Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/16518/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/16518/23 Перша інстанція: суддя Танцюра К.О., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У липні 2023 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач, Фонд) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» ( далі відповідач, ТОВ «Дунайський аграрій»), в якому просив стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції в сумі 97 418,88 грн. та пеню за порушення термінів сплати санкцій в сумі 5 144,04 грн. В обґрунтування заявлених вимог Фонд зазначив, що ТОВ «Дунайський аграрій», в порушення норм Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875-ХІІ), у 2022 році не виконало нормативу робочих місць щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце. За поясненнями Фонду, на підставі даних Пенсійного Фонду України на підприємстві працюють 65 осіб, а відтак середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону № 875-ХІІ повинно складати 3 особи. Поряд з цим, як стверджує позивач, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю ТОВ «Дунайський аграрій» складає 2 особи, що є меншим ніж встановлено нормативом. На переконання Фонду, невиконання нормативу у працевлаштуванні однієї особи з інвалідністю у 2022 році супроводжується обов`язковим накладенням адміністративно-господарських санкцій, за умови, якщо підприємство до 15.04.2023 року самостійно їх не сплатить. Оскільки ТОВ «Дунайський аграрій» не створило необхідну кількість робочих місць для осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, позивач застосував до останнього адміністративно - господарські санкції в сумі 97 418,88 грн. Окрім цього, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій (з 18.04.2023 по 22.06.2023) позивач нарахував пеню в розмірі 5144,04 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволений. Суд стягнув з ТОВ «Дунайський аграрій» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно - господарських санкцій в сумі 97 418,88 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5 144,04 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції указав, що діюче законодавство встановлює обов`язки для підприємств щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а також передбачає сплату підприємствами адміністративно-господарських санкцій в разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю. Суд встановив, що згідно розрахунку сум адміністративно - господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік та розрахунку суми пені середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 65 осіб, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону № 875-ХІІ становить 3 особи. При цьому, суд врахував, що відповідач не виконав норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце. При цьому, суд першої інстанції відкинув доводи відповідача про те, що у 2022 році середньооблікова чисельність штатних працівників, які є платниками податку з фізичних осіб склала 61 особу, а не 65 осіб. Суд вважав, що предметом позову, що розглядається, є стягнення з ТОВ «Дунайський аграрій» адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, яке встановлене за інформацією Пенсійного фонду України. Суд зауважив, що виявлення відповідачем, у самостійно поданих ним до Державної податкової служби, «Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» невідповідностей середньооблікової чисельності працівників та невідповідності кількості застрахованих осіб у звітному періоді, яким нарахована заробітна плата, без подання відповідних уточнюючих розрахунків, не звільняє підприємство від відповідальності за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Отже, суд визнав, що сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 97 418,88 грн., сума пені 5 144,04 грн. нараховані правомірно, але не сплачені, а тому позов має бути задоволений. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. В апеляційній скарзі, ТОВ «Дунайський аграрій», посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. ТОВ «Дунайський аграрій» посилаючись на працевлаштування на своєму підприємстві в 2022 році осіб з інвалідністю, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про порушення вимог чинного законодавства України, а також про наявність правових підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. Як пояснює ТОВ «Дунайський аграрій», воно склало звіт за формою №10-ПОІ за 2022, яка була дійсна до 10.03.2023, де зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу осіб фактично за рік склала 61 особу, а кількість осіб, з інвалідністю 2 особи. Далі, скаржник пояснює, що у травні 2023 року отримав претензію від Фонду, в якій було вказано, що за даними Пенсійного фонду України у ТОВ «Дунайський аграрій» в 2022 році середньооблікова чисельність працівників склала 65 осіб. За таких умов, він звернувся за роз`ясненнями про невідповідність, яка виникла, та отримав відповідь, що в автоматизованій системі формування звітів відбувся збій, у зв`язку з чим були отримали недостовірні дані та запропоновано самостійно усунути недостовірні дані про середньооблікову кількість працівників. Даний документ, на огляд, як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції ТОВ «Дунайський аграрій» не надало. Ураховуючи, допущені помилки щодо кількості працюючих осіб на підприємстві, у згаданих вище податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків фізичних осіб, як стверджує позивач, він звернувся до ГУ ДПС в Одеській області. За поясненнями скаржника, йому запропонували самостійно усунути недостовірні дані про середньооблікову кількість працівників ТОВ «Дунайський аграрій» На переконання скаржника вин виконав вимоги Закону № 875-ХІІ щодо створення робочих місць та нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, втім суд першої інстанції під час ухвалення рішення помилково не взяв до уваги наведені вище обставини. За таких умов, скаржник, вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування, до нього адміністративно - господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875-ХІІ. Фонд у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність апеляційної скарги. На думку позивача, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим, в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду залишити без змін. Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. ТОВ «Дунайський аграрій» перебуває на обліку в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. Дане підприємство подавало до ГУ ДПС в Одеській області за 1, 2, 3,4 квартали «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» та Додаток до цього Податкового розрахунку. У цих документах підприємство вказувало середньооблікову кількість штатних працівників за звітний період, у тому числі працівників, яким встановлено інвалідність. За цими звітами, у ТОВ «Дунайський аграрій» в 2022 році кількість працівників, які є платниками податків, у І кварталі зазначено 61+61+45 (тобто середньооблікова становить 55,6) осіб, а кількість осіб з інвалідністю - 1 особа, у ІІ кварталі - кількість працівників зазначена 46+63+79 (середньооблікова - 62,6), осіб з інвалідністю - 1 особа, в III кварталі 83+83+81 (середньооблікова - 82,3), а кількість осіб з інвалідністю 2 особи, у IV кварталі кількість працівників зазначена 70+60+51 (середньооблікова -60,3), а кількість осіб з інвалідністю 2 особи. Таким чином, за даними наведених документів, в 2022 році середньооблікова кількість працівників ТОВ «Дунайський аграрій» становить -55,6+62,6+82,3+60,3=260,8:4 = 65,2. До апеляційної скарги ТОВ «Дунайський аграрій» надало звіт за формою № 10-ПОІ за 2022 рік, який, за його твердженням було направлено до Фонду. Доказівотримання Фондом даного звіту не надано. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, на підставі даних Пенсійного фонду з реєстру про застрахованих осіб, де було зазначена середньооблікова чисельність штатних працівників за 2022 рік - 65 осіб, сформував розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік, які підлягають сплаті ТОВ «Дунайський аграрій», у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. У вказаному розрахунку зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у ТОВ «Дунайський аграрій» складає 65 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 3 особи, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 2 особи. З огляду на зазначене, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю указало на те, що кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю складає 1 особу, а відтак ТОВ «Дунайський аграрій» були визначені адміністративно-господарські санкції у розмірі 97418,88 грн. та пеня 5144,04 грн. Указаний розрахунок, як стверджує позивач, був розміщений в електронному кабінеті ТОВ «Дунайський аграрій». 12.05.2023 Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю направив на адресу відповідача претензію, якою повідомив, що підприємство не виконало встановлений законодавством норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим необхідно сплатити нараховану суму адміністративно-господарських санкцій. Ознайомившись з даною претензією, ТОВ «Дунайський аграрій», за результатами внутрішньої перевірки, виявило невідповідність середньооблікова чисельність штатних працівників, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, замість 61 працівника було зазначено 65 працівників. Як стверджує відповідач він не подав уточнюючий розрахунок до податкового органу щодо допущених помилок. Оскільки визначені Фондом адміністративно-господарські санкції товариство добровільно не сплатило, позивач звернувся до суду з метою їх стягнення в судовому порядку. На виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, ТОВ «Дунайський аграрій» надало довідку, за підписом директора в якій визначило чисельність штатного складу працівників за 2022 рік, що є платниками податків. Зокрема, в довідці зазначено, що в І кварталі кількість працівників склала 38 осіб із розрахунку: 38+38+38=114:3-38, в II кварталі кількість працівників склала 63 особи із розрахунку 46+63+79=188:3=62,6, в III кварталі кількість працівників склала 82 особи із розрахунку: 83+83+81=247:3=82,3; в IV кварталі кількість працівників склала 61 особу із розрахунку: 71 +60+52=193:3=61. Разом: 38+62,6+82,3+61 =244:4=61. Тож у вказаній довідці ТОВ «Дунайський аграрій» зазначає, що середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період склала 61 особу, з яких 2 особи з інвалідністю, а саме:

1. ОСОБА_1 , наказ про прийняття на роботу №4 від 15.02.2017, який є інвалідом 2 групи інвалідності (довічно) згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 (а.с.30);

2. ОСОБА_2 , наказ про прийняття на роботу №18 від 11.05.2022, яка є інвалідом 2 групи інвалідності (безстроково), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії №530250 серії 12 ААБ від 14.06.2022. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. В апеляційній скарзі ТОВ «Дунайський аграрій» зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про порушення товариством вимог Закону № 875-ХІІ та стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, з огляду на працевлаштування у спірний період на підприємстві 2 особи з інвалідністю із середньообліковою чисельністю працівників 61 особа. Колегія суддів, досліджуючи даний довід скаржника встановила таке. Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі і вище Закон № 875-ХІІ). Відповідно до статті 17 Закону 875-XII, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. При цьому, частина 2 цієї статті визначає, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради, за рахунок власних коштів у разі потреби, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. Частина 3 статті 18 Закону 875-XII передбачає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стаття 19 Закону 875-XII передбачає, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: - про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; - необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті. Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю. Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України. Приписи статті 20 Закону №875-XII передбачають, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, колегія суддів вважає, що розрахунок сум адміністративно господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, прийнятий Фондом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Варто відзначити, що Верховний Суд у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 наголосив принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Так, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції витребував від відповідача, докази про середньооблікову чисельність штатних працівників, які є платниками податків фізичних осіб та з яких утримувалися податки в 2022. З цього приводу ТОВ «Дунайський аграрій» надав про довідку довільної форми, замість належно затвердженого штатного розпису, складання якого є обов`язковим для підприємства. Показники, які містить штатний розпис, а саме :чисельність і професійно кваліфікаційний склад працівників, розмір посадового окладу і тарифної ставки. Як правильно встановив суд, довідка про чисельність штатного складу працівників ТОВ «Дунайський аграрій» не відповідає даним, що містяться реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дослідивши докази, що стосується фактів, колегія суддів висновує, що ТОВ «Дунайський аграрій» надало відповідні обов`язкові звіти до Держаної податкової служби, відомості, що зазначені у вказаних документах стали підставою для формування реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Далі, відповідно до Порядку надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, надана інформація з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, а також інформація необхідна для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». ТОВ «Дунайський аграрій» не заперечує, що в нього на підприємстві працювало 2 особи з інвалідністю та не заперечує надання даних, що середньооблікова чисельність штатних працівників, які є платниками податків фізичних осіб та з яких утримувалися податки в 2022 складає 65 осіб. За таких обставин, на переконання колегія суддів, відсутні підстави стверджувати про протиправність накладення на ТОВ «Дунайський аграрій» адміністративно господарських санкцій, які, до речі, як указав Фонд товариство сплатило в добровільному порядку 18.01.2024. Колегія суддів також констатує, що відповідач стверджуючи про те, що подавав до Фонду звіт за формою № 10-ПОІ за 2022 рік, доказів про отримання такого звіту органом соціального захисту не надає. Водночас, подання або неподання підприємством такого звіту, на переконання суду апеляційної інстанції не має правового значення, адже Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-IX з 06.11.2022 внесені зміни, зокрема, до статей 18 і 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII, стосовно відсутності обов`язку щороку подавати річну звітність про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю форми № 10-ПОІ (річна)) за 2022 рік. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування ТОВ «Дунайський аграрій» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у сумі 97 418,88 грн., та пені у сумі 5 144,04 грн. Слід зазначити, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Як згадувалося вище, принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Водночас ТОВ «Дунайський аграрій» на підтвердження доводів, викладених в апеляції не надав жодного доказу. Отже, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Дунайський аграрій» не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Колегія суддів вважає, що на основні доводи апеляційної скарги відповідь надана. Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Ю. М. Градовський суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 31.05.2024.