Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/10580/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/10580/23 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилюк В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Беспалов О.О. Чаку Є.В. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сепоставка» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сепоставка» до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - У С Т А Н О В И В: ТОВ «Сепоставка» звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову від 03.10.2023 № 031638. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що методика виконання вимірювання поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів з рідким або сипучим вантажем станом на час зважування відсутня, а тому результати вимірювання не можна вважати достовірними. Також зауважує, що в складених відповідачем за результатами габаритно-вагового контролю документах не зазначені будь-які характеристики вимірювального обладнання, а в акті перевірки також не зазначено жодної обставини, яка б вказувала, що такий контроль здійснено у спеціально відведеному для цього місці. Крім того, звертає увагу на те, що транспортний засіб позивача не затримувався і одразу після зважування та оформлення відповідних документів продовжив свій рух, що у свою чергу додатково свідчить про відсутність факту порушення позивачем вагових параметрів. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сепоставка» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.08.2023 старшим державним інспектором та головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницький області Вовк В.С., на підставі направлення на рейдову перевірку від 18.08.2023 № 002408, здійснено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В ході перевірки виявлено, що о 08 год, 54 хв. на а/д М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський 286км. + 274 м. ТОВ «Сепоставка» за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки ІVЕСО д.н. НОМЕР_1 , здійснювало перевезення подільного вантажу (згідно ТТН № 5244250 від 24.08.2023, вантаж - щебінь 20*40) з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 30%, а саме: навантаження на здвоєну вісь склало 24,65 т. при нормативно допустимому 18 т., що становить 36,9 % перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм. Загальна маса складала 41,1 т. при нормативно допустимих 38 т., що становить 8,1 % перевищення, про що складено акт проведення перевірки № 000444 від 24.08.2023 року. Так, відповідно до Акту № 0056656 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, осьові навантаження, зокрема на здвоєну вісь склало 24,65 т (1255+12,1). Вказані відомості підтверджуються чеком зважування (а.с.52). Вказані відомості також зафіксовані у Довідці від 24.08.2023 № 0052195 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Із вказаними Актами водій ознайомився, про що свідчать відповідні відмітки у актах. 03.10.2023 начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області прийняв постанову № 031638 про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно абз. 17 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» в сумі 51000,00 грн. Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, у зв`язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень ч.1, 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно із цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) цей Порядок визначає, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами. Згідно з п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в Акті з посиланням на порушену норму. Відповідно до вимог статті 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Підстави та порядок отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень визначені Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, які затверджені постановою КМУ від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30). Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР) визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою КМУ від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879). За змістом пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки. Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно із методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Згідно із вимогами п.18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. Згідно з пунктом 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Згідно з абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, яким передбачено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу встановлюється штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, наслідком перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів є притягнення автомобільного перевізника до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу. При цьому, дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі. Так, з матеріалів справи встановлено, що Актом № 0056656 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Актом проведення перевірки від 24.08.2023 № 000444 зафіксовано, що ТОВ «Сепоставка» транспортним засобом марки ІVЕСО д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 здійснювало перевезення подільного вантажу (згідно ТТН № 5244250 від 24.08.2023, вантаж - щебінь 20*40) з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 30%, а саме: навантаження на здвоєну вісь склало 24,65 т. при нормативно допустимому 18 т., що становить 36,9 % перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм. Окрім того, відповідачем була складена довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.08.2023 № 0052195 в якій, окрім іншого, зазначено, що повна маса транспортного засобу становила 41,1 т, фактичні осьові навантаження становили: 1) 6,95 т; 2) 9500 т; 3) 12550 т; 4) 12100 т. Відстань між осями 3 та 4 - 1,4м. Тобто, фактична маса навантаження на здвоєну ось (відстань між осями від 1,3 до 1,8 метри при неспарених колесах (для доріг державного значення) становив 24,65т за нормативно допустимої 18 т, що забороняється відповідно до чинного правового регулювання. Таким чином, посадовими особами контролюючого органу зафіксовано факт перевищення нормативно вагових параметрів. Колегія суддів звертає увагу, що в контексті п. 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі. Слід зазначити, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР (пункт 3 Правил № 30). У відповідності до ч. 4 ст. 48 Закону № 2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Разом з цим, чинним законодавством України установлено, що перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР в межах 2% не потребує оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Вказані положення Закону є спеціальними для автомобільного перевізника та визначають обов`язок перевізника одержати відповідний дозвіл у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень. У даному випадку, оскільки вагові параметри транспортного засобу позивача із урахуванням результатів їх зважування відповідачем перевищують нормативні більше, ніж на 2 % (що також не заперечується позивачем), то такий транспортний засіб ТОВ «Сепоставка» вважається великоваговим та має здійснювати рух автомобільними дорогами на підставі дозволу. Доказів наявності у позивача такого дозволу при перевезенні вантажу до суду надано не було. Отже, на переконання колегії суддів, відповідач правомірно застосував до позивача санкцію, передбачену положеннями абзацу 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III у вигляді штрафу, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу. Стосовно доводів позивача про неврахування судом першої інстанції того, що автомобіль здійснював перевезення подільного вантажу, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке. Положеннями пункту 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Крім того, згідно до вимог чинного законодавства жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР (п. 2.3 а, 2.3 б; 12.1) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів. Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. Відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі, або фактичної маси транспортного засобу, відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху. При цьому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення такого завантаження, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з додержанням вимог чинного законодавства України. Слід зазначити, що приписи ст. 48 Закону № 2344-III не містять ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться. В постанові від 24.07.2019 по справі № 803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на Товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Щодо доводів про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі та вказане є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, слід вказати на таке. На момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю. Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою КМУ від 30.08.2017 № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку. Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21. Таким чином, відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу. Щодо посилань позивача на не відображення в оскаржуваній постанові даних про ваговий комплекс, за допомогою якого здійснювалось зважування, колегія суддів зазначає наступне. Законодавчо не встановлено вимог щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю при проведенні габаритно-вагового контролю. Такі документи, складаються за затвердженою формою, і не містять графи, яка б визначала марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання тощо, що свідчить про відсутність у інспектора Укртрансбезпеки обов`язку вносити відповідні дані до довідки та акту, зокрема. Аналогічний правовий висновок, висловлено Верховним Судом в постанові від 03.07.2019 по справі № 819/1381/16. При цьому, колегія суддів зазначає, що водій, під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства. Разом з цим доказів звернення водія до інспекторів Укртрансбезпеки, які проводили зважування транспортного засобу, з проханням надати для ознайомлення вищезазначені документи та відповідно відмови останніх у видачі таких документів ані до суду першої ані апеляційної інстанції не надано. Щодо доводів позивача, що після проведення перевірки будь-які заходи, щодо заборони подальшого руху транспортного засобу та зобов`язання розвантажити вантаж з боку контролюючих органів не здійснювались, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 22 Порядку № 897 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стаття 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює порядок та підстави тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції. З урахуванням зазначеного, судом першої інстанції правильно зазначено, що затримання транспортного засобу позивача не відноситься до компетенції Укртрансбезпеки, оскільки такими повноваженнями наділені виключно працівники Національної поліції. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції з урахуванням підстав позову та предмету спору у повній мірі дослідив обставини у справі та прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу згідно з постановою від 03.10.2023 №031638. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. Колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним адміністративному позову, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАСУ країни, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сепоставка» залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: О.О. Беспалов Є.В. Чаку (повний текст постанови складено 30.05.2024р.)