Постанова 4824 № 758/7921/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 758/7921/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/646/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Будзан Л.Д.,- встановив: У вересні2022року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом. Позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 09 березня 2021 року по 06 вересня 2022 року у розмірі 5 912грн 74 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свій обов`язок по сплаті аліментів та допустив прострочення сплати платежів. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року відмовлено у задоволенні названого позову. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити новее, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності вини ОСОБА_2 у виникненні заборгованості по сплаті аліментів. Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Встановлено, що 15 березня 2021 року судовим наказом Подільського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. 25 травня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65539094 з примусового виконання судового рішення від 15 березня 2021 року. Постановою від26 травня 2021 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 , з примусового виконання судового наказу № 758/2930/21. Відповідно до довідки-розрахунку державного виконавця, розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 24 червня 2022 року становить 5 912 грн 74 коп. Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначила, що оскільки відповідач неналежним чином виконував свій обов`язок та допустив прострочення сплати аліментних платежів, відтак зобов`язаний сплатити пеню. Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Встановлено, що відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звернено стягнення із доходів ОСОБА_2 на сплату аліментів. Наказом від 18 серпня 2022 року за № 52-к ТОВ «Завод паковань «Ротекс» здійснено утримання із заробітної плати заборгованості по аліментах ОСОБА_2 у розмірі 5 912 грн 74 коп. Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості від 24 червня 2022 року, аліменти не були сплачені за березень-квітень 2021 року та за лютий-березень 2022 року. Згідно листа від 09 червня 2021 року ТОВ «Завод паковань «Ротекс» повідомило, що із заробітної плати ОСОБА_2 за травень 2021 року було утримано: аліменти за березень в розмірі 1 024 грн 60 коп., аліменти за травень в розмірі 1 347 грн 50 коп. Аліменти за квітень та червень будуть утримані із заробітної плати за червень 2021 року. Заперечуючи щодо задоволення позову ОСОБА_2 вказував на те, що заборгованість за лютий-березень 2022 року виникла у зв`язку із введенням військового стану в Україні, оскільки ТОВ «Завод пакувань «Ротекс» відновило свою роботу лише з квітня 2022 року. Крім того, відповідно до листа Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 21 вересня 2022 року, у ОСОБА_2 відсутня заборгованість по сплаті аліментів за період з 09 березня 2021 року по 20 вересня 2022 року. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_2 виникла не з його вини, а відтак відсутні підстави для застосування положень ст. 196 СК України. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач здійснював сплату аліментів у період за 2022 рік не у повному обсязі, колегія суддів оцінює критично, оскільки щомісячна часткова недоплата аліментів відбувалась не з вини платника аліментів. Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що відповідно до довідки-розрахунку державного виконавця заборгованості по аліментах, починаючи з 09 березня 2021 року по 20 вересня 2022 року заборгованість у ОСОБА_2 по сплаті аліментів відсутня. Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що в діях платника аліментів є вина у простроченні сплати аліментів. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 24 травня 2023 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2024 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.В. Кулікова С.Г. Музичко