Постанова 4852 № 160/29213/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/29213/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року (суддя Лозицька І.О.) у справі №160/29213/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - встановиВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає y не нарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди за період перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого з 22.01.2023 року по 26.01.2023 року, з 27.01.2023 року по 27.02.2023 року, з 03.04.2023 року по 19.04.2023 року у зв`язку із отриманим ним тяжким пораненням під час Захисту Батьківщини та за період перебування його у відпустці після такого тяжкого поранення для лікування з 27.02.2023 року по 27.03.2023 року, з 18.04.2023 року по 18.05.2023 року відповідно до Постанови КМУ Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 року № 168; - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 16129,03 грн., пропорційно часу його безперервного перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я із 22.01.2023 року по 26.01.2023 року у зв`язку із отриманим ним тяжким пораненням пов`язаним із Захистом Батьківщини виходячи із гарантованої пунктом 1 Постанови КМУ Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану № 168 від 28.02.2022 року додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн.; - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн., за час його безперервного перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я із 27.01.2023 року по 27.02.2023 року у зв`язку із отриманим ним тяжким пораненням пов`язаним із Захистом Батьківщини відповідно до пункту 1 Постанови КМУ Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану № 168 від 28.02.2022 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 56666,66 грн., пропорційно часу його безперервного перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я із 03.04.2023 року по 19.04.2023 року у зв`язку із отриманим ним тяжким пораненням пов`язаним із Захистом Батьківщини виходячи із гарантованої пунктом 1 Постанови КМУ Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану № 168 від 28.02.2022 року додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн.; - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн., за період перебування його у відпустці для лікування з 27.02.2023 року по 27.03.2023 року у зв`язку із отриманим ним тяжким пораненням під час Захисту Батьківщини, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану додаткову винагороду № 168 від 28.02.2022 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн., за період перебування його у відпустці для лікування з 18.04.2023 року по 18.05.2023 року у розмірі 1000000,00 грн., у зв`язку із отриманим ним тяжким пораненням під час Захисту Батьківщини, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану додаткову винагороду № 168 від 28.02.2022 року. В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Під час проходження військової служби отримав поранення, у зв`язку з чим проходив тривале лікування, перебував у відпустках, пов`язаних з необхідністю лікування, але йому не було виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168. З цих підстав звернувся з позовом до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з права військовослужбовця, який перебував на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення, у відпустці, пов`язаної з необхідністю лікування, на додаткову грошову допомогу, передбачену постановою КМУ №168. Оскільки судом не було встановлено того, що відповідачем виплачено позивачу грошову допомогу за вказані позивачем періоди, то суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що позивачу було виплачено додаткову грошову допомогу, передбачену постановою КМУ №168, із розрахунку 100000,0грн. за усі дні перебування позивача на стаціонарному лікуванні, про які зазначено в позові. Відповідач зазначає, що відповідні докази ним не було подано до суду першої інстанції, оскільки військовій частині не було відомо про звернення позивача з цим позовом до суду. Крім цього, за позицією відповідача, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про наявність підстав для виплати позивачу додаткової грошової винагороди за період перебування у відпустці, пов`язаної з лікування. З цього приводу відповідач зазначає про те, що суду не були надані позивачем докази про його перебування у відпустці, а інформація щодо перебування позивача у відпустці у вказані ним періоди у військової частини відсутня. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість. В заперечень позивач, зокрема, зазначає про відсутність підстав для прийняття до уваги судом апеляційної інстанції доказів, які надані відповідачем щодо здійснених виплат, оскільки такі докази відповідачем повинні були бути подані до суду першої інстанції. Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 03.12.2022 року по 09.08.2023 року. Під час проходження військової служби та приймаючи участь у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі н.п. Червонополівка (Луганська область) 21.01.2023 року позивач отримав поранення, що підтверджується довідкою про обставини поранення № 2964 від 16.03.2023 року. У зв`язку із отриманим пораненням, про яке вказано у вищевказаній довідці, позивач проходив стаціонарне лікування в КНП МКЛ № 6 ДМР де пробув із 22.01.2023 року по 26.01.2023 року, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 0140223, в подальшому був госпіталізований у відділення травматології КНП ЦМЛ РМР де пробув із 27.01.2023 року по 27.02.2023 року, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1524. Після лікування гарнізонною ВЛК був проведений медичний огляд за наслідком якого прийнята постанова, що підтверджується довідкою військово - лікарської комісії від 27.02.2023 року № 2250 якою визначено, що отримана травма відноситься до тяжких і встановлена потреба у відпустці за станом здоров`я на тридцять днів, тобто до 27.03.2023 року. З 03.04.2023 року по 19.04.2023 року у зв`язку із отриманим пораненням позивач проходив стаціонарне лікування у КНП СОР Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення № 1191. Після лікування КНП СОР Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни також був проведений медичний огляд та прийнята постанова, що підтверджується довідкою військово - лікарської комісії від 18.04.2023 року № 168 якою визначено, що отримана травма класифікується як тяжка і встановлена потреба у відпустці за станом здоров`я на тридцять днів. 22.06.2023 року, гарнізонною ВЛК проведений медичний огляд позивача за наслідком якого була прийнята постанова, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 662 якою визначено, що отримане поранення пов`язане із Захистом Батьківщини, травма відноситься до тяжких, непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців. Наказом № 151 -РС від 09.08.2023 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби за станом здоров`я. Позивач стверджував те, що ані під час проходження лікування, ані під час розрахунки при звільненні відповідачем не було нараховано додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у зв`язку з лікуванням позивача та перебуванні у відпустці. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст.9 Закону України №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Відповідно до п.11 ст. 10-1 вказаного Закону військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). При цьому, відповідно до абз.2 ст.4 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Так, наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Далі Порядок №260). Згідно абз.4 п.10 вказаного Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Також, згідно абз.5 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (Далі Постанова №168) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. З огляду на вказані норми права можливо дійти висновку про те, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. включаються особи, які: - перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого); - перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією позивача про те, що за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням; перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення, йому виплачується додаткова винагорода у розмірі, передбаченому постановою КМУ №168. В той же час, позивачем не було надано доказів, що у період після поранення та до часу звільнення із військової служби, він перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Обгрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на що потреба у відпустці за станом здоров`я підтверджується довідками ВЛК. Так, дійсно у вищенаведених довідках ВЛК зазначено те, що позивач потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів. Але, позивачем не було надано доказів того, що у вказаний ним в позові період він фактично перебував у такій відпустці. При цьому, сама довідка ВЛК про такий факт свідчити не може, оскільки відпустка оформляється відповідним розпорядчим документом (наказом військової частини), а підставою для видання такого наказу слугує довідка ВЛК. Оскільки таких доказів позивачем надано не було, а відповідачем факт перебування позивача у відпустках для лікування після тяжкого поранення заперечується, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо права позивача на виплату додаткової грошової допомоги, збільшеної до 100000,0грн., за період з 27.02.2023 року по 27.03.2023, з 18.04.2023 по 18.05.2023. Стосовно виплати позивачу додаткової грошової допомоги, збільшеної до 100000,0грн, в період перебування позивача на стаціонарному лікуванні, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Так, в заявленому позові позивач зазначає про не виплату йому додаткової винагороди за такі періоди перебування на стаціонарному лікуванні: 22.01.2023 06.01.2023, 27.01.2023 27.02.2023, 03.04.2023 19.04.2023. Відповідачем, під час апеляційного провадження, надано докази про здійснені виплати позивачу додаткової грошової допомоги за вказані періоди. Так, за січень 2023 року позивачу нараховано 50 520,97грн., з яких за 15 днів перебування на стаціонарному лікуванні з 22.01.2023 31.01.2023 нараховано 33 870,97грн. (100000,0грн. : 31дн. х 15 днів лікування). Після утримання військового збору вказані суми перераховані на рахунок позивача 20.02.2023. За лютий 2023 позивачу нараховано 94 982,14грн., з яких за 27 днів перебування на стаціонарному лікуванні з 01.02.2023-27.02.2023 нараховано 96 428,57грн. (100000,0грн. : 28дн. х 27 днів лікування). Після утримання військового збору вказані суми 28.03.2023 перераховані на рахунок позивача. За квітень 2023 року позивачу нараховано 55816,67грн., з яких за 17 днів перебування на стаціонарному лікуванні з 03.04.2023-19.04.2023 нараховано 56666,67грн. (100000,0грн. : 30дні х 17 днів лікування). Вказані суми, після утримання військового збору, перераховані на рахунок позивача 19.08.2023. Отже, надані відповідачем докази свідчать про те, що ним була виплачена додаткова грошова допомога у розмірі, передбаченому постановою КМУ №168, за визначені позивачем періоди. Про вказані обставини, на які не звернув уваги суд першої інстанції, зокрема, свідчить і долучена позивачем до позову виписка по рахунку (а.с.23), з якої вбачається, що 20.02.2023 на рахунок позивача зараховано 50 520,97грн., 28.03.2023 на рахунок позивача зараховано 94 982,14грн., тобто зараховані суми, які відповідають вищенаведеному розрахунку грошового забезпечення позивача за січень-лютий 2023 року. Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що на час звернення позивача з цим позовом до суду йому було виплачено додаткову грошову допомогу, передбачену постановою КМУ №168, з огляду на перебування останнього на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим тяжким пораненням. Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи позивача про відсутність підстав для прийняття до уваги доказів, які подані відповідачем на стадії апеляційного провадження, оскільки такі докази прямо стосуються предмету спору, свідчать про здійснені позивачу виплати, факт яких, враховуючи поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу та інші процесуальні заяви, і не заперечується позивачем. При цьому, такі факти підтверджені і самим позивачем, долученими до позову доказами, про що зазначено вище, і надані відповідачем докази на стадії апеляційного провадження фактично і підтверджували ті обставини, які були предметом доказування у справі. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у спірному випадку у суду першої інстанції не існувало підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі №160/29213/23 скасувати та прийняти нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 30.05.2024 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк