Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/4546/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4546/22 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. Дата і місце ухвалення 13.02.2024р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Градовського Ю.М. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 про зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив: - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни в накази про присвоєння чергового військового звання таким чином, щоб датою присвоєння чергового військового звання «капітан» старшому лейтенанту ОСОБА_1 вважати 21.06.2018 року, тобто з дня закінчення строку вислуги у попередньому військовому званні, а датою присвоєння чергового військового звання «майор» капітану ОСОБА_1 вважати 21.06.2021 року, тобто з дня закінчення строку вислуги у попередньому військовому званні та внести відповідні зміни та доповнення до особової справи ОСОБА_1 ; - зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити різницю в грошовому забезпеченні, яка була недоотримана у зв`язку із невчасно присвоєними черговими військовими званнями на день винесення рішення у справі та внести відповідні зміни та доповнення до особової справи ОСОБА_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо несвоєчасного присвоєння ОСОБА_1 чергових військових звань «капітан», «майор». Зобов`язано НОМЕР_4 прикордонний загін ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) внести зміни до наказу № 193-ОС від 05.03.2019 року в частині присвоєння чергового звання ОСОБА_1 «капітан» зазначивши дату присвоєння такого звання 21.06.2018 року із внесенням відповідних змін до його особової справи. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до наказу № 233-ОС від 03.05.2022 року в частині присвоєння чергового звання ОСОБА_1 «майор» зазначивши дату присвоєння такого звання 21.06.2021 року із внесенням відповідних змін до його особової справи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що у зв`язку із перебуванням позивача у розпорядженні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону з 25 травня 2018 року по 25 квітня 2019 року, чергове військове звання «капітан» позивачу не присвоєне у визначені строки, а саме 21 червня 2018 року відповідно до пункту 76 Положення № 1115/2009, в якому зазначено, що чергове військове звання не присвоюється: 1) під час перебування військовослужбовця у розпорядженні відповідного начальника, у відпустці для догляду за дитиною або усунення від виконання службових обов`язків, відсторонення від виконання службових повноважень, відсторонення від посади. Згідно пункту 65 Положення № 1115/2009, чергові військові звання присвоюються військовослужбовцям, у яких закінчився строк вислуги в попередньому військовому званні та які перебувають на посадах, за якими штатом передбачені граничні військові звання, вищі за ті, що вони мають. Таким чином, на думку апелянта, у позивача не закінчився строк вислуги в попередньому військовому званні «старший лейтенант» під час перебування у розпорядженні. ІНФОРМАЦІЯ_3 подало до суду відзив на апеляційну скаргу, доводи якого є аналогічними апеляційній скарзі Військової частини НОМЕР_1 . Також, у відзиві зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є належним відповідачем у даній справі. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції. Позивач вважає доводи апелянта безпідставними, оскільки у пункті 58 Положення №1115/2009 чітко встановлено, що військовослужбовцю, якому чергове звання не було присвоєно у зв`язку з тим, що стосовно нього здійснювалось кримінальне провадження і така особа перебувала у розпорядженні відповідного начальника, але у подальшому кримінальне провадження було закрите за відсутності події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не вставленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати чи судом ухвалено виправдувальний вирок, чергове військове звання присвоюється з дня закінчення строку вислуги у попередньому званні. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у 2015 році ОСОБА_1 проходив військову службу в НОМЕР_6 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 262-ОС від 21.06.2015 року ОСОБА_1 присвоєно чергове військове звання «старший лейтенант» по НОМЕР_6 прикордонному загону (першої категорії). Наказом голови Державної прикордонної служби України № 775-ОС від 15.08.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду старшого офіцера (старшого уповноваженого) першого сектору міжрайонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) оперативно-розшукового управління, звільнивши з посади старшого офіцера (старшого оперуповноваженого з протидії нелегальній міграції) першого сектору оперативно-розшукового відділу « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) цього ж оперативно-розшукового управління. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси (справа №522/21800/17) від 18.11.2017 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави в сумі 480 000 грн. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.11.2017 року по справі № 522/21800/17 апеляційну скаргу адвоката Маковецького О.М. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 18.11.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб та визначено розмір застави у сумі 128 000 грн. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 486-ОС від 20.11.2017 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 зараховано в розпорядження начальника Південного регіонального управління (першої категорії). Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 01.12.2017 року (справа №522/21800/17) ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від посади старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) першого сектору міжрайонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) оперативно-розшукового управління ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (справа №495/2212/18) від 16.03.2018 року за результатами проведення підготовчого судового засідання вирішено відсторонити обвинуваченого ОСОБА_1 від займаної посади старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) першого сектору міжрайонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) оперативно-розшукового управління ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 183-ОС від 25.05.2018 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 162-ОС від 25.04.2019 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено старшим офіцером (з підготовки та організації дій при надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру) оперативної групи штабу по НОМЕР_6 прикордонному загону Державної прикордонної служби України. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 № 193-ОС від 03.05.2019 року старшому лейтенанту ОСОБА_1 старшому офіцеру (з підготовки та організації дій при надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру) оперативної групи штабу присвоєно чергове військове звання «капітан». Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (справа №495/2212/18) від 26.02.2020 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.09.2021 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. 04.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом до заступника начальника штабу начальника відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу підполковника ОСОБА_2 , у якому просив внести зміни до особової справи. 17.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону, у якій просив зарахувати період з 16.11.2017 року по 25.04.2019 року до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання; виплатити різницю грошового забезпечення за час виконання обов`язку на нижче оплачуваній посаді, яку позивач недоотримав внаслідок незаконного переміщення ОСОБА_1 у розпорядження за період з 16.11.2017 року по 25.04.2019 року. Листом НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.11.2021 року № 14/Г-157 ОСОБА_1 проінформовано, що з огляду на те, що чергове військове звання «капітан» було присвоєно 03.05.2019 року, то положення пункту 58 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого указом Президента України від 29.12.2009 року за № 1115/2009, не застосовуються. 21.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із скаргою, в якій наполягав на необхідність здійснення заходів, які визначені ч. 2 ст. 8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; здійснити відповідні доповнення у накази та зміни в особовій справі і присвоїти чергове військове звання «майор» з 21.06.2021 року; виплатити різницю грошового забезпечення, яка виникла у зв`язку із незаконним не присвоєнням чергового звання «капітан» та «майор» відповідно. 04.02.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 надано відповідь № 14/Г-13-32 ОСОБА_1 за результатами розгляду його скарги та повідомлено, що підстави для присвоєння чергового звання «майор» з 21.06.2021 року відсутні. Не погоджуючись із діями відповідачів, вважаючи, що його права порушені, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. Суд першої інстанції, розглядаючи справу дійшов висновку, що вимоги п. 58 Положення №1115/2009 чітко та недвозначно регламентують умови присвоєння чергового військового звання у разі закінчення кримінального провадження на користь військовослужбовця, в тому числі й у зв`язку із постановленням виправдувального вироку. Судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині, що стосуються зобов`язання виплати різниці в грошовому забезпеченні позивача у зв`язку з несвоєчасним присвоєнням відповідних військових звань, оскільки такий перерахунок та відповідні виплати є повноваженням та обов`язком відповідача в силу вимог чинного законодавства внаслідок видання відповідних наказів за рішенням суду. Також, суд відмовив в задоволенні позову в частині заявленому до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки за змістом п.13 Положення № 1115/2009 саме начальник НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України мав право на видання наказів відносно позивача як військовослужбовця, що перебуває у його підпорядкуванні, в тому числі й стосовно присвоєння йому чергового військового звання після призначення на посаду. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ). Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Частинами 1 та 5 статті 5 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок» передбачено, що військовослужбовці, резервісти та військовозобов`язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад. Присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військовому званні військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, переатестація осіб, які мають спеціальні звання або класні чини, для присвоєння військових звань здійснюються в порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, положеннями про проходження військової служби, положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Військові звання присвоюються довічно. Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі Положення №1115/2009) визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період. За приписами пункту 11 Положення №1115/2009 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), проходження військової служби військовослужбовцем відображається в його особовій справі, яка ведеться у порядку та за формою, встановленими Адміністрацією Держприкордонслужби. До особової справи з дотриманням вимог законодавства вносяться відомості про військовослужбовця та членів його сім`ї, інші пов`язані з проходженням військової служби необхідні відомості. У пункті 12 Положення № 1115/2009 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються Адміністрацією Держприкордонслужби. За змістом пункту 49 Положення № 1115/2009, військовослужбовці, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад, офіцерський склад. Пунктом 52 Положення № 1115/2009 визначено, що військове звання може бути первинним або черговим. Для осіб рядового складу первинним є військове звання солдата (матроса). Для осіб сержантського і старшинського складу первинним є військове звання молодшого сержанта (старшини 2 статті). Для осіб офіцерського складу первинним є військове звання лейтенанта, а також у випадках, передбачених цим Положенням, - молодшого лейтенанта. Черговим військовим званням є військове звання, наступне за тим, що має військовослужбовець. Згідно пункту 53 Положення № 1115/2009 первинне військове звання рядового складу присвоюється громадянам, які прийняті на військову службу за контрактом і не мають військового звання, або військовослужбовцям, яких було позбавлено військового звання сержантського і старшинського складу чи офіцерського складу наказом посадової особи, яка має право видавати накази по особовому складу та до повноважень якої належить призначення на відповідні посади. Присвоєння первинного військового звання рядового складу здійснюється одночасно із зарахуванням до списків особового складу органу Держприкордонслужби та призначенням на посаду або невідкладно після отримання вироку суду або наказу посадової особи про позбавлення військовослужбовця військового звання. Первинне військове звання сержантського і старшинського складу присвоюється: - військовослужбовцям рядового складу, які пройшли навчання (підготовку) за програмою підготовки сержантів і старшин, - начальником навчального центру або ректором вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, в яких проходили навчання ці військовослужбовці відповідно; - особам рядового складу, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за контрактом, громадянам призовного віку, які мають вищу або професійно-технічну освіту, військовозобов`язаним, які не мають військових звань офіцерського складу, та жінкам з відповідною освітою та спеціальною підготовкою віком від 18 до 40 років (а в разі настання особливого періоду - до досягнення граничного віку перебування у запасі), які уклали контракт про проходження військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, - одночасно з призначенням на посади сержантського і старшинського складу наказом посадової особи, до повноважень якої належить право призначення на посади. Первинне військове звання офіцерського складу присвоюється Головою Державної прикордонної служби України. У відповідності до пункту 57 Положення № 1115/2009 для осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, установлюються такі строки вислуги у військовому званні: солдата (матроса) - 6 місяців; молодшого сержанта (старшини 2 статті) - 6 місяців; сержанта (старшини 1 статті) - 1 рік; старшого сержанта (головного старшини) - 1 рік; старшини (головного корабельного старшини) - 1 рік; прапорщика (мічмана) - 3 роки. Строк вислуги у військовому званні старшого солдата (старшого матроса), старшого прапорщика (старшого мічмана) не встановлюється. Для курсантів вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби встановлюються такі строки вислуги у військовому званні: солдата (матроса) - 6 місяців; молодшого сержанта (старшини 2 статті) - 6 місяців; сержанта (старшини 1 статті) - 1 рік; старшого сержанта (головного старшини) - 1 рік. Строк вислуги у військовому званні старшого солдата (старшого матроса), старшини (головного корабельного старшини) для курсантів не встановлюється. Для осіб молодшого та старшого офіцерського складу, які проходять військову службу, встановлюються такі строки вислуги у військовому званні: молодшого лейтенанта, лейтенанта - 2 роки; старшого лейтенанта, капітана (капітан-лейтенанта) - 3 роки; майора (капітана 3 рангу) - 4 роки; підполковника (капітана 2 рангу) - 5 років. Строк вислуги у військовому званні полковника (капітана 1 рангу) не встановлюється. Як зазначено у пункті 58 Положення № 1115/2009 до строку вислуги у військовому званні зараховується час перебування військовослужбовця на військовій службі у відповідному військовому званні з дня його присвоєння, якщо інше не встановлено цим Положенням. До строку вислуги у військовому званні зараховується час перерви у військовій службі у зв`язку з незаконним засудженням військовослужбовця або незаконним звільненням з військової служби. До строку вислуги у військовому званні не зараховуються: строк відбування покарання військовослужбовцем, засудженим до покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, арешту, тримання в дисциплінарному батальйоні, а також звільненим від відбування покарання з випробуванням і залишеним на військовій службі; час перебування військовослужбовця у відпустці по догляду за дитиною. Час перебування військовослужбовця у пониженому військовому званні не зараховується до строку вислуги у поновленому військовому званні. Військовослужбовцю, якому чергове військове звання не було присвоєно у зв`язку з тим, що стосовно нього здійснювалось кримінальне провадження і така особа перебувала у розпорядженні відповідного начальника, але у подальшому кримінальне провадження було закрито за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати чи судом ухвалено виправдувальний вирок, чергове військове звання присвоюється з дня закінчення строку вислуги у попередньому військовому званні. Пунктом 60 Положення № 1115/2009 передбачено, що військові звання присвоюються військовослужбовцям персонально та послідовно з урахуванням граничного військового звання за посадою, яку вони займають, та інших умов, передбачених цим Положенням. Відповідно до змісту пункту 76 Положення № 1115/2009 чергове військове звання не присвоюється: 1) під час перебування військовослужбовця у розпорядженні відповідного начальника, у відпустці для догляду за дитиною або усунення від виконання службових обов`язків, відсторонення від виконання службових повноважень, відсторонення від посади; 2) якщо військовослужбовець має таке дисциплінарне стягнення, як попередження про неповну службову відповідність, накладене наказом; 3) якщо за вироком суду військовослужбовцю призначено покарання, не пов`язане з позбавленням чи обмеженням волі, арешт, тримання в дисциплінарному батальйоні або його звільнено від відбування покарання з випробуванням. Отже, всі військовослужбовці, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад, офіцерський склад. При цьому для присвоєння військовослужбовцю чергового звання за загальним правилом має минути певний строк вислуги за наявним званням, який є чітко встановленим Положенням. В свою чергу, Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України передбачає випадки, в яких строк вислуги у військовому званні військовослужбовцю не зараховується та обставини, за яких чергове військове звання не може бути присвоєне навіть за умови досягнення військовослужбовцем граничного строку вислуги у відповідному званні. З метою досягнення справедливого та рівного правового становища військовослужбовців у Положенні №1115/2009 визначено, що у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення або у разі постановлення судом виправдувального вироку за реабілітуючих підстав, чергове військове звання присвоюється з дня закінчення строку вислуги у попередньому військовому званні. Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів встановила, що 21 червня 2015 року позивачу було присвоєно чергове військове звання «старший лейтенант» по НОМЕР_6 прикордонному загону (першої категорії). Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що чергове військове звання «капітан» позивач мав би отримати 21 червня 2018 року, натомість таке звання йому було присвоєне лише 03.05.2019 року на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 193-ОС та саме з 21.06.2018 року мав би почати перебіг строку вислуги позивача у званні «капітан» та наступне військове звання «майор» він мав би отримати 21.06.2021 року, однак, таке звання ОСОБА_1 отримав лише 03.05.2022 року на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 233-ОС, зазначені обставини не спростовуються сторонами у справі. В свою чергу, 28 вересня 2021 року відносно позивача набрав законної сили виправдувальний вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2020 року справа №495/2212/18, а тому при присвоєнні чергового військового звання позивачу, такою датою слід вважати день закінчення строку вислуги у попередньому військовому званні ОСОБА_1 , що узгоджується із приписами п. 58 Положення № 1115/2009. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, мотивуючи це тим, що чергове військове звання не було присвоєне ОСОБА_1 у зв`язку із перебуванням позивача у розпорядженні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону у відповідності до пункту 76 Положення №1115/2009, в якому зазначено, що чергове військове звання не присвоюється під час перебування військовослужбовця у розпорядженні відповідного начальника, у відпустці для догляду за дитиною або усунення від виконання службових обов`язків, відсторонення від службових повноважень, відсторонення від посади. А також, у зв`язку з тим, що згідно пункту 65 Положення №1115/2009, чергові військові звання присвоюються військовослужбовцям, у яких закінчився строк вислуги в попередньому військовому званні та які перебувають на посадах, за якими штатом передбачені граничні військові звання, вищі за ті, що вони мають. Таким чином, апелянт вважає, що у позивача не закінчився строк вислуги в попередньому військовому званні «старший лейтенант» під час перебування у розпорядженні. Разом з тим, колегія суддів не приймає такі доводи апелянта, оскільки як зазначено у пункті 58 Положення №1115/2009 військовослужбовцю, якому чергове звання не було присвоєно у зв`язку з тим, що стосовно нього здійснювалось кримінальне провадження і така особа перебувала у розпорядженні відповідного начальника, але у подальшому кримінальне провадження було закрите за відсутності події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати чи судом ухвалено виправдувальний вирок, чергове військове звання присвоюється з дня закінчення строку вислуги у попередньому званні. При цьому, розглядаючи справу судом першої інстанції вірно було враховано, що 28 вересня 2021 року відносно позивача набрав законної сили виправдувальний вирок у справі №495/2212/18), а відтак, при присвоєнні чергового військового звання позивачу, такою датою слід вважати день закінчення строку вислуги у попередньому військовому званні ОСОБА_1 , що узгоджується із приписами п.58 Положення №1115/2009. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що 28 вересня 2021 року відносно ОСОБА_1 набрав законної сили виправдувальний вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2020 справа №495/2212/18, який постановою Касаційного кримінального суду від 07.09.2022 року залишено без змін, та те, що даний факт на пряму ототожнюється із пунктом 58 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Колегія суддів не приймає до уваги посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві на апеляційну скаргу про те, що воно не є належним відповідачем у цій справі, оскільки як вбачається з рішення суду першої інстанції судом було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 не наділене повноваженнями вносити зміни до наказів, які видавалися іншим суб`єктом владних повноважень. Колегія суддів зазначає, що інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 30.05.2024 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька