Постанова Київський апеляційний суд № 752/16316/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30травня 2024 року м. Київ Справа № 752/16316/23 Апеляційне провадження №22-ц/824/7190/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Бевзи А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Ольшевської І.О. 14 грудня 2023 року в м. Києві, повний текст рішення складений 14 грудня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, В С Т А Н О В И В У серпні 2023 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, розміщену користувачем ОСОБА_3 в соціальній мережі «Facebook» на сторінці групи «ІНФОРМАЦІЯ_2», адміністратором якої є ОСОБА_2 , за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме: «... Хочу поділитися своєю жахливою історією, яка трапилася зі мною у Броварському пологовому будинку, яким зараз завідує ОСОБА_2 . Ця людина не повинна там працювати, тому що Він калічить там молодих мам і їхніх діток.... ... Потім через декілька днів була на огляді у ОСОБА_2 , який побачив на кріслі що в мене матка відкрилася на 2 пальці, і сказав що срочно треба мені народжувати, бо я не доходжу до свого терміну, тому що плід вже вагою 3500кг. Через пару днів знову те саме, огляд на кріслі, але матка більше чим на 2 пальця не відкривалася, от він і вирішив пустити мене в роди, лякаючи тим що я із за великого плода взагалі не зможу сама народити... ... Потім ОСОБА_2 прийняв нарешті рішення мене кесерити, тому що як виявилося пізніше, я б сама не змогла народити, тому що в мене в середині клінічно вузький таз(якби він був нормальний лікар, то перед пологами зробили б мені УЗД і побачили що я сама не зможу народити) але цього ніхто не зробив, нажаль.... При кесаревому розтині наче все ішло добре, дістали нарешті дитину а коли цей горе-лікар ОСОБА_2 почав мене зашивати, в мене відкрилася сильна кровотеча, що після цього мене пiв ночі реанімірували, пiв ночі відкапували, втратила 1л крові, дуже низький тиск був, впав дуже гемоглобін і білок в крові, і була підключена до кисню, так як самостійно дихати не могла((((( доки відходила від наркозу, все було наче добре, а потім почався для мене фільм жахів...... Через пару днів почався ад, в середині боліли всі органи, ходила на обстеження думали що камінь в жовчному дає таку реакцію, думали навіть робити лапароскопію щоб його прибрати, а на справді оказалося, що почав гноїтися кесарський шов і в середині вже занесена ним інфекція почала заражати гінекологічні органи.... Потім я пішла 15го.03 на переливання крові, щоб підняти гемоглобін і припереливанні в мене случився анафілактичний шок, інфекція дала таку реакцію... як виявилося на 2 день що в мене вже почав набиратися гній в брюшній полості, і мені срочно треба робити другу операцію ПО ВИДАЛЕННІ МАТКИ, тому що вона була вже інфікована при кесареві і дала такий результат, гною не було куди витікати і він пішов мені в середину тіла... ...А цього б всього не сталося, якби «він, завідуючий» не пустив мене в роди, він хотів щоб я народила сама, бо вже був плод великий, що тоді мені буде набагато важче його родити.... А виявляється, я б сама не народила, тому що в мене клінічно узький таз в середині, і благодаря йому я чуть не угробила свою дитину, тому що коли я тужилася то дитина не проходила, а тільки билася голівкою об кісточки в середині, і набила собі не величкий шишак..... І навіть після кесаревого розтину не поставив мені дренаж..... ...А я нажаль, тепер із за нього( ОСОБА_1 ) не зможу вже ніколи мати діток, і мені від цього ще болючіше. Тому я хочу, щоб інші знали що твориться у Броварському пологовому, і не мовчали у таких випадках, знаю чимало подібних історій в яких брав участь ОСОБА_1 , але люди бояться писати про свій жах і звертатися у відповідні служби...»; зобов`язати ОСОБА_2 не пізніше трьох днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену нею відносно позивача в соціальній мережі «Facebook», у групі яка має назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом розміщення в соціальній мережі «Facebook» на сторінці групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 вступної та резолютивної частини рішення суду у справі під заголовком «Спростування недостовірної інформації, розміщеної за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та вирішити питання про стягнення судових витрат. Позовні вимоги мотивовані тим, що в ІНФОРМАЦІЯ_3 у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на «Facebook» з`явився допис від користувача ОСОБА_3, який містив непідтверджені дані про лікаря ОСОБА_1 , порушуючи його репутацію. Особа, яка керує сторінкою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », також є засновником благодійного фонду «Моя райдуга». На підставі інформації з ЄДРПОУ та відомостей, наявних на офіційному сайті Судової влади України, що особа, яка вказана як засновник фонду, є тією самою особою, яка адмініструє групу на «Facebook». Допис, що містив неправдиві та образливі дані про позивача, був розміщений у групі ОСОБА_2 . Ця інформація порушує його честь та гідність. Позивач має великий досвід та високу кваліфікацію, є завідувачем гінекологічного відділення у клініці, а тому розповсюджені недостовірні відомості порушують його особисті немайнові права, через що позивач звернувся до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - залишено без задоволення. Рішення суду мотивоване тим, що група в соціальній мережі «Facebook», яка, як зазначає позивач, належить відповідачу та на якій невідомою особою за обліковим записом «ОСОБА_3» поширено недостовірну інформацію про позивача, експертом, атестованим за спеціальністю «Дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів» не досліджувалася. Висновки фахівця в галузі дослідження телекомунікаційних систем відсутні, відповідне клопотання не заявлялось в суді. Доменне ім'я, вказане позивачем, є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівняю і не відноситься до українського сегменту Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється. Таким чином, позивач не підтвердив належними доказами те, що саме відповідач створила, адмініструє, а таким чином, допустила поширення недостовірної інформації у групі соціальній мережі «Facebook». Оскільки в даному випадку позивачем не доведений факт поширення відповідачем інформації, яка стосується позивача, як необхідний елемент юридичного складу такого правопорушення, то відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог. Не погодився із рішенням суду позивач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій вона зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Представник позивача вказує на те, що інформація щодо позивача, яка була поширена в соціальній мережі «Facebook» на сторінці групи «ІНФОРМАЦІЯ_2», знаходиться у вільному доступі для широкого кола користувачів всесвітньої мережі інтернет. Поширена інформація стосується безпосередньо позивача та його професійної діяльності, інформація не підтверджена жодними доказами, не відповідає дійсності, створює вкрай критичне уявлення про позивача та його професійність, поведінку в суспільстві і безпосередньо порушує особисті немайнові права, оскільки завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Таким чином, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми ст. 227 ЦК України та відмовлено у задоволенні вимог позивача. Також представник вказує на те, що жодна із зазначених судом першої інстанції експертиз, про призначення якої за твердженнями суду не звертався позивач, не вирішує питання встановлення власників аккаунтів, розміщених на ресурсах-посиланнях, тому призначення таких експертиз не є актуальними під час вирішення зазначеної справи. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції в порушення ч. 3 ст. 89 ЦПК України не надав належної правової оцінки поданим позивачем доказам, що підтверджують те, що відповідач є власником групи «ІНФОРМАЦІЯ_2», а лише зазначив про відсутність клопотання про проведення експертиз, які вирішують питання, що не мають жодної доказової бази для вирішення даної справи. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялись в поряду визначеному процесуальним законом. За даними поштових відділень позивач отримав судове повідомлення 12 березня 2024 року, тобто завчасно, відповідачу судова кореспонденція вручена не була - адресат відсутній за вказаною адресою. Таким чином, виходячи з положень ст. 128-130 ЦПК України сторони вважаються повідомленими належним чином. Причини неявки суду повідомлені не були. Тому керуючись положення ч.2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін у справі. В порядку ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого. Судом встановлено, в загальновідомій соціальній мережі «Facebook» у групі, яка має назву «ІНФОРМАЦІЯ_2», за посиланням на веб-сторінку ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено інформацію наступного змісту: «Доброго дня) Хочу поділитися своєю жахливою історією, яка трапилася зі мною у Броварському пологовому будинку, яким зараз завідує ОСОБА_1 . Ця людина не повинна там працювати, тому що Він калічить там молодих мам і їхніх діток.... Майбутні матусі, раджу Вам народжувати в Києві. Все почалося з того, що я на 3му місяці вагітності страждала набряками та підвищеним тиском, але до 8-го місяця ці набряки були не великі, дитина в утробі розвивалася нормально! Після 8 го місяця я почала сильно набрякати, на 37 тижні вагітності мене з великими набряками положили в пологовий на збереження. Потім через декілька днів була на огляді у ОСОБА_2 , який побачив на кріслі що в мене матка відкрилася на 2 пальці, і сказав що срочно треба мені народжувати, бо я не доходжу до свого терміну, тому що плід вже вагою 3500кг. Через пару днів знову те саме, огляд на кріслі, але матка більше чим на 2 пальця не відкривалася, от він і вирішив пустити мене в роди, лякаючи тим що я із за великого плода взагалі не зможу сама народити.... Рішення було прийняте на 8.03, зранку я пішла на 5йи поверх, мені пробили пузирь і підключили до капельниці, і так я мучалася 9 годин, а дитина все не виходила, доки капельниця капала схватки були, як тільки переставала капати потугів не було, ну це ще можна було витерпіти. Потім ОСОБА_2 прийняв нарешті рішення мене кесерити, тому що як виявилося пізніше, я б сама не змогла народити, тому що в мене в середині клінічно вузький таз(якби він був нормальний лікар, то перед пологами зробили б мені УЗД і побачили що я сама не зможу народити) але цього ніхто не зробив, нажаль.... При кесаревому розтині наче все ішло добре, дістали нарешті дитину а коли цей горе-лікар ОСОБА_2 почав мене зашивати, в мене відкрилася сильна кровотеча, що після цього мене пів ночі реанімірували, пів ночі відкапували, втратила 1л крові, дуже низький тиск був, впав дуже гемоглобін і білок в крові, і була підключена до кисню, так як самостійно дихати не могла((((( доки відходила від наркозу, все було наче добре, а потім почався для мене фільм жахів...... Через пару днів почався ад, в середині боліли всі органи, ходила на обстеження думали що камінь в жовчному дає таку реакцію, думали навіть робити лапароскопію щоб його прибрати, а на справді оказалося, що почав гноїтися кесарський шов і в середині вже занесена ним інфекція почала заражати гінекологічні органи.... Потім я пішла 15го.03 на переливання крові, щоб підняти гемоглобін і припереливанні в мене случився анафілактичний шок, інфекція дала таку реакцію, якби біля мене не сиділа акушерка, мені б було капець, я їй дуже вдячна що вона швидко зреагувала і почала мене колоти чимось від алергії, що мені тоді трішки стало краще, потім прийшла завідуюча реанімації з хірургічного корпусу, і забрала до себе на обстеження, і як виявилося на 2 день що в мене вже почав набиратися гній в брюшній полості, і мені срочно треба робити другу операцію ПО ВИДАЛЕННІ МАТКИ, тому що вона була вже інфікована при кесареві і дала такий результат, гною не було куди витікати і він пішов мені в середину тіла.... Дякувати богові, друга операція пройшла успішно, але МАТКУ ВСЕ ТАКИ ВИДАЛИЛИ(((( А цього б всього не сталося, якби "він, завідуючий " не пустив мене в роди, він хотів щоб я народила сама, бо вже був плод великий, що тоді мені буде набагато важче його родити.... А виявляється, я б сама не народила, тому що в мене клінічно узький таз в середині, і благодаря йому я чуть не угробила свою дитину, тому що коли я тужилася то дитина не проходила, а тільки билася голівкою об кісточки в середині, і набила собі не величкий шишак..... І навіть після кесаревого розтину не поставив мені дренаж..... Все дуже страшно було, я як вспомню, то мені аж погано стає. А я нажаль, тепер із за нього ( ОСОБА_1 ) не зможу вже ніколи мати діток, і мені від цього ще болючіше. Тому я хочу, щоб інші знали що твориться у Броварському пологовому, і не мовчали у таких випадках, знаю чимало подібних історій в яких брав участь ОСОБА_1 , але люди бояться писати про свій жах і звертатися у відповідні служби. Додаю також свої фото, на них видно, як гноївся кесарський шов, і цей шов наївся в мене більше місяця, а потім нарешті почав заживати. І я дякую Богові , що я і моя дитина залишилися живі!!!» Наявність такого допису підтверджується актом огляду Інтернет-ресурсів складеним адвокатом Герасько М.Г. 04 липня 2023 року. Конкретним посилання на зазначений вище допис у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є: ІНФОРМАЦІЯ_1 Автором наведеного допису зазначений користувач мережі за обліковим записом «ОСОБА_3». Зазначені обставини вбачаються з акту огляду Інтернет - ресурсів від 14 липня 2023 року, складеного адвокатом Герасько М.Г. та паперовою копією цього електронного доказу /а.с.24-26, 30-32/. Сторона позивача посилається на те, що користувач за обліковим записом «ОСОБА_3» є особою невідомою, та встановити його особу та (чи) місце проживання (місцезнаходження) неможливо, а тому відповідачем у даній справи визначено адміністратора групи «ІНФОРМАЦІЯ_2», на якій розміщено зазначений інформаційний матеріал. Визначаючи ОСОБА_2 відповідачем у даній справі позивач виходив із того, що адміністратором групи «ІНФОРМАЦІЯ_2» вказаний користувач мережі «Facebook» за обліковим записом « ОСОБА_2 ». За посиланням на профіль «ОСОБА_2» вбачається, що даний користувач мережі в описі до себе зазначив, що є засновником Благодійного фонду «Моя Райдуга», що вбачається з акту огляду Інтернет - ресурсів від 31 липня 2023 року /а.с. 27-29/. Засновником Благодійної організації «Благодійний фонд «Моя радуга» є ОСОБА_2 , на підтвердження чого надано роздруківку з сайту та, крім того, відповідні відомості про засновників юридичних осіб є загальнодоступними /а.с. 18-20/. ОСОБА_2 зверталась до суду із позовом про розірвання шлюбу, за результатом розгляду якого шлюб було розірвано, а ОСОБА_2 змінила прізвище на дошлюбне (справа № 752/6592/20 відомості з офіційного сайту Судової влади України та ЄДРСР) / а.с. 21/. Отже, за переконанням позивача, наведені відомості свідчать про те, що визначений ним відповідач є адміністратором групи «ІНФОРМАЦІЯ_2», на якій було оприлюднено неправдиву та недостовірну інформацію про нього, та саме визначений позивачем відповідач має нести відповідальність за поширену недостовірну інформацію як власник ресурсу. Конституцією України в ст. 3 закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. А в силу ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року). Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок порушення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (ч.4 ст. 277 ЦК України). Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (ч.6 ст. 277 ЦК України). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч.7 ст. 277 ЦК України). Згідно зі ст.1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до ст.2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя. Статтею 27 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. У п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. У пункті 18 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України також роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 вказано на те, що спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація, і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. У Постанові від 02 червня 2021 року у справі №201/6995/17 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, який встановив, що сторінка у соціальній мережі «Фейсбук», експертом, атестованим за спеціальністю «Дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів» не досліджувалася. Висновки фахівця в галузі дослідження телекомунікаційних систем відсутні. З клопотанням про призначення у справі судової експертизи для проведення комп`ютерно-технічного дослідження та дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів для встановлення власників аккаунтів, розміщених на ресурсах-посиланнях із залученням фахівців для дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) сторони не зверталися. Доменне ім`я facebook.соm є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівняю. Доменне ім`я facebook.соm не відноситься до українського сегменту Інтернет. Адреса facebook не належить до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється. Таким чином, позивачі не підтвердили належними доказами те, що ОСОБА_3 , на сторінці соціальній мережі «Фейсбук», яка належить саме йому, виклав зазначену у позові інформацію про засновників ТОВ «МБК «Сінергія», правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.ґ Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За змістом ч. 3 ст.12, ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України. В порядку ч.ч.2,4 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. За правилом ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Відповідно до ч.ч. 2 - 3 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 521/10766/18 вказав на те, що згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає. Виходячи з наведених норм чинного законодавства, кожному громадянину гарантовано право на судовий захист особистих немайнових прав, однак за умови доведення наявності порушеного права позивача відповідачем. З наведених обставин справи вбачається, що позивач звертаючись до суду з позовом вказував на порушення його права на захист честі, гідності ділової репутації внаслідок поширення невідомою особою недостовірної інформації на веб-ресурсі власником, якого є відповідач. Разом з тим доказів належності сторінки у «Facebook» саме відповідачу матеріали справи не містять, а наведені позивачем доводи та способи визначення відповідача не можуть бути визнані належними та допустимими. Суд першої інстанції вірно вказав на те, що позивач не скористався своїми процесуальними правами щодо забезпечення доказів. Доводи апеляційної скарги про те, що юридичний склад правопорушення, яким відповідач заподіяв шкоду особистим правам позивача наявний в повному обсязі, а отже недостовірна інформація, поширена відповідачем, підлягає спростуванню, а відповідач не довів, що сторінка в соціальній мережі «Фейсбук», на якій розповсюджено недостовірну інформацію про позивача, йому не належить, не знайшли свого підтвердження, оскільки саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не підтвердив належними доказами те, що саме відповідачу належить сторінка у соціальній мережі «Фейсбук», на якій була оприлюднена оспорювана ним інформація. При цьому судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального і процесуального права та вирішений спір по суті. Апеляційний суд наголошує на тому, що у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає без наявності на те відповідних правових підстав. На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, вказані позовні вимоги є необґрунтованими, а тому слід погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення їх без задоволення. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає. Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції, відсутні і підстави для компенсації позивачеві понесених ним витрат на стадії апеляційного перегляду справи. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: М.В. Мережко Н.В. Поліщук .