Постанова Київський апеляційний суд № 756/13386/23

Постанова Іменем України 30 травня 2024 року провадження №22-ц/824/8338/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Немировської О. В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року в складі судді Майбоженко А. М у цивільній справі №756/13386/22 Оболонського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів У С Т А Н О В И В: В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, в якому посилаючись на те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором та не повернув їй сплачені за договором грошові кошти, просила стягнути з останнього грошові кошти в сумі 73 489 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 23 грудня 2021 року між нею та Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (далі - ТОВ "ПБ "Лелека") укладений Договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт» (далі - Договір), згідно якого медичний заклад взяв на себе зобов`язання надати кваліфіковану медичну допомогу у веденні пологів пацієнта, а пацієнт зобов`язався прийняти медичну допомогу та забезпечити її оплату у строк та спосіб визначені договором. Вартість послуг за цим договором склала 70 759,00 грн, частину з яких в сумі 48 000 грн оплачено її чоловіком ОСОБА_2 (третя особа у справі) за рахунок кредитних коштів отриманих в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", а іншу частину 22 759 грн оплачено через касу відповідача. Крім того, відповідачем було надано їй рахунок № НОМЕР_1 від 23.12.2021 на послугу: розширений генетичний скринінг на 42 спадкових захворювання обміну речовин на суму 2 730 грн, який оплачено. Вказувала також, що 24.02.2022 в Україні розпочалися бойові дії, в тому числі у м. Києві. Указом Президента України з 24 лютого 2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан. Відповідач не надав їй послуг обумовлених договором та не повернув отриманих коштів через не надання послуг. Посилаючись на вищевказані обставини та на те, що відповідач не повернув їй грошові кошти на виконанням умов договору, а медичні послуги не надав, просила стягнути з останнього сплачені нею грошові кошти за договором в сумі 73 489 грн. Крім того, посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, просила на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнути з нього інфляційні втрати в розмірі 15 177,87 грн та 3% річних в розмірі 3 285,86 грн. Відповідач позов не визнав з тих підстав, що 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який триває і досі. Введення воєнного стану, внаслідок збройної агресії РФ проти України унеможливило виконання ТОВ «ПБ «Лелека» зобов`язання перед позивачем за Договором, оскільки будівля пологового будинку, в якій за умовами договору визначено надання послуг, та яка розташована на території активних бойових дій (Пуща-водиця), зазнала обстрілів та значних пошкоджень в результаті ведення бойових дій. З 06 березня 2022 року медичний заклад вимушено призупинив роботу у Пуща-Водиці та не приймав пацієнтів до 01.09.2022 включно, що вкрай негативно відзначилося на фінансових показниках. Додав, що пологовий будинок вимушено з березня 2022 року призупинив свою роботу і це є форс-мажорною обставиною, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022. Крім того зазначив, що із суми 70 759,00 грн, які просить стягнути позивачка, 1 800 грн оплачено на рахунок ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", згідно Договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби №7619/999/318/3434 від 23.12.2021, а також згідно витягу з електронної медичної карти позивачка використала дві повторні консультації лікаря акушера-гінеколога 06.01.2022 та 16.02.2022, вартість яких разом складає 1 500 грн. Також в обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідач посилався на те, що Договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт» між пологовим будинком та позивачкою, але оплату за договором здійснював чоловік останньої, який вже звертався до суду з позовом до ТОВ "ПБ "Лелека" і постановою Київського апеляційного суду від 13.09.2023 йому відмовлено в задоволенні позовних вимог. На думку відповідача, за обставин коли позивачка не сплачувала за договором грошові кошти, а платником цих послуг є її чоловік, то й відсутні підстави для задоволення позову. Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних посилався на те, що положення ст. 617 ЦК України звільняють ТОВ "ПБ "Лелека" від відповідальності, яка передбачена ст. 625 ЦК України. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року закрито провадження на суму 1 500 грн наданих послуг та 1 800 грн на оплату страхового платежу. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «ПБ «Лелека» на користь ОСОБА_1 : - 67 459 грн за Договором про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт» від 23.12.2021; - 2 730 грн за оплату послуги розширений генетичний скринінг на 42 спадкових захворювання обміну речовин; - 14 919,74 грн інфляційних втрат; 3 198,31 грн - 3% річних; 3 000 грн витрат на правничу допомогу та 1 073,60 грн судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що рішення ухвалено судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив обставини, на які посилався у відзиві на позовну заяву, та норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини. Просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24.01.2024 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Крім цього, щодо стягнутих судом витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн зазначив, що оскільки позивачка звернулася з позовом про повернення коштів, які вона не сплачувала, то й відсутні підстави стягнення з відповідача понесених нею витрат на правничу допомогу. Відповідач належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги на рішення суду від 24.01.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується звітом про доставку на електронну адресу, вказану в апеляційній скарзі, копії ухвали про відкриття апеляційного провадження (а. с. 162-163, 176). Позивачка та третя особа також належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення суду від 24.01.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, що підтверджується отриманням копії ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги на електронну адресу (а. с. 162, 164-165, 177-178). Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачка подала відзив, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ПБ «Лелека» укладено Договір №1234Р/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), пакет «Комфорт»; Додаток №1 до Договору №1234Р/12/2021 від 23.12.2021 (надання акушерської допомоги); Додаток №2 до Договору №1234Р/12/2021 від 23.12.2021 (надання медичної допомоги по обслуговуванню новонародженої дитини); Додаток №3 до Договору №1234Р/12/2021 від 23.12.2021 (надання медичної допомоги новонародженим, що потребують інтенсивної терапії); Додаток №4 до Договору №1234Р/12/2021 від 23.12.2021 (перелік послуг, що входять до пакету); Додаток №5 до Договору №1234Р/12/2021 від 23.12.2021 (положення про відвідування та перебування пацієнтів у пологовому будинку «Лелека»). За умовами вказаного Договору, медичний заклад взяв на себе зобов`язання надати пацієнту медичну допомогу, що полягає у веденні пологів пацієнта, на основі діючих нормативних документів Міністерства охорони здоров?я України, обов`язкових протоколів і стандартів медичної допомоги та стандартів і протоколів, прийнятих у медичному закладі, в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та Додатками до нього, а пацієнт зобов?язався прийняти медичну допомогу за даним договором та забезпечити її оплату у строк та спосіб, визначені даним договором. Згідно п. 8.1 Договору визначено, що вартість послуг, наданих за цим договором, становить 70 759 грн. В пункті 8.8. Договору закріплено, що факт надання медичним закладом (медичної допомоги/медичних послуг) та факт отримання їх пацієнтом підтверджується відповідною медичною документацією та оформлюється актом приймання-передачі медичних послуг. Пунктами 9.1, 9.3, 9.4. Договору передбачена відповідальність згідно чинного законодавства та умов цього договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором. Сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання цього договору у разі виникнення особливих обставин з об`єктивних причин (форс-мажорні обставини), які сторони не могли передбачити і що перешкоджають сторонам виконати свої обов`язки. До таких обставин віднесено, зокрема, війну та воєнні дії. Відповідно до п. 9.5 договору сторона яка не може виконувати свої договірні відносини внаслідок обставин, зазначених у п. 9.4 договору повинна проінформувати про це іншу сторону, а також належним чином цей факт підтвердити. Дія договору може бути достроково припинена, зокрема, з ініціативи пацієнта, за умови письмового повідомлення медичного закладу шляхом написання заяви на ім`я головного лікаря медичного закладу із зазначенням причин розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним через 5 робочих днів з моменту отримання відповідного повідомлення пацієнта. В такому випадку пацієнту на його вимогу повертається сплачена за договором сума, за відрахуванням вартості фактично наданої медичної допомоги пацієнту (п. 10.1 Договору). Також в пункті 10.1. Договору зазначена, що дія цього Договору припиняється у разі, якщо неможливість виконати Договір медичним закладом виникла з вини пацієнта (пацієнт провів пологи в іншому лікувальному закладі або місці). В такому випадку пацієнту, на його вимогу, повертається сплачена сума, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги. Додатком №4 до Договору сторонами обумовлено перелік послуг, що входять до вартості пакету «Комфорт». Відповідно до рахунку-фактури №69301 від 23.12.2021, сума для оплати родопомочі через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата "Комфорт" (1) (програма 1) без ПДВ становить 31 564 грн; сума для оплати родопомочі через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата "Комфорт" (2) (програма 1) без ПДВ становить 31 564 грн, сума для оплати родопомочі через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата "Комфорт" (програма 1) з ПДВ становить 5 831 грн, страховий платіж «Безпечні пологи розширена» програма 1 складає 1 800 грн; загальна сума до сплати 70 759 грн. З матеріалів справи також вбачається, що згідно рахунку-фактури №69301 від 23.12.2021 сплачено загальну суму 70 759 грн, що підтверджується чеком від 23.12.2021 на суму 22 759 грн про сплату коштів в касу ТОВ "ПБ "Лелека" та довідкою АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", в якій зазначено, що між ОСОБА_2 (чоловік позивачки) та АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" кредитний договір за послугою "Покупка частинами" та за яким Банк перерахував на рахунок пологового будинку грошові кошти в сумі 48 000 грн. Також чеком №45863 від 23.12.2021 підтверджується, що сплачено 2 730 грн за послугу розширений генетичний скринінг на 42 спадкових захворювання обміну речовин. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину - хлопчика в м. Яремче Надвірнянського району Івано-Франківської області, що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 10.03.2022, яке видано Яремчанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). 29 березня 2022 року ОСОБА_1 зверталася до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» із заявою про повернення сплачених коштів по Договору №1234Р/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), пакет «Комфорт» від 23.12.2021 та по інших послугах, які не були виконані. Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 від ТОВ "Пологовий будинок "Лелека" грошових коштів. Також в матеріалах справи відсутні докази надання ОСОБА_1 медичних послуг ТОВ "Пологовий будинок "Лелека" за Договором №1234Р/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), пакет «Комфорт» від 23.12.2021, як і відсутні докази того, що ТОВ «ПБ «Лелека» повідомляв ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з введенням військового стану припиняє надання медичних послуг за договором. Суд першої інстанції, встановивши вищенаведені обставини справи, застосувавши норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, а саме положення ст. 509, 526, 598 ЦК України, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 70 189 грн (67459 (за договором) + 2730 (за не отриману послугу - розширений генетичний скринінг). Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач посилався на зміст пунктів 9.3. та 9.4. Договору від 23.12.2021, за якими сторони не несуть відповідальності за не виконання або неналежне виконання умов цього Договору у разі виникнення форс-мажорних обставин, які сторони не могли передбачити і що перешкоджають сторонам виконати обов`язки за цим Договором; до форс-мажорних обставин сторони, окрім іншого, відносять війну і воєнні дії. Також посилався на те, що введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 і його дія до цього часу, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, стало обставиною непереборної сили для ТОВ "Пологовий будинок "Лелека", що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що в свою чергу унеможливило виконання відповідачем своїх обов`язків, оскільки будівля пологового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходилася на межі бойових дій у Пущі-Водиці та зазнала обстрілів, була пошкоджена внаслідок активних бойових дій. У зв`язку з цим пологовий будинок 06 березня 2022 року призупинив свою роботу та не приймав пацієнтів до 01.09.2022 включно. Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновку суду про наявність передбачених законом та договором підстав для повернення відповідачем грошових коштів, з огляду на наступне. Підставою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є наявність її вини у формі умислу або необережності (ст. 614 ЦК України). Водночас ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Такі ж положення містить ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», який поширює свою дію на спірні правовідносини. У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Тобто, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Згідно ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, в тому числі: введення карантину, встановленого КМ України, нетривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади. Встановлено, що наявність обставин непереборної сили, зокрема воєнних дій за фактом агресії РФ підтверджена листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, який надав відповідач до суду першої інстанції. Окрім того, факт агресії РФ проти України є загальновідомим і не потребує доведення. Проте, відповідно до приписів ст. 617 ЦК України, наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не звільняє відповідача від виконання обумовленого договором зобов`язання щодо повернення грошових коштів внаслідок не надання медичних послуг за договором, а лише може бути підставою для його звільнення від передбаченої законом чи договором відповідальності за його невиконання, зокрема сплати неустойки, відшкодування збитків, моральної шкоди тощо, що і було вірно враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення вимог позивачки. З наведеного слідує, що за приписами статті 617 ЦК України, особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору. Однак, сам по собі воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі №922/1093/22). У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №922/2394/21 також зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Відповідач, вказуючи на те, що з 06 березня 2022 року робота пологового будинку була вимушено припинена через російську агресію та введення воєнного стану на території України, надання пологовим будинком медичної допомоги пораненим військовослужбовцям, територіальній обороні, мирним жителям, породіллям, обстріли будівлі пологового будинку, не мотивує та не обґрунтовує, як саме вказані обставини вплинули на виконання обов`язку саме з повернення позивачці коштів за договором. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що дитина народилася03 березня 2022 року, тобто до припинення пологовим будинком роботи. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що грошові кошти за Договором сплатив чоловік позивачки ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відсутні підстави повернення грошових коштів позивачці, колегія суддів зазначає наступне. Дійсно, як вже вказувалося вище і підтверджується матеріалами справи, що чоловік позивачки ОСОБА_2 (третя особа у справі) сплатив грошові кошти в повному обсязі за Договором №1234Р/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), пакет «Комфорт» від 23.12.2021, який було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "ПБ "Лелека". В березні 2023 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ТОВ "ПБ "Лелека" про стягнення грошових коштів за вищевказаним Договором. Постановою Київського апеляційного суду від 13 вересня 223 року у справі №756/2951/23 відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог. Зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 13.09.2023 вбачається, що суд відмовив в задоволенні позову ОСОБА_2 з тих підстав, що грошові кошти не може бути витребувано, виходячи з ст. 1212 ЦК України, адже вони набуті ТОВ "ПБ "Лелека" на підставі Договору. Також апеляційний суд у справі №756/2951/23 дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 не є стороною договору, за яким сплачено грошові кошти. Крім того, умовами Договору визначено, що за наявності умов, зазначених в цьому ж Договорі, пацієнту на його вимогу повертається сплачена за договором сума, за відрахуванням вартості фактично наданої медичної допомоги пацієнту (п. 10.1 Договору). Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та обґрунтовано стягнув з відповідача грошові кошти. Також, установивши, що ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» не повернуло ОСОБА_1 за її вимогою сплачені кошти за договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ТОВ «ПБ «Лелека» на користь позивачки 3% річних в сумі 3 198,31 грн та інфляційних втрат в сумі 14 919,74 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного обрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду в цій частині, лише посилався на те, що положення ст. 617 ЦК України звільняють ТОВ "ПБ "Лелека" від відповідальності, яка передбачена ст. 625 ЦК України. Колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача, оскільки з огляду на правові висновки, наведені в постановах Верховного Суду від 10.03.2023 у справі №922/1093/22 та від 14.06.2022 у справі №922/2394/21, про які згадувалося вище та враховуючи встановлені судом обставини відповідачем не доведено, що внаслідок війни для нього мали місце форс-мажорні обставини, які унеможливлюють виплату 3% річних та інфляційних втрат через прострочення виконання зобов`язання з повернення грошових коштів. Фактично наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та за своїм змістом є доводами відзиву на позовну заяву, яким в оскаржуваному рішенні надано належну правову оцінку. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 3 000 грн, колегія суддів зазначає, що в цій частині рішення суду теж є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції дослідив докази понесення таких витрат позивачкою та застосував положення ст. 137, 141 ЦПК України, якими врегульовано порядок розподіл судових витрат, в тому числі на правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги в цій частині не містять обґрунтувань щодо неспівмірності таких витрат із складністю справи та ціною позову або обґрунтувань щодо відсутності доказів понесених витрат, а лише зводяться до того, що оскільки відсутні підстави для задоволення позову, той відсутні підстави для стягнення витрат. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції. Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Як вбачається зі змісту відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначила, що нею понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн, а саме за складання відзиву на апеляційну скаргу, на підтвердження чого до відзиву долучила платіжну інструкцію №564998347 від 26 березня 2024 року на суму 1 000 грн (а. с. 172). В графі квитанції "Призначення платежу" зазначено - за складання відзиву на апеляційну скаргу (авансу) по справі №756/11386/23. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви позивачкою було долучено Договір №20/09/2023 про надання правової допомоги від 20.09.2023, який укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Кравинською Юлією Вікторівною (а. с. 49-50), пунктом 4.1. якого визначено, що вартість послуг правничої допомоги за даним Договором та порядок оплати визначається Протоколом погодження, що є невід`ємною частиною цього Договору. В Протоколі погодження від 20.09.2023 сторони обумовили обсяг та вартість етапів послуг правничої допомоги, зокрема визначили, що за складання відзиву на апеляційну скаргу загальна вартість становить 3 500 грн, з яких аванс (попередня оплата) - 1 000 грн (а. с. 51). За приписами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що у відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 000 грн, посилаючись на те, що відзив позивачки є однотипним (шаблонним), оскільки складено адвокатом Кравинською Ю. В., яка вже неодноразово подавала аналогічні заяви до ТОВ "ПБ "Лелека". Колегія суддів погоджується з такими доводами відповідача, оскільки предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права. Більш того, доводи апеляційної скарги відповідача за своїм змістом є доводами відзиву на позовну заяву, на який позивачкою подавалася відповідь на відзив. Також колегія суддів враховує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 500 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та зважаючи на те, що адвокат Кравинська Ю. В., діючи в інтересах своїх довірителів, неодноразово подавала аналогічні позовні заяви до того самого відповідача та надавала відзиви на апеляційні скарги, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним та загальновідомим. Враховуючи фактичні обставини справи, керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності до предмета спору (ч. 3 ст. 141 ЦПК України), а також враховуючи критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, до 1 000 грн. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року - залишити без змін. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (код ЄДРПОУ: 39155132; юридична адреса: м. Київ, вул. Квітки Цісик, 56) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа О. В. Немировська