Постанова 4851 № 520/10142/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2024 р. Справа № 520/10142/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, по справі № 520/10142/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 04.04.2024 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд: - визнати незаконним рішення від 13.01.2021 № 963280853823 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неврахування при перерахунку суми довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання наступні періоди: строкової служби в Радянській армії з 23.10.1980 по 20.10.1982 (що підтверджується військовим квитком офіцера запасу та Послужним списком); денної форму навчання на юридичному факультеті Військового Червонознаменного інституту Міністерства оборони СРСР з 06.08.1984 по 04.07.1989; - визнати незаконною дію Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неналежного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 520/10142/2020 (в редакції Постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.03.2024) в частині незарахування при перерахунку суми довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання наступні періоди: строкової служби в Радянській армії з 23.10.1980 по 20.10.1982 (що підтверджується військовим квитком офіцера запасу та Послужним списком); денної форму навчання на юридичному факультеті Військового Червонознаменного інституту Міністерства оборони СРСР з 06.08.1984 по 04.07.1989; - у зв`язку з допущеними порушеннями законодавства та приписів рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 (в редакції Постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.03.2024) у справі № 520/10142/2020 винести окрему ухвалу, в якій поряд з вимогами про усунення порушень Закону поставити питання і про притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, винних в допущених порушеннях законодавства та невиконанні судового рішення. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто заявнику без розгляду. Приймаючи ухвалу про повернення заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, в порушення вимог п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України, не надано документ про сплату судового збору, підстав для звільнення його від сплати судового збору не зазначено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі №520/10142/2020 та направити справу до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду по суті заяви поданої в межах приписів ст.383 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, наголошував, що судовий збір за таку заяву не сплачується, оскільки законом не передбачено відповідної ставки судового збору. Виходячи зі змісту частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI ( далі по тексту Закон № 3674-VI) . Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону). Статтею 4 Закону № 3674-VI установлено розміри ставок судового збору стосовно документів, за подання яких справляється судовий збір. При цьому розміри ставок судового збору залежать від характеристики об`єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (у деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб`єкта, який звертається до суду). Однак, приписами статті 4 Закону № 3674-VI не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду. Відтак, за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із зазначеною вище заявою, на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору за подання заяви в порядку ст.383 КАС України. Колегія суддів зазначає, що у постанові від 05.05.2022 у справі № 520/9769/19 Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип стосовно обов`язковості судового рішення, закріплений у пункту 9 частини 1 статті 129-1 Основного Закону України, звільняється від сплати судового збору за зверненням до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення (встановлення судового контролю), яке набрало законної сили, якщо законом прямо не встановлено обов`язок сплати такого збору. При цьому одним зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя є обов`язковість виконання судового рішення, що виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio (в силу своєї посади та визначених законом повноважень); виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним; для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначені висновки узгоджуються із позицією щодо застосування статті 132 КАС України та статті 4 Закону № 3674-VI, які наведені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2а/0470/2563/12, від 22 січня 2020 року та від 11 серпня 2021 року у справі № 560/4364/19, від 05.05.2022 по справі № 520/9769/19. У постанові від 22.01.2020 у справі № 440/207/19 Верховний Суд вкотре підтвердив свою позицію з приводу відсутності підстав для сплати судового збору за звернення до суду із заявою в порядку контролю за виконанням судового рішення, оскільки Закон України "Про судовий збір" установлює вичерпний перелік об`єктів справляння судового збору, приписами статті 4 якого не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою в порядку контролю за виконанням судового рішення, отже, за законом на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою. Колегія суддів зазначає, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року № 755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якою у даній справі є

позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 05.05.2022 у справі № 520/9769/19, згідно з якою за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення, на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою. З огляду на вказане, висновки Верховного Суду постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №807/220/18, від 25.06.2020 у справі №0240/2226/18-а, на які послався суд першої інстанції, не підлягають врахуванню у спірних правовідносинах. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень Закону № 3674-VI знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі № 520/10142/2020 - скасувати. Справу №520/10142/2020 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич