від 24 червня 2022 року № 344) закріплено виконання повноважень Головного управління ДПС у Харківській області за Головним управлінням ДПС у Рівненській області. При цьому, правовий супровід Головного управління ДПС у Харківській області та Головного управління ДПС у Рівненській області, а це згідно інтерфейсу «Мої справи» ЄСІТС «Електронний суд» 49 780 справ (Рівненської області) та 4 820 справ (Харківської області), здійснює лише 5 працівників. Також скаржник зауважує, що введення в Україні режиму воєнного стану з 24 лютого 2022 року є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом. Так, з 24 лютого 2024 року посадові особи Головного управління ДПС у Рівненській області були позбавлені можливості щоденно здійснювати свої повноваження щодо належного супроводу справ у судах та підготовки відповідних процесуальних документів. Розглянувши зазначену заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі. Як установлено, відповідач вже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі, однак ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2024 року її було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Також установлено, що копію ухвали про повернення попередньо поданої касаційної скарги (провадження № К/990/43829/23) скаржником отримано у своєму Електронному кабінеті 04 січня 2024 року. Однак з повторною касаційною скаргою скаржник звернувся через «Електронний суд» лише 18 квітня 2024 року, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо чергового звернення до касаційного суду з касаційною скаргою. Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Так, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків. Для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Верховний Суд також звертає увагу скаржника, що його посилання на труднощі в організації належного виконання обов`язків працівників контролюючого органу (зокрема, подвійного навантаження його працівників) не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку касаційного оскарження. Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об`єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав. Отже, станом на 28 травня 2024 року недоліки касаційної скарги скаржником в повному обсязі не усунуто, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не зазначено. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд ухвалив: У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі №460/10406/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Головуючий І. В. Дашутін Судді О. О. Шишов М. М. Яковенко